Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №440/10836/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: О.О. Кукоба

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 р. Справа № 440/10836/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Мінаєвої К.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Полтавської районної військової адміністрації на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2026, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/10836/25

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Полтавської районної військової адміністрації

про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Полтавської районної військової адміністрації (надалі також відповідач), у якому позивач просила:

- визнати неправомірною відмову Управління щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Управління встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Позовні вимоги обґрунтувала посиланням на те, що вона є учасником бойових дій, особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, а тому відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на встановлення статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни".

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Зобов`язано Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що відповідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 18.03.2025 №147/25/239/В причиною інвалідності встановлено – поранення (контузії, травми, каліцтва), захворювання або інші ушкодження здоров`я, одержані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, поліції, СБУ, інших військових формуваннях, а тому Управління не має правових підстав для прийняття рішення про надання позивачці статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Вказує, що протокол ВЛК №2025-1020-112-2243-3 від 20.10.2025 не може бути належним доказом у справі, оскільки протокол ВЛК не надавався позивачкою до відповідача та не містить інформації щодо предмета доказування. Зазначає, що позивачка не належить до осіб, визначних ч.1 ст. 7 Закону України Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Стверджує про необхідність обов`язкового встановлення ВЛК або експертною командою причинного зв`язку саме із "захистом Батьківщини" та обов`язковість роз`яснення Міністерства у справах ветеранів України.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Заперечуючи проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, стверджувала, що протокол ВЛК був наданий не як самостійна підстава виникнення права позивачки, а як додатковий доказ, що підтверджує вже існуючий причинно-наслідковий зв`язок між захворюванням та проходженням військової служби. Наголошує, що вона повністю відповідає критеріям, визначеним п.11 ч.2 ст. 7 Закону України Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Вважає доводи апелянта про те, що вона не є учасником Другої світової війни чи бойових дій у мирний час необґрунтованими, оскільки зазначені положення стосуються ч.1 ст.7 Закону України Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка не є предметом спору. Вказує, що нормативно правовими актами не встановлено вимоги, щоб у медичному документі містилося виключно формулювання «захворювання чи поранення, пов`язане із захистом Батьківщини». Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, №147/25/239/B від 18.03.2025 встановлено причину інвалідності, а саме: поранення (контузії, травми, каліцтва), захворювання або інші ушкодження здоров`я, одержані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, поліції, СБУ, інших військових формуваннях. Таким чином вважає, що причина інвалідності позивачки захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби не суперечить положенням пункту 11 частини другої статті 7 Закону №3551-XII, оскільки разом із заявою про надання статусу особи з інвалідністю позивачкою подані документи, передбачені підпунктом 1 пункту 4 Порядку №685, зокрема, довідка згідно з додатком 6 до Порядку №413. Наголошує, що листи та роз`яснення міністерств не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України та Закону України «Про центральні органи виконавчої влади». Такі роз`яснення мають виключно інформаційний характер та не можуть змінювати чи звужувати зміст прав, визначених Законом України №3551-XII та Порядком №685.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Записами у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 05.11.2019 підтверджено, що ОСОБА_1 проходила службу у військовій частині НОМЕР_2 з 01.04.2021 по 04.10.2022, у військовій частині НОМЕР_3 з 05.10.2022 по 01.01.2024р., у військовій частині НОМЕР_4 з 04.01.2024 по 04.07.2024 /а.с. 12-16/.

Довідкою військово-лікарської комісії від 26.09.2023 №5817 встановлено, що старший солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1 , 1971 р.н. має захворювання, пов`язані з проходженням військової служби.

Також відповідно до цією довідки позивачка є обмежено придатною до військової служби та є непридатною до служби у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах, та є придатною до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах /а.с. 17/.

Довідкою військової частини НОМЕР_2 від 01.07.2021 №184 про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів підтверджено, що старший солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 06.02.2020 по 23.03.2020, з 23.11.2020 по 15.04.2021, з 24.04.2021 по 01.07.2021 включно брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.

Довідкою військової частини НОМЕР_3 від 06.10.2024 №4414 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України встановлено, що ОСОБА_1 дійсно в період з 15.01.2023 по 13.02.2023 брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Лиманській міській територіальній громаді, Краматорського району, Донецької обл. /а.с. 17 - зі звороту/.

Відповідно до Виписки та Довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісією серія 12 ААГ № 110605 від 13.02.2024 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю з ІІ групою з 12.02.2024, захворювання так, пов`язані з проходження військової служби /а.с. 18 - зі звороту/.

Індивідуальною програмою реабілітації інваліда від 13.02.2024 №164 встановлено, що позивачка має ІІ групу інвалідності; причина інвалідності: захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби /а.с. 19 зі звороту/.

У Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 147/25/239/В, дата прийняття рішення 18.03.2025, номер рішення 147/25/239/Р зазначеного, що ОСОБА_1 з 01.03.2025 має встановлену ІІ групу інвалідності, датою повторного оцінювання є 18.03.2028 /а.с. 22 - зі звороту/. Причиною інвалідності є поранення (контузії, травми, каліцтва), захворювання або інші ушкодження здоров`я, одержані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, поліції, СБУ, інших військових формуваннях.

ОСОБА_1 має посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_5 від 14.04.2021 /а.с. 26 - зі звороту/.

Також ОСОБА_1 має пенсійне посвідчення № НОМЕР_6 серія НОМЕР_7 , видане 02.04.2025, відповідно до якого позивачці призначена пенсія по інвалідності 2 гр., інвалідність армії /а.с. 28 - зі звороту/.

02.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації із заявою про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни в порядку Постанови Кабінету Міністрів України від 15.10.2024 №1171 /а.с. 24 - зі звороту/.

Листом від 11.04.2025 №1174/03-20 Управління повідомило позивачку, що до заяви надано витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, де зазначено: друга група інвалідності (контузії, травми, каліцтва), захворювання або інші ушкодження здоров`я, одержані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, поліції, СБУ, інших військових формуваннях /а.с. 27 - зі звороту/.

Також в листі зазначено, що встановлення ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни можливе при наявності Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи із зазначенням причини інвалідності «Поранення, травми, контузії, каліцтва, захворювання або інші ушкодження здоров`я, одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язані з перебуванням на фронті в інші періоди».

Позивачка, вважаючи дії відповідача щодо відмови у встановленні їй статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни неправомірними, звернулась до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність відмови відповідача у встановленні позивачці статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ та необхідності зобов`язання останнього вчинити такі дії.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи рішення суду першої інстанції на предмет законності та обґрунтованості в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів враховує наступне.

Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію (стаття 1, частина перша статті 2 Конституції України).

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3 Основного Закону України).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

Правовий статус ветеранів війни визначений Законом України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-XII).

Статтею 4 Закону №3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України і стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

У силу частини третьої статті 7 Закону №3551-XII порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, зазначеним у пунктах 11-15 частини другої цієї статті, визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18 Закону №3551-XII електронне посвідчення ветерана (далі - е-посвідчення ветерана) - документ, що підтверджує статус осіб, зазначених у статтях 6-10-1, 16-1 цього Закону, та формується автоматично (крім випадків, встановлених частиною восьмою, дев`ятою або десятою цієї статті) після встановлення статусу у формі електронного відображення інформації, що містить відомості про особу, зазначену у статтях 6-10-1, 16-1 цього Закону, разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом, штрих-кодом, цифровим кодом), який забезпечує перехід за посиланням на відповідний підтверджувальний запис у Реєстрі. Невід`ємною частиною е-посвідчення ветерана є відцифрований образ обличчя, що міститься в Реєстрі або відображається в е-паспорті/е-паспорті для виїзду за кордон, за згодою особи.

Е-посвідчення ветерана формується безоплатно на ім`я особи, якій встановлено статус, із застосуванням засобів Реєстру.

Е-посвідчення ветерана пред`являється особами, зазначеними у статтях 6-10-1, 16-1 цього Закону, без вимог до додаткового пред`явлення посвідчення.

Порядок формування та відображення е-посвідчення ветерана, його перевірка органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами визначається Кабінетом Міністрів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечити перевірку е-посвідчення ветерана, що пред`являється громадянином України.

Е-посвідчення ветерана та посвідчення ветерана мають однакову юридичну силу та використовуються на території України для підтвердження відповідного статусу, отримання пільг, гарантій та компенсацій".

На виконання вимог частини третьої статті 7 Закону №3551-XII постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 №685 затверджено Порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - Порядок №685 у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Порядку №685 підставою для надання заявникам статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є: для заявників з числа осіб, зазначених у пункті 11 частини другої статті 7 Закону (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, та працівників підприємств, установ, організацій) та пункті 12 частини другої статті 7 Закону: витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності чи виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією, у якій міститься інформація про групу та причину інвалідності, за формою, затвердженою МОЗ; документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, довідка за формою згідно з додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413.

За змістом пункту 5 Порядку №685 для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни заявник подає місцевому структурному підрозділу з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника заяву у паперовій формі за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника безпосередньо місцевому структурному підрозділу з питань ветеранської політики, у тому числі шляхом надсилання засобами поштового зв`язку або через центр.

Згідно з пунктом 13 Порядку №685 рішення про надання (відмову у наданні) статусу особи з інвалідністю внаслідок війни приймається місцевим структурним підрозділом з питань ветеранської політики за задекларованим/ зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника в місячний строк з дня надходження заяви (заяви в електронній формі).

У силу підпунктів 1, 5 пункту 16 Порядку №685 місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника відмовляє заявнику у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни у разі:

1) відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку, з урахуванням положень, передбачених пунктом 14 цього Порядку;

5) коли причина інвалідності внаслідок поранення (контузії, каліцтва або захворювання) заявника не пов`язана із безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення або заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Рішення місцевого структурного підрозділу з питань ветеранської політики, прийняте за результатами розгляду заяви, може бути оскаржене відповідно до Закону України “Про адміністративну процедуру” та/або в судовому порядку.

Відповідно до пункту 19 Порядку №685 посвідчення з написом “Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни” та нагрудний знак “Ветеран війни - особа з інвалідністю” видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 (ЗП України, 1994 р., № 9, ст. 218).

За змістом підпункту 2 пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі – Положення №302) посвідчення ветерана - один із таких документів у паперовій формі, виданий за бажанням особи, щодо якої створено реєстрову інформацію про наданий відповідний статус згідно із статтями 6-10-1 Закону, яку внесено до Єдиного державного реєстру ветеранів війни: (...) посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни (...).

Згідно з пунктом 3 Положення №302 посвідчення ветерана та електронне посвідчення ветерана мають однакову юридичну силу та використовуються на території України для підтвердження відповідного статусу, отримання пільг, гарантій та компенсацій.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 Положення №302 особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 Закону) видається нагрудний знак “Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни”, лист талонів і за бажанням посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

В абзаці першому пункту 10 Положення №302 визначено, що посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, посвідчення учасника війни і відповідні нагрудні знаки, посвідчення члена сім`ї загиблого, посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України видаються структурними підрозділами районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у місті (у разі утворення) рад, на які покладено функції з питань ветеранської політики (далі - місцеві структурні підрозділи з питань ветеранської політики) за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) особи.

Предметом цього спору є правовідносини щодо наявності підстав для набуття позивачкою статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, виходив з того, що у Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 18.03.2025 №147/25/239/В причиною інвалідності позивачки встановлено поранення (контузії, травми, каліцтва), захворювання або інші ушкодження здоров`я, одержані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, поліції, СБУ, інших військових формуваннях /а.с. 23 - зі звороту/.

На переконання відповідача наведене формулювання не зумовлює підстав для надання позивачці статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, позаяк у силу пункту 11 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ право на набуття такого статусу мають виключно особи, інвалідність яких настала внаслідок отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), захворювання, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Пунктом 21.5 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 №402 (у редакції, чинній на момент встановлення позивачці інвалідності) визначено, що постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України»;

в) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов`язків, передбачених у підпункті «а» цього пункту;

є) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

Крім того, відповідно до підпункту 15 пункту 9 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 (далі - Положення №1338 у редакції, чинній на дату переогляду інвалідності позивачки), експертні команди встановлюють причинний зв`язок інвалідності осіб за наявністю документів, що їх підтверджують, визначених пунктом 22 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи”.

У силу підпункту 10 пункту 22 Положення №1338 з метою підтвердження причини настання інвалідності до електронного направлення можуть додаватися такі документи: у разі настання інвалідності у зв`язку з пораненням, контузією, каліцтвом або захворюванням, одержаними під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особам, зазначеним у пунктах 11-16 частини другої статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) та осіб, зазначених у пункті 12 частини другої статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), надаються такі документи: медичні документи про звернення за медичною допомогою із зазначенням обставин одержання поранення, контузії, каліцтва, захворювання; документи, які визначені абзацами третім, шостим, сьомим або десятим підпункту 1, абзацом четвертим підпункту 2, абзацом третім підпункту 3 чи абзацом третім підпункту 4 пункту 4 Порядку надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 685 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 74, ст. 2434; 2024 р., № 37, ст. 2305) (далі - поранення, контузія, каліцтво або захворювання, пов`язані з добровільним забезпеченням проведення антитерористичної операції або заходів проти військової агресії Російської Федерації проти України).

За змістом підпункту 5 пункту 23 Положення №1338 на підставі документів, зазначених у пункті 22 цього Порядку, експертною командою фіксується причина інвалідності: поранення, травми, контузії, каліцтва, захворювання або інші ушкодження здоров`я:

одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час;

одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди;

(...)

одержані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, поліції, СБУ, інших військових формуваннях.

Колегія суддів враховує, що безпосередньо у пункті 11 частини другої статті 7 Закону №3551-XII визначено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців Збройних Сил України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

У підпункті 1 пункту 4 Порядку №685 визначено, що підставою для надання заявникам статусу особи з інвалідністю внаслідок війни для заявників з числа осіб, зазначених у пункті 11 частини другої статті 7 Закону, є: витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності чи виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією, у якій міститься інформація про групу та причину інвалідності, за формою, затвердженою МОЗ; документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, довідка за формою згідно з додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413.

Позивачка до заяви про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни долучила витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 147/25/239/В, дата прийняття рішення 18.03.2025, номер рішення 147/25/239/Р та довідку військової частини НОМЕР_3 від 06.10.2024 №4414 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

З урахуванням наведеного, до заяви позивачкою надані документи, перелік яких визначений підпунктом 1 пункту 4 Порядку №685.

Ні Закон №3551-XII, ані Порядок №685 не вимагають від заявника доведення причин отримання захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми) з безпосередньою участю в бойових діях під час захисту Батьківщини.

Як наслідок, доводи відповідача про відсутність підстав для надання позивачці статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи з огляду на встановлення інвалідності не з підстав отримання захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), пов`язаного із захистом Батьківщини, суд визнає помилковими.

На переконання суду, причина інвалідності позивача захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби не суперечить положенням пункту 11 частини другої статті 7 Закону №3551-XII, оскільки разом із заявою про надання статусу особи з інвалідністю позивачкою подані документи, передбачені підпунктом 1 пункту 4 Порядку №685, зокрема, довідка згідно з додатком 6 до Порядку №413.

Відповідно до Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності покладаються на Збройні Сили України; держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частини перша, друга, п`ята статті 17); захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (частина перша статті 65).

Громадяни мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, установлених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Конституційний Суд України неодноразово розв`язував питання, що стосуються реалізації конституційного права на соціальний захист, і сформулював юридичні позиції, згідно з якими за Конституцією України певні категорії громадян України потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (абзац перший пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, абзац п`ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016).

У Рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022 констатовано, що відповідні конституційні принципи є осердям конституційного ладу України, від захисту яких залежить його втілення загалом, зокрема й гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина (друге речення пункту 5 мотивувальної частини), а також наголошено на головній ролі Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні України, які своєю мужньою боротьбою забезпечують ефективний захист Української держави та Українського народу від агресії Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, яка набула повномасштабного характеру з 24 лютого 2022 року (абзац перший підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини).

За змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України [абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019].

У Рішенні Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018 наголошено, що припис частини п`ятої статті 17 Конституції України слід розуміти як такий, що покладає на державу обов`язок забезпечувати також соціальний захист громадян України - ветеранів війни, зокрема осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та членів сімей осіб, які захищали Вітчизну, її незалежність, суверенітет та територіальну цілісність (абзац тринадцятий пункту 4 мотивувальної частини).

За вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність відмови відповідача у встановленні позивачці статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ та необхідності зобов`язання останнього вчинити такі дії.

Доводи скаржника про обов`язковість врахування роз`яснення Міністерства у справах ветеранів України є безпідставними, оскільки листи та роз`яснення міністерств не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України та Закону України «Про центральні органи виконавчої влади». Такі роз`яснення мають виключно інформаційний характер та не можуть змінювати чи звужувати зміст прав, визначених Законом України №3551-XII та Порядком №685.

Колегія суддів також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України” ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Полтавської районної військової адміністрації - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 по справі № 440/10836/25 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов

Судді К.В. Мінаєва І.М. Ральченко