Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №620/5165/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року Чернігів Справа № 620/5165/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського квартирно-експлуатаційного управління про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

06.05.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, у якому просить:

визнати протиправними дії Харківського квартирно-експлуатаційного управління щодо утримання податку на доходи фізичних осіб (18%) та військового збору у збільшеному розмірі (5%) з суми грошового забезпечення, виплаченого йому на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №620/13785/24;

зобов`язати Харківське квартирно-експлуатаційне управління нарахувати та виплатити йому недоотримане грошове забезпечення у розмірі податку на доходи фізичних осіб та військового збору, утриманого при виплаті грошового забезпечення на виконання нарахувати та виплатити йому недоотримане грошове забезпечення у розмірі податку на доходи фізичних осіб (18%) та військового збору (3,5%), утриманого при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №620/13785/24.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначає, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №620/13785/24, яке набрало законної сили, відповідачем 03.04.2026 було виплачено належне йому одноразове додаткове грошове забезпечення в сумі 7367, 99 грн, з якого утримано військовий збір у розмірі 5% замість 1, 5 % та 18 % - податку на доходи фізичних осіб, проте відповідачем в порушення вимог Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі – Порядку № 44) не було проведено йому грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, що утримано з грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходу. Окрім цього, відповідачем протиправно було утримано з індексації грошового забезпечення військовий збір у розмірі 5%. Розмір військового збору, який підлягав утриманню становить 1,5 %.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2026 справа передана для розгляду судді Житняк Л.О.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Житняк Л.О. від 12.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечуючи проти позову, посилається на те, що оскільки, виплата була здійснена на виконання рішення суду уже після звільнення позивача з військової служби, то вона включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі – ПК України) на загальних підставах.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2026 у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, справа передана для розгляду судді Дубіній М.М.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 09.07.2026 прийнято до свого провадження справу № 620/5165/26 за вищевказаним позовом.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 , проходив військову службу у Східному територіальному відділі пожежної безпеки з 06.11.2006 по 06.07.2018, поряд з цим перебував на фінансовому забезпеченні при Харківському квартирно експлуатаційному управлінні.

При виключенні зі списків особового складу частини позивачу було виплачено грошове забезпечення не в повному обсязі, зокрема, оскільки відповідачем невраховувалась індексація грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди при обрахунку позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2009-2017, шо було предметом судової ревізії у справі № 620/13785/24, за наслідками якої Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 23.12.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2025, зобов`язав Харківське квартирно-експлуатаційне управління провести позивачу перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення та з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» та з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №620/13785/24 відповідач 03.04.2026 виплатив позивачу матеріальну допомогу за 2015, 2017 в сумі – 7 367 грн. 99 коп. Водночас, відповідачем під час виплати коштів на виконання рішення суду у справі №620/12182/24, не здійснено позивачу виплату рівноцінної компенсації сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору, який було утримано відповідачем в розмірі 5%.

ОСОБА_1 , вважаючи протиправними дії відповідача щодо утримання податку на доходи фізичних осіб (18%) та військового збору у збільшеному розмірі (5%) з суми грошового забезпечення, виплаченого йому на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду, звернувся до суду з цим позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзац п`ятий статті 17 Конституції України встановлює, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі статтею 40 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон №2232-XII) гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Частинами першою-третьою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Положеннями частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Грошове забезпечення (заробітна плата) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці працівників в тому числі військовослужбовців.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 06.06.2018 у справі № 695/984/16-ц (провадження № 61-12183св18) та 03.04.2019 у справі №638/9697/17 (провадження №К/9901/30616/18), від 26.11.2019 у справі №340/184/19, від 12.05.2022 у справі № 280/9017/20.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація), визначено Порядком № 44.

За правилами пунктів 2, 3 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пунктами 4, 5 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

У постанові від 27.07.2023 у справі № 380/813/22, Верховний Суд вказував на те, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2020 у справі №813/189/18 (№К/9901/53267/18) зазначив, що компенсація податку з доходів фізичних осіб відноситься до компенсаційних платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (далі – ПК України) платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Пунктом 163.1 статті 163 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід – будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпунктів 164.2.1 та 164.2.6 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів минулих податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований контролюючим органом згідно із цим Кодексом.

Пунктом 167.1 статті 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Відповідно до пункту168.5 статті 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання, нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення та компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати має бути проведена відповідачем з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Такий висновок узгоджується із правової позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 27.07.2023 у справі №380/813/22.

При цьому, втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати заборгованості, не звільняє відповідача від обов`язку компенсувати позивачу суму податку на доходи фізичних осіб, оскільки саме бездіяльність відповідача призвела до виплати позивачеві такої компенсації вже після звільнення з військової служби та як наслідок після втрати статусу військовослужбовця.

Щодо оспорюваних дій відповідача щодо нарахування позивачу військового збору на виплачену суму грошового забезпечення за ставкою 5% від оподатковуваного доходу, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 ПК України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 163.1.2 пункту 163.1 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту.

Зокрема, відповідно до Закону України від 10.10.2024 №4015-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» збільшено ставку військового збору з 1,5% до 5% від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

Між тим, Законом України від 04.12.2024 № 4113 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» уточнений перелік доходів військовослужбовців до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Як встановлено судом на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №620/13785/24, відповідач здійснив виплату позивачу недоотриманого під час проходження військової служби додаткового одноразового грошового забезпечення з утриманням з нарахованого доходу військового збору за ставкою 5 %. Однак, до такого доходу позивача в силу положень ПК повинна застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

Отже, відповідач безпідставно та надмірно утримав зайві 3,5 відсотків військового збору (5 відсотків замість 1,5 відсотків) з виплаченого грошового забезпечення позивача та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на виконання судового рішення.

При цьому посилання відповідача на роз`яснення органів влади щодо застосування положень ПК України, не заслуговують на увагу, оскільки такі роз`яснення не є нормативно-правовими актами.

Враховуючи зазначені положення чинного законодавства, та висновки Верховного Суду, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо проведення позивачу грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, нарахованої йому та виплаченої на виконання судового рішення, а також щодо утримання військового збору в розмірі 5 відсотків від нарахованої йому на виконання рішення суду з грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, є такими, що не відповідають критеріям, визначеним у статті 19 Конституції України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправними, та як наслідок слід зобов`язати відповідача провести позивачу грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з грошового забезпечення, а також нарахувати та виплатити йому надмірно утриманий військовий збір в розмірі 3,5 відсотків від нарахованого грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на виконання судового рішення .

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, а також враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог та наявність підставі для їх задоволення у визначений судом спосіб.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини п`ятої статті 139 цього Кодексу якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського квартирно-експлуатаційного управління про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Харківського квартирно-експлуатаційного управління щодо утримання податку на доходи фізичних осіб (18%) та військового збору у збільшеному розмірі (5%) з суми грошового забезпечення, виплаченого ОСОБА_1 на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №620/13785/24.

Зобов`язати Харківське квартирно-експлуатаційне управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у розмірі податку на доходи фізичних осіб та військового збору, утриманого при виплаті грошового забезпечення на виконання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у розмірі податку на доходи фізичних осіб (18%) та військового збору (3,5%), утриманого при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №620/13785/24.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач – Харківське квартирно-експлуатаційне управління (61024, Харківська обл., місто Харків, вул. Григорія Сковороди, будинок 61; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 07923280).

Суддя Марія ДУБІНА