Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №280/6317/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/6317/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року у справі №280/6317/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22.07.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.01.2025 № 083850015713 щодо відмови в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_2 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 , починаючи з 05.01.2023, із зарахуванням до загального страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періоду роботи з 28.03.1994 по 30.09.1994, а також із зарахуванням до стажу роботи за Списком № 1 та врахуванням при обчисленні розміру пенсії із розрахунку один рік роботи за два роки періоду навчання з 01.09.1985 по 16.06.1988 та періоду проходження дійсної строкової військової служби з 25.05.1989 по 27.05.1991.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач спірним рішенням відмовив ОСОБА_2 у перерахунку пенсії із зарахуванням до пільгового стажу роботи періоду навчання та служби в армії, а також із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 28.03.1994 по 30.09.1994. Позивач із цим рішенням не погоджується з таких підстав: перерва між днем закінчення навчання позивача і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців; станом на момент призову на строкову військову службу позивач працював у Державному електрометалургійному заводі «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна (в подальшому – ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна») на посаді підручного сталевара по четвертому розряду в сталеплавильному цеху № 3 з повним робочим днем, дана посада передбачає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1; працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. Просить задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.01.2025 №083850015713, зобов`язав відповідача провести позивачу з 01.01.2024 перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням до стажу роботи за Списком №1 періоду проходження строкової військової служби з 25.05.1989 по 27.05.1991 та до страхового стажу періоду роботи з 28.03.1994 по 30.09.1994, а в іншій частині позову відмовив.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для її задоволення немає.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачу з 05.01.2023 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України №1058-IV.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2024 у справі №280/6130/24, яке набрало законної сили, відповідача було зобов`язано повторно розглянути заяву позивача від 04.01.2024 про перерахунок пенсії.

На виконання зазначеного судового рішення відповідачем прийнято рішення від 27.01.2025 №083850015713, яким відмовлено у проведенні такого перерахунку.

Саме правомірність цього рішення є предметом розгляду у даній справі.

Щодо зарахування строкової військової служби.

Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, якщо на момент призову особа працювала за професією або займала посаду, що дає таке право.

Як правильно встановив суд першої інстанції, матеріали справи підтверджують, що до призову позивач працював підручним сталевара електропечі у сталеплавильному цеху повний робочий день на роботах, передбачених Списком №1, а звільнення відбулося саме у зв`язку із призовом на строкову військову службу.

Таким чином, усі передбачені законом умови для зарахування спірного періоду до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, є наявними.

Доводи апеляційної скарги фактично ґрунтуються на ототожненні понять «визначення права на пенсію» та «визначення пільгового стажу», однак наведене суперечить змісту зазначеної норми закону.

Посилання апелянта на положення Закону №1058-IV не спростовують спеціального регулювання, встановленого статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Щодо незарахування періоду роботи з 28.03.1994 по 30.09.1994.

Підставою для відмови стало зазначення у трудовій книжці року прийняття на роботу « 1944» замість « 1994».

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що така помилка має очевидний технічний характер.

Зміст трудової книжки у цілому, посилання на наказ від 31.03.1994 №6, послідовність інших записів, а також відсутність будь-яких сумнівів щодо фактичного здійснення трудової діяльності свідчать про те, що роботодавцем допущено описку під час оформлення запису.

За змістом Інструкції про порядок ведення трудових книжок відповідальність за правильність оформлення трудових книжок покладається на роботодавця.

Працівник не може зазнавати негативних наслідків через неналежне оформлення кадрової документації.

Такий підхід неодноразово висловлений Верховним Судом, який зазначав, що формальні недоліки у веденні трудової книжки не можуть бути самостійною підставою для неврахування відповідного періоду роботи при визначенні пенсійних прав особи.

Крім того, матеріали справи підтверджують відсутність можливості отримання архівних документів підприємства, що також було належним чином враховано судом першої інстанції.

Щодо періоду навчання.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для його зарахування до пільгового стажу.

Суд першої інстанції правильно встановив, що позивач навчався у середньому спеціальному навчальному закладі, що підтверджується виданим дипломом.

Норми статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», на які посилається позивач, поширюються виключно на осіб, які навчалися у професійно-технічних навчальних закладах.

Отже, підстав для застосування зазначеної норми у спірних правовідносинах не існує.

Колегія суддів також враховує, що суд першої інстанції правильно визначив спосіб захисту порушеного права.

Після встановлення незаконності рішення Пенсійного фонду та встановлення усіх юридично значимих обставин справи відповідач не мав дискреції щодо вирішення питання про зарахування спірних періодів стажу.

За таких умов покладення судом на відповідача обов`язку провести відповідний перерахунок пенсії є належним способом захисту порушеного права та повністю відповідає статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи, зводяться до переоцінки доказів та незгоди із правовою оцінкою суду, однак не містять посилань на такі порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України могли б бути підставою для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної інстанції встановить, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування або зміни ухваленого рішення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області — залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року у справі №280/6317/25 — залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду в строки та порядку, встановлені статтями 328– 331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов