Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №160/32389/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/32389/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 року у справі №160/32389/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

11.11.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , при призначенні пенсії періодів роботи : на Державному комунальному підприємстві роздрібної торгівлі магазин №167 з 05.07.1993 року по 06.12.1994 року, і у приватного підприємця ОСОБА_2 з 01.07.1996 року по 31.07.1998 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , страхового стажу періоди трудового стажу відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 на Державному комунальному підприємстві роздрібної торгівлі магазин №167 з 05.07.1993 року по 06.12. 1994 року, і у приватного підприємця ОСОБА_2 з 01.07.1996 року по 31.07.1998 року, для проведення розрахунку пенсії за інвалідністю.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує з 10.06.2024 року пенсію як особа з інвалідністю, при цьому відповідачем не враховано до страхового стажу позивача періоди трудового стажу відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 на Державному комунальному підприємстві роздрібної торгівлі магазин №167 з 05.07.1993 року по 06.12. 1994 року, і у приватного підприємця ОСОБА_2 з 01.07.1996 року по 31.07.1998 року. Позивач неодноразово зверталась до відповідача із заявами щодо зарахування вказаних періодів, при цьому відповідачем було відмовлено в такому зарахуванні, до страхового стажу не враховано періоди трудового стажу відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 на Державному комунальному підприємстві роздрібної торгівлі магазин №167 з 05.07.1993 року по 06.12. 1994 року (при звільненні відсутній підпис відповідальної особи), і у приватного підприємця ОСОБА_2 з 01.07.1996 року по 31.07.1998 року (при звільненні відсутній номер, дата наказу та відбиток печатки не читається). Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо незарахування спірних періодів до страхового стажу позивача протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки трудова книжка та надані позивачем документи підтверджують наявність підстав для врахування таких періодів. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 року у справі №160/32389/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , при призначенні пенсії періодів роботи: на Державному комунальному підприємстві роздрібної торгівлі магазин №167 з 05.07.1993 року по 06.12.1994 року та у приватного підприємця ОСОБА_2 з 01.07.1996 року по 31.07.1998 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до страхового стажу періоди трудового стажу відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 на Державному комунальному підприємстві роздрібної торгівлі магазин №167 з 05.07.1993 року по 06.12.1994 року та у приватного підприємця ОСОБА_2 з 01.07.1996 року по 31.07.1998 року, для проведення розрахунку пенсії за інвалідністю. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 10.06.2024 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з урахування правової оцінки наданої судом у цьому рішенні.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, та отримує з 10.06.2024 року пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

22.01.2025 року позивач зверталась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, та розрахунку стажу.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровські області від 05.02.2025 року № 6420-3079/К-01/8-0400/25 повідомлено позивача, що при призначенні пенсії до страхового стажу не зараховано період роботи, оскільки в записах трудової книжки виявлені недоліки: з 05.07.1993 року по 06.12.1994 року при звільненні відсутній підпис відповідальної особи; - з 01.07.1996 року по 31.07.1998 року при звільненні відсутній номер, дата наказу та відбиток печатки не читається. Вказані недоліки порушують вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58.

12.09.2025 року позивач повторно звернулася із заявою про перерахунок пенсії

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровські області від 10.10.2025 року №51539-38905/К-01/8-0400/25 повідомлено позивача, що роз`яснення щодо періодів зарахування періодів роботи було надано попередньо.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 при призначенні пенсії періодів роботи: на Державному комунальному підприємстві роздрібної торгівлі магазин №167 з 05.07.1993 року по 06.12.1994 року, і у приватного підприємця ОСОБА_2 з 01.07.1996 року по 31.07.1998 року протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно положень пункту 1 частини першої статті 8 Закон № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, та отримує з 10.06.2024 року пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Період роботи на Державному комунальному підприємстві роздрібної торгівлі магазин №167 з 05.07.1993 року по 06.12.1994 року, і у приватного підприємця ОСОБА_2 з 01.07.1996 року по 31.07.1998 року до страхового стажу для обчислення пенсії не зараховано, оскільки в записах трудової книжки виявлені недоліки: з 05.07.1993 року по 06.12.1994 року при звільненні відсутній підпис відповідальної особи; - з 01.07.1996 року по 31.07.1998 року при звільненні відсутній номер, дата наказу та відбиток печатки не читається. Вказані недоліки порушують вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

З огляду на наведене, страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV.

За період до 1 січня 2004 року обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а та інших.

Відповідно да записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , позивачка працювала на Державному комунальному підприємстві роздрібної торгівлі магазин №167 з 05.07.1993 року по 06.12.1994 року та у приватного підприємця ОСОБА_2 з 01.07.1996 року по 31.07.1998 року.

Апелянт стверджує, що підставою не врахування до страхового стажу позивача періодів роботи: з 05.07.1993 року по 06.12.1994 року при звільненні відсутній підпис відповідальної особи; - з 01.07.1996 року по 31.07.1998 року при звільненні відсутній номер, дата наказу та відбиток печатки не читається.

В цьому контексті варто зазначити, що згідно з пунктом 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162, що була чинна станом на дату оформлення трудової книжки та внесення запису про прийняття позивача на роботу), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Пунктом 2.3 Інструкції № 162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції № 162).

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 162 у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін., виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу.

Пунктом 8.1. Інструкції № 162 встановлено, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців" (далі- Постанова № 656).

Так, відповідно до пункту 18 Постанови № 656 відповідальність за організацію робіт щодо ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, закладу, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, закладу, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Подібні правові приписи містить і діюча Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 та Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників".

Відповідно до пункту 4.1. Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Положеннями пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників передбачено, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Суд попередньої інстанції підставно наголосив, що відповідно до положень Інструкції № 58 заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником, тому відповідальним за заповнення трудової книжки, є роботодавець, а позивач не може нести відповідальності за допущені роботодавцем порушення при внесенні записів до трудової книжки.

Аналогічні норми містяться і у постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників", з якої випливає, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (пункт 4 Постанови № 301).

Суд першої інстанції правильно вказав, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а.

Матеріали справи не містять доказів того, що дані трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки, такі як розбіжностей в датах винесення наказу та внесення запису в трудову книжку, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи позивача з 05.07.1993 року по 06.12.1994 року та з 01.07.1996 року по 31.07.1998 року до стажу роботи.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі пункту 4.2 Порядку № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Тобто, наявність сумнівів у відповідача щодо підстав для зарахування періодів роботи до страхового стажу, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 127/9055/17.

Отже, дії відповідача щодо неврахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 05.07.1993 року по 06.12.1994 року та з 01.07.1996 року по 31.07.1998 року, зазначеного у трудовій книжці з підстав того, що така книжка заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок є неправомірними.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 року у справі №160/32389/25- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов