Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №334/9853/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 липня 2026 року м. Дніпросправа № 334/9853/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Кальника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2024 року у справі №334/9853/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа – ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови №5758 від 25.11.2024, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2024 року у справі №334/9853/24 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права та зроблено помилковий висновок про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №5758 від 25.11.2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Підставою для притягнення до відповідальності зазначено те, що позивач не з`явився 27.10.2024 року за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 та не повідомив про причини неприбуття.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем дотримано процедуру направлення повістки, а позивач не повідомив про причини своєї неявки у строки, визначені законодавством.

Колегія суддів не може погодитися із такими висновками.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна дія або бездіяльність особи.

Таким чином, обов`язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи, яка повинна бути доведена належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме суб`єкт владних повноважень повинен довести правомірність прийнятого рішення.

З матеріалів справи встановлено, що 13.07.2024 року позивач уточнив свої військово-облікові дані через електронний кабінет військовозобов`язаного та повідомив адресу свого місця проживання: АДРЕСА_1 .

17.10.2024 року відповідачем сформовано повістку №695656, яка була направлена поштовим відправленням за вказаною адресою.

Водночас матеріали справи не містять доказів особистого вручення зазначеної повістки позивачу.

Натомість із наданих відповідачем документів вбачається, що поштове відправлення було повернуто відправнику із відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

За змістом пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року, день проставлення такої відмітки вважається днем оповіщення військовозобов`язаного.

Однак наведена норма регулює порядок здійснення заходів оповіщення та військового обліку і не звільняє уповноважений орган від обов`язку довести наявність усіх елементів складу адміністративного правопорушення під час вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Сам по собі факт повернення поштового відправлення не є безумовним доказом того, що особа була фактично обізнана про зміст виклику та свідомо ухилилася від виконання покладеного на неї обов`язку.

При цьому відповідачем не надано доказів того, що позивач був ознайомлений зі змістом повістки до дати, визначеної для явки.

Також відповідачем не встановлено обставин, які б свідчили про умисний характер дій позивача, спрямованих на уникнення виконання обов`язку щодо явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Колегія суддів враховує, що після отримання інформації про наявність претензій з боку відповідача позивач самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , надав письмові пояснення та медичні документи.

Зазначені обставини не узгоджуються із висновком відповідача про свідоме ухилення позивача від виконання вимог законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що ані протокол про адміністративне правопорушення, ані оскаржувана постанова не містять належної оцінки пояснень позивача та поданих ним документів.

Фактично відповідач обмежився констатацією факту неявки за викликом, не встановивши суб`єктивну сторону правопорушення.

Водночас відповідно до статті 280 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення посадова особа зобов`язана з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна конкретна особа у його вчиненні.

Такого обов`язку відповідач належним чином не виконав.

Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У спірних правовідносинах наявні обґрунтовані сумніви щодо фактичної обізнаності позивача про виклик та щодо наявності у його діях вини у формі умислу або необережності.

Вказані сумніви відповідачем не усунуті.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність у діях позивача всіх обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

За таких обставин постанова №5758 від 25.11.2024 року є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення — закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 242, 308, 315, 317, 319 КАС України, статтями 7, 9, 247, 251, 280 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2024 року у справі №334/9853/24 – скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа – ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №5758 від 25 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Кальник