Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №440/2499/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 р. Справа № 440/2499/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 09.04.26 по справі № 440/2499/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 16.02.2026 №4/16000219/10 про відмову у призначення пенсії по втраті годувальника;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити з 19.01.2026 ОСОБА_1 та виплачувати пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що право на пенсію по втраті годувальника мають не лише чоловік/дружина померлого, але і інші непрацездатні члени сім`ї, які були на утриманні. Суд першої інстанції при оцінці обставин справи жодним чином не врахував обставини, встановлені рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 14.11.2025 у справі №548/1767/25, яким встановлено: проживання позивача однією сім`єю з померлим та перебування на утриманні померлого. Зазначає, що за документи про родинні відносини приймаються як свідоцтво про шлюб, так і рішення суду.

Також вказує, що Сімейний кодекс України передбачає випадок, коли за відсутності шлюбу обов`язки з утримання все ж виникають. Так, частиною першою статті 91 цього кодексу передбачено, що у випадку, якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім`єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 цього Кодексу. З аналізу положень статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» убачається, що її метою є захист членів сім`ї померлої особи. При цьому, законодавство не містить визначення поняття «дружина», яке входить до переліку осіб членів сім`ї, наділених правом на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Отже, на думку скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відсутність шлюбу виключає право на пенсію.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Хорольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 17.03.2025, копія якого наявна у матеріалах справи, підтверджено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12).

Рішенням Хорольського районного суду від 14.11.2025 у справі №548/1767/25, що набрало законної сили 16.12.2025, за заявою ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавської області про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, заяву ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавської області про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, задоволено повністю. Встановлено факт постійного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу із 2003 року по 15.03.2025 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Мусіївка Лубенського району Полтавської області (а.с. 28, номер рішення в ЄДРСР 131927903).

19.01.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зворот а.с. 22), звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії, у якій просила призначити пенсію в разі втрати годувальника - ОСОБА_2 , що зареєстрована за №4/1600-0219-10 (зворот а.с. 26), та з пакетом документів, перелік яких зазначено у розписці-повідомленні.

Так, до заяви від 19.01.2026 про призначення пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 було додано: копію паспорта ОСОБА_1 (а.с. 26), копію картки платника податків ОСОБА_1 (а.с. 24), витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 (а.с. 25), копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 (а.с. 27), довідку виконавчого комітету Хорольської міської ради вих.№09-08/9/3 від 12.01.2026 (а.с. 23), картку реквізитів для проведення операції поповнення карткового рахунку (зворот а.с. 23), копію рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 14.11.2025 у справі №548/1767/25 (а.с. 28).

За результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 від 19.01.2026 ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято розпорядження №4/16000219/10 від 16 лютого 2026 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії в разі втрати годувальника (зворот а.с. 9).

В обґрунтування вказаного розпорядження зазначено, що статтею 30 Закону №2262 передбачено, що право на пенсію в разі в трати годувальника за цим Законом мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262, які перебували на їх утриманні. До непрацездатних членів сім`ї, зазначених у статті 30 Закону №2262, відноситься, зокрема, дружина загиблого (померлого) військовослужбовця, якщо вона не взяла повторний шлюб. Документом, що засвідчує шлюбні відносини з померлим (загиблим) годувальником, є копія виданого органом реєстрації актів громадянського стану, свідоцтва про шлюб. Згідно копії рішення суду від 14.11.2025 №548/1767/25 ОСОБА_1 перебувала на утриманні померлого ОСОБА_2 , проживала однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.

Позивач не погодилася з розпорядженням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 16.02.2026 №4/16000219/10 про відмову ОСОБА_1 у призначення пенсії по втраті годувальника та звернулася до суду з позовом у цій справі.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 не перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , тому у позивача відсутнє право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника за померлим ОСОБА_2 .

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійні правовідносини регулюються Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно із ст. 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст. 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон № 2262-ХІІ).

У силу ч. 3 ст. 1 Закону № 2262-ХІІ члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

У силу приписів ст. 29 Закону № 2262-XIІ пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати.

Частиною 1 ст. 30 цього ж Закону визначені члени сім`ї, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника, для цілей зазначеного Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону № 2262-XIІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Одночасно ч. 2 ст. 30 Закону встановлено, що незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

У свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 30 Закону № 2262-XIІ непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;

в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю;

г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Згідно зі статтею 31 Закону України № 2262-XIІ члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Згідно з частиною першою статті 40 Закону України № 2262-ХІІ пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім`ї померлого вважається непрацездатним (стаття 30), а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", - довічно.

Статтею 41 Закону України № 2262-ХІІ передбачено, що пенсія в разі втрати годувальника призначається кожному непрацездатному члену сім`ї, який має право на таку пенсію.

Також, відповідно до пункту 1 частини другої статті 36 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі Закон України № 1058-IV), пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Ключовим правовим питанням спору є право позивачки на отримання пенсії в разі втрати годувальника, як жінки померлого військовослужбовця, яка проживала з ним без зареєстрованого шлюбу перед його смертю однією сім`єю (факт встановлено в судовому порядку).

Колегія суддів зазначає, що спосіб викладення ч. 2 та 4 ст. 30 Закону № 2262 ХІІ свідчить про чітке й однозначне визначення кола осіб, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника. Зі змісту цих норм вбачається, що перелік непрацездатних членів сім`ї, яким може бути призначена пенсія у зв`язку із втратою годувальника - військовослужбовця, є персоніфікованим і вичерпним. Вони не містять правил, згідно з якими до непрацездатних членів сім`ї такого померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім`ї, прикладом якого є спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав та обов`язків.

Натомість ужиті в Законі № 2262-XIІ поняття “чоловік” та “дружина” позначають одного з подружжя, тобто особу, яка перебувала у зареєстрованому шлюбі з померлим годувальником.

У цій справі суди встановили, що на момент смерті ОСОБА_2 зареєстрованого шлюбу між ним та позивачкою не існувало.

Рішенням Хорольського районного суду від 14.11.2025 у справі №548/1767/25, яке набрало законної сили, встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частиною 4 ст. 3 СК України передбачено, що сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поряд з цим за змістом ч. 1 і 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Статтею 27 СК України визначено, що державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно зі ст. 36 СК України саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Системний аналіз наведених норм СК України та ст. 30 Закону № 2262-ХІІ свідчить про те, що законодавець не ототожнює поняття “сім`я” у розумінні ст. 3 СК України з поняттям “подружжя”, яке використовується у ст. 30 Закону № 2262 ХІІ та охоплює лише осіб, між якими зареєстровано шлюб.

Верховний Суд у постанові від 24.02.2025 у справі №240/12904/23 дійшов таких висновків:

“у розумінні статті 30 Закону № 2262-XIІ та статті 36 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка або чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, а тому не набувають права на призначення пенсійних виплат у зв`язку із втратою годувальника”.

Крім того, у постанові від 31.10.2019 (справа № 461/3169/17) Верховний Суд на підставі аналізу норм ст. 36 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (формулювання яких є подібним до приписів ст. 30 Закону № 2262-ХІІ) та норм Сімейного кодексу України дійшов таких висновків:

“У законодавстві про пенсійне забезпечення імперативно визначено, що право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не належать.

Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки статус “подружжя” чоловік та жінка набувають тільки в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.”

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 10.03.2015 у справі № 21-615а14, від 23.01.2020 у справі №804/1501/18, від 14.05.2026 у справі №580/1977/25.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від наведених правових висновків, оскільки зміни у законодавчому регулюванні, які б зумовлювали інший підхід до визначення кола непрацездатних членів сім`ї для цілей ст. 30 Закону № 2262 ХІІ, відсутні.

Щодо доводів апеляційної скарги з посиланням на ст. 91 СК України, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ст. 91 СК України якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім`єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 цього Кодексу. У свою чергу стаття 76 СК України стосується права на утримання після розірвання шлюбу.

Водночас указані норми СК України стосуються питання утримання, зокрема, одним із подружжя та не створюють правових підстав для призначення пенсії по втраті годувальника у разі проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зазначає, що дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

За визначенням, наведеним у ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для його скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 по справі № 440/2499/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц