Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №520/9839/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 р. Справа № 520/9839/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 по справі № 520/9839/26

за позовом ОСОБА_1

до Національного університету оборони України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національного університету оборони України, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України (просп. Повітряних Сил, 28, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 07834530) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

- зобов`язати Національний університет оборони України (просп. Повітряних Сил, 28, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 07834530) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, в частині виплати компенсації за не отримане грошове забезпечення, з урахуванням вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, за період з 05.02.2024 року по 28.03.2026;

- стягнути з Національного університету оборони України (просп. Повітряних Сил, 28, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 07834530) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 05.02.2024 року по 28.03.2026.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, всупереч ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не надано довідки про розмір середнього заробітку, розрахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати працівників підприємств, установ і організацій усіх форм власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 або доказів, якими підтвердив, що ним вжито всіх необхідних заходів для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Харківського окружного адміністративного суду скасувати, адміністративну справу направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що на виконання вимог ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 надано пояснення де зазначено, що позивачем надано усі наявні у нього документи що стосуються проходження ним військової служби у зазначений період та просив суд витребувати у відповідача і долучити до матеріалів справи довідку про розмір середнього заробітку, розрахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати працівників підприємств, установ і організацій усіх форм власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100. Також позивач зазначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Вказує, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, фактично обмежив право позивача на звернення до суду за захистом своїх прав, порушивши принципи адміністративного судочинства.

Відповідач подав відзив, в якому просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду без змін.

За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Враховуючи обставини цієї справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, з таких підстав.

За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Положеннями статей 160 та 161 КАС України визначено форму та зміст позовної заяви, а також визначено документи, що до неї додаються.

Частинами 1, 2 статті 169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.

Ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху не може бути оскаржена окремо в апеляційному порядку, оскільки не включена до переліку ухвал, визначеного частиною другою статті 294 КАС України.

Разом з тим, суд першої інстанції не повинен тлумачити положення цієї статті у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, а також, застосовуючи положення статей 169 КАС України, формально підходити до цієї норми, у зв`язку з чим позовні заяви безпідставно залишати без руху та повертати їх.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що правомірність застосування до позовної заяви судом першої інстанції положення статті 169 КАС України та залишення її без руху перевіряється судом апеляційної інстанції під час перегляду ухвали, зокрема, про повернення позовної заяви.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної чи касаційної скарги на відповідне рішення суду.

Ураховуючи, що оскаржувана ухвала про повернення позовної заяви постановлена судом першої інстанції за наслідками оцінки усунення позивачем недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 про залишення позовної заяви без руху, яка не може бути оскаржена окремо, то правова оцінка їй надається судом під час апеляційного перегляду справи на ухвалу про повернення позовної заяви.

Так, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху. Надано позивачу термін - п`ять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:

- уточнену позовну заяву, із визначенням суми середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні за період з 05.02.2024 по 28.03.2026;

- довідку про розмір середнього заробітку, розрахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати працівників підприємств, установ і організацій усіх форм власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

До суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач зазначив, що надав до суду всі наявні у нього документи, що стосуються проходження ним військової служби в Національного університету оборони України, та просить суд витребувати у відповідача і долучити до матеріалів справи довідку про розмір середнього заробітку, розрахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати працівників підприємств, установ і організацій усіх форм власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

За приписами п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до вимог частини 4 статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Як свідчать матеріали справи, підставою для повернення адміністративного позову позивачу стали висновки суду першої інстанції щодо не усунення позивачем недоліків адміністративного позову, а саме не надання позивачем уточненої позовної заяви, із визначенням суми середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні за період з 05.02.2024 по 28.03.2026 та довідки про розмір середнього заробітку, розрахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати працівників підприємств, установ і організацій усіх форм власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Положенням ч. 10 ст. 79 КАС України передбачено, що докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Частиною 3 ст. 80 КАС України визначено, що про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

З наведеного випливає, що питання щодо збору доказів, їх належності та допустимості вирішується судом після відкриття провадження у справі, а не під час вирішення судом питання про прийняття позовної заяви. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи шляхом постановлення ухвал про витребування доказів. Також позивач у випадку не долучення певного доказу до позовної заяви має право заявити клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, у разі відсутності у справі доказів, вказана обставина може бути усунута і після відкриття провадження у справі.

Крім того, питання щодо витребування доказів суд може вирішити і на стадії відкриття провадження у справі. Питання про достатність, належність та допустимість таких доказів вирішується судом вже на стадії розгляду справи по суті. І тоді суд, який окрім іншого, відповідно до ч. 3 ст. 77 КАС України наділений повноваженнями збирати докази з власної ініціативи, має можливість під час розгляду справи за необхідності звернутись до відповідача чи інших осіб, які володіють необхідною для встановлення обставин справи інформацією, щодо витребування оригіналів документів, або належним чином завірених копій останніх.

Верховний Суд у постанові від 18.02.2020 у справі №320/3053/19 звернув увагу, що положення частини третьої статті 77 КАС України надають суду право пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи. Суд не повинен позбавляти особу права доступу до суду у зв`язку з відсутністю у неї певних документів, які можуть слугувати доказами у справі. Тим більше, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів зазначає, що на стадії прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі суд позбавлений можливості надати оцінку тим чи іншим доказам та заявленим вимогам, з`ясувати достатність доказів для вирішення справи, їх належність та допустимість, а тому повернення позовної заяви з підстав ненадання тих чи інших доказів або не обґрунтування певних вимог, не можна визнати доцільним.

Аналізуючи наведені обставини, колегія суддів не піддає сумніву те, що певні підстави для усунення недоліків позовної заяви існували. Проте, приймаючи до уваги формальні вимоги до позовної заяви, передбачені КАС України, та спосіб, у який вони були застосовані у цій справі, колегія суддів вважає, що повернення позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

На переконання суду апеляційної інстанції, надати оцінку повноті обґрунтування заявлених позивачем вимог суд першої інстанції повинен був в ході розгляду справи, шляхом встановлення всіх дійсних обставин справи та з урахуванням тих доказів, які на думку позивача є достатніми для вирішення справи.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Судому викладеними у постанові від 26.10.2023 у справі №120/6360/23.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що встановлені судом першої інстанції недоліки позовної заяви, що стосуються надання доказів, не перешкоджають суду розглянути справу по суті, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції формальним підходом до застосування ст.160, 161 КАС України, та в подальшому поверненням позовної заяви, з урахування приписів ст.169 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Колегія суддів наголошує, що статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

Право на ефективний засіб юридичного захисту гарантовано ст. 13 Конвенції, в якій зазначається: кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Колегія суддів ураховує, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненні особи до суду. Проте відповідно до практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову з формальних підстав унеможливлює доступ особи до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено право заявника на звернення до суду, з огляду на те, що повернення позовної заяви унеможливлює її належний розгляд та захист прав позивача у разі, коли буде встановлено дійсність їх порушення.

Згідно зі статтею 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до частини 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу позивача належить задовольнити, ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 по справі № 520/9839/26 - скасувати.

Справу № 520/9839/26 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова