Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №160/36353/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/36353/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Чабаненко С.В., Білак С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року в адміністративній справі №160/36353/25 (головуючий суддя першої інстанції - Неклеса О.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ УКРЛОГІСТИКА до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 року в адміністративній справі №160/36353/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ УКРЛОГІСТИКА до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №13420857/44591206 від 06.11.2025 року про відмову у реєстрації податкової накладної №34 від 19.12.2024 року.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №34 від 19.12.2024 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ УКРЛОГІСТИКА, датою її фактичного направлення для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Дніпропетровській області на користь ТОВ ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ УКРЛОГІСТИКА судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп..

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДАС України на користь ТОВ ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ УКРЛОГІСТИКА судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп..

Представник позивача 03.03.2026 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №160/36353/25, яким стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Державної податкової служби України за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «УКРЛОГІСТИКА» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн..

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року в адміністративній справі №160/36353/25 заяву задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Дніпропетровській області на користь ТОВ ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ УКРЛОГІСТИКА витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн. 00 коп..

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України на користь ТОВ ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ УКРЛОГІСТИКА витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн. 00 коп..

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з не повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апелянт вказує, що розмір зазначених витрат на правничу допомогу у даній справі не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, не є доведеним належними, допустимими та достатніми доказами.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний суд, переглядаючи додаткове рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17 встановлено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом та дискреційними повноваженнями суду.

Дана справа розглядалась судом за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статті 262 КАС України, а відтак витрати на професійну правничу допомогу у такій справі не можуть бути значними, як вірно зазначив суд першої інстанції, та визнав обґрунтованим та співмірним розмір витрат на правничу допомогу в сумі 2000 гривень.

Колегія суддів звертає увагу, що доводи відповідача про неспівмірність витрат на правничу допомогу за рішенням суду, не є обґрунтованими, оскільки відповідач не зазначає, яка сума, на його думку та з яких розрахунків є співмірною та обґрунтованою.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що зважаючи на предмет спору, складність адміністративної справи, яка не є складною та розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, тому враховуючи принцип співмірності та задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та ДПС України, витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн..

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року в адміністративній справі №160/36353/25 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року в адміністративній справі №160/36353/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак