Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №440/12835/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 р. Справа № 440/12835/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2026, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 26.01.26 по справі № 440/12835/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, апелянт), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі – відповідач 2, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якій просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №163950031751 від 12.08.2025 про відмову в призначенні йому пенсії за віком;

-зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати йому до страхового стажу період військової служби у Збройних силах України з 01.04.2015 по 30.09.2015, призначивши йому пенсію за віком на підставі п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення із заявою про призначення пенсії - з 01.01.2025 .

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 позовну заяву задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 12.08.2025 №163950031751 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 16.07.2025, зарахувавши до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 період проходження ним військової служби по мобілізації у Збройних силах України з 01.04.2015 по 30.09.2015.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що ОСОБА_1 звернувся із заявою №2332 від 16.07.2025 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсію йому призначено з 16.07.2025. За результатами перевірки електронної пенсійної справи з`ясовано, що до пільгового стажу безпідставно зараховано період проходження військової служби в особливий період з 01.04.2015 по 30.09.2015. В реєстрі застрахованих осіб інформація про суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків за цей період відсутня. Архівна довідка Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №2290/696 від 02.06.2025 також не містить інформацію про сплату страхових внесків за вищевказаний період.

На виконання листа № 28393/03/16 від 04.08.2025 відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 , подану від 16.07.2025 , який 06.08.2025 повторно звернувся із заявою про призначення пенсії за віком.

Згідно з наданими документами страховий стаж ОСОБА_1 становить 50 років 4 місяці 17 днів (з урахуванням кратності).

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон № 1058-IV) право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Стаж позивача згідно зі Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202, становить - 24 роки 6 місяців 15 днів, в тому числі:- роботи підземні, професії за постановою 202 - 21 рік 11 місяців 27 днів;- навчання за фахом — 9 місяців 21 день;- військова служба в особливий період - 1 рік 8 місяців 27 днів. Вік позивача на дату звернення 46 років 1 місяць 8 днів.

Апелянт зазначив, що в матеріалах справи наявна архівна довідка від 16.06.2025 №179/1/6343 за період військової служби, з квітня 2015 року по квітень 2016 року про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески, відповідно до якої відрахування до Пенсійного фонду не відображено. Крім того, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості за період з квітня 2015 року по вересень 2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Вказав, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу позивача (довідка форми ОК-5) відсутня інформація про нарахування заробітку та сплату страхових внесків за спірний період , відповідно, відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.04.2015 по 30.09.2015.

На підтвердження своїх доводів апелянт послався на правові висновки Верховного Суду, зроблені ним у постановах від 09.07.2020 у справі №676/3575/16-а, від 12.06.2019 у справі №752/21038/16-а, від 27.02.2020 у справі №645/5599/16-а, від 27.05.2021 у справі №343/659/17, від 14.02.2023 у справі №263/9178/17, від 26.02.2019 у справі №808/1771/18, від 28.01.2025 у справі №300/8132/23.

Вказав , що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями органів Пенсійного фонду України, втручання в які з боку суду є неприпустимим. Таким чином, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління повторно розглянути заяву позивача щодо призначення пенсії, а не призначити таку пенсію.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та залишити без змін рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2026.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та відповідно до ст.308 КАС України в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнувши станом на 01.01.2025 віку 45 років 06 місяців 03 дні та вважаючи, що має пільговий стаж роботи 25 років, звернувся до пенсійного органу за місцем проживання із заявою про призначення йому дострокової пенсії на пільгових умовах за Списком №1 на підставі пункту 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.62-64).

Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 02.01.2025 №163950031751 позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю у нього необхідного пільгового стажу. Відповідно до наданих заявником документів до пільгового стажу зараховано лише 03 роки 06 місяців 0 днів (а.с.65).

У зв`язку із тим, що до пільгового стажу не зараховано усі періоди роботи, позивач 07.01.2025 разом із повторною заявою про призначення пенсії на пільгових умовах подав до пенсійного органу уточнюючі документи (а.с.66-68).

За результатами розгляду поданої заяви та документів рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області від 14.01.2025 №163950031751 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах через відсутність необхідного пільгового стажу. Відповідно до наданих заявником документів пільговий стаж особи на професіях згідно постанови №202 (25) становить 0 років 0 місяців 0 днів (а.с.69-70).

20.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії та надав уточнюючі документи (а.с.71-73).

Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 27.03.2025 №163950031751 позивачу у призначенні пенсії відмовлено у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу на відкритих гірничих роботах 25 років. Пільговий стаж роботи на відкритих гірничих роботах з видобування (розкривання) вугілля, руди та інших корисних копалин у розрізах і кар?єрах глибиною 150 м і більше (Постанова №202) становить - 24 роки 4 місяці 13 днів, у тому числі: період роботи на відкритих гірничих роботах - 21 рік 5 місяців 25 днів: період військової служби в особливих період - 2 роки 27 днів; період навчання за фахом - 9 місяців 21 день. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період з 01.04.2015 по 30.09.2015, оскільки відсутня сплата внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та довідка про грошове забезпечення, видана органом, в якій проходив службу заявник. До пільгового стажу не зараховано: період роботи з 30.01.2015 по 30.09.2015 згідно з пільговою довідкою від 27.11.2024 №193, виданою ПАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", оскільки відповідно до записів військового квитка від 30.06.1997 серія НОМЕР_1 у даний період заявник проходив військову службу по мобілізації, проте відсутня довідка про грошове забезпечення. Для зарахування до страхового та пільгового стажу: періоду з 30.01.2015 по 30.09.2015, необхідно надати довідку про грошове забезпечення відповідно до форми, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 04.02.2021 №3-1 (а.с.74).

18.04.2025 ОСОБА_1 вчергове звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах (а.с.75-77).

Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 25.04.2025 №163950031751 позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Аналіз наданих документів показав, що пільговий стаж роботи позивача становить 24 роки 06 місяців 15 днів (що не дає права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"): навчання за фахом - 09 місяців 21 день; період військової служби в особливий період - 1 рік 08 місяців 27 днів; період роботи на відкритих гірничих роботах - 21 рік 11 місяців 27 днів. Загальний страховий стаж з урахуванням додаткових років (за Списком №1) становить 50 років 01 місяць 17 днів, якого достатньо для призначення пенсії за віком. Довідку про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески від 08.01.2019 №56 не взято до уваги, оскільки зазначена довідка не відповідає формі довідки, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 04.02.2021 №3-1. Для зарахування до пільгового стажу періоду з 01.04.2015 по 30.09.2015 необхідно надати уточнюючу довідку про нараховані суми грошового забезпечення та нараховані страхові внески відповідної форми (а.с.78-79).

На звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо надання документів на ОСОБА_1 листом командира військової частини НОМЕР_2 від 03.05.2025 №606/1594 повідомлено, що включно по 2019 рік уся документації за військову частину НОМЕР_2 здана в Галузевий державний архів Міністерства оборони України. Для отримання необхідної інформації рекомендовано звернутися до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України (а.с.20).

30.06.2025 ОСОБА_1 вкотре звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах (а.с.80-82).

Рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області від 08.07.2025 №163950031751 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із недосягненням 50 річного віку та у зв`язку із відсутністю 25 років стажу як працівнику на роботах підземних професій за Постановою №202 (а.с.83-84).

16.07.2025 ОСОБА_1 вчергове звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах (а.с.85-87).

За змістом листа ГУПФУ в Полтавській області від 27.08.2025 №174410 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.07.2025 останньому пенсію призначено з дня звернення (а.с.24).

Позивач, не погодившись із датою, з якої йому призначено пенсію, звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій просив переглянути законність призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: термін призначення пенсії. Вказав, що перше його звернення про призначення пенсії датовано 01.01.2025. Натомість пенсію йому було призначено з 16.07.2025 без урахування його першого звернення. Просив відновити нарахування йому пенсії за віком на пільгових умовах з 01.01.2025 - з дати його первісного звернення (а.с.21).

Відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на виконання листа №28393/03/16 від 04.08.2025 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, подану від 16.07.2025 .

За результатами розгляду встановлено, що згідно з наданими документами страховий стаж становить 50 років 4 місяці 17 днів (з урахуванням кратності). Відповідно до п. 3 ст. 114 Закону №1058-ІV право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Стаж згідно зі Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202, становить - 24 роки 6 місяців 15 днів, в тому числі: - роботи підземні, професії за постановою 202 - 21 рік 11 місяців 27 днів; - навчання за фахом - 9 місяців 21 день; - військова служба в особливий період - 1 рік 8 місяців 27 днів. Вік заявника на дату звернення 46 років 1 місяць 8 днів. До страхового та до пільгового стажу зараховано всі періоди роботи, відповідно до довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.11.2024 №193 та від 03.12.2024 №2441/12-24, а також записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 24.07.2000, з урахуванням даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка Форми ОК-5). Зауважено, що відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 з наступними змінами (далі - Порядок) - у разі якщо за період з 01.07.2000 по 31.12.2016 в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до Закону, страховий стаж та заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески, передбаченої пунктом 2 Порядку зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), особам начальницького і рядового складу за період з 01.01.2004 по 31.12.2006, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №770. В матеріалах справи наявна архівна довідка від 16.06.2025 №179/1/6343 за період військової служби з квітня 2015 року по квітень 2016 року, про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески, відповідно до якої відрахування до Пенсійного фонду не відображено. Крім того, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості за період з квітня 2015 року по вересень 2015 року.

З огляду на зазначене, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийнято рішення від 12.08.2025 №163950031751, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону №1058-ІV (а.с.88-89).

Не погодившись із вказаним рішенням від 12.08.2025 №163950031751, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-ІV.

Суд не погодився із не зарахуванням до пільгового стажу позивача періоду його військової служби з квітня 2015 року по вересень 2015 року з посиланням на відсутність відомостей про відрахування до Пенсійного фонду внесків на загальнообов`язкове пенсійне страхування (страхових внесків), оскільки обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату внесків законом покладено на страхувальника. Отже, позивач не повинен нести відповідальність за відрахування внесків до Пенсійного фонду , проходячи військову службу по мобілізації.

З метою ефективного поновлення прав позивача суд вважав за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до частини 3 статті 114 Закону №1058-ІV з 16.07.2025, зарахувавши до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 період проходження ним військової служби по мобілізації у Збройних силах України з 01.04.2015 по 30.09.2015.

Суд не вбачав підстав для задоволення вимог позивача в частині зобов`язання призначити йому пенсію саме з 01.01.2025, тобто з дати первинного звернення за пенсією, оскільки попередніми рішеннями різних територіальних органів Пенсійного фонду України за результатами розгляду заяв позивача про призначення пенсії на пільгових умовах та доданих до них документів були прийняті рішення про відмову у такому призначенні від 02.01.2025, 14.01.2025, 27.03.2025, 25.04.2025, 08.07.2025, проти правомірності винесення яких ОСОБА_1 жодних заперечень не висловлював та вказані рішення не оскаржував, натомість подавав кожного разу нову заяву про призначення пенсії, у тому числі, заяву від 16.07.2025, розгляд якої є предметом спору у цій справі.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон №1058-ІV, який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі-Закон №1788-ХІІ).

На час звернення позивача із відповідною заявою до відповідача щодо призначення пенсії на пільгових умовах чинними є Закон №1058-ІV і Закон №1788-ХІІ, які регулюють одні і ті самі правовідносини. Пріоритет у застосуванні, за загальним правилом, мають норми закону №1058-ІV, як такий, що прийнятий пізніше у часі, а норми Закону №1788-ХІІ підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону №1058-ІV.

Відповідно до ст.8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За приписами ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Приписами статті 24 Закону №1058-IV, крім іншого, визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. .

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.( ч.3 ст.24 Закону № 1058-ІV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. (ч.4 ст.24 Закону № 1058-ІV).

Згідно з пунктом «а» ч.1 ст.13 Закону № 1788-ХІІ в чинній редакції, з урахуванням висновків Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах..

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; .

Відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону № 1058-ІV у редакції Закону № 2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах..

Предметом спору у цій справі є рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 12.08.2025 №163950031751, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за роботу за Списком № 1 відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058-ІV у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу (25 років).

За змістом вказаного рішення стаж ОСОБА_1 згідно зі Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов?язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202, становить - 24 роки 6 місяців 15 днів, в тому числі: - роботи підземні, професії за постановою 202 - 21 рік 11 місяців 27 днів; - навчання за фахом - 9 місяців 21 день; - військова служба в особливий період - 1 рік 8 місяців 27 днів. До страхового та до пільгового стажу зараховано всі періоди роботи, згідно довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.11.2024 №193 та від 03.12.2024 №2441/12-24, а також записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 24.07.2000, з урахуванням даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка Форми ОК-5). Водночас, в матеріалах справи наявна архівна довідка від 16.06.2025 №179/1/6343 за період військової служби з квітня 2015 року по квітень 2016 року, про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески, відповідно до якої, відрахування до Пенсійного фонду не відображено, крім того, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості за період з квітня 2015 року по вересень 2015 року.

Отже, до пільгового стажу позивача не зараховано період його військової служби з квітня 2015 року по вересень 2015 року у зв`язку із відсутністю відомостей про відрахування до Пенсійного фонду України внесків на загальнообов`язкове пенсійне страхування (страхових внесків).

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Як слідує зі змісту військового квитка серії НОМЕР_4 та не заперечується учасниками справи, ОСОБА_1 у період з квітня 2015 року по вересень 2015 року проходив військову службу по мобілізації.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-5) щодо ОСОБА_1 , у період з квітня 2015 року по вересень 2015 року страхові внески страхувальником не сплачені (а.с.14 зворот).

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 вказаної статті Закону № 2232-XII передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років (далі - Постанова № 202).

Відповідно до пункту ІV Постанови № 202 до вищевказаного Списку робіт і професій віднесені відкриті гірничі роботи з видобування (розкривання) вугілля, руди та інших корисних копалин у розрізах і кар`єрах глибиною 150 м і більше, крім робіт на поверхні (включаючи відвали): водії вантажних автомобілів, зайняті на вивезенні гірничої маси; водії навантажувачів; гірничі майстри (начальники змін); гірничі робітники; машиністи бульдозерів; машиністи бурових установок та їх помічники; машиністи електровозів та їх помічники; машиністи екскаваторів та їх помічники; машиністи тепловозів та їх помічники.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 на період проходження ним військової служби по мобілізації у період з квітня 2015 року по вересень 2015 року останній значився працівником ПАТ "Полтавський ГЗК" на посаді машиніста бульдозера кар`єра (а.с.22 зворот).

Згідно з ч.1 ст.15 Закону №1058-ІV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Статтею 1 Закону №1058-ІV передбачено, що страхові внески – це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники – це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч.2 ст.24 Закону №1058-ІV)/

Порядок обчислення та сплата страхових внесків визначено ст. 20 Закону № 1058-IV.

Зокрема, абзацом 1 ч. 1 ст. 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Відповідно до положень ч. 2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно зі статтею 106 Закону № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати.

Відповідно до положень статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи для призначення пенсії зараховується, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

За приписами ч.10 ст.20 Закону №1058-ІV, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Виходячи зі змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.

Колегія суддів зауважує, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Отже, позивач не повинен нести відповідальність за відрахування внесків до Пенсійного фонду, проходячи військову службу по мобілізації.

Колегія суддів зазначає, що фактично внаслідок невиконання страхувальником позивача обов`язку зі сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час проходження ним військової служби по мобілізації в період з 01.04.2015 по 30.09.2015, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Несвоєчасна сплата підприємством загальнообов`язкових страхових внесків не повинна порушувати права особи на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у виді заробітної плати покладені на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку , внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Суд зазначає, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для врахування пенсійним органом заробітної плати для призначення пенсії в нульовому значенні.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а , від 04.09.2018 у справі № 482/434/17, від 23.03.2020 у справі № 535/1031/16-а, від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а, від 27.02.2019 у справі № 638/5795/17, від 02.08.2022 у справі №560/4616/20 та, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України підлягає застосуванню при розгляді цієї справі.

Зважаючи на те, що як обов`язок зі сплати страхового внеску, так і обов`язок по його нарахуванню покладено саме на страхувальника, отже, відповідальність за не нарахування страхового внеску покладено також на страхувальника. Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, отже, не нарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірний період, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати (грошового забезпечення) з якої не нараховані страхові внески.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що пенсійний орган протиправно не врахував до пільгового стажу ОСОБА_1 період проходження ним військової служби по мобілізації з 01.04.2015 по 30.09.2015.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09.07.2020 у справі №676/3575/16-а, від 12.06.2019 у справі №752/21038/16-а, від 27.02.2020 у справі №645/5599/16-а, від 27.05.2021 у справі №343/659/17, від 14.02.2023 у справі №263/9178/17, від 26.02.2019 у справі №808/1771/18, від 28.01.2025 у справі №300/8132/23, оскільки вони не є релевантними до справи, що переглядається.

Щодо доводу апелянта про втручання судом першої інстанції в дискреційні повноваження пенсійного органу колегія суддів зазначає наступне.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Таким чином, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі № 440/12835/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін