Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №320/3477/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: податку на доходи фізичних осіб

Дата: 06 липня 2026 р.

Справа: №320/3477/25

Суддя: Сорочко Євген Олександрович

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/3477/25 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Чаку Є.В.,

Мєзєнцев Є.І.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати:

- податкові повідомлення-рішення від 01.11.2024 №12565924021; від 01.11.2024 №12566424021; від 01.11.2024 №12566624021; від 01.11.2024 №12566724021; від 01.11.2024 №12567724021; від 01.11.2024 №12567924021; від 01.11.2024 №1256812402; від 01.11.2024 №12568324021; від 01.11.2024 №12568424021;

- рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 01.11.2024 №12567324021;

- рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 01.11.2024 №12567424021;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01.11.2024 №12567624021;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.11.2024 №Ф-125675..

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані рішення та вимога є правомірними.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 19.08.2024 №5566-П, на підставі статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, пункту 2 частини першої статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», призначена документальна планова виїзна перевірка платника податків ОСОБА_1 з 30.08.2024 тривалістю 10 робочих днів.

Головним управлінням ДПС у м. Києві 19.08.2024 складене повідомлення № 1828/26-15-24-02-01, на підставі пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, щодо необхідності забезпечити надання всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Копія наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 19.08.2024 №5566-П та повідомлення №1828/26-15-24-02-01 направлені на адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) засобами поштового зв`язку (відправлення №0101139037449). Поштове відправлення №0101139037449 повернуте на адресу Головного управління ДПС у м. Києві без вручення позивачу (причина - за закінченням терміну зберігання, дата відмітки на поштовому штемпелі - 11.09.2024).

Головне управління ДПС у м. Києві 30.08.2024 видало направлення на перевірку №19276/26-15-24-02-01, №19277/26-15-24-02-01 та №19338/26-15-24-02-01.

Посадові особи Головного управління ДПС у м. Києві 03.09.2024 склали акт №7629/Ж6/26- 15-24-02-01 про неможливість вручення направлень про проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 .

Направлення на перевірку від 30.08.2024 №19276/26-15-24-02-01, №19277/26-15-24-02-01 та №19338/26-15-24-02-01 надіслані на адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) засобами поштового зв`язку (відправлення №0220606450931). Поштове відправлення №0220606450931 повернуте на адресу Головного управління ДПС у м. Києві без вручення позивачу (причина - за закінченням терміну зберігання).

Наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 11.09.2024 №6023-П продовжений строк проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 з 13.09.2024 на 5 робочих днів.

ОСОБА_1 12.09.2024 через електронний кабінет платника податків направила Головному управлінню ДПС у м. Києві лист, де вказала, що перебуває за кордоном, не може забезпечити надання до перевірки первинних документів та просить перенести термін проведення перевірки.

Листом від 19.09.2024 №77916/6/26-15-24-02-01-08 Головне управління ДПС у м. Києві повідомило позивачу, що відсутні правові підстави для перенесення терміну проведення документальної планової виїзної перевірки.

Позивач 11.09.2024, 18.09.2024 та 19.09.2024 надала Головному управління ДПС у м. Києві копії первинних документів, а саме: банківських виписок за період з 24.06.2017 по 31.12.2018; банківських виписок за 2019-2023 року; додатків Ф2 до декларацій про майновий стан і доходи за 2019-2021 року; договорів; видаткових накладних та актів виконаних робіт; подорожніх листів; наказів та розпоряджень.

За результатом проведення документальної планової виїзної перевірки, посадові особи Головного управління ДПС у м. Києві склали акт від 26.09.2024 № 107909/ж5/26-15-24-02-01/2802410363, яким встановлені порушення:

- підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України - не подана декларація про майновий стан і доходи платника податків-фізичною особи-підприємця за 2022 та 2023 роки;

- пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України - занижений податок на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2019 по 31.12.2023 у розмірі 7 142 037 гривень 78 копійок, у тому числі: за 2019 рік - на суму 138 797 гривень 57 копійок; за 2020 рік - на суму 1 982 803 гривень 12 копійок; за 2021 рік - на суму 4 498 087 гривень 10 копійок; за 2022 рік - на суму 522 349 гривень 99 копійок;

- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України - не нарахований та не сплачений військовий збір на загальну за період з 01.01.2019 по 31.12.2023 у розмірі 595 169 гривень 81 копійка, у тому числі: за 2019 рік - на суму 11 566 гривень 46 копійок; за 2020 рік - на суму 165 233 гривень 59 копійок; за 2021 рік - на суму 374 840 гривень 59 копійок; за 2022 рік - на суму 43 529 гривень 17 копійок;

- пункту 176.2 «б» статті 176 Податкового кодексу України - порушений граничний строк надання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку за ІІ, ІІІ, та IV квартали 2022 року;

- пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік подано без таблиці 1, порушені граничні строки надання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску з додатком 1 за 2022 та 2023 роки;

- пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - несвоєчасно перерахований єдиний внесок із сум заробітної плати за травень, липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2020 року;

- абзац 3 частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - занижений єдиний соціальний внесок на суму 43 604 гривень, у тому числі: за 2022 рік - на суму 429 000 гривень;

- пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2 статті 183, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України - занижена сума податку на додану вартість за період з 01.01.2019 по 31.12.2023 на суму 302 060 гривень 50 копійок, у тому числі: за 2020 рік - на суму 13 550 гривень 72 копійки; за 2021 рік - на суму 39 416 гривень 68 копійок; за 2022 рік - на суму 249 093 гривень 10 копійок;

- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України - протермінована реєстрація розрахунку коригування до податкових накладних на суму податку на додану вартість 100 гривень;

- пункту 198.5 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України - не виписані та не зареєстровані податкові накладні за лютий 2022 року на суму 249 093 гривень 10 копійок;

- пункту 216.9 статті 216 Податкового кодексу України - занижений обсяг податкових зобов`язань з акцизного податку на суму 869 882 гривень 88 копійок;

- пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України - неведення обліку у Книзі обліку доходів з 01.01.2018 по 31.12.2018, Книги обліку доходів і витрат за період з 01.01.2019 по 31.12.2023.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 01.11.2024 №12565924021, яким застосована штрафна санкція у розмірі 680 гривень за неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2022 та 2023 роки;

- податкове повідомлення-рішення від 01.11.2024 №12566424021, яким збільшена сума грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 8 927 547 гривень 23 копійки (з них 1 785 509 гривень 45 копійок - штрафні санкції);

- податкове повідомлення-рішення від 01.11.2024 №12566624021, яким збільшена сума грошового зобов`язання з військового збору на 743 962 гривень 26 копійок (з них 148 792 гривень 45 копійок - штрафні санкції);

- податкове повідомлення-рішення від 01.11.2024 №12566724021, яким застосована штрафна санкція у розмірі 1 020 гривень за несвоєчасне подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків і сум утриманого з них податку;

- податкове повідомлення-рішення від 01.11.2024 №12567724021, яким збільшена сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 377 575 гривень 63 копійки (з них 75 515 гривень 13 копійок - штрафні санкції);

- податкове повідомлення-рішення від 01.11.2024 №12567924021, яким застосована штрафна санкція у розмірі 10 гривень за несвоєчасну реєстрацію розрахунку коригування до податкової накладної;

- податкове повідомлення-рішення від 01.11.2024 №1256812402, яким застосована штрафна санкція у розмірі 1 012 гривень за відсутність реєстрації податкових накладних;

- податкове повідомлення-рішення від 01.11.2024 №12568324021, яким збільшена сума грошового зобов`язання з акцизного податку на 54 367 гривень 68 копійок (з них 10 873 гривень 54 копійки - штрафні санкції);

- податкове повідомлення-рішення від 01.11.2024 №12568424021, яким застосована штрафна санкція у розмірі 1 020 гривень за відсутність та ненадання до перевірки Книги обліку доходів та Книги обліку доходів та витрат;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 01.11.2024 №Ф-125675 у розмірі 43 604 гривень.

Позивач 18.11.2024 направила до Головного управління ДПС у м. Києві запит на отримання публічної інформації, де просила направити на електронну адресу копію акта документальної планової виїзної перевірки та прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень.

Листом від 21.11.2024 №5474/Г/26-15-24-02-01-09 Головне управління ДПС у м. Києві направило на електронну адресу позивача копії: акта перевірки від 26.09.2024 №107909/ж5/26-15-24-02-01/2802410363; спірних податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги.

Позивач 09.12.2024 звернулась до Державної податкової служби України зі скаргою на спірні податкові повідомлення-рішення, рішення та вимогу.

Рішенням Державної податкової служби України від 27.12.2024 №39221/6/99-00-06-01-02-06 скарга позивача залишена без розгляду.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що проведення документальної планової виїзної перевірки позивача здійснене податковим органом у спосіб, що не передбачений для відповідного виду перевірок. Недотримання відповідачем порядку проведення планової виїзної документальної перевірки нівелює правові наслідки такої перевірки, а тому прийняті за наслідками такої перевірки податкові повідомлення рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога - є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Як вірно встановив суд першої інстанції, наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 19.08.2024 №5566-П призначена документальна планова виїзна перевірка платника податків ОСОБА_1 , яка, в силу наведених вище приписів мала бути проведена за місцезнаходженням платника податків.

Проте, як вбачається з акта перевірки від 26.09.2024 №107909/ж5/26-15-24-02-01/2802410363 та чого не спростовано відповідачем, документальну планову виїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 проведено в приміщенні Головного управління ДПС у м. Києві (м. Київ, вул. Миколи Лєскова, буд. 4), а не за місцезнаходженням позивача, що є порушенням підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК.

Так, відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що документальну планову виїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 проведено в приміщенні Головного управління ДПС у м. Києві у зв`язку з неможливістю проведення такої перевірки за місцезнаходженням позивача та/або за місцем здійснення підприємницької діяльності, внаслідок її відсутності.

Оцінюючи наведені доводи відповідача, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відтак, неможливість проведення такої перевірки за місцезнаходженням позивача та/або за місцем здійснення підприємницької діяльності має бути підтверджено виключно доказами, які передбачені законом.

Так, відповідно до абзацу четвертого пункту 81.2 статті 81 ПК у разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі.

До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Як вірно встановив суд першої інстанції, контролюючим органом не надано належних матеріалів, які в силу вказаної вище норми, формуються та додаються до акта неможливості проведення перевірки.

Відповідно до підпункту 1.4.5 пункту 1.4 розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової служби України від 04.09.2020 № 470, зокрема, зазначено, що у разі коли при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення (у тому числі у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за податковою адресою та/або адресою об`єктів оподаткування) посадовими (службовими) особами територіального органу ДПС / апарату ДПС, невідкладно складається у двох примірниках у довільній формі та підписується акт про неможливість проведення перевірки, що засвідчує цей факт.

У такому акті рекомендується зазначати інформацію про дату встановлення факту та причини неможливості проведення перевірки (у тому числі у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за податковою адресою та/або адресою об`єктів оподаткування, у зв`язку з отриманням інформації оператора поштового зв`язку щодо неможливості вручення платнику податків або повернення без вручення письмового запиту територіальному органу ДПС / апарату ДПС про надання пояснень та їх документальних підтверджень, надісланого такому платнику податків з метою організації перевірки тощо), податкова адреса та/або адреса об`єктів оподаткування платника податків, за якою встановлено відсутність платника, інформацію про підстави для проведення перевірки (реквізити наказу, направлень тощо - зазначаються у випадку, якщо факт неможливості проведення перевірки встановлено після їх оформлення) та інші фактичні обставини, що засвідчують такі факти. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені у такому акті.

Зазначений акт не пізніше наступного робочого дня після його складання реєструється у електронному Спеціальному журналі реєстрації актів.

У такому ж порядку реєструються інші передбачені Методичними рекомендаціями акти (крім актів (довідок) перевірок).

Датою акта є дата реєстрації акта в електронному Спеціальному журналі реєстрації актів у територіальному органі ДПС / апараті ДПС структурним підрозділом, який склав такий акт (довідку).

При складанні акта йому присвоюється номер, який містить, зокрема, але не виключно, порядковий номер з єдиного електронного Спеціального журналу реєстрації актів у межах територіального органу ДПС / апарату ДПС, який склав акт, індекс структурного підрозділу органу ДПС, який склав акт (довідку) та індекс справи за номенклатурою.

Другий примірник акта про неможливість проведення перевірки разом з копіями матеріалів надсилається територіальним органом ДПС / апаратом ДПС платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

При цьому підрозділ органу ДПС, який здійснює (очолює) перевірку та встановив неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за податковою адресою, протягом 2 робочих днів з дня, наступного за днем складання цього акта, доповідною запискою повідомляє про це керівника (його заступника) відповідного органу ДПС та готує запит на встановлення місцезнаходження платника податків.

До запиту додаються копія акта про неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків за податковою адресою, копія наказу про проведення перевірки (у разі його складання) та інші документи (або їх копії), що підтверджують відсутність платника податків за місцезнаходженням.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу ДПС, працівники якого здійснюють (очолюють) перевірку, реєструється та направляється у загальновстановленому порядку, визначеному відповідним нормативно-правовим актом до відповідного органу.

Зразок форми запиту наведено у додатку 5 до цих Методичних рекомендацій.

При отриманні органом ДПС від відповідного органу інформації щодо встановлення місцезнаходження платника податків, структурним підрозділом, який здійснює (очолює) перевірку (ініціатором запиту), вживаються заходи з організації та проведення перевірки платника податків, у разі отримання відповіді про невстановлення місця знаходження платника податків за його місцезнаходженням - вживаються заходи щодо встановлення місця знаходження платника податків до настання обставин, які унеможливлюють проведення відповідної перевірки (наприклад, у зв`язку з припиненням діяльності платника податків, спливом визначених законодавством термінів давності для проведення перевірки тощо).

Всупереч зазначеним нормам, контролюючим органом не надано суду доказів формування доповідної записки, підготовки запиту на встановлення місцезнаходження платника податків, матеріалів, що підтверджують факти, наведені у такому акті, що не спростовано відповідачем.

Беручи до уваги вищевикладене, а також враховуючи відсутність доказів належного встановлення та підтвердження факту відсутності платника податків за місцезнаходженням та/або недопуск посадових осіб контролюючого органу для до проведення перевірки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недотримання вимог законодавства з боку відвідача.

Аналогічна позиція у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постанові від 07.07.2025 у справі № 320/34140/23.

Окрім того, не зважаючи на призначення виїзної перевірки, за відсутності передбачених для цього підстав відповідачем фактично проведений іншу перевірку - планову документальну невиїзну.

Відповідно до пунктів 79.1, 79.2 статті 79 ПК документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Всупереч вказаних норм, відповідачем не надано доказів прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про проведення невиїзної перевірки, а також доказів вручення позивачу копії наказу про проведення такої невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце її проведення перевірки.

Верховний суд у постанові від 10.06.2020 у справі № 520/4590/19 наголосив, що при вирішенні судами вимог про протиправність дій контролюючого органу по проведенню документальної виїзної перевірки встановленню підлягають, зокрема, обставини щодо допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу (дотримання вимог, визначених пунктом 81.1. статті 81 ПК), чи не порушено право платника податків бути присутнім під час проведення перевірки та надавати пояснення з питань, що виникають під час такої перевірки, право ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом тощо.

У світлі викладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що допущені відповідачем обмежили право позивача прийняти участь при проведенні перевірки (дослідження документів, які підтверджують господарську діяльність позивача, та інших документів, які стали підставою для встановлених порушень), так як вона проводилась з порушенням норм податкового законодавства у приміщенні контролюючого органу, а не за місцезнаходженням позивача.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04.02.2019 у справі №807/242/14, від 31.01.2023 у справі № 540/1245/20, від 19.04.2024 у справі №260/1885/19 лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу, порушення контролюючим органом будь-яких вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Такий підхід був підтриманий Великою Палатою Верховного Суду, яка у постанові від 08.09.2021 по справі №816/228/17 вказала, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

На переконання колегії суддів здійснивши перевірку не за місцезнаходженням позивача, порушивши таким чином його право прийняти участь при проведенні перевірки (надання документів, які підтверджують господарську діяльність позивача, та інших документів, які стали підставою для встановлених порушень, пояснень), відповідач допустив порушення, які могли спотворити правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки.

Зважаючи на викладене, оскільки проведення документальної планової виїзної перевірки позивача здійснене податковим органом у спосіб, що не передбачений для відповідного виду перевірок, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність проведеної перевірки позивача та про протиправність оскаржуваних рішень та вимоги.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення, яким позов задоволено.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Є.В. Чаку

Суддя Є.І. Мєзєнцев

Повний текст постанови складений 09.07.2026.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua