Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №340/3994/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2026 року м. Дніпросправа № 340/3994/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року (суддя Брегей Р.І.) по справі №340/3994/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними і скасування постанови, наказу та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлену довідкою ВЛК від 14.04.2026 року № 2026-0414-1059-1349-0 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.04.2026 року № 109 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначення його на посаду стрільця-помічника гранатометника 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 7 стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 як такого, що був зарахований на підставі незаконної та протиправної постанови військово-лікарської комісії, оформленої довідкою ВЛК від 14.04.2026 року № 2026-0414-1059-1349-0;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 поновити Позивача на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 за місцем його проживання.

Позов, зокрема, обгрунтований неправомірністю проведеного медичного огляду позивача та необгрунтованості висновків ВЛК щодо придатності позивача до військової служби. Позивач звертав увагу на те, що станом на час проходження медичного огляду у 2026 році, стосовно позивача вже була складена довідка ВЛК від 12.09.2025, яка залишається чинною та якою позивач був визнаний придатним до військової служби виключно у підрозділах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах, медичних, логістичних та інших тилових підрозділах.

Позивач також подав заяву про забезпечення позову шляхом тимчасової заборони військовій частині залучати до виконання бойових (спеціальних) штурмових завдань, участі

у бойових діях, а також заборони покладення будь-яких фізичних навантажень, що протипоказані відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 12 вересня 2025 року, до набрання законної сили рішенням у справі.

В обгрунтування вказаної заяви зазначав, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить поновлення порушених прав, за захистом яких звернувся до суду. Стверджував, що призначений на посаду, котра пов`язана із інтенсивними фізичними навантаженнями, перенесенням важкої зброї, боєкомплекту та тривалим носінням засобів індивідуального захисту, що створює внутрішньочеревний тиск і є критично небезпечним при наявності встановленого сітчастого імпланту й діастазу м`язів живота. Наголошував, що поєднання значних фізичних навантажень із гіпертонічною хворобою ІІ стадії створює додатковий ризик тяжких ускладнень серцево-судинної системи. Зазначав, що такі обставини створюють очевидну загрозу його життю і здоров`ю.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду фактично мотивована відсутністю правових підстав для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову у вказаний позивачем спосіб. Суд першої інстанції виходив з того, що у спірному випадку наявний висновок ВЛК, який свідчить про придатність позивача за станом здоров`я до військової служби. Вказаний висновок ВЛК не містить очевидних ознак протиправності. Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що позивач не позбавлений можливості звернутися до медичної частини у разі необхідності надання медичної допомоги під час проходження військової служби.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постанови нову ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач фактично висловлює свою незгоду з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для забезпечення позову. Позивач вказує на те, що у спірному випадку суд першої інстанції безпідставно послався на постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлену довідкою ВЛК від 14.04.2026 року № 2026-0414-1059-1349-0, оскільки прийняття цієї постанови і обумовило виникнення спірних відносин, які є предметом розгляду у цій справі. При цьому, судом першої інстанції не було враховано наявності чинної довідки ВЛК від 12.09.2025, якою позивач був визнаний придатним до військової служби виключно у підрозділах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах, медичних, логістичних та інших тилових підрозділах. Також позивач наводить аргументи, які, за його позицією, свідчать про неправомірність проведеного медичного огляду позивача та необгрунтованості висновків ВЛК щодо придатності позивача до військової служби.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 150 Кодексу адміністративного України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

За змістом частин першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного України (в редакції на час вирішення судом першої інстанції питання щодо забезпечення позову), позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, за положенням КАС України, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з наведених позивачем у заяві обставин не вбачається підстав для забезпечення позову, з огляду на таке.

Як вже було зазначено, в обґрунтування заяви для вжиття заходів забезпечення позову заявник посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить поновлення порушених прав, за захистом яких звернувся до суду. Такі обставини позивач обгрунтовував тим, що за станом здоров`я не може виконувати функції військової служби за посадою, на яку його призначено, а проведений його медичний огляд, оформлений оскаржуваною постановою, не відображає фактичний стан його здоров`я.

Фактично такі ж підстави зазначені позивачем і в апеляційній скарзі.

Суд першої інстанції, надаючи оцінку таким підставам для забезпечення позову, обгрунтовано виходив з того, що на теперішній час існує висновок ВЛК, який оформлено довідкою ВЛК від 14.04.2026 року № 2026-0414-1059-1349-0 та який свідчить про придатність позивача за станом здоров`я до військової служби. При цьому, вказаний висновок ВЛК не містить очевидних ознак протиправності.

У свою чергу, надаючи оцінку аргументам позивача про наявність іншого висновку ВЛК, оформлено довідкою від 12.09.2025, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що станом на час розгляду заяви позивача актуальним є висновок ВЛК, який оформлено довідкою ВЛК від 14.04.2026 року, оскільки його зроблено в часі пізніш, ніж висновок, оформлений довідкою від 12.09.2025.

Отже, наведені позивачем обставини, якими обгрунтовувалися підстави для забезпечення позову, не дозволяють стверджувати про те, що позивач за станом свого здоров`я не може виконувати функції військової служби за посадою, на яку його призначено у військовій частині.

При цьому, суд першої інстанції правильно звернув увагу і на те, що позивач не позбавлений об`єктивної можливості звернутися до медичної частини у разі необхідності надання медичної допомоги під час проходження військової служби.

Аргументи позивача, які наведені в апеляційній скарзі та які, за його позицією, свідчать про необгрунтованість висновку ВЛК щодо придатності до військової служби, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для забезпечення позову, оскільки такі аргументи підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті, в частині заявлених вимог про скасування висновку ВЛК, а не під час вирішення питання про забезпечення позову.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку позивачем не доведено існування реальної можливості завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову, або того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або унеможливить ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав/інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне в задоволення апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року по справі №340/3994/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст..ст.328, 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 10.07.2026

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров