Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №400/2977/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2977/24

Головуючий І інстанції: Величка А.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Кравченка К.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 18.11.2025р.) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В-ЦЕНТР» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

02.04.2024р. ТОВ «В-ЦЕНТР» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДПС у Миколаївській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.01.2024р.:

- №59814290704 – про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на 189 526 грн.;

- №59914290704 - про зменшення суми від`ємного значення з ПДВ, задекларовану у банку в розмірі 240 589 грн.

- №60014290704 – про застосування штрафних санкцій 121 761,50 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що контролюючим органом, на підставі помилкових і нічим недоведених висновків Акту документальної позапланової виїзної перевірки від 15.11.2023р., необгрунтовано і безпідставно винесено податкові повідомлення-рішення від 12.01.2024р., які, на переконання позивача підлягають скасуванню, як протиправні.

Відповідач, в свою чергу, надав свої письмові заперечення проти позову, в яких просив у задоволенні позову відмовити, оскільки оскаржувані рішення були прийняті правомірно та у відповідності до чинного законодавства і відповідно, скасуванню не підлягають.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року (ухваленому в порядку письмового провадження) адміністративний позов ТОВ «В-ЦЕНТР» – задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.01.2024р. №59814290704, № 59914290704, № 60014290704. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь позивача судові витрати у сумі 10 082,57 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник відповідача 17.12.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального і процесуального права, та просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.11.2025р. та прийняти нове – про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.12.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС в Миколаївській області та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

08.01.2026р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому представник позивача категорично заперечував проти її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

14.01.2026р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом 1-ї інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «В-ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 36416075, юридична адреса: м.Вознесенськ, вул.Соборності,33) 12.03.2008р. зареєстроване Вознесенською міськрадою як юридична особа, з 12.03.2008р. перебуває на податковому обліку в Вознесенській ДПІ ГУ ДПС в Миколаївській області, та 13.02.2013р. є платником ПДВ. ТОВ «B-ЦЕНТР» є «виробником» готової шкіри із шкір великої рогатої худоби. Вироблену власну продукцію підприємство продає по цінам згідно прейскуранту.

В період з 02.11.2023р. по 08.11.2023р. фахівцями ГУ ДПС в Миколаївській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «В-ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 36416075) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2023 року у податковій декларації з ПДВ від 19.09.2023р. №9243148386, з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 12.10.2023р. вх. №9268667424, від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

15.11.2023р. за результатами вказаної перевірки, перевіряючими ГУ ДПС у Миколаївській області складено Акт №10702/14-29-07-04/36416075, яким встановлено порушення платником податків вимог п.188.1 ст.188, ст.189, п.200.1, абз. «б» п.200.4 ст. 200 ПК України, оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за серпень 2023 року на суму 240 589 грн., п.188.1 ст.188, ст.189, п.200.1, абз. «в» п. 200.4 ст. 200 ПК України, оскільки ним завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 189 526 грн., п.188.1. ст.188, ст.189, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме - не складено та не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних в серпні 2023 року податкову накладну на обсяг поставки 1 217 616,72 грн. (з урахуванням ПДВ 243 523,34 грн.).

Далі, на підставі вказаних вище висновків Акту перевірки, уповноваженою особою ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято податкові повідомлення - рішення від 12.01.2024р. №59814290704 - в частині зменшення від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 189526 грн., № 59914290704 - в частині завищення бюджетного відшкодування за серпень в сумі 240589 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 120294,50 грн., № 60014290704 - в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 121761,50 грн. - за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних на обсяг ПДВ 243523,34 грн.

Вважаючи вказані рішення відповідача від 12.01.2024р. протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності спірних рішень контролюючого органу.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, в цілому погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як чітко визначено ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє, зокрема, оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним, закріпленим процесуальним законом критеріям.

Так, як видно з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, з 01.01.2011р. він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

А як передбачено пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ), у т.ч. після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У відповідності ж до положень п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так, як встановлено з матеріалів справи та вже зазначалося вище, в період з 02.11.2023р. по 08.11.2023р. співробітниками ГУ ДПС в Миколаївській області, на підставі наказу №1137-п від 16.10.2023р., було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «В-ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 36416075) щодо дотримання підприємством податкового законодавства при декларуванні за серпень 2023 року у податковій декларації з ПДВ від 19.09.2023р. №9243148386, з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 12.10.2023р. вх. №9268667424, від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Як свідчать матеріали справи та вже вказувалося вище, 15.11.2023р. за результатами вказаної перевірки, фахівцями ГУ ДПС у Миколаївській області складено Акт №10702/14-29-07-04/36416075, яким встановлено порушення платником податків вимог п.188.1 ст.188, ст.189, п.200.1, абз. «б»,«в» п.200.4 ст.200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Так, як вбачається зі змісту спірного акту перевірки №10702/14-29-07-04/36416075, при розрахунку показника рядка 19 Декларації (рядок 9 (колонка Б) Декларації) перевіряючі контролюючого органу нібито встановили їх заниження на загальну суму 243 523 грн. за серпень 2023 року, що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації за серпень 2023 року, оскільки було занижено показники: рядка 1 (колонка Б) «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою» Декларації за серпень 2023 року на суму 243 523 грн. внаслідок заниження ТОВ «В-ЦЕНТР» бази оподаткування на суму 1 217 616,72 грн. (в т.ч. ПДВ 243523,34 грн.) по операціям з постачання в серпні 2023 року однорідної групи товарів з різними найменуваннями, які підпадають під визначення ідентичних або однорідних з кодом УКТЗЕД 4107 на адресу контрагентів-покупців нижче оціночної вартості вибуття самостійно виготовлених товарів.

Зокрема, як видно зі змісту акту перевірки, на думку інспекторів, підприємством позивача була занижена база оподаткування ПДВ, визначена відповідачем як різниця між розрахованою ними середньо-зваженою собівартістю виготовленої всієї сукупно готової продукції з ціною її реалізації, використовуючи данні ЄРПН без аналізу договірних відносин позивача з покупцями тощо.

Далі, як свідчить дані акту, визначивши різницю між собівартістю реалізованої готової продукції в серпні 2023 року (яку розраховано контролюючим органом власним методом, ігноруючи облікову політику та дані бухгалтерського обліку позивача) з договірною ціною реалізації готової продукції в серпні 2023 року, відповідач констатував, що ТОВ «В-ЦЕНТР», в порушення вимог п.44.1, ст.44. п. 185.1 ст.185. п. 188.1 ст.188., з урахуванням приписів п.п.14.1.36. п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, занижено базу оподаткування, у зв`язку з реалізацією нижче звичайних цін, а саме нижче: оціночної вартості вибуття самостійно виготовлених товарів, без обґрунтування причин такої реалізації на суму 1 217 616,72 грн., що, в свою чергу призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 243 523,34 грн. по операціях з постачання товарів у серпні 2023 року.

Таким чином, на переконання позивача та суду 1-ї інстанції, відповідач, фактично в порушення вимог п.п.14.1.36. п.п. 14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, помилково визначив, що «собівартість реалізованої готової продукції», яку позивач безпосередньо виробляє, як «виробник», - це і є «звичайна ціна», що, в свою чергу, є прямим порушенням норм ПКУ та перевищенням повноважень контролюючого органу.

Зокрема, відповідно до норм п. 188.1. ст.188 ПК України, «база оподаткування» операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Отже, положення п.188.1 ст.188 ПК України, фактично взагалі не згадують про собівартість самостійно виготовленої продукції.

Як загально відомо, визначення терміну "звичайна ціна" наведено у пп.14.1.71 ст.14 ПК України, згідно з яким, - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така «звичайна ціна» відповідає рівню ринкових цін.

В свою чергу, «ринкова ціна» - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (пп.14.1.219 ПКУ).

Не згадується й собівартість продукції виробника і серед критеріїв визначення розміру звичайної ціни для цілей визначення бази оподаткування ПДВ.

При цьому, одночасно слід звернути увагу й на те, що на це вказують також і індивідуальні податкові консультації ДФС України від 28.10.2020р., №4451/ІПК/99-00-05-06-02-06, від 06.03.2020р., №965/6/99-00-07-03-02-06/ІПК, від 15.06.2020р., №2434/ІПК/26-15-04-01-18, від 26.06.2020р., №2561/6/99-00-05-06-02-06/ІПК, від 10.02.2022р., №329/ІПК/99- 00-21-03-02-06 , від 16.04.2019р. №1620/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 01.02.2019р. №358/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 16.01.2019 р. №177/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 20.04.2018р. №1734/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 05.04.2018р. №1443/6/99-99-15- 03-02-15/ІПК, від 12.06.2017р. №583/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Так, у вказаних консультаціях-роз`ясненнях, зокрема, зазначається, що: для цілей оподаткування ПДВ такою договірною ціною є ціна, визначена у Договорі, під звичайною ціною розуміється ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін, при визначенні бази оподаткування ПДВ - операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг враховується рівень звичайних цін на таку продукцію та не враховується розмір собівартості такої продукції. У разі якщо собівартість продукції перевищує звичайну ціну такої продукції, то податкова накладна на суму перевищення собівартості над звичайною ціною не складається. при продажу самостійно виготовленої продукції платнику ПДВ слід визначати податкові зобов`язання виходячи з ціни продажу, а сформована в обліку собівартість у виробника продукції не впливає на базу обкладення ПДВ.

Як встановлено з матеріалів справи, ТОВ «B-Центр» під час перевірки неодноразово вказувало, що є саме «виробником» готової шкіри із шкір великої рогатої худоби, а вироблену власну продукцію підприємство продає по цінам згідно прейскуранту, який був доданий до перевірки.

Про вказане перевіряючі були повідомлені належним чином, разом з тим, в ході проведення спірної перевірки останні жодним чином не дослідили умови договорів, на підставі яких між позивачем (продавцем-виробником) та покупцем визначалася «ринкова ціна» (т.б. договірна ціна продажу).

Як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи, у спірному акті перевірки відсутні посилання на договори, первинні документи, які були досліджені фахівцями контролюючого органу під час визначення різниці в об`єкті оподаткування, не зазначено їх перелік та посилання на бухгалтерське проведення, відсутні й посилання на регістри бухгалтерського обліку, які б підтвердили факт порушення підприємством норм ПКУ.

Як загально відомо, єдиний порядок фіксування результатів документальних перевірок платників податків забезпечується дотриманням Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015р. №727, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.10.2015р. за №1300/27745.

Так, згідно п.5 розділу II вказаного Порядку №727, усі факти виявлених порушень з питань податкового законодавства, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі Іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

А відповідно до приписів пп.2 п.4 розділу III цього ж Порядку №727, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, перевіряючі ГУ ДПС, в порушення вимог п.5 розділу II, пп.1,2 п.4 розділу III Порядку №727, у акті перевірки не зазначили первинні документи та докази, що підтверджують наявність факту порушення та завищення суми ПДВ в розмірі 243 523,34 грн.

При цьому, слід зауважити, що Порядок №727 затверджений Мінфіном відповідно до ст.ст.77-79, 81-86 Податкового кодексу України, а отже, недотримання Порядку №727 фактично є порушенням вимог ст.ст.77,83,86 ПК України з боку ГУ ДПС в Миколаївській області.

Відповідно до розділу 5.1 «Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок», під час опису виявлених порушень та їх документування в актах (довідках) перевірок слід дотримуватись певних рекомендацій, зокрема, будь-який висновок акту перевірки щодо оцінки повноти та своєчасності виконання платником зобов`язань перед бюджетом має ґрунтуватись на визначених ст.83 ПКУ належних та допустимих доказах, отриманих безпосередньо від платника податків, а також з інших джерел у встановленому законом порядку. Доведення правомірності висновків перевірки повинно бути переконливим, логічним, аргументованим.

Згідно пп.5.1.1 розділу 5.1 цих Методичних рекомендацій, відображення в Акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджуючих доказів, при оформленні встановлених порушень не допускається.

Підпункт 5.1.2 розділу 5.1 «Методичних рекомендацій» ставить за мету забезпечення належної доказовості висновків за кожним відображеним в описовій частині акту (довідки) документальної перевірки фактом порушення.

Так, зокрема, згідно пп.5.1.2 розділу 5.1 «Методичних рекомендацій», в обов`язковому порядку необхідно при проведенні перевірки своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків зазначити встановлений безпосередній зв`язок (його відсутність) між виявленими порушеннями, показниками відповідних рядків податкових декларацій та регістрами бухгалтерського обліку і первинними документами, які використовувались при проведенні перевірки суб`єктів господарювання.

У випадку, якщо перевіркою можливо визначити конкретний первинний документ або обліковий регістр, невикористання, використання, або некоректне використання якого вплинуло на правильність визначення конкретних показників декларацій, акт перевірки має містити посилання на такий первинний документ або обліковий регістр.

Крім того, пп.5.1.2 розділу 5.1 «Методичних рекомендацій» містить обов`язкові вимоги щодо конкретного зазначення первинних документів, на підставі яких було вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, щодо наведення регістрів бухгалтерського обліку, кореспонденції рахунків операцій та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, та інші докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Однак, як вже вказувалося вище, в порушення вищевказаних норм, відповідач в акті перевірки не зазначив і не конкретизував жодних первинних документів та доказів, які б беззаперечно підтверджували наявність факту порушення при визначені підприємством суми бюджетного відшкодування.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що визначення контролюючим органом, без підтвердження жодними доказами, факту заниження підприємства бази оподаткування на суму 1 217 616,72 грн. (в т.ч. ПДВ 243523,34 грн.) - є прямим і грубим порушенням норм ст.ст.14,188 ПК України.

Крім того, як встановлено з матеріалів справи та пояснень представника позивача, що оскаржуване ППР №59914290704 в частині завищення бюджетного відшкодування за серпень 2023 року в сумі 240 589 грн. та застосованих штрафних санкцій в розмірі 120 294,50 грн., фактично складається з 53 997 грн., т.б. суми завищення податкових зобов`язань з ПДВ за серпень 2023 року (стор.46 Акту перевірки) та 186 592 грн., т.б. суми, яка була непідтверджена відповідачем при проведені перевірки за липень 2023 року та на підставі винесено ППР від 14.11.2023р. №1067914290704 в частині зменшення від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 186 592 грн. Тоді як за актом попередньої перевірки від 06.10.2023р. №9467/14-29-07-04/36416075 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «В-ЦЕНТР» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року від`ємного значення з ПДВ, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету» винесені податкові повідомлення-рішеннях від 14.11.2023р. №1067914290704 в частині зменшення від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 186 592 грн., №1068214290704 в частині завищення бюджетного відшкодування в сумі 152 425 грн. та застосованих штрафних санкцій в розмірі 38 106,25 грн. з причини донарахування податкових зобов`язань контролюючим органом на суму різниці між оціночною вартості вибуття самостійно виготовлених товарів, яка визначена відповідно до рахунку 26 «Готова продукція» за липень 2023 року, та ціною реалізації були скасовані в повному обсязі рішенням ДПС України від 01.02.2024р. №2611/6/99-09-06-01-04-06.

Таким чином, винесення відповідачем ППР №59914290704 в частині завищення бюджетного відшкодування за серпень 2023 року в сумі 240 589 грн., яка, в свою чергу, враховує й фактично скасовану суму 186 592 грн. (та застосування штрафних санкцій), є необгрунтованим і неправомірним.

Отже, на підставі наведеного, судова колегія, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідач, в даному конкретному випадку, в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України, не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт порушення підприємством позивача зазначених у спірному акті перевірки вимог податкового законодавства, що , в свою чергу, свідчить про відсутність належних правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

І на останнє, судова колегія приймає до уваги та вважає за необхідне наголосити й на тому, що згідно з вимогами цивільного та податкового законодавства існує презумпція правомірності правочинів (ст.204 ЦК України) та презумпція правомірності рішень платника податку (пп.4.1.4 п.4.1.ст.4 ПКУ), а при неоднозначному трактуванні національного законодавства, усі сумніви повинні трактуватися виключно на користь платника податків.

Решта доводів та заперечень відповідача висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що позовні вимоги дійсно підлягають задоволенню.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, в цілому вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.

Наведені ж в апеляційній скарзі відповідача доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права, в зв`язку із чим, суд 2-ї інстанції не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в цій апеляційній скарзі.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів також керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу відповідача - без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.195,308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області – залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 10.07.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: К.В. Кравченко

В.О. Скрипченко