Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №420/37532/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/37532/24

Перша інстанція: суддя Василяка Д.К.,

повний текст судового рішення

складено 17.09.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

при секретарі – Пальоній І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та просив:

- визнати протиправними дії посадових осіб Третього відділу щодо постановки на військовий облік та зарахування ОСОБА_1 до категорії військового обліку військовозобов`язаних;

- визнати протиправними дії ОТЦК та скасувати довідку №69/405 ВЛК від 21 травня 2024 року, якою ОСОБА_1 було визнано придатним до військової служби;

- визнати протиправними дії щодо видачі посадовими особами Третього відділу ОСОБА_1 у якості військовозобов`язаного повістки на відправку із зарахуванням до ІНФОРМАЦІЯ_5 НОМЕР_2 ;

- зобов`язати начальника Третього відділу виключити ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних;

- визнати протиправними дії щодо видачі та вручення 22 травня 2024 року посадовими особами Третього відділу ОСОБА_1 у якості військовозобов`язаного мобілізаційного розпорядження;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ про зарахування ОСОБА_1 до ВЧ з 10.07.2024 р. та зарахування до списків частини;

- зобов`язати командира ВЧ виключити із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Третього відділу від 22.05.2024 р. в частині призову на військову службу по мобілізації ОСОБА_1 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії посадових осіб Третього відділу щодо постановки на військовий облік та зарахування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) до категорії військового обліку військовозобов`язаних.

Визнано протиправними дії ОТЦК та скасувати довідку №69/405 ВЛК від 21 травня 2024 року, якою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) було визнано придатним до військової служби.

Визнано протиправним та скасувано наказ командира ВЧ від 10.07.2024 №196 про зарахування ОСОБА_1 до ВЧ з 10.07.2024 р. та зарахування до списків частини.

Зобов`язано командира ВЧ виключити із списків особового складу ВЧ ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасувано наказ ТВО начальника ОТЦК (з адміністративно-господарської діяльності) від 23.05.2024 “Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації та інші заходи” №160 в частині призову на військову службу по мобілізації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду в частині, яка стосується ВЧ, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати в цій частині та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог до ВЧ.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи, а саме з прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог до Військової частини, а тому, з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині.

Тобто, оскільки позовні вимоги до ТЦК сторонами в апеляційному порядку не оскаржувались, апеляційний суд не надає оцінки цієї частини позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до посвідчення про приписку ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби згідно ст.74а.

Крім того, згідно відповіді Третього відділу від 02 вересня 2024 року за №3/5062 повідомлено, що витяг з протоколу №11 від 08.05.2017, де в рішенні призовної комісії зазначено: “непридатний до військової служби із виключенням з військового обліку за ст. 74а гр.І Наказу МОУ №402-2008 року. Згідно п.1 ч.1 ст.18 та п.3 ч.6 ст.37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” - 2006 року звільнити від призову на строкову військову службу та виключити з військового обліку”.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з адміністративно-господарської діяльності) від 23.05.2024 “Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації та інші заходи” №160 солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на виконання до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 “Про загальну мобілізацію”, відповідно до законів України “Про військовий обов`язок і військову службу” та “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” з метою забезпечення національної безпеки і оборони України, готовності Збройних Сил України до адекватних дій на різкі зміни в оперативній обстановці призвано на військову службу за мобілізацією для комплектування військових частин наступних військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 з "22" травня 2024 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 для комплектування військової частини НОМЕР_3 .

Наказом командира ВЧ (по стройовій частині) від 10.07.2024 №196 на підставі: розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_8 від "29" червня 2024 року №154/114/1/3797/дск, витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 09.07.2024 № 203; рекомендаційний лист від 13.06.2024 №2169/1773, рапорт солдата ОСОБА_1 вх. №2452 від 10.07.2024 року солдата ОСОБА_1 , на підставі розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_8 від "29" червня 2024 року №154/114/1/3797/дск, який прибув з військової частини НОМЕР_3 , зарахувати до списків особового складу, на всі види забезпечення з "10" липня 2024 року на посаду такелажника евакуаційного відділення військової частини НОМЕР_1 , ВОС-790936А, вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 2550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень на місяць. Встановити 2 (другий) тарифний розряд за посадою, шпк "матрос". Виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 603% посадового окладу, надбавку за особливості проходження військової служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавку за вислуги років.

Вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги до ВЧ, суд першої інстанції виходив з того, що правовим наслідком скасування оскаржуваних наказів є те, що вказані накази не породжують правових наслідків від моменту їх прийняття, а правовідносини сторін повинні бути приведені до попереднього стану.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно із частиною 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово продовжувався та діє на дату прийняття рішення у справі.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно з цим Указом мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. Ці строки неодноразово продовжувалися та тривають на дату прийняття рішення у справі.

Пункт 19 частини 1 статті 4 КАС визначає, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.

Так, в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №2-зп від 23.06.1997 у справі №3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 рішення Конституційного Суду України №9-рп/2008 від 22.04.2008 р. у справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Відповідно до приписів пунктів 4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначені Законом №2232-XII. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Частина 3 статті 24 Закону №2232-XII передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

За приписами пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

З наведеного вбачається, що оскаржуваний наказ ВЧ є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, який станом на час вирішення справи вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби.

Тобто, після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-XII та Положенням №1153/2008. Даними актами законодавства не передбачене звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов.

Щодо питання скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності. Зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.05.2021 у справі №9901/286/19, від 08.09.2021 у справі №816/228/17.

У контексті встановлених обставин справи, колегія суддів також враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, в якій Суд виснував, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Отже, скасування висновку ВЛК, призначення проведення нового медичного огляду особи військово-лікарською комісією в порядку, визначеному Положенням №402, не впливає на відновлення порушених прав позивача з урахування його призову на військову службу, відміни якої, зокрема, намагається досягти останній за наслідком вирішення спору, в тому числі шляхом скасування наказу в частині призову його на військову службу або наказу ВЧ щодо зарахування до списків особового складу, із подальшим прийняттям рішення про звільнення від проходження військової служби.

Колегія суддів зазначає, що станом на момент прийняття ВЧ спірного наказу, висновок ВЛК від 21.05.2024 року про придатність ОСОБА_1 до військової служби був чинним та не був скасованим у встановленому порядку.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що ВЧ не здійснює призову громадян на військову службу, а лише приймає особовий склад, направлений територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки відповідно до розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_9 , а тому відсутні законодавчо визначені підстави для не зарахування позивача до списків особового складу військової частини.

З наведеного вбачається, що ВЧ діяла в межах встановлених законом повноважень та не здійснювала протиправних дій.

При цьому, вирішуючи справу по суті, суд 1-ї інстанції помилково дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування наказу ВЧ та зобов`язання командира ВЧ виключити позивача із списків особового складу, не врахувавши релевантної правової позиції Верховного Суду щодо спірних правовідносин.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.317 КАС України апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вимог до ВЧ з ухваленням у справі нового судового рішення – про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення в частині вимог до ВЧ підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року в частині визнання протиправним та скасування наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 10.07.2024 №196 про зарахування ОСОБА_2 до ВЧ НОМЕР_1 з 10.07.2024 та зарахування до списків частини, а також в частині зобов`язання командира ВЧ НОМЕР_1 виключити із списків особового складу ВЧ НОМЕР_4 ОСОБА_2 – скасувати.

Ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Повний текст постанови складено: 10.07.2026 року

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький