Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №640/34708/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/34708/21 Суддя (судді) першої інстанції: К.О. Пляшкова

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: cудді-доповідача: Терези Ю.О., cуддів: Аліменка В.О., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач 1, ГУПФУ в м. Києві), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене листом від 26 жовтня 2021 року № 2600-0205-8/170016 щодо відмови Позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати ГУПФУ в м. Києві зарахувати Позивачу періоди роботи до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до частини першої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: на шахті «Ломоватська» Стахановського виробничого об`єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля» з 03.02.1990 по 31.10.1990 на посаді електрослюсаря підземного 3 розряду з повним робочим днем на підземній роботі, з 19.10.1992 по 14.02.1994 на посаді електрослюсаря підземного 4 розряду з повним робочим днем під землею на дільниці № 4, з 14.02.1994 по 03.06.1994 на посаді електрослюсаря підземного 5 розряду з повним робочим днем під землею на дільниці № 4; на Державному відкритому акціонерному товаристві Шахта «Вергелівська» Міністерства вугільної промисловості України з 26.12.1996 по 18.09.2000 на посаді гірника очисного вибою 5 розряду з повним робочим днем під землею;

- зобов`язати ГУПФУ в м. Києві зарахувати Позивачу періоди навчання до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до частини першої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: з 01.09.1986 по 03.02.1990 в середньому професійно-технічному училищі № 60 м. Брянка за професією «електрослюсар підземний (з умінням виконувати роботу машиніста гірничих виїмкових машин)»; з 01.09.1992 по 20.10.1992 в професійному технічному училищі № 18 Луганської області за спеціальністю «гірника очисного вибою»;

- зобов`язати ГУПФУ в м. Києві зарахувати Позивачу періоди проходження строкової військової служби з 12.11.1990 по 30.09.1992 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до частини першої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати ГУПФУ в м. Києві призначити Позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня досягнення Позивачем 50-ти річного віку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі

У подальшому, відповідно до Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 адміністративну справу прийнято до провадження суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області до участі у справі як другого Відповідача (далі - Відповідач 2, ГУПФУ в Одеській області).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 30.09.2021 № 262240012159 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 15.10.2021 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за заявою про призначення пенсії від 23.09.2021, зарахувавши до пільгового страхового стажу за Списком № 1 періоди:

- навчання в СПТУ № 60 м. Брянка з 01.09.1986 по 03.02.1990;

- строкової військової служби з 12.11.1990 по 30.09.1992;

- навчання за фахом в СПТУ № 18 з 01.10.1992 по 20.10.1992;

- роботи на Шахті «Ломоватська» Стахановського виробничого об`єднання по видобутку вугілля («Стахановвугілля») з 04.02.1990 по 31.10.1990, з 21.10.1992 по 16.12.1996;

- роботи на ДВАТ Шахта «Вергелівська» Міністерства вугільної промисловості України з 26.12.1996 по 18.09.2000.

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн та на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач 2 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Відповідач 2 зазначає, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що у Позивача відсутня пільгова довідка, яка передбачена п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), у зв`язку з чим пільговий стаж визначити не можливо. Інші документи, які підтверджують ці обставини Позивачем не надані. Як наслідок, зарахувати до пільгового стажу спірні періоди та призначити пенсію за віком на пільгових умовах Позивачу не вбачається можливим. Отже, дії Відповідача 2 є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції та Законах України.

Також Відповідач 2 зазначає, що присуджений судом першої інстанції розмір витрат Позивача на правничу допомогу є необґрунтованим та підлягає зменшенню.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відзиві Позивач зазначає, що посилання Відповідача 2 на відсутність уточнюючих довідок є безпідставним, оскільки частина підприємств та архівних установ знаходяться на тимчасово окупованій території Луганської області, що об`єктивно унеможливлює отримання таких довідок та не може покладатися на Позивача. Позивач звертає увагу, що Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що відсутність уточнюючої довідки не є безумовною підставою для відмови у зарахуванні пільгового стажу, якщо характер роботи підтверджується записами у трудовій книжці та іншими доказами.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 2 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2026.

14.05.2026 за результатами повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, у зв`язку зі звільненням судді-доповідача Бєлової Л.В., вказана апеляційна скарга надійшла до провадження судді-доповідача Терези Ю.О.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2026 справу прийнято до провадження новим складом суду та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

У цій справі жоден з учасників не заявляв клопотання про розгляд справи за їх участі, наявні у справі докази є достатніми для вирішення справи, тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до ГУПФУ в м. Києві (Дарницький район) із заявою про призначення пенсії від 23.09.2021, разом з якою згідно з розпискою-повідомленням надав: військовий квиток, диплом (свідоцтво, атестат) про навчання, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, паспорт, трудову книжку.

Заяву Позивача про призначення пенсії від 23.09.2021 за принципом екстериторіальності розглянуто ГУПФУ в Одеській області та прийнято рішення від 30.09.2021 № 262240012159 про відмову у призначенні пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

У рішенні про відмову в призначенні пенсії вказано, що вік заявника - 49 років; страховий стаж заявника становить 17 років 04 місяці; пільговий стаж відсутній. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Пільговий стаж визначити не можливо, оскільки відсутня пільгова довідка. Для обчислення пільгового стажу необхідно надати уточнюючу довідку про пільговий стаж згідно з Порядком № 637.

Матеріали справи свідчать, що згідно з розрахунком форми РС-право до страхового стажу Позивача зараховані такі періоди:

з 01.09.1986 по 03.02.1990 Навчання у вищих/середніх навчальних закладів (3 роки 5 місяців 3 дні); з 04.02.1990 по 31.10.1990 (0 років 8 місяців 28 днів);

з 12.11.1990 по 31.12.1991 Військова служба строкова (1 рік 1 місяць 20 днів); з 01.01.1992 по 30.09.1992 Військова служба строкова (0 років 9 місяців 0 днів);

з 01.10.1992 по 20.10.1992 Навчання за фахом (0 років 0 місяців 20 днів); з 21.10.1992 по 16.12.1996 (4 роки 1 місяць 26 днів); з 26.12.1996 по 18.09.2000 (3 роки 8 місяців 23 дні); з 19.09.2000 по 12.12.2000 (0 років 2 місяці 24 дні); з 18.07.2008 по 07.11.2008 (0 років 4 місяці 8 днів); з 02.12.2013 по 31.10.2014 (0 років 11 місяців 0 днів); з 13.04.2018 по 30.06.2018 (0 років 3 місяці 0 днів); з 01.12.2018 по 31.12.2018 (0 років 1 місяць 0 днів); з 01.07.2019 по 31.12.2020 (1 рік 6 місяців 0 днів), всього 17 років 4 місяці 2 дні.

Згідно з дипломом від 03.02.1990 серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 в період з 01.09.1986 по 03.02.1990 навчався в СПТУ № 60 м. Брянка та закінчив повний курс за професією «електрослюсар підземний (з умінням виконувати роботу машиніста гірних виїмкових машин)».

Відповідно до військового квитка від 05.11.1990 серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 в період з 12.11.1990 по 30.09.1992 проходив строкову військову службу.

Згідно із посвідченням ВО «Стахановвугілля» від 26.10.1992 № 466 ОСОБА_1 з 22 по 26 жовтня 1992 року пройшов навчання за 24-годинною програмою згідно із вимогами параграфу 113 Правил безпеки у вугільних та сланцевих шахтах, та допускається до ведення гірничих робіт.

Відповідно до посвідчення ВО «Стахановвугілля» від 20.10.1992 № 345 ОСОБА_1 з 01.09.1992 по 20.10.1992 проходив курсове навчання за фахом, за наслідками чого отримав спеціальність гірника очисного вибою 5 розряду.

У трудовій книжці Позивача серії НОМЕР_4 зазначені такі спірні періоди роботи:

запис № 1 - з 01.09.1986 по 03.02.1990 навчався в СПТУ № 60 м. Брянка за професією електрослюсаря (диплом від 03.02.1990 НОМЕР_2 );

Шахта «Ломоватська» Стахановського виробничого об`єднання по видобутку вугілля («Стахановвугілля»)

запис № 2 від 03.02.1990 - прийнятий електрослюсарем ІІІ розряду з повним робочим днем на підземних роботах (наказ від 06.02.1990 № 37к);

запис № 3 від 31.10.1990 - звільнений у зв`язку із призовом на строкову службу (наказ від 27.10.1990 № 304к);

запис № 4 - з 12.10.1990 по 30.09.1992 служба в армії (в/к НОМЕР_3 );

Шахта «Ломоватська» Стахановського виробничого об`єднання по видобутку вугілля («Стахановвугілля»)

запис № 5 від 19.10.1992 - прийнятий електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем під землею на дільниці № 4 (наказ від 19.10.1992 № 209к);

запис № 6 від 14.02.1994 - переведений електрослюсарем 5 розряду підземним з повним робочим днем під землею на дільниці № 4 (наказ від 15.02.1994 № 64);

запис № 7 від 03.06.1994 - переведений гірником очисного вибою 5 розряду з повним робочим днем під землею (наказ від 03.06.1994 № 107к);

запис № 8 від 16.12.1996 - звільнений за переведенням на Шахту «Вергелівська» (наказ від 16.12.1996 № 237к);

ДВАТ Шахта «Вергелівська» Міністерства вугільної промисловості України

запис № 9 від 26.12.1996 - прийнятий підземним гірником очисного вибою 5 розряду з повним робочим днем під землею (наказ від 26.12.1996 № 554к);

запис № 10 від 18.09.2000 - звільнений за власним бажанням (наказ від 18.09.2000 № 191к).

Згідно із довідкою форми ОК-5 (індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування) від 23.11.2021 в Реєстрі наявні відомості про роботу Позивача починаючи з січня 1999 року, у тому числі з 01.01.1999 по 18.09.2000 на ДВАТ Шахта «Вергелівська» ДХК «Луганськвугілля» (код страхувальника 00177023).

Не погоджуючись з рішенням від 30.09.2021 № 262240012159 Відповідача 2 про відмову у призначенні пенсії, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, дійшов висновку, що оскільки наданими Позивачем до пенсійного органу документами у повному розмірі підтверджено його право на призначення пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, що у свою чергу не встановлено пенсійним органом, то слід скасувати спірне рішення Відповідача 2 та зобов`язати останнього прийняти рішення про призначення Позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з дня, наступного за днем досягнення 50-річного віку (з 15 жовтня 2021 року).

Крім того, суд першої інстанції, вирішуючи питання розподілу заявлених Позивачем до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, дійшов висновку, що Позивач у повній мірі підтвердив надання адвокатом послуг правничої допомоги, які стосуються цієї справи, однак, зважаючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню внаслідок їх звернення до неналежного Відповідача 1 та обрання неналежного їх способу захисту, суд дійшов висновку про їх часткову компенсацію Позивачу в розмірі 3000,00 грн.

Оцінка висновків суду першої інстанції і доводів учасників справи

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, тому колегія суддів, враховуючи положення ч. 1 ст. 308 КАС України, не перевіряє його законність та обґрунтованість у цій частині.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, при вирішенні справи колегія суддів виходить з такого.

Спірним питання у цій справі є наявність у Позивача права на призначення пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV з урахуванням періодів роботи, які дають пільговий стаж.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзаців першого та третього частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до частини другої статті 44 Закону № 1058-IV призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Згідно із частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до абзаців першого-другого пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до абзаців першого, чотирнадцятого, двадцятого, двадцять четвертого - двадцять шостого пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Абзацами першим та другим пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до частини третьою статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також:

військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби (підпункт «в»);

навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (підпункт «д»).

Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону України від 10.02.1998 № 103/98-ВР «Про професійну (професійно-технічну) освіту» (далі - Закон № 103/98-ВР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.

Заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я (частина перша статті 17 Закону № 103/98-ВР).

Частиною першою статті 18 Закону № 103/98-ВР визначено, що до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону № 103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Відповідно до абзацу другого статті 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ в редакції, чинній на час проходження Позивачем військової служби) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.

На час прийняття Відповідачем 2 оскаржуваного рішення абзацом другим частини першої статті 8 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Абзацами першим та другим пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із абзацами першим-другим пункту 6 Порядку № 637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються військові квитки.

Період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання (абзац перший пункту 8 Порядку № 637).

Відповідно до абзаців першого, другого, сьомого пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Пунктом 3 Порядку № 383 визначено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162; якщо пільгова робота продовжується після 16 січня 2003 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 24 червня 2016 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок № 22-1).

Згідно із абзацом першим пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (пункт 1.8 розділу І Порядку № 22-1).

Відповідно до абзацу першого пункту 1.9 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Згідно із абзацом четвертим пункту 1.9 розділу І Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Абзацом першим підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Згідно з пунктом 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Відповідно до абзацу тринадцятого пункту 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно із абзацами другим, третім, четвертим пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Згідно з пунктом 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Відповідно до абзацу першого пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії від 23.09.2021 за формою, визначеною Порядком № 22-1.

Для розгляду заяви Позивача відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 за принципом екстериторіальності визначено ГУПФУ в Одеській області, рішенням якого від 30.09.2021 № 262240012159 відмовлено Позивачу в призначенні пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV.

Як вказано у рішенні, вік заявника - 49 років; страховий стаж заявника становить 17 років 04 місяці; пільговий стаж відсутній. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Пільговий стаж визначити не можливо, оскільки відсутня пільгова довідка. Для обчислення пільгового стажу необхідно надати уточнюючу довідку про пільговий стаж згідно з Порядком № 637.

Суд першої інстанції правильно зауважив, що рішення ГУПФУ в Одеській області не містить відомостей про періоди роботи Позивача, які не зараховані до пільгового стажу за Списком № 1.

При цьому співставленням записів у трудовій книжці Позивача з розрахунком стажу для визначення права, здійсненим ГУПФУ в Одеській області до оскаржуваного рішення, судом першої інстанції встановлено, що до пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховані періоди:

навчання в СПТУ № 60 м. Брянка з 01.09.1986 по 03.02.1990 (3 роки 5 місяців 3 дні);

строкової військової служби з 12.11.1990 по 30.09.1992 (1 рік 10 місяців 20 днів);

навчання за фахом з 01.10.1992 по 20.10.1992 в СПТУ № 18 (0 років 0 місяців 20 днів);

роботи на Шахті «Ломоватська» Стахановського виробничого об`єднання по видобутку вугілля («Стахановвугілля») з 04.02.1990 по 31.10.1990 (0 років 8 місяців 28 днів) електрослюсарем, з 21.10.1992 по 16.12.1996 (4 роки 1місяць 26 днів) електрослюсарем підземним та гірником очисного вибою;

роботи на ДВАТ Шахта «Вергелівська» Міністерства вугільної промисловості України з 26.12.1996 по 18.09.2000 (3 роки 8 місяців 23 дні) підземним гірником очисного вибою.

У цьому контексті колегія суддів зазначає наступне.

З наведених положень статті 24 Закону № 1058-IV слідує, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01 січня 2004 року) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01 січня 2004 року) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

При цьому, значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Водночас надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема в постановах від 07 березня 2018 року в справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17, від 18 травня 2021 року в справі № 229/2330/17.

Колегія суддів зазначає, що записи у трудовій книжці Позивача про його роботу на:

Шахті «Ломоватська» Стахановського виробничого об`єднання по видобутку вугілля («Стахановвугілля») з 04.02.1990 по 31.10.1990 (0 років 8 місяців 28 днів) електрослюсарем з повним робочим днем на підземних роботах, з 21.10.1992 по 16.12.1996 (4 роки 1місяць 26 днів) електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею і гірником очисного вибою з повним робочим днем під землею;

ДВАТ Шахта «Вергелівська» Міністерства вугільної промисловості України з 26.12.1996 по 18.09.2000 підземним гірником очисного вибою з повним робочим днем під землею містять інформацію про повний робочий день Позивача на підземних роботах в шахті, тобто інформацію про період зайнятості та про пільговий характер виконуваної Позивачем роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Достовірність внесеної інформації підтверджена підписами уповноважених осіб роботодавців, які скріплені відповідними печатками підприємств, тому у суду відсутні будь-які підстави для сумніву в достовірності внесених до трудової книжки даних.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ГУПФУ в Одеській області безпідставно відмовило у зарахуванні вказаних періодів у зв`язку з відсутністю уточнюючої довідки, які видаються підприємствами роботодавцями відповідно до пункту 20 Порядку № 637.

Крім того, пільговий характер роботи Позивача протягом 1999 року на ДВАТ Шахта «Вергелівська» Міністерства вугільної промисловості України у повній мірі підтверджений інформацією про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб (довідкою форми ОК-5), яку ГУПФУ в Одеській області відповідно до пункту 20 Порядку № 637 зобов`язано було врахувати при обчисленні страхового стажу Позивача та прийнятті відповідного рішення за заявою від 23.09.2021.

Отже, періоди роботи Позивача на Шахті «Ломоватська» Стахановського виробничого об`єднання по видобутку вугілля («Стахановвугілля») з 04.02.1990 по 31.10.1990, з 21.10.1992 по 16.12.1996 та на ДВАТ Шахта «Вергелівська» Міністерства вугільної промисловості України з 26.12.1996 по 18.09.2000 підлягаю зарахуванню до пільгового стажу Позивача за Списком № 1

Щодо незарахування до пільгового стажу роботи Позивача за Списком № 1 періодів його навчання в СПТУ № 60 м. Брянка з 01.09.1986 по 03.02.1990 та навчання за фахом з 01.10.1992 по 20.10.1992 в СПТУ № 18, колегія суддів зазначає наступне.

З наведених вище положень Закону № 103/98-ВР слідує, що умовами для зарахування часу навчання до пільгового страхового стажу є: навчання особи у закладі професійної (професійно-технічної) освіти; працевлаштування за набутою професією на роботу, яка дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, упродовж трьох місяців після закінчення навчання.

З диплому від 03 лютого 1990 року серії НОМЕР_2 , посвідчення від 20 жовтня 1992 року № 345, трудової книжки серії НОМЕР_4 встановлено, що позивач в період з 01.09.1986 по 03.02.1990 навчався в СПТУ № 60 м. Брянка за професією електрослюсар підземний, за якою в останній день навчання і був працевлаштований на Шахта «Ломоватська» Стахановського виробничого об`єднання по видобутку вугілля («Стахановвугілля») на роботу, яка дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Також з матеріалів справи встановлено, що після закінчення проходження строкової військової служби Позивач з 01.10.1992 по 20.10.1992 здобував фахову освіту (підвищував кваліфікацію) в СПТУ № 18, в період проходження якої був працевлаштований до Шахти «Ломоватська» Стахановського виробничого об`єднання по видобутку вугілля («Стахановвугілля») на роботу, яка дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, за раніше набутою професією.

Отже, за встановлених обставин та нормативного врегулювання спірних правовідносин, суд першої інстанції правильно зазначив, що час навчання позивача в СПТУ № 60 м. Брянка з 01.09.1986 по 03.02.1990 та з 01.10.1992 по 20.10.1992 в СПТУ № 18 підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком № 1.

Щодо незарахування до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 1 періоду строкової військової служби, колегія суддів зазначає таке.

Записами у трудовій книжці серії НОМЕР_4 та військовому квитку від 05.11.1990 серії НОМЕР_3 підтверджено, що позивач з 12.11.1990 призваний на строкову військову службу під час його роботи у Шахті «Ломоватська» Стахановського виробничого об`єднання по видобутку вугілля («Стахановвугілля») електрослюсарем з повним робочим днем на підземних роботах, тобто з роботи, яка давала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки відповідно до положень абзацу другого частини першої статті 8 Закону № 2011-ХІІ в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, визначено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періоду служби Позивача з 12.11.1990 по 30.09.1992, адже Позивач на час призову на військову службу працював на підземних роботах в шахті, про що є відповідні записи у трудовій книжці.

Тож, зважаючи, що ГУПФУ в Одеській області при прийнятті рішення від 30.09.2021 № 262240012159 про відмову позивачу в призначенні пенсії допустило порушення при обчисленні страхового стажу Позивача, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що таке рішення прийнято Відповідачем 2 без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, та без дотримання принципу добросовісності, тобто таке рішення не відповідає визначеним статтею 2 КАС України критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, тому підлягає скасуванню як протиправне.

Також суд першої інстанції, з метою ефективного для Позивача способу захисту порушених його прав зобов`язав ГУПФУ в Одеській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV з 15 жовтня 2021 року, зарахувавши до пільгового страхового стажу за Списком № 1 періоди:

навчання в СПТУ № 60 м. Брянка з 01.09.1986 по 03.02.1990;

строкової військової служби з 12.11.1990 по 30.09.1992;

навчання за фахом в СПТУ № 18 з 01.10.1992 по 20.10.1992;

роботи на Шахті «Ломоватська» Стахановського виробничого об`єднання по видобутку вугілля («Стахановвугілля») з 04.02.1990 по 31.10.1990, з 21.10.1992 по 16.12.1996;

роботи на ДВАТ Шахта «Вергелівська» Міністерства вугільної промисловості України з 26.12.1996 по 18.09.2000.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо доводів Відповідача 2 про те, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про стягнення з Відповідача витрат на правову допомогу в сумі 3000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження розміру понесених Позивачем витрат на правничу допомогу адвоката в матеріали справи надано:

детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУПФУ в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії від 14.01.2022;

копію договору про надання правової допомоги від 16.11.2021 № 106/21;

копію протоколу № 1 погодження гонорару від 16.11.2021;

копію акта приймання-передачі наданих послуг від 14.01.2022 № 1 до договору про надання правової допомоги від 16.11.2021 № 106/21;

копію квитанції до прибуткового касового ордера від 16.11.2021 № 106/21.1.

З вказаних документів вбачається, що між ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом Горщар Сергієм Васильовичем (Адвокат) 16.11.2021 укладено договір про надання правової допомоги № 106/21, за умовами якого адвокат зобов`язався, зокрема: надавати Клієнту консультації, організовувати ведення претензійно-позовної роботи, надавати Клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах.

У договорі Сторони визначили, що вартість послуг Адвоката встановлюється протоколом погодження гонорару (додатковою угодою), що є невід`ємною частиною цього договору; гонорар сплачується повністю або частково, по домовленості сторін авансом; оплата підлягає перерахуванню Клієнтом на розрахунковий чи картковий рахунок Адвоката або внесенню готівкою в касу Адвоката; у разі необхідності, за попередньою домовленістю між сторонами, Клієнт оплачує Адвокату витрати Адвоката, необхідні для виконання його обов`язків за цим Договором, понесені в інтересах Клієнта (обов`язкові платежі, витрати на відрядження, тощо). Сума додаткових витрат погоджується сторонами додатково без укладення письмових додаткових угод.

Згідно з протоколом погодження гонорару сторони узгодили, що гонорар адвоката за договором від 16.11.2021 № 105/21 про надання правової допомоги у справі за позовом ОСОБА_1. до ГУПФУ в м. Києві про визнання дій та рішень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії складає 5000,00 грн. У вартість послуг входить комплексне ведення судової справи у наступному обсязі робіт: збір доказів, подання адвокатських запитів, підготовка позовної заяви, формування та подача позовної заяви оформленої у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства з усіма додатками до суду; підготовка та подача заяви на ухвалу про залишення позовної заяви без руху (при необхідності); підготовка та подача відзиву, відповіді на відзив, заперечення, складання інших документів з процесуальних питань до суду першої інстанції; усні консультації клієнту у справі; інформування клієнта про рух у справі; вартість представництво інтересів клієнта у судових засіданнях (при необхідності).

Обсяг наданих ОСОБА_1 послуг підтверджений детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі за позовом ОСОБА_1. до ГУПФУ в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії від 14.01.2022; актом приймання-передачі наданих послуг від 14.01.2022 № 1 до договору про надання правової допомоги від 16.11.2021 № 106/21, згідно з якими Адвокат здійснив: збір доказів, підготовку позовної заяви, формування та подачу позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог КАС України, з усіма додатками до суду, складання відповіді на відзив, усні консультації, інформування про рух справи.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 16.11.2021 № 106/21.1 ОСОБА_1 за Договором від 16.11.2021 № 106/21 сплатив адвокату 5000,00 грн.

Також зі змісту позовної заяви судом установлено, що її оформлено, підписано та подано до суду в інтересах ОСОБА_1 адвокатом Горщаром С.В. повноваження якого підтверджені ордером від 22.11.2021 серії АА № 1158750 та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВА № 1123.

Отже описаними вище доказами у повній мірі підтверджено надання адвокатом позивачу послуг правничої допомоги, які стосуються цієї справи, та розмір витрат Позивача за їх отримання.

Частина 5 ст. 134 КАС України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 ст. 134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У межах цієї справи Відповідач не довів, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 КАС України, а також не довів неспівмірність таких витрат.

Однак, зважаючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх часткову компенсацію позивачу в розмірі 3000,00 грн.

З огляду на викладене, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування рішення в оскаржуваній частині відсутні.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з положеннями статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи на підставі належних і допустимих доказів і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач: Ю.О. Тереза

Судді: В.О. Аліменко

В.В. Файдюк