Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №160/37460/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/37460/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року (суддя А. Ю. Рищенко) у справі № 160/37460/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації позивачу, оформлене протоколом № 65 від 26.09.2025 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву позивача щодо надання відстрочки від призову під час мобілізації та прийняти рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є єдиним членом сім`ї, хто може доглядати свого батька, який має другу групу інвалідності. 14.10.2025 року позивачу прийшло повідомлення відповідача, в якому було зазначено, що протоколом комісії № 65 від 26 вересня 2025 року позивачу відмовлено в наданні відстрочки, з підстав відсутності в наданому пакеті документів, які б свідчили про право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається військовозобов`язаному за наявності батька чи матері з інвалідністю ІІ групи. Однак, обов`язковою умовою надання в такому випадку відстрочки є відсутність інших осіб, які за законом зобов`язані утримувати батька чи матір з інвалідністю ІІ групи або якщо такі члени сім`ї є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді

обмеження чи позбавлення волі.

Суд першої інстанції з`ясував, що у позивача є рідна сестра, тобто інша невійськовозобов`язана особа, яка за законом повинна утримувати батька з інвалідністю ІІ групи. Відомості про наявність у сестри інвалідності або потреби у постійному догляді чи інші вказані винятки - відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано відповідачу доказів існування обставин, що дають право на відстрочку від призову на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати його батька.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржене рішення комісії прийнято правомірно, тому підстави для його скасування відсутні.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що суд першої інстанції хибно не встановив, чи проживає сестра позивача разом з їх батьком, чи здійснює вона догляд за ним, чи бере участь в утриманні батька, чи має можливість забезпечувати потреби батька, а також, хто фактично здійснює догляд за батьком відповідача. Зауважує, що сестра позивача не проживає спільно з їх батьком, не зареєстрована за місцем проживання батька та не здійснює догляд за батьком. Наполягає, що комісія відповідача помилково обмежилась виключно встановленням факту існування сестри позивача та зробила висновок про відсутність у позивача права на відстрочку.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 13.09.2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 з заявою про надання відстрочки відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Батько позивача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акту медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №186603.

Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , відповідно до якого позивач є сином ОСОБА_2 .

Листом від 26.09.2025 року відповідач розглянув заяву позивача про надання відстрочки та повідомив, що 22.09.2025 року №295/5/02-29 до відповідача надійшов лист, відповідно до якого встановлено, що гр. ОСОБА_2 має доньку ОСОБА_3 у зв`язку з чим в наданому пакеті документів до заяви позивача, документів, які б свідчили про право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не має.

Вважаючи протиправним рішення Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації позивачу, оформлене протоколом № 65 від 26.09.2025 року, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно п.13 ч.1 статті 23 Закону №3543 не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560).

Згідно п.57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.

Відповідно до п.58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Положеннями п.60 Порядку №560 визначено, що на підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Згідно п.58-1 Порядку №560 військовозобов`язані, які відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, а за умови наявності кількох військовозобов`язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що батько позивача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є особою з інвалідністю ІІ групи.

У спірному випадку позивач звернувся до відповідача із заявою з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п.13 ч.1 статті 23 Закону №3543.

Колегія суддів зауважує, що відстрочка від призову згідно п.13 ч.1 статті 23 Закону №3543 не надається, коли у військовозобов`язаного один із його батьків з інвалідністю ІІ групи має іншу особу, яка зобов`язана здійснювати утримання згідно закону та не є військовозобов`язаною. Апеляційний суд звертає увагу, що п.13 ч.1 статті 23 Закону №3543 передбачає саме обов`язок з утримання – відповідно до закону.

Згідно додатку №5 до Порядку №560, документами, що підтверджують право на відстрочку згідно п.13 ч.1 статті 23 Закону №3543 для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, є зокрема: один із документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Згідно ст.202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Як правильно з`ясував суд першої інстанції та позивачем не спростовано, у батька позивача ОСОБА_2 є рідна дочка ОСОБА_3 , яка є невійськовозобов`язаною особою та яка за законом зобов`язана утримувати батька ОСОБА_2 ..

Матеріалами справи не підтверджено, що позивач надав відповідачу передбачені у додатку №5 до Порядку №560 документи, які мають довести неможливість ОСОБА_3 утримувати її батька ОСОБА_2 . Тобто, позивачем на виконання вимог додатку №5 до Порядку №560 документально не підтверджено, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю/потребує постійного догляду/перебуває під арештом (крім домашнього арешту)/відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Відтак, врахувавши наявність у батька позивача ОСОБА_2 іншої особи, яка має його утримувати згідно закону та не є військовозобов`язаною, а саме дочки ОСОБА_3 , дослідивши, що позивачем не підтверджено документально згідно додатку №5 до Порядку №560 неможливість ОСОБА_3 утримувати її батька ОСОБА_2 , відповідач правомірно встановив відсутність документального підтвердження позивачем права на відстрочку згідно п.13 ч.1 статті 23 Закону №3543.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що рішення комісії відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації позивачу, оформлене протоколом № 65 від 26.09.2025 року, є правомірним та скасуванню не підлягає.

За цих обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року у справі № 160/37460/25 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 10.07.2026

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров