Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №514/872/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 514/872/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

с-ще Бесарабське;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

23.10.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Саламатін О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Градовського Ю.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 23 жовтня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП від 26.09.2024 №1132, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 , якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000 гривень;

закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що персональні дані позивача, визначені у пунктах 7 та 7-1 частини 1 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», не зазнали змін, тому у позивача не виникло обов`язку, передбаченого підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Позивач зауважує на тому, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без дотримання установленої процедури, без повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та за відсутності доказів, підтверджуючих факт адміністративного правопорушення і вину особи у виявленому правопорушенні. Поряд з тим, ІНФОРМАЦІЯ_2 жодним чином не обґрунтував неможливість отримати персональні дані про військовозобов`язаного за допомогою електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних тощо.

Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 23 жовтня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року №2105-IX, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом №3633-IX зобов`язані уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, шляхом самостійного прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

У спірному випадку, позивач не виконав військовий обов`язок, не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_2 про зміну своїх персональних даних та не здійснив їх звірку з обліковими даними ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив вимоги підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку. Обставини, які б перешкоджали позивачеві виконати цей військовий обов`язок, не встановлені.

Відтак, суд першої інстанції визначив, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбулось обґрунтовано і правомірно та підстави для скасування оспорюваної постанови відсутні.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи, помилково залишено поза увагою те, що у спірному випадку притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП відбулось внаслідок виявленого порушення вимог підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку. Приписи ж підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку визначають обов`язок військовозобов`язаного повідомляти ІНФОРМАЦІЯ_2 про зміни в персональних даних у семиденний строк через електронний кабінет або особистого прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Натомість, персональні дані позивача, визначені у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», змін не зазнали, відтак обов`язок, передбачений підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку, не виник.

Апелянт зауважує на тому, що суд першої інстанції, надаючи правову наявності/відсутності у діях позивача складу правопорушення, передбаченого абзацами 3, 4 підпункту 1 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3633-IX, про яке фактично не йшлося в оспорюваній постанові ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично змінив пред`явлене позивачеві обвинувачення. Натомість, у спірній постанові ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично вказується на не виконання позивачем військового обов`язку, передбаченого вимогами підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку, належної правової оцінки яким судом не надано. Поряд з тим, зібрані матеріали та зміст оспорюваної постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 не містить доказів, підтверджуючих факт адміністративного правопорушення, вини позивача, постанова не містить фактичних обставин правопорушення (не зазначено, у чому конкретно полягає порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію; відсутність в ІНФОРМАЦІЯ_2 технічної можливості встановити будь-які персональні дані військовозобов`язаного; момент, з якого у військовозобов`язаного виник відповідний обов`язок, у тому числі – з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 тощо).

Апелянт додає, що в оспорюваній постанові також вказується про несвоєчасне з`явлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 для оформлення військово-облікового документу, натомість, окрім посилання на положення підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку, якими не врегульовано питання оформлення військово-облікового документу, не зазначається норма Закону, яку порушив позивач. Поряд з тим, в силу приписів підпункту 12 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3633-IX військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов`язку, виданий до дня набрання чинності цим Законом, є чинним та не потребує обов`язкової заміни у випадку (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа.

Одночасно, вказує, що сама по собі згода особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зі змістом протоколу, не є достатньою для підтвердження вини особи в адміністративному правопорушенні, у тому числі не виключає обов`язок уповноваженої особи щодо збирання доказів вчинення правопорушення.

Відзив на апеляційну скаргу від ІНФОРМАЦІЯ_1 у визначений апеляційним судом строк не надійшов.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України та військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно сканкопії додатку «Резерв+», позивач має відстрочку від проходження військової служби строком до 07.03.2026 року.

Згідно наказу директора ПП «-Інтертранс-» від 19.04.2023 №12-К позивач прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів в м. Житомирі.

Згідно Довідки від 12.06.2025 № 12-06/25, виданої директором ПП «-Інтертранс-», позивач у період з 21 травня по 16 вересня 2024 року виконував міжнародні рейси за межами України за маршрутом « ІНФОРМАЦІЯ_5 », зокрема з м. Софія ( Болгарія) до АДРЕСА_1 та у зворотному напрямку. Видом діяльності підприємства є перевезення пасажирів, вантажів, зокрема і міжнародних, на підставі Ліцензії Укртрансбезпеки за 2016 рік, за 2023 рік.

Згідно наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 25.07.2024 №697, ПП «-Інтертранс-» визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

23.09.2024 старшим офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_3 у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складено протокол за №1132 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.

Згідно вказаного протоколу, 23.09.2024 року о 12:00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 з`явився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . При звірці його персональних облікових даних встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , своєчасно не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 для оформлення військово-облікового документу, вчасно не повідомив про зміну своїх персональних даних та не здійснив їх звірку з обліковими даними ІНФОРМАЦІЯ_2 . Своїми діями громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , порушив вимоги підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.

Також, згідно вказаного протоколу, позивачеві роз`яснено права, передбачені статтею 63 Конституцією України, статтею 268 КУпАП, що засвідчено підписом останнього з датою такого засвідчення, зі змістом протоколу позивач ознайомився під підпис, де також зазначив про відсутність зауважень чи скарг, засвідчив згоду зі змістом протоколу та зазначив прохання проводити розгляд справи про адміністративне правопорушення за його відсутності.

Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення від 23.09.2024 №1132, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 винесено постанову від 26.09.2024 року №1132, якою громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП та штраф у сумі 17000 гривень.

Не погоджуючись із правомірністю та обґрунтованістю постанови відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №65/2022 оголошено загальну мобілізацію.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно пунктів 2, 3, 4, 5 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо:

фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками;

здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами;

подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Завданнями військового обліку є:

утворення військового резерву людських ресурсів, накопичення військово-навчених людських ресурсів, необхідних для укомплектування Збройних Сил, інших військових формувань у мирний час та в особливий період;

проведення аналізу кількісного складу та якісного стану призовників, військовозобов`язаних та резервістів для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави;

своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

організація своєчасного бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час;

забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях;

забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку;

забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов`язку.

З метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.

Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487) (в редакції на час спірних правовідносин) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зокрема, у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII передбачено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: 1) прізвище, відомості про зміну прізвища; 2) власне ім`я (усі власні імена), відомості про зміну власного імені; 3) по батькові (за наявності); 4) дата народження; 5) місце народження; 6) стать; 7) місце проживання та місце перебування; 7-1) номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти; 8) відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників, а також дітей (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження) - виключно за згодою призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 8-1) відомості про сімейний стан особи та відомості про членів її сім`ї (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження) - виключно за згодою призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 9) реквізити паспорта громадянина України та документів, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії); 9-1) відомості про громадянство (зміну громадянства); 10) відомості про смерть особи або оголошення особи померлою чи визнання її безвісно відсутньою; 11) відомості щодо обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною (поновлення дієздатності); 12) відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи); 13) реєстраційний номер облікової картки платника податків; 14) відцифрований образ обличчя особи; 15) відомості про дату виїзду за межі України та дату повернення на територію України; 15-1) відомості про переміщення особи на тимчасово окуповану територію України (дата та напрямок); 16) реквізити документа про освіту (серія, номер, дата видачі, заклад освіти, що видав, рівень освіти, професія, галузь знань, спеціальність); 16-1) відомості про форму навчання здобувачів позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та післядипломної освіти; 16-2) відомості про досвід роботи за спеціальністю; 17) відомості про встановлення, зміну групи інвалідності; 17-1) відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку; 18) відомості про притягнення до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, направлення обвинувального акта до суду); 19) відомості про притягнення до кримінальної відповідальності на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили; 20) відомості про наявність судимості (зняття чи погашення судимості); 20-1) відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення); 21) унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі; 22) відомості про статус ветерана війни; 23) відомості про володіння іноземними мовами; 24) відомості про дозвіл на зберігання та носіння зброї; 25) відомості про проходження програм підвищення кваліфікації, перепідготовки; 26) відомості про документи, оформлені для виїзду за кордон на постійне проживання, або залишення на постійне проживання за кордоном, або повернення в Україну; 27) реквізити посвідчення водія (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, категорія); 28) реквізити посвідчення тракториста-машиніста (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, категорія); 29) реквізити кваліфікаційного посвідчення члена палубної команди судна внутрішнього плавання, іншого кваліфікаційного документа, яким підтверджуються професійні компетентності для безпечної експлуатації судна внутрішнього плавання, міжнародного посвідчення на право управління прогулянковим судном, посвідчення судноводія малого судна/водного мотоцикла, іншого документа, що надає право на управління прогулянковим судном, малим судном, водним мотоциклом (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, кваліфікація); 30) реквізити свідоцтва пілота повітряного судна (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, категорія); 31) відомості про примусове виконання рішення щодо особи-боржника (реквізити та відомості виконавчого документа); 32) відомості про особу, зниклу безвісти за особливих обставин; 33) відомості про внутрішньо переміщену особу; 34) відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є невід`ємним додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, військовозобов`язані повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Згідно підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні» положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року №2105-IX громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані у разі перебування на території України – шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Частинами 1, 2 статті 210 КУпАП передбачено, що порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку -

тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -

тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У частині 3 статті 210 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -

тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно Примітки статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Повертаючись до обставин справи, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення стало виявлення ІНФОРМАЦІЯ_2 наступних фактів:

позивач своєчасно не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 для оформлення військово-облікового документу;

позивач своєчасно не повідомив про зміну своїх персональних даних та не здійснив їх звірку з обліковими даними

ІНФОРМАЦІЯ_6 вказав на порушення позивачем вимог підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку №1487), якими установлено обов`язок військовозобов`язаного повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Зміст протоколу про адміністративне правопорушення та оспорюваної постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 не містить відомостей, які зміни у персональних даних позивач своєчасно не повідомив за місцем перебування на військовому обліку.

Поряд з тим, під час судового розгляду в суді першої інстанції відповідач зазначав, що виявлене правопорушення полягало у відсутності серед персональних даних військовозобов`язаного відомостей щодо засобів зв`язку та електронної пошти.

Отже, протоколом про адміністративне правопорушення не зафіксовано будь-які зміни у персональних даних військовозобов`язаного, про які останній на виконання вимог підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку №1487) мав повідомити в установлений семиденний строк.

При цьому, позивач наполягає на тому, що в його персональних даних військовозобов`язаного, визначених у пунктах 7 та 7-1 частини 1 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», не відбулось жодних змін.

Одночасно слід враховувати, що конструкція положень статті 210 КУпАП показує, що адміністративне стягнення за порушення військовозобов`язаним правил військового обліку не застосовується у випадку можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Як свідчать дійсні обставини справи, позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , є офіційно працевлаштованим та на момент спірних правовідносин має відстрочку від військової служби.

Натомість, ні протокол про адміністративне правопорушення, ні оспорювана постанова не містять відомостей про те, що дії позивача позбавили ІНФОРМАЦІЯ_2 можливості отримання необхідних персональних даних про військовозобов`язаного за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_2 також не встановив (не здійснив перевірку) обставин, за яких виключаються правові підстави для притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності за статтею 210 КУпАП.

З наведеного у сукупності слід виснувати, що відповідачем не виконано свій обов`язок, передбачений частиною 2 статті 77 КАС України, та не доведено правомірність свого рішення, обставини правопорушення є неповними, чим спростовується обґрунтованість факту адміністративного правопорушення.

Відтак, слід погодитись із обґрунтованістю адміністративного позову, наявністю підстав для задоволення позовних вимог, скасування оспорюваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стосовно розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку із розглядом даної адміністративної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Колегія суддів враховує, що під час звернення із адміністративним позовом до суду першої інстанції позивач здійснив оплату судового збору згідно квитанції від 12.06.2025 №ZYB9-2Z15-MD7E у сумі 1211,2 гривень, тобто у розмірі, більшому ніж встановлено законом. В даному випадку, сума, надмірно сплачена за подання позовної заяви, встановить 605,6 гривень, яка згідно положень статті 7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню позивачеві за окремо поданою заявою.

Під час звернення до апеляційного суду апелянт (позивач) здійснив оплату судового збору у сумі 908,4 гривень згідно квитанції від 25.11.2025 №405-2641-2114-9509, тобто у розмірі, більшому ніж встановлено законом. В даному випадку, сума, надмірно сплачена за подання апеляційної скарги, встановить 181,68 гривень, яка згідно положень статті 7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню апелянтові (позивачеві) за окремо поданою заявою.

Щодо судових витрат апелянта (позивача) на правову допомогу адвоката у зв`язку із розглядом даної адміністративної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 вказаної статті КАС України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Слід враховувати, що згідно статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Вказані положення кореспондуються із приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI, згідно яких гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що відповідно до пунктів 2, 5, 6, 9 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI адвокатська діяльність – це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно статті 19 Закону України від 05.07.2012 року №5076-VI видами адвокатської діяльності є, у тому числі:

надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Апеляційний суд враховує, що 06.06.2025 між Адвокатським об`єднанням «ВІДМІННІ» (Об`єднання), в особі партнера Афтеній Анни Вікторівни та Деде Валерієм Іордановичем (КЛІЄНТ) укладено Договір №06/06-2025, за яким, у порядку на умовах, визначених цим Договором, Об`єднання зобов`язується надавати правничу допомогу (надалі іменуються "правнича допомога"), а Клієнт зобов`язується прийняти надану правничу допомогу. Вид, зміст та обсяг правничої допомоги за конкретними дорученнями Клієнта конкретизується сторонами у додаткових угодах до договору. Під правничою допомогою у цьому договорі розуміється багатоаспектна, різна за змістом, обсягом та формами діяльність, що може включати, зокрема, але не виключно: консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, запитів, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тобто Клієнта.

У пункті 5 Договору передбачено, що необхідність сплати та розмір гонорару визначається на розсуд Клієнта та може бути сплачено після надання правничої допомоги у повному обсязі. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати (авансом, частковою оплатою), умови повернення тощо сторони фіксують у додаткових угодах, що є невід`ємною частиною цього договору. Остаточний розмір гонорару зазначається у акті про надання правничої допомоги. Фактичні витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги (витрати на відрядження, копіювання документів, вартість експертизи, вартість поштових відправлень тощо) відшкодовуються Клієнтом.

У Додатковій угоді №1 від 06.06.2025 до Договору від 06.06.2025 №06/06-2025 Сторони погодили, що Об`єднання надає Клієнту послуги (правничу допомогу) з представництва інтересів Клієнта при підготовці до розгляду судової справи, зборі доказів, а також під час розгляду справи в Тарутинському районному суді. Вартість правничої допомоги за даною угодою встановлюється у фіксованому розмірі 8200 гривень, яка сплачується протягом 60 днів з моменту ухвалення рішення чи іншого судового рішення, яким буде закінчено розгляд справи у суді першої інстанції.

25.10.2025 між Адвокатським об`єднанням «ВІДМІННІ» (Об`єднання), в особі партнера Афтеній Анни Вікторівни та Деде Валерієм Іордановичем (КЛІЄНТ) укладено Договір №34/25, за яким, у порядку на умовах, визначених цим Договором, Об`єднання зобов`язується надавати правничу допомогу (надалі іменуються "правнича допомога"), а Клієнт зобов`язується прийняти надану правничу допомогу. Вид, зміст та обсяг правничої допомоги за конкретними дорученнями Клієнта конкретизується сторонами у додаткових угодах до договору.

Під правничою допомогою у цьому договорі розуміється багатоаспектна, різна за змістом, обсягом та формами діяльність, що може включати, зокрема, але не виключно: консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, запитів, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тобто Клієнта.

Згідно пункту 5 Договору необхідність сплати та розмір гонорару визначається на розсуд Клієнта та може бути сплачено після надання правничої допомоги у повному обсязі. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати (авансом, частковою оплатою), умови повернення тощо сторони фіксують у додаткових угодах, що є невід`ємною частиною цього договору. Остаточний розмір гонорару зазначається у акті про надання правничої допомоги. Фактичні витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги (витрати на відрядження, копіювання документів, вартість експертизи, вартість поштових відправлень тощо) відшкодовуються Клієнтом.

У Додатковій угоді 09.12.2025 №1 до Договору № 34/25 Сторони погодили, що Об`єднання надає Клієнту послуги (правничу допомогу) з представництва інтересів Клієнта при підготовці апеляційної скарги на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 23 жовтня 2025 р. по справі № 514/872/25, а також під час розгляду цієї справи П`ятим апеляційним адміністративним судом в справі за апеляційною скаргою Клієнта на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 23 жовтня 2025 р. по справі № 514/872/25.

Вартість правничої допомоги за даною додатковою угодою встановляється у фіксованому розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень, які сплачуються Клієнтом на розрахунковий рахунок Об`єднання протягом 60 днів з моменту ухвалення рішення судом апеляційної інстанції по суті спору чи іншого судового рішення, яким буде закінчено розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Актами від 31.07.2025 №1 та від 09.12.2025 Сторони підтвердили факт надання та одержання правничої допомоги адвоката у зв`язку із розглядом даної адміністративної справи.

Виходячи з представлених матеріалів, гонорар адвоката визначений у фіксованому розмірі та узгоджений між адвокатом та відповідачкою (апелянткою) у відповідній Угоді, що відповідає умовам Договору про надання правової (правничої) допомоги.

Перевіривши обсяг наданих адвокатом послуг у зв`язку із розглядом цієї адміністративної справи, апеляційний суд враховує, що ці послуги пов`язані із наданням адвокатом консультацій і роз`яснень з правових питань, складенням заяв, процесуальних та інших документів правового характеру, представництвом інтересів клієнта, тобто відповідно до положень статей 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI відносяться до видів адвокатської діяльності.

Обсяг наданих адвокатом послуг у зв`язку із спором між позивачем (апелянтом) та РТЦК та СП відповідає доказам, наявним в матеріалах справи.

Поряд з цим, важливим під час вирішення цього питання є перевірка судом доведеності стороною відповідності таких витрат критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності та їх співмірності зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг та ціною позову.

На переконання апеляційного суду, витрати позивача на правову допомогу є документально підтвердженими, представлений адвокатом на розгляд суду обсяг матеріалів був достатнім для вирішення судом справи.

Натомість, виходячи з характеру спірних правовідносин, що склались між сторонами, а також часу, витраченого адвокатом у зв`язку професійною правничою допомогою, колегія суддів вважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат є завищеним.

На думку апеляційного суду, справедливим і обґрунтованим до відшкодування на користь позивача (апелянта) витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою адвоката, є розмір цих витрат в межах суми 8000 гривень.

Підсумовуючи, слід визначити, що відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача, що виступав стороною у справі, підлягають судові витрати, понесені у зв`язку із оплатою судового збору, у загальному розмірі 1332,32 гривень та витрати, понесені на правничу допомогу адвоката, у загальній сумі 8000 гривень.

З огляду викладене у сукупності, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 23 жовтня 2025 року – скасувати.

Ухвалити у справі нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП від 26.09.2024 №1132, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 , якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) та користь ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 ) судові витрати у вигляді оплати судового збору у сумі 1332 (одна тисяча триста тридцять дві) гривні 32 копійки та на правову допомогу адвоката у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.І. Бітов

Ю.М. Градовський