Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №160/21270/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2026 року м.Дніпросправа № 160/21270/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі № 160/21270/25 (суддя Врона О.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, треті особи: Приватне підприємство “КВАРТА-М”, Товариство з обмеженою відповідальністю “ 21 СТОРІЧЧЯ” про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач) від 24.04.2025 №499664-2411-0463-UА12020010000033698 про нарахування податку орендна плата з фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що контролюючим органом протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення, оскільки з 2011 у позивача було остаточно припинено право власності на будівлі та споруди, які розміщені на орендованій земельній ділянці. До нового власника об`єкту нерухомості перейшов встановлений податковим законодавством обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте нерухоме майно.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасоване оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення відповідача.

Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що ОСОБА_1 є платником орендної плати з фізичних осіб (код платежу 18010900) на підставі договору оренди земельної ділянки від 07.07.2010 року № 250 за земельну ділянку площею 0,0300 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:02:135:0315) до 18.08.2025 року. До ГУ ДПС у Дніпропетровській області дані щодо розірвання або припинення договору оренди між Дніпровською міською радою та позивачем, а також дані щодо вилучення із користування у позивача зазначеної земельної ділянки не надходили.

Оскільки позивач не надав відповідних документів до міської ради про те, яка частина земельної ділянки була відчужена ТОВ « 21 Сторіччя», для внесення відповідних змін у договір оренди земельної ділянки міською радою, було визначено податкове зобов`язання на підставі інформації від Дніпропетровської міської ради. Згідно інформації ОСОБА_1 використовує орендовані земельні ділянку.

Позивач та треті особи своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача не скористалися.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 07.07.2010 уклав як орендар з Дніпровською міською радою (орендодавцем) договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Панікахи, 119-А (Бабушкінський район) зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:2:135:0315.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1 договору, цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.3 (роздрібна торгівля та комерційні послуги). В оренду передана земельна ділянка загальною площею 0,0300 га.

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, інші об`єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки (п. 2.2 договору).

За згодою сторін у п. 3.1 договір укладено на п`ятнадцять років.

Відповідно до п. 14.1 договору, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулінічем А.С. і зареєстрований в реєстрі за №250.

Також договір зареєстрований у ДМВ ДРФ ДП “Центр ДЗК”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.08.2010 за №041010400568.

Позивач був платником орендної плати з фізичних осіб (код платежу 18010900) на підставі вищезазначеного договору оренди земельної ділянки.

Як платник податків позивач отримав від Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення №499664-2411-0463-UA12020010000033698 від 24.04.2025 р., відповідно до якого сума податкового боргу платника податків становить 34 549,08 грн. з орендної плати з фізичних осіб, код класифікації доходів бюджету - 18010900.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, посилаючись на те, що право користування земельною ділянкою у нього припинилося в зв`язку з відчуженням нерухомого майна, яке було розміщено на ній відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.03.2011, позивач просив скасувати спірне рішення відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що у разі відчуження особою об`єкта, який перебував на відповідній земельній ділянці, до нового власника нерухомості переходить встановлений законодавством обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно. Оскаржене податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, адже контролюючим органом нараховано орендну плату за землю за податковий період 2025 року, у якому ОСОБА_1 не був фактичним користувачем земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Стаття 269 Податкового кодексу України розрізняє:

платників земельного податку, якими є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування;

платників орендної плати, якими є землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Згідно з підпунктом 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України, об`єктами оподаткування орендної плати є земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Згідно пунктів 288.1, 288.2, 288.3, 288.5 ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

За правилами пункту 285.1 статті 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. А за вимогами абзацу першого пункту 286.5 статті 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Також, в силу вимог пункту 287.1. статі 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Судом встановлено, що 29.03.2011 між ОСОБА_1 (Продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю “ 21 СТОРІЧЧЯ” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким Продавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, продає (передає у власність), а Покупець купує (приймає у власність) нежитлову будівлю, будівлю торговельного комплексу літ. А-1, а1-1, а4-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та сплачує Продавцеві обумовлену грошову суму. Опис об`єкта: будівля торговельного комплексу літ.А-1, тамбур літ. а1-1, а4-1, загальною площею 133,0 кв.м; ганки літ. а2 , а3.

Договір підписаний сторонами, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Пустовим С.В., і зареєстрований в реєстрі за №175.

Відповідно до копії витягу про державну реєстрацію прав КП “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” Дніпропетровської обласної ради 21.04.2011 нерухоме майно з правом приватної власності з 1/1 частки було зареєстровано за ТОВ “ 21 СТОРІЧЧЯ”.

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої за інформаційною довідкою від 14.10.2024, власником нерухомого майна з розміром 1/1 частки є Приватне підприємство “КВАРТА-М” (код ЄДРПОУ 38598460) на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно СТА 232528, інд. №42355561, видане 17.08.2015 Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області.

Відповідно до пункту 287.7 статті 287 ПК України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Згідно частин 1 та 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції на час укладання договору кпівлі-продажу), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статті 125 і 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України, яка передбачає, якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України “Про оренду землі”, до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є, зокрема дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою.

У податкового органу наявний обов`язок перед визначенням податкового зобов`язання з плати за землю користуватись даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У постанові від 09.02.2022 року у cправі № 914/3250/20 Верховний Суд виходив з того, що особа, яка набула право власності на нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і в попереднього власника. При цьому, договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Верховний Суд у постановах від 06.09.2022 року у справі № 920/591/21, від 25.10.2020 року у справі № 922/510/19, від 04.09.2024 року у cправі № 922/38/24 вказав, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. З моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною другою статті 120 ЗК України.

Особа, яка набула право власності на нерухоме майно, розташоване на орендованій земельній ділянці, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. Договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

У разі набуття права власності на нерухоме майно, що розміщене на земельній ділянці, та не оформлення права користування на таку земельну ділянку, обов`язок зі сплати земельного податку виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що розміщене на цій землі, адже якщо особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на земельній ділянці, то до неї як набувача переходить право користування земельною ділянкою. Водночас, землекористувач має сплачувати плату за землю за фактичний період використання землі у поточному році.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.09.2021 у справі № 808/2684/15.

Тобто, у разі відчуження особою об`єкта, який перебував на відповідній земельній ділянці, до нового власника нерухомості переходить встановлений законодавством обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

При цьому, обов`язок сплати земельного податку не ставиться в залежність від факту реєстрації права власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України, та виникає у особи з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відтак, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок плати за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення - рішення підлягало скасуванню, оскільки контролюючим органом нараховано орендну плату за землю за податковий період 2025 року, у якому ОСОБА_1 не був фактичним користувачем земельної ділянки.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст.139 КАС України.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі № 160/21270/25 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак