Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №520/7316/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 р. Справа № 520/7316/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., м. Харків, повний текст складено 24.12.25 по справі № 520/7316/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), у якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови позивачу у перерахунку та виплаті пенсії на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, виданих ІНФОРМАЦІЯ_1 № ФХ126926 від 25.02.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023 для перерахунку пенсії з 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати позивачу пенсію з 01 лютого 2021 року, з 01 лютого 2022 року, з 01 лютого 2023 року у розмірі, зазначеному в довідках, виданих ІНФОРМАЦІЯ_1 № ФХ126926 від 25.02.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023 для перерахунку пенсії з 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023 без обмеження такої пенсії максимальним розміром та включно з урахуванням суми індексації пенсії, передбаченої постановами Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», від 25 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».

В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність дій ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у відмові провести перерахунок пенсії позивача з 01.02.2021, 01.02.2022 та з 01.02.2023 на підставі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення від 25.02.2025 № ФХ - 126926/3273/с, від 25.02.2025 № ФХ - 126926/3276/с та від 07.03.2025 № ФХ-126926/32081/с, наданих ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у зв`язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців через зростання прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня календарного року.

Додатково зазначив про протиправність обмеження пенсії позивача максимальним розміром, оскільки приписи частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі – Закон № 2262-ХІІ), якою було передбачено обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.

Крім того, зауважив, що перерахунок пенсії на підставі оновлених довідок має бути здійснений відповідачем з урахуванням індексації пенсії, передбаченої постановами Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі – Постанова № 118), від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі – Постанова № 168), від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі – Постанова № 185), та від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі – Постанова № 209).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 у справі №520/7316/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов. 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2021, з 01.02.2022 та з 01.02.2023 на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно № ФХ-126926/3275/с від 25.02.2025 року, № ФХ-126926/3276/с від 25.02.2025 року та № ФХ-126926/3208/с від 07.03.2025 року про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, станом відповідно на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, із урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов. 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ), починаючи з 01.02.2021, з 01.02.2022 та з 01.02.2023 на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно № ФХ-126926/3275/с від 25.02.2025 року, № ФХ-126926/3276/с від 25.02.2025 року та № ФХ-126926/3208/с від 07.03.2025 року про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, станом відповідно на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 у справі №520/7316/25 та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про безпідставне покладення судом першої інстанції на відповідача обов`язку здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.02.2021, оскільки внаслідок неповного з`ясування обставин у справі, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 вперше призначено лише з 26.08.2021 та до цієї дати він не отримував жодного виду пенсії на умовах Закону № 2262-ХІІ.

Крім того, стверджував, що після набрання законної сили постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (01.03.2018) (далі - Постанова №704), Кабінетом Міністрів України не приймалось жодних рішень з приводу підвищення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, у зв`язку з чим, такі показники для перерахунку пенсій обчислюються з використанням сталої величини – прожиткового мінімуму, визначеного Постановою № 704 на рівні 1762,00 грн, що свідчить про відсутність законних підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, які містять виключно умовні обчислення посадового окладу без факту реального підвищення поточної винагороди за службу діючого військовослужбовця.

Посилаючись на приписи частини 2 статті 122 КАС України та висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, наполягав на пропущенні позивачем шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області, отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону № 2262-ХІІ.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 по справі №520/24469/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у відмові ОСОБА_1 у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для перерахунку його пенсії з 01.02.2023.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за відповідною посадою станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ з врахуванням положень Постанови № 704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про фактично виплачені в ці місяці розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії від визначених окладів, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії позивача з 01.02.2023.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Також, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 по справі №520/24474/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у непідготовці та ненадані до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2021 та 01.01.2022 для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2021 та 01.02.2022.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2021 та 01.01.2022 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ з врахуванням положень Постанови №704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2021 та 01.02.2022 пенсії ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 по справі № 520/24469/24 та Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 по справі № 520/24474/24 ІНФОРМАЦІЯ_1 було направлено оновлені довідки для перерахунку пенсії з 01.02.2021, з 01.02.2022 та з 01.02.2023.

На звернення позивача відповідач надав лист відповідь від 26.03.2025, в якій зазначив про відсутність підстав для перерахунку пенсії відповідно до довідок про розмір грошового забезпечення від 25.02.2025 за № ФХ-126926/3275/с, № ФХ-126926/3276/с та від 07.03.2025 за № ФХ-126926/3208/с.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі вказаних довідок позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Харківській області, яка полягає у не проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2021, з 01.02.2022 та з 01.02.2023 на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_3 № ФХ-126926/3275/с від 25.02.2025, № ФХ-126926/3276/с від 25.02.2025 та № ФХ-126926/3208/с від 07.03.2025 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, станом відповідно на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, із урахуванням раніше виплачених сум, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, та, як наслідок, підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ та статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ (далі за текстом – Закон № 2011-ХІІ).

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважав за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 , починаючи з 01.02.2021, з 01.02.2022 та з 01.02.2023 на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_3 № ФХ-126926/3275/с від 25.02.2025, № ФХ-126926/3276/с від 25.02.2025 та № ФХ-126926/3208/с від 07.03.2025 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, станом відповідно на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження такої пенсії максимальним розміром та включно з урахуванням суми індексації пенсії, передбаченої Постановами № 118, № 168, № 185, № 209, суд першої інстанції виходив з їх передчасності, оскільки на теперішній час відсутні підстави вважати, що відповідачем при перерахунку пенсії буде обмежено пенсію максимальним розміром та без врахування суми індексації пенсії.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в частині задоволення позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Конституційний Суд України зазначив, що Основний Закон України закріплює основоположні засади права громадян на соціальний захист і відносить до законодавчого регулювання механізм реалізації цього права (абзац сьомий пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 червня 2001 року № 10-рп/2001).

За Конституцією України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції та законів України, в тому числі у сфері соціального захисту.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон № 2262-XII, яким визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Так, згідно з частиною 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року – страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процитована норма статті 43 зазначеного Закону міститься в розділі V Обчислення пенсії, тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18.

Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-ХІІ, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Отже, Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.

Пунктом 2 Постанови № 704 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Положеннями частини 18 статті 43 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Згідно з частинами 2, 3 статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Кабінет Міністрів України постановою від 13.02.2008 року № 45 Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 затвердив порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 45 (далі по тексту - Порядок № 45).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 45, пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених вище норм права в системному взаємозв`язку вказує, що підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону № 2262-ХІІ, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, проведені на підставі рішення Кабінету Міністрів України, оскільки саме цьому органу законодавчо надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів грошового забезпечення для такого перерахунку. Перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704 (набрала чинності 1 березня 2018 року), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Зокрема, цією постановою установлено такі додаткові види грошового забезпечення:

- надбавка за особливості проходження служби військовослужбовцям в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, порядок та умови виплати якої визначається керівниками державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов`язків за посадою (абзац четвертий підпункту 1 пункту 5 Постанови № 704);

- надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу (підпункт 6 пункту 6 Постанови № 704).

Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції чинній станом на 01.03.2018) регламентовано, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13, 14.

В подальшому пункт 4 цього нормативно-правового акту було викладено у редакції пункту 6 Постанови № 103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Отже, згідно з Постановою № 704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, стала величина – розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018.

Разом з цим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2 , Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови – задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”.

У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 – залишено без змін.

Таким чином, з 29.01.2020 – дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 – пункт 6 Постанови № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції.

Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час розв`язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ та пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 перевагу належить віддати положенням закону, як акту права вищої юридичної сили.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України дійшов висновку, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Водночас, колегія суддів зазначає, що Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі за текстом – Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно з частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Верховний Суд у постанові від 13.12.2022 у справі № 240/12647/21 наголосив, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Так, під “умовами” слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.

Під “порядком” розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.

Відтак, на думку колегії суддів, зазначення у пункті 4 Постанови № 704 у формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб), як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно з Законом № 2262-ХІІ.

Разом з цим, колегія суддів наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

При цьому, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік” установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX (далі – Закон № 1082-ІХ), Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX (далі - Закон № 1928-IX) та Закон України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон № 2710-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2021, 2022 та 2023 роки, відповідно, не містять.

Слід зауважити, що частина третя статті 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, з огляду на правила частини 3 статті 7 КАС України, з 01.01.2020 не підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, як такі, що не відповідають положенням Законів, № 1082-ІХ, 1928-IX та № 2710-IX (правовим актам вищої юридичної сили), згідно з якими прожитковий мінімум, як базовий державний стандарт, був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Таким чином, при визначенні розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням з 01.01.2020 необхідно використовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Постановою № 103 серед іншого також затверджено Зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, підпунктом 1 пункту 3 яких:

1) пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” викладено в такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”;

2) у пункті 10 цифри і слова “ 01.01.2019” замінено цифрами і словами “ 01.03.2018”.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, позов задоволено частково.

Визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови від 21 лютого 2018 року № 103 в частині внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 неправомірними.

Зобов`язано Кабінет Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 стосовно внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.

Постановою Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 826/9052/18 після касаційного перегляду вказані рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишені без змін. За висновком Верховного Суду у цій справі, який викладено у пункті 34 постанови, колегія суддів вважає вірними висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо необхідності зобов`язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 стосовно внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а відтак не підлягає застосуванню до спірних відносин пункт 4 в редакції Постанови № 103.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що з 01.01.2021 відбулося підвищення розміру винагороди за службу діючого військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб`єкта владних повноважень – обов`язку обраховувати ці показники із використанням згідно із Законами № 1082-ІХ, № 1928-IX та № 2710-IX прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а тому наявні підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Отже, внаслідок збільшення розміру прожиткового мінімуму, з урахуванням приписів частини другої статті 51 Закону № 2262-ХІІ, позивач, як військовослужбовець, має право на перерахунок пенсії на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_4 від 25.02.2025 № ФХ - 126926/3273/с, від 25.02.2025 № ФХ - 126926/3276/с та від 07.03.2025 № ФХ-126926/32081/с, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, який визначається шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 в первинній редакції із застосуванням для визначення посадових окладів розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Аналогічні правові висновки Верховний Суд виклав у постановах від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 та від 13.12.2022 у справі № 240/12647/21.

Колегією суддів встановлено, що на час звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою та довідками від 25.02.2025 № ФХ - 126926/3276/с, від 07.03.2025 № ФХ-126926/32081/с, пунктом 3 Порядку № 45 було передбачено, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної у списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі за текстом – довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням ПФУ.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені зі служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є пенсіонером Міноборони та перебуває на обліку ГУ ПФУ в Харківській області.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі за текстом – Порядок № 3-1).

Відповідно до пункту 24 Порядку № 3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток № 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.

Тотожні за змістом положення щодо процедури перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців у разі зміни розміру їх грошового забезпечення містяться у пунктах 2, 3 Порядку № 45, а тому, враховуючи, що Кабінетом Міністрів України не встановлено умови та порядку перерахунку пенсії позивачу після визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 Постанови № 103, при перерахунку пенсії у спірних відносинах слід застосувати положення Порядку № 45.

Підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22.04.2014 у справі № 21-484а13 та у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 553/3619/16-а, від 15.07.2020 у справі № 520/3360/19, від 24.06.2020 року у зразковій справі № 160/8324/19, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.

З огляду на дату набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, у зв`язку зі збільшенням грошового забезпечення позивача (визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням повинно було відбуватися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт), у останнього виникли підстави для перерахунку його пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ, а тому хибними є доводи апелянта про відсутність у відповідача обов`язку для перерахунку пенсії позивача.

Слід зауважити, що в силу рішення Кабінету Міністрів України у формі Порядку № 45 відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок, наданих ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому неприйнятними є доводи апелянта про відсутність такого рішення Кабінету Міністрів України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність у ГУ ПФУ в Харківській області обов`язку перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_4 про розмір грошового забезпечення від 25.02.2025 № ФХ - 126926/3273/с, від 25.02.2025 № ФХ - 126926/3276/с та від 07.03.2025 № ФХ-126926/32081/с.

Колегія суддів також враховує відсутність спору щодо визначення видів додаткового грошового забезпечення, які включені до довідок про розмір грошового забезпечення від 25.02.2025 № ФХ - 126926/3273/с, від 25.02.2025 № ФХ - 126926/3276/с та від 07.03.2025 № ФХ-126926/32081/с.

Разом з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що отримавши довідки від 25.02.2025 № ФХ - 126926/3273/с, від 25.02.2025 № ФХ - 126926/3276/с та від 07.03.2025 № ФХ-126926/32081/с, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не дотримавшись вимог Порядку № 45, відмовило у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , тобто, діяло протиправно.

Визначаючи таку дату, з якої відповідачу слід здійснити перерахунок пенсії позивача у 2021 році (01.09.2021), слід врахувати відомості, які зазначені у протоколі за пенсійною справою – 2001030819 (Міноборони) від 26.08.2021 (а. с. 16), відповідно до яких позивача звільнено з військової служби з 25.08.2021, а пенсію за вислугу років призначено ОСОБА_1 з 26.08.2021 на умовах Закону № 2262-ХІІ.

Відомостей про отримання позивачем пенсії до 26.08.2021 матеріали справи не містять.

Отже, з огляду на те, що пенсія позивачу була призначена лише з 26.08.2021, у відповідача був відсутній обов`язок здійснювати перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.02.2021 по 31.08.2021 на підставі оновленої довідки, оскільки до 25.08.2021 позивач взагалі не отримував пенсію на умовах Закону № 2262-ХІІ.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови позивачу у перерахунку та виплаті пенсії на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, виданих ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.02.2025 № ФХ - 126926/3273/с, від 25.02.2025 № ФХ - 126926/3276/с та від 07.03.2025 № ФХ-126926/32081/с станом на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023 для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2021 з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини), з 01.02.2022 та з 01.02.2023.

У зв`язку з чим, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2021 по 31.08.2021 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 № ФХ-126926/3275/с від 25.02.2025 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, станом на 01.01.2021, із урахуванням раніше виплачених сум та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2021 по 31.08.2021 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 № ФХ-126926/3275/с від 25.02.2025 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, станом на 01.01.2021, з урахуванням раніше виплачених сум, задоволенню не підлягають, що не було враховано судом першої інстанції при ухваленні спірного рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 зазначила, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для прийняття рішення про призначення пенсії.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на те, що позивач має право на обрахунок пенсії на підставі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення, існує лише один вид правомірної поведінки ГУ ПФУ в Харківській області - перерахувати та виплатити позивачу таку пенсію.

Отже, у відповідача відсутній вибір між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Враховуючи протиправність дій відповідача, що полягають у не проведенні перерахунку основного розміру пенсії позивача з 01.09.2021, з 01.02.2022 та з 01.02.2023 на підставі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 , починаючи з 01.09.2021, з 01.02.2022 та з 01.02.2023 на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_3 від 25.02.2025 № ФХ - 126926/3273/с, від 25.02.2025 № ФХ - 126926/3276/с та від 07.03.2025 № ФХ-126926/32081/с про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, станом на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023 відповідно, з урахуванням раніше виплачених сум.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення позивачем строку звернення до суду, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Так, приписами частин 1, 2 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Загальні правила, закріплені у нормах адміністративного процесуального законодавства, передбачають обчислення строку звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення цих прав, свобод, інтересів.

Поняття “повинна була дізнатись”, використане у статті 122 КАС України, слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про прийняття оскаржуваного рішення та знала про обставини його прийняття. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Верховний Суд у постанові від 02 березня 2021 року по справі №758/7700/17 зазначив, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, з моменту отримання грошових виплат, при отриманні від органу Пенсійного фонду України повідомлення про призначення пенсії, відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

У свою чергу, частиною 3 статті 51 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Системний аналіз вказаної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з неправильним нарахуванням або не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена у постанові від 15.09.2020 по справі № 635/7878/16-а.

Крім того, зважаючи на те, що довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 про розмір грошового забезпечення № ФХ-126926/3276/с та № ФХ-126926/3208/с датовані 25.02.2025 та 07.03.2025, з заявою про перерахунок пенсії позивач звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області 28.02.2025, відмова у перерахунку пенсії прийнята відповідачем 26.03.2025, а до суду ОСОБА_1 звернувся 29.03.2025, підстави стверджувати про звернення до суду з порушенням шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України, відсутні.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на правові висновки, викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, з огляду на те, що спірні правовідносини, які були предметом розгляду в суді касаційної інстанції у вказаній справі, не є подібними до правовідносин у цій справі, оскільки пенсія позивачу у вказаній справі була призначена за нормами Закону України «Про державну службу», у той час як ОСОБА_1 – відповідно до положень Закону № 2262-ХІІ, який є спеціальним законом щодо призначення та виплати пенсії військовослужбовців.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Беручи до уваги, що суд першої інстанції, дійшов вірного висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії на підставі оновлених довідок, проте внаслідок не встановлення дати призначення позивачу пенсії на умовах Закону № 2262-ХІІ (26.08.2021) неправильно встановив дату, з якої слід здійснити перерахунок пенсії, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 у справі № 520/7316/25 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2021 по 31.08.2021 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 № ФХ-126926/3275/с від 25.02.2025 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, станом на 01.01.2021, із урахуванням раніше виплачених сум та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2021 по 31.08.2021 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 № ФХ-126926/3275/с від 25.02.2025 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, станом на 01.01.2021, з урахуванням раніше виплачених сум, підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині постанови про відмову у їх задоволенні.

В іншій частині задоволення позовних вимог, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 у справі № 520/7316/25 підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Доводи апеляційної скарги у вищенаведеній частині висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 по справі № 520/7316/25 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2021 по 31.08.2021 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 № ФХ-126926/3275/с від 25.02.2025 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, станом на 01.01.2021, із урахуванням раніше виплачених сум та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2021 по 31.08.2021 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 № ФХ-126926/3275/с від 25.02.2025 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, станом на 01.01.2021, з урахуванням раніше виплачених сум - скасувати.

Прийняти в цій частині постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

В іншій частині задоволення позовних вимог рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 у справі № 520/7316/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій