Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №826/14449/18 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/14449/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н.П.

Суддів: Кобаля М.І., Файдюка В.В.

За участю секретаря: Яцун А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - Красулі Ігоря Олександровича на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року, суддя Жданкіна Н.В., у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування рішень,-

У С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення від 04 травня 2018 року, що складено Головним управлінням ДФС у м. Києві відносно ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

- визнати протиправним та скасувати протокол № 67 про адміністративне правопорушення від 24 квітня 2018 року, що складено Головним управлінням ДФС у м. Києві відносно ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 );

- визнати протиправним та скасувати протокол № 68 про адміністративне правопорушення від 24 квітня 2018 року, що складено Головним управлінням ДФС у м. Києві відносно ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 );

- визнати протиправним та скасувати Рішення № 0053604204 від 07 травня 2018 року, що складено Головним управлінням ДФС у м. Києві відносно ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 );

- визнати протиправним та скасувати Вимогу про сплату недоїмки від 07 травня 2018 року № Ф-96, що складено Головним управлінням ДФС у м. Києві відносно ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 );

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0053564204 від 07 травня 2018 року, що складено Головним управлінням ДФС у м. Києві відносно ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 );

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0053594204 від 07 травня 2018 року, що складено Головним управлінням ДФС у м. Києві відносно ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 );

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0053574204 від 07 травня 2018 року, що складено Головним управлінням ДФС у м. Києві відносно ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 );

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0053584204 від 07 травня 2018 року, що складено Головним управлінням ДФС у м. Києві відносно ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийнятих відповідачем постанови про накладення адміністративного штрафу від 04.05.2018, протоколу про адміністративне правопорушення від 24.04.2018 №№ 67, 68, рішення про застосування штрафних санкцій від 07.05.2018 № 0053604204, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.05.2018 № Ф-96, податкових повідомлень-рішень від 07.05.2018 №№ 0053564204, 0053594204, 0053574204, 0053584204.

Згідно з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2018 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-IX Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 зазначену справу передано на розгляд судді Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2025 розгляд справи № 826/14449/18 здійснено в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.01.2026 в порядку процесуального правонаступництва вирішено допустити заміну відповідача у цій справі з Головного управління ДФС у м. Києві на його правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (код ЄДРПОУ 44116011). Витребувано в позивача копії первинної документації, яка, за наведеними в позовній заяві твердженнями позивача, була наявна в нього на час проведення податковим органом документальної позапланової перевірки та надавалась перевіряючим, проте не була ними взята до уваги.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням Вінницького окружного адміністративного суду представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - Красуля Ігор Олександрович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду та ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 12.03.2018 по 30.03.2018 (термін перевірки продовжено на 5 робочих днів на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 23.03.2018 за №4603), відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 21.02.2018 за №2822 та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на І квартал 2018 року, проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017.

Результати перевірки оформлено актом від 06.04.2018 за №1704/26-15-42-04-2447242691 (далі також - Акт перевірки) у якому викладено встановлені під час перевірки контролюючим органом порушення позивачем вимог:

- п.п. 177.2, п. п. 177.4.1 - 177.4.4 п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2016 рік у сумі 55350,97 грн, за 2017 р. у сумі 31855,06 грн;

- п.16. прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, занижено та не сплачено до бюджету військовий збір за 2016 рік у сумі 4612,58 грн, за 2017 р. у сумі 2654,59 грн;

- п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті в бюджет у 2016 р. на загальну суму 83138,00 грн (березень - 14247,00 грн, квітень - 8402,00 грн, травень - 15373,00 грн, липень - 6404,00 грн, вересень - 15209,00, грудень - 23503,00 грн), у 2017 р. на загальну суму 38612,00 грн (березень - 16527,00 грн, жовтень - 22085,00 грн), та завищено у грудні місяці 2017 р. суму від`ємного значення що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню та/або включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 5727,00 грн;

- ст. 9 ІІІ Закону України від 08.07.2010 р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", із змінами та доповненнями, у зв`язку з встановленими за результатами перевірки розбіжностей у сумі чистого доходу за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. на який нараховується єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, СПД - фізичною особою ОСОБА_1 занижено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у загальній сумі 59051,58 грн (2016 р. - 36067,26 грн, 2017 р. - 22984,32 грн).

За результатами проведеної перевірки та сформованих в Акті перевірки висновків контролюючим органом відносно позивача прийнято наступні рішення, правомірність яких є предметом розгляду в межах даної адміністративної справи, а саме:

1) Постанову про накладення адміністративного стягнення №б/н від 04.05.2018, яким ФОП ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 680,00 грн за порушення ч. 1 ст. 164-1 та ст. 165-1 КУпАП, п. 177.10 ст. 177 ПК України, абз. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

2) Протокол № 67 про адміністративне правопорушення від 24.04.2018, що складено Головним управлінням ДФС у м. Києві відносно ФОП ОСОБА_1 .

3) Протокол № 68 про адміністративне правопорушення від 24.04.2018, що складено Головним управлінням ДФС у м. Києві відносно ФОП ОСОБА_1 .

4) Рішення № 0053604204 від 07.05.2018, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, в загальній сумі 9511,88 грн, в тому числі за 2016 рік - 7213,45 грн (36067,26 * 10 % * 2 періоди) за 2017 рік - 2298,43 грн (22984,32 * 10% * 1 період).

5) Вимогу про сплату недоїмки від 07.05.2018 за № Ф-96, в сумі 59051,18 грн.

6) Податкове повідомлення-рішення №0053564204 від 07.05.2018, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в на 130809,04 грн, з яких: за податковими зобов`язаннями - 87206,03 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 43603,01 грн.

7) Податкове повідомлення-рішення № 0053594204 від 07.05.2018, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на 9083,96 грн, з яких: за податковими зобов`язаннями - 7267,17 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1816,79 грн.

8) Податкове повідомлення-рішення № 0053574204 від 07.05.2018, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем Податок на додану вартість за грудень 2017 року в сумі 5727,00 грн.

9) Податкове повідомлення-рішення № 0053584204 від 07.05.2018, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) на 152187,50 грн, з яких: за податковими зобов`язаннями - 121750,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 30437,50 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та прийнятими на їх підставі рішеннями, позивач 18.05.2018 звернувся до податкового органу зі скаргою, в які просив їх скасувати.

За наслідком розгляду поданої позивачем скарги, відповідач прийняв рішення від 27.07.2018 за №10769/Т/99-99-11-02-01-14, яким відмовив в її задоволенні, а прийняті за результатом проведеної планової документальної виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 рішення залишив чинними.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п. 14.1.179 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій (абз. 6 п. 58.1 ст. 58 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Таким чином враховуючи результати документальної планової виїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, згідно якої, окрім іншого, встановлено завищення позивачем витрат: у 2016 році на суму 307505,39 грн без ПДВ, у 2017 році на суму 176972,55 грн без ПДВ.

Під час перевірки контролюючим органом встановлено, що у 2016 році розбіжності між задекларованою сумою витрат (інші витрати) та фактичною у розмірі 307 505,39 грн виникли у зв`язку з тим, що підприємцем було виключено до складу витрат сплачені кошти за надання послуг передпродажної підготовки товару, вивчення та аналіз споживчого попиту, розміщення товару на полицях магазинів, просування товару тощо, на суму 252530,39 грн (з них 41623,26 грн за надані послуги у 2015 році) від покупців товару, таких як ТОВ «Легіон 2015», ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 та сплачені кошти за оренду складу ТОВ ТК «Асортимент» у сумі 50000,00 грн без ПДВ (акт №626 від 06.05.2016) та придбання у жовтні 2016 року комп`ютера у ТОВ ТК «Асортимент» вартістю 4975,00 грн без ПДВ, а саме:

- січень 2016 р. - 20156,11 грн без ПДВ (ТОВ Легіон 2015);

- лютий 2016 р. - 21467,15 грн без ПДВ (ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 та ТОВ Легіон 2015);

- березень 2015 р. - 26192,36 грн без ПДВ (ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_3 та ТОВ Легіон 2015);

- квітень 2016 р. - 47110,60 грн без ПДВ (ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 та ТОВ Легіон 2015);

- травень 2016 р. - 67094,72 грн без ПІДВ (ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 та ТОВ Легіон 2015, ТОВ ТК Асортимент);

- червень 2016 р. - 26863,27 грн без ПДВ (ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 та ТОВ Легіон 2015);

- липень 2016 р. - 1666,67 грн без ПДВ (ТОВ Легіон 2015);

- серпень 2016 р. - 7640,94 грн без ПДВ (ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 );

- жовтень 2016 р. - 29366,56 грн (ТОВ Легіон 2015, ТОВ ТК Асортимент);

- листопад 2016 р. - 19682,87 грн без ПДВ (ТОВ Легіон 2015);

- грудень 2016 р. - 40264,14 грн без ПІДВ (ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 та ТОВ Легіон 2015);

Також перевіркою встановлено, що у 2017 році розбіжності між задекларованою сумою витрат (інші витрати) та фактичною склали 176972,55 грн та виникли у зв`язку з тим що підприємцем було виключено до складу витрат сплачені кошти за надання послуг передпродажної підготовки товару, вивчення та аналіз споживчого попиту, розміщення товару на полицях тощо на суму 173472,55 від покупців товару, таких як ТОВ «Легіон 2015», ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 та сплачені кошти за сервісне обслуговування автотранспортного засобу ТОВ «Ніко центр Київ» у розмірі 3500,00 грн, а саме:

- січень 2017 р. - 31425,25 грн без ПІДВ (ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 );

- березень 2017 р. - 15220,72 грн без ПДВ (ТОВ Легіон 2015);

- травень 2017 р. - 23709,38 грн без ПІДВ (ТОВ Легіон 2015, Сервісний центр Ніко);

- червень 2017 р. - 45666,36 грн без ПДВ (ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 );

- липень 2017 р. - 12695,00 грн без ПДВ (ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_3 );

- жовтень 2017 р. - 36090,76 грн без ПДВ (ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 );

- грудень 2017 р. - 12165,17 грн без ПДВ (ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 ).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача підтвердив, що дійсно, в 2016, 2017 роках між ФОП ОСОБА_1 та вищенаведеними контрагентами мали місце господарські операції на відповідні суми. Також до матеріалів позовної заяви була надана первинна документація, в тому числі укладені з контрагентами Договори, Акти виконаних робіт (послуг).

Водночас, представник позивача зазначив, що податковим органом протиправно було виключено із загальної суми понесених ФОП ОСОБА_1 в 2016, 2017 роках витрат за надання послуг передпродажної підготовки товару, вивчення та аналіз споживчого попиту, розміщення товару на полицях магазинів, просування товару, тощо, адже відповідні господарські операції підтверджуються належним чином оформленими, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинними та розрахунковими документами та спрямовані на збільшення в майбутньому кількості проданого товару.

З приводу даної обставини, колегія суддів зазначає таке.

Поняття маркетингові послуги (маркетинг) визначено в підпункті 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 ПК України, відповідно до якого маркетингові послуги охоплюють діяльність, спрямовану на вивчення ринку, стимулювання збуту, формування цінової політики та організацію руху товару до споживача. До таких послуг належать, зокрема, розміщення продукції в місцях продажу, дослідження попиту, а також поширення інформації про товар.

Мерчандайзинг за своєю суттю є складовою маркетингової діяльності та спрямований на належне представлення товару у торговельному залі з метою стимулювання його продажу. Таким чином, зазначені заходи безпосередньо пов`язані з просуванням товару на ринку, а не з його фізичною підготовкою до реалізації.

Передпродажна підготовка товару включає інші за змістом дії - фасування, перепакування, маркування, сортування, зберігання тощо, тобто дії, спрямовані на приведення товару у стан, придатний для реалізації кінцевому споживачу. Більш повний перелік заходів, що відносяться до передпродажної підготовки товарів вказано в п.3.6 Методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх планування в торгівельній діяльності затвердженого наказом Мінекономіки та з питань європейської інтеграції від 22.05.2002 р. №145.

Такі витрати мають виробничо-логістичний характер і, відповідно до Методичних рекомендацій, відносяться до витрат на збут та обліковуються за рахунком 93.

Отже, витрати на передпродажну підготовку товарів є невід`ємно пов`язаними з правом власності на товар, оскільки саме власник товару несе обов`язок забезпечити його належний стан для реалізації. Інша особа може здійснювати такі дії лише як виконавець, однак економічна сутність витрат не змінюється - вони залишаються витратами власника товару.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що віднесення витрат на передпродажну підготовку товарів, які є вже реалізованими та право власності на які перейшло до іншої особи, до складу маркетингових послуг є безпідставним, оскільки такі витрати: не відповідають визначенню маркетингових послуг у розумінні Податкового кодексу України; мають іншу економічну природу та функціональне призначення; повинні обліковуватись як витрати на збут, понесені власником товару.

З матеріалів справи вбачається, що в спірний період позивачем здійснювалось постачання товарів (харчової продукції) в торгівельні мережі ряду контрагентів, в тому числі ТОВ «Легіон 2015», ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 .

Згідно договору поставки №77 від 01.07.2015, укладеного між позивачем та ТОВ «Легіон 2015», постачальник (ФОП ОСОБА_1 ) зобов`язувався поставити та передати у власність покупцеві (ТОВ «Легіон 2015) продукти харчування згідно специфікації на підставі замовлень Покупця та відповідно до спеціфікації (п.п. 1.1 п.1 Договору №77).

У п. 1.2 Договору №77 від 01.07.2015 зазначено, що право власності на товар переходить від Постачальника (ФОП ОСОБА_1 ) до Покупця (ТОВ «Легіон 2015») в момент приймання товару Покупцем від Постачальника. Підтвердженням приймання товару є підписання Сторонами накладної та іншої товарно-супровідної та транспортно-супровідної документації.

Разом з тим, між позивачем та ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 були укладені договори поставки №6 та №7 від 28.09.2009, згідно умов яких Постачальник, тобто ФОП ОСОБА_1 , зобов`язується поставити продукцію, а покупець прийняти її і оплатити в строки та на умовах договору (протягом 45 днів з моменту отримання товару). Асортимент товару зазначається у накладних, які додаються до договору і є його невід`ємною частиною. Товар повинен бути поставлений Покупцю по його замовленню. Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, вказаною у накладних. Згідно п.п.14.1.191 Податкового кодексу України постачання товарів це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Отже поставлений зазначеним підприємцям ФОП ОСОБА_1 товар в момент постачання переходить у їх власність та який у подальшому вони можуть використовувати на свій власний розсуд.

Водночас, як убачається з матеріалів справи, між ТОВ «Легіон 2015» (Виконавець) та позивачем (Замовник) було укладено договір про надання маркетингових та додаткових послуг №77-1 від 01.07.2015, предметом якого є надання Виконавцем Замовнику за плату та за завданням Замовника маркетингових та інших додаткових послуг, перелік яких визначений у Додатку №1, протягом терміну дії цього Договору. Крім того предметом цього Договору є надання послуг зі стимулювання збуту товарів Замовника через роздрібну мережу Виконавця в порядку та відповідно до умов цього Договору.

16.05.2011 подібні договори №437 та №337 були укладені між позивачем та ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 . Проте, у зазначених договорах види послуг та їх вартість (згідно розрахунків) не зазначались, а лише визначався щомісячний платіж у розмірі 2% від вартості оплаченого покупцем товару.

З аналізу вищенаведених договорів, а також складених за наслідком їх виконання Актів виконаних робіт (копії містяться в 7 та 8 томах даної адміністративної справи), встановлено, що замовлення в ТОВ «Легіон 2015», ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 послуг з передпродажної підготовки та здійснення маркетингових послуг було спрямоване на забезпечення збільшення продажу товару, право власності на який, на час надання відповідних послуг, перейшло до вищезазначених контрагентів.

Таким чином, надання позивачу послуг передпродажної підготовки та здійснення маркетингових послуг було направлено на збільшення обсягів продажу та отримання прибутку саме ТОВ «Легіон 2015», ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , а не ФОП ОСОБА_1 , адже на час надання відповідних послуг позивач вже не був власником раніше поставленого товару, позаяк таке право власності перейшло до покупця.

Також, колегія суддів звертає увагу, що головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв`язок таких витрат із господарською діяльністю платника податку.

Згідно п. 177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, зокрема належать:

177.4.1. витрати до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку па додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця:

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в п.п.177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

177.4.2. Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем: витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Отже маркетингові послуги та послуги передпродажної підготовки до переліку витрат наведеному в пунктах 177.4.1 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України не входять.

Як встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 не є виробником товарів, що ним постачаються покупцям, а здійснює посередницькі послуги у торгівлі продуктами харчування.

Щодо безпідставного віднесення до понесених позивачем витрат, коштів сплачених ТОВ ТК «Асортимент» у сумі 50000,00 грн без ПДВ за оренду складу,колегія суддів зазначає настуне.

11.01.2016 між ТОВ ТК «Асортимент» (Орендодавець), в особі Директора Трибоя Сергія Борисовича, з одного боку і ФОП ОСОБА_1 (Орендар), в особі Трібоя Павла Борисовича, уклади договір оренди складського приміщення №1110/01-16, згідно умов якого орендодавець зобов`язується передати, а Орендар прийняти в строкове платне володіння і користування складське приміщення площею 150 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (том 7 а.с. 232-233).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що об`єкт надається Орендарю для використання з метою здійснення господарської діяльності.

Тобто, на підставі вищенаведеного Договору оренди, підтверджується перебування в позивача на правах строкового платного володіння і користування складське приміщення площею 150 кв. м., розташоване за адресою: Київська обл., Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 1.

Між тим, згідно долучених до матеріалів справи Акту наданих послуг №626 від 06.05.2026, позивач, на підставі Договору №1110/01-16 від 11.01.2016, виконавець надав послуги з оренди складського приміщення площею 600 кв.м. на суму 60000,00 грн, в тому числі 10000,00 грн ПДВ (том 7 а.с. 231). Вказаний Акт наданих послуг не містить відомостей про період за який нараховано відображений в ньому орендний платіж.

Суд першої інстанції вірно надав оцінку поясненням позивача щодо використання відповідних орендованих площ в якості контейнерного складу та порядок нарахування орендної плати та не прийняв їх, оскільки вони не знайшли свого документального підтвердження матеріалами справи.

Що стосується відображення на сторінці 13 Акту перевірки висновку податкового органу стосовно безпідставності віднесення понесених витрат за сервісне обслуговування автомобіля Pajero Sport, сплачених ТОВ «Ніко центр Київ»,то суд також вірно іх врахував, так як даний транспортний засіб є особистою власністю ОСОБА_1 як фізичної особи.

Згідно наданих до перевірки документів (договорів, свідоцтв про державну реєстрацію транспортних засобів) за ФОП ОСОБА_1 , на час проведення перевірки, у власності перебували наступні транспортні засоби: БАЗ Тата, дн.з НОМЕР_2 , Ford Connect, д.н.з. НОМЕР_3 , Ford Tranzit, д.н.з. НОМЕР_4 , ГАЗ 330210, д.н.з. НОМЕР_5 .

Згідно наданого до перевірки рахунку - фактури 300004346 від 29.05.2017, сервісне обслуговування (заміна акумулятора) здійснювалось на легковому автомобілі Pajero Sport, який відсутній у переліку транспортних засобів, що використовувались позивачем у його господарській діяльності.

Крім того, відповідно до п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням його господарської діяльності, витрати на утримання автомобілів, зокрема запасних частин, шин, акумуляторів, тощо.

Отже, всупереч вимог п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України, ФОП ОСОБА_1 було завищено витрати на загальну суму 484477,94 грн без ПДВ, в тому числі: за 2016 рік в сумі 307505,39 грн без ПДВ, за 2017 рік в сумі 176972,55 грн без ПДВ, які документально не підтверджені, використані не в господарській діяльності та безпосередньо не пов`язані з отриманням доходів.

Щодо правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатку до податкових декларацій за 2016, 2017 роки, встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу в сумі 484477,94 грн, в тому числі за 2016 рік - 307505,39 грн без ПДВ, за 2017 рік - 176972,55 грн без ПДВ, що є порушенням п. 177.2 ст.177 ПК України, згідно з яким - об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Також, допущені позивачем порушення в частині завищення понесених у 2016, 2017 роках витрат вплинуло на правильність визначення у відповідні періоди податкових зобов`язань з податку на доходи з фізичних осіб від провадження діяльності, а саме призвело до заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету на 87206,03 грн, в тому числі:

- за 2016 рік - 55350,97 грн (508050,24 (чистий оподатковуваний дохід з урахуванням проведених податковим органом коригувань понесених позивачем витрат) * 18% - 36098,07 (визначено ФОП ОСОБА_1 в звітній декларації за 2016 рік));

- за 2017 рік - 31588,06 грн (493910,65 (чистий оподатковуваний дохід з урахуванням проведених податковим органом коригувань понесених позивачем витрат) * 18% - 57048,86 (визначено ФОП ОСОБА_1 в звітній декларації за 2017 рік)).

Щодо правильності нарахування військового збору податковим органом, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Під час розгляду справи судом було встановлено правомірність сформованих в Акті перевірки висновків відповідача щодо завищення ФОП ОСОБА_1 чистого оподатковуваного доходу. Зокрема, за результатом проведеної перевірки було встановлено заниження суми чистого доходу за 2016 р. на 307505,39 грн, за 2017 рік на 176972,55 грн.

Відповідно, перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку військового збору, що підлягає сплаті до бюджету ФОП ОСОБА_1 встановлено його заниження за 2016 рік на 4612,58 грн (307505,39 * 1,5%) та за 2017 рік на 2654,59 грн (176972,55 * 1,5%), чим порушено п.16. прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Що стосується відображених в Акті перевірки висновків податкового органу про те, що виявлені під час перевірки розбіжності у сумі чистого доходу за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, на який нараховується єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, мало наслідком протиправне заниження ФОП ОСОБА_1 розміру належного до сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 59051,58 грн (2016 р. - 36067,26 грн, 2017 р. - 22984,32 грн), колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 7 Закону №2464-VI, базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування є сума чистого доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Як встановлено судом першої інстанції, за результатами проведеної перевірки контролюючим органом виявлено заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу, а саме:

- за 2016 рік - на суму 307505,39 грн (встановлений чистий дохід - 508050,24 грн);

- за 2017 рік - на суму 176972,55 грн (встановлений чистий дохід - 493910,65 грн).

Вказані обставини знайшли своє документальне підтвердження матеріалами справи та позивачем належними та допустимими доказами не спростовані.

Отже, оскільки саме сума чистого оподатковуваного доходу є визначальною базою для нарахування єдиного внеску, її заниження безпосередньо призводить до заниження суми єдиного соціального внеску, що підлягає сплаті до бюджету.

Разом з тим, обов`язок щодо правильного визначення суми чистого доходу, своєчасного та повного нарахування і сплати єдиного внеску покладається безпосередньо на платника. Невиконання такого обов`язку не може бути виправдане недоліками обліку чи власним тлумаченням норм законодавства.

Відповідачем надано розрахунок донарахованого єдиного внеску, який ґрунтується на встановлених під час перевірки показниках фактичного чистого доходу позивача та відповідає вимогам статей 7 та 8 Закону №2464-VI.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем допущено заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2016- 2017 роки і таке заниження призвело до неправомірного зменшення бази нарахування єдиного соціального внеску.

Відповідно, мало місце заниження суми єдиного внеску на загальну суму 59051,58 грн (у тому числі за 2016 рік - 36067,26 грн, за 2017 рік - 22984,32 грн).

Щодо правомірності визначення позивачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет у 2016 році на загальну суму 83138,00 грн , а також у 2017 році на загальну суму 38612,00 грн.

Так судом встановлено, що позивачем у перевіряємому періоді 2016 - 2017 років до складу витрат та податкового кредиту було включено суми за операціями на загальну суму 484477,94 грн (у тому числі за 2016 рік - 307505,39 грн, за 2017 рік - 176972,55 грн), які: не підтверджені належними первинними документами; не пов`язані з веденням господарської діяльності; не мають безпосереднього зв`язку з отриманням доходу.

Зокрема, встановлено придбання позивачем послуг передпродажної підготовки товарів, маркетингових послуг, послуг просування та розміщення товарів, оренди приміщень без визначення періодів їх надання, а також витрат, пов`язаних з обслуговуванням транспортного засобу, які не використовувалися у господарській діяльності платника податків.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України, у разі якщо товари/послуги призначаються для використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, та за умови, що суми податку були включені до складу податкового кредиту, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з визначеної бази оподаткування.

Отже, ключовою умовою правомірного формування податкового кредиту є фактичне використання придбаних товарів/послуг у межах господарської діяльності платника податку та їх документальне підтвердження.

Оскільки судом встановлено відсутність належного підтвердження господарського характеру вищезазначених витрат, а також відсутність їх зв`язку з оподатковуваними операціями, включення сум податку на додану вартість за такими операціями до складу податкового кредиту є безпідставним, а тому у позивача виник обов`язок, передбачений пунктом 198.5 статті 198 ПК України, щодо нарахування податкових зобов`язань за такими операціями, чого останнім зроблено не було.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту. Відтак, безпідставне формування податкового кредиту неминуче призводить до заниження податкових зобов`язань та, відповідно, до зменшення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок невиконання вимог пункту 198.5 статті 198 ПК України позивачем було занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету: у 2016 році на загальну суму 83138,00 грн; у 2017 році на загальну суму 38612,00 грн, а також завищено від`ємне значення ПДВ у грудні 2017 року на суму 5727,00 грн.

Доводи позивача щодо правомірності формування податкового кредиту суд вірно відхилив, оскільки позивачем не доведено фактичного використання придбаних послуг у межах господарської діяльності, а також не надано належних первинних документів, які б підтверджували реальність господарських операцій.

Таким чином, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, а також порушено вимоги пункту 198.5 статті 198 ПК України щодо обов`язку нарахування податкових зобов`язань за операціями, не пов`язаними з господарською діяльністю, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість та завищення від`ємного значення.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Як убачається із позовної заяви позивач заявив вимоги, у т.ч. і щодо визнання протиправним та скасування протоколу №67 про адміністративне правопорушення від 24 квітня 2018 року, що складений Головним управлінням ДФС у м. Києві відносно ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) та визнання протиправним та скасування протоколу №68 про адміністративне правопорушення від 24 квітня 2018 року, що складено Головним управлінням ДФС у м. Києві відносно ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Отже, окрім іншого, предметом спірних правовідносин є визнання протиправними та скасування: протоколу №67 від 24 квітня 2017 складеного головним державним ревізором-інспектром відділу планових перевірок самозайнятих осіб управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб Онікієнко Т.М. відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 вчинив адміністративне прарвопорушення, передбачене ч.1 ст.164-1 КУпАП та скасування протокол №68 від 24 квітня 2018 про вчинення ФОП ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого 165-1 КУпАП.

На підставі зазначених протоколів №67 та №68 посадовою особою ГУ ДФС у м. Києві винесено постанову про притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності за правопорушення, передбаченого ст. 164-1 ч 1 та ст. 165-1 та накладено штраф у розмірі 680 грн (а.с.39-41, т.1)

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послугу (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Таким чином, на час розгляду справи судом першої інстанції, до компетенції адміністративних судів належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Водночас відповідно до пункту 3 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб саме у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням владно-управлінських дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Колегія суддів зауважує, що складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та з огляду на положення статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до відповідальності, що не відповідає завданням адміністративного судочинства.

При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року, прийнятій за наслідками розгляду справи № 712/7385/17 про визнання протиправними дій щодо незаконного складення протоколу про адміністративне правопорушення, вказала на те, що оскільки дії відповідачів щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують його права, то вони окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються.

Отже, цей спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки відповідач при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, здійснював не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, оцінка яким надається під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Окрім того, оскарження дій відповідача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та й скасування його в судах взагалі не оскаржується окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності.

Аналогічна правова позиція також викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 638/3490/18, від 22 січня 2020 року у справі № 2-а/489/7/2016.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що в цій частині рішення суду підлягає скасуванню, а провадження у справі про визнання протиправними та скасування протоколів у справі про адміністративне правопорушення закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки такі вимоги не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Що стосується вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 04 травня 2018 стсовно ФОП ОСОБА_1 , відповідно до якої встановлено неналежне ведення обліку доходів і витрат за період з 01.01.2016 по 31.12.2027 та порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальтнообов`язкове державне соціальне страхування період з 01.01.2016 по 31.12.2017.

Згідно ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Як встановлено колегією суддів позивача було притягнуто до відповідальності за неналежне ведення обліку доходів і витрат та порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідальність за вказані правопорушення передбачена ч. 1 ст. 164-1 та ст. 165-1 КУпАП.

Так, ч. 1 ст. 164-1 КУпАП передбачає відповідальність за неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов`язкову форму обліку, -тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповіданість за ст. 165-1 КУпАП передбачена за порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених законами України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" і "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України, -тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегією суддів з огляду на вищевикладені доводи , а також з огляду на висновки акта перевірки, встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 та порушення, пов`язане з неналежним веденням обліку доходів і витрат за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.

Штраф до позивача було застосовано у спірній постанові з дотриманням вимог ст. 36 КУпАП.

Згідно ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування протоколів №67 та №68 від 24 квітня 2018 року підлягає скасуванню. Провадження в цій частині слід закрити з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (ст. 317 КАС України).

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - Красулі Ігоря Олександровича задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування протоколів про адміністративне правопорушення №67 та №68 від 24 квітня 2018 року та в цій частині провадження у справі закрити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Кобаль М.І.

Файдюк В.В.

Повний текст виготовлено: 09 липня 2026 року.