Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №160/7180/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/7180/26

(суддя Коренев А.О., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року про повернення позовної заяви у справі 160/7180/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 24 березня 2026 року звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області згідно з яким з урахуванням уточнень від 08.04.2026 року просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перебування громадянки ОСОБА_1 — представниці дискримінованої групи громадян України, євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю - у ситуації забороненой дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами. Ця заборонена дискримінація полягає у відсутності нормативного механізму щодо здійснення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон у країну, з якою не укладено міжнародного договору, та у виникненні внаслідок застосування правових норм Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, менш сприятливих умов і становища для громадян України, які постійно проживають в Ізраїлі, з огляду на об`єктивну неможливість виконати вимоги Порядку щодо подання заяви через електронний кабінет ПФУ з використанням електронного підпису або особистого звернення до УПФУ чи банку на території України, що, у поєднанні з відмовою у визнанні альтернативних способів подання заяви про виплату пенсії на банківський рахунок, зокрема через уповноважених адвокатів, осіб за довіреністю або шляхом надсилання заяви з нотаріально засвідченим і легалізованим (апостильованим) підписом пенсіонера, призводить до фактичного позбавлення їх конституційного права на отримання пенсії в порівнянні з іншими громадянами України, та створює ситуацію, за якої представники дискримінованої групи, на відміну від інших пенсіонерів, змушені витрачати значні зусилля, час і кошти на звернення до суду з вимогами визнати протиправними дії, рішення та бездіяльність органів Пенсійного фонду.

- зобов`язати відповідача під час розгляду заяв позивача про виплату пенсії на банківський рахунок, діяти з урахуванням правових висновків, сформульованих у судовій практиці,

зокрема у постанові Верховного Суду від 09.12.2024 у справі № 360/777/23 (адміністративне провадження № К/990/37850/23), а також у постановах Верховного Суду від 24.07.2023 у справі № 280/6637/22, від 09.01.2020 у справі № 351/2066/16-а та від 20.01.2022 у справі № 280/4551/21, а саме:

1) не застосовувати положення Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1596 від 30.08.1999, у спосіб, що призводить до звуження змісту та обсягу конституційного права Позивача на пенсійне забезпечення;

2) визнавати правомірність подання заяви про виплату пенсії із зазначенням банківських реквізитів представником позивача на підставі належним чином оформленої довіреності;

3) не вимагати особистої фізичної присутності Позивача як обов`язкової умови для відновлення виплати пенсії на банківський рахунок позивача;

4) забезпечити реалізацію права Позивача на отримання пенсії на банківський рахунок позивача незалежно від місця його проживання, відповідно до Конституції України та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

Застосовувати зазначені правові підходи до моменту зміни усталеної судової практики Верховного Суду або прийняття спеціального нормативно-правового акта, який врегулює порядок виплати пенсій громадянам України, що постійно проживають за межами України.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 р. позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви, в тому числі, шляхом надання до суду квитанції про сплату судового збору у розмірі 3194,88 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу.

Ухвала суду мотивована тим, що позивачем вимоги ухвали суду від 30 березня 2026 року не виконано, крім того, не змінивши зміст і вимог позовної заяви позивач додала до позовної заяви квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн, проте ухвалою суду було визначено 3194,88 грн.

З огляду на викладене, враховуючи положення п.9 ч.4 ст.169 та ч.ч.1,2 ст.123 КАС України суд повернув позовну заяву позивачу.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржила її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для розгляду до суду першої інстанції.

Зазначає, що фактично звертається до суду з єдиною вимогою немайнового характеру.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VІ (далі - Закон №3674-VІ).

Відповідно до частини другої статті 4 Закону №3674-VІ за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 3328 гривень.

Частиною третьою статті 6 Закону №3674-VІ передбачено, що у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну з них.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, вказав, що позивач має сплатити судовий збір за три вимоги немайнового характеру.

Суд визнає помилковим такий висновок суду першої інстанції, адже системний аналіз частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Такий висновок відповідає правозастосуванню, викладеному Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №540/2321/18, від 16 квітня 2018 року у справі №826/10288/17, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 листопада 2020 року у справі №9901/67/20.

Предметом цього позову є визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а вимоги зобов`язального характеру є похідними від вимоги про визнання протиправною бездіяльності позивача, тобто позовні вимоги є однією вимогою немайнового характеру, сума судового збору за звернення з якою становить 1064,96 грн.

Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність недоліків позовної заяви та підстав для її повернення у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення позову без руху, а тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 320, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року про повернення позовної заяви у справі 160/7180/26 – скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 08 липня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов