Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №580/8555/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року справа № 580/8555/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

28.07.2025 позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою, де просить:

- визнати протиправними дії та скасувати рішення №232730027865 від 18.07.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в перерахунку пенсії відповідно до заяви від 11.07.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме: зарахувати до загального стажу пі час обчислення пенсії наступні періоди роботи та служби: період з 13.08.1990 по 29.09.1993 - прошу врахувати як підземні роботи, що підлягають зарахуванню до пільгового стажу відповідно до Списку №1, з кратністю 2 тобто 1 рік за 2 роки;

- період з 29.03.1994 по 31.12.1998 - прошу врахувати як пільгову роботу за Списком №2, з кратністю 2 рік тобто 1 рік за 2 роки;

- період служби в Збройних силах СРСР з 24.06.1988 по 18.04.1990 прошу включити до загального страхового стажу відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 11.07.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про перерахунок вже призначеної пенсії. Проте, рішенням №232730027865 від 18.07.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області позивачу відмовлено в перерахунку пенсії. Не погоджуючись з відмовою в перерахунку пенсії, позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що проаналізувавши записи трудової книжки доданої до заяви встановлено, що наявної інформації не достатньо для зарахування періодів з 13.08.1990 по 29.09.1993 (Сп. 1) з 29.03.1994 по 31.12.1998 (Сп 2) до пільгового стажу.

Для зарахування зазначених періодів до пільгового стажу необхідно надити довідку відповідно до пункту 20 Порядку № 637.

Період проходження військової служби з 24.06.1988 по 18.04.1990 не зараховано до страхового стажу, оскільки в трудовій книжці в записі про період проходження військової служби не зазначено підстави. Для зарахування необхідно надати військовий квиток або уточнюючу довідку відповідно до пункту 6 Порядку № 637.

З урахуванням викладеного Позивачу відмовлено в перерахунку пенсії за заявою від 11.07.2025 у зв`язку із відсутністю законних підстав.

Також слід зазначити, що період трудової діяльності з 13.08.1990 по 29.09.1993 та з 29.03.1994 по 31.12.1998 не зараховано до страхового стажу, тому вимога Позивача про зарахування зазначених періодів в кратності є передчасною та задоволенню не підлягає.

Для зарахування до пільгового стажу періоду з 30.12.1994 по 30.03.2006, необхідно надати довідку, уточнюючу пільговий характер роботи згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

У зв`язку з чим, Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області винесено рішення № 231650001502 від 30.09.2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, за Списком №1 в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив, що ОСОБА_1 є громадянином України, документований паспортом НОМЕР_2 .

11.07.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про перерахунок призначеної пенсії, а саме зарахувати до страхового стажу періоди роботи та період строкової служби.

З 13.08.1990 по 29.09.1993 - врахувати як підземні роботи, що підлягають зарахуванню до пільгового стажу відповідно до Списку №1 (постанова КМ СРСР № 848 від 10.09.1980), з кратністю 2 тобто 1 рік за 2 роки. Період з 29.03.1994 по 31.12.1998 - врахувати як пільгову роботу за Списком №2 (постанова КМУ № 10 від 24.01.1986), з кратністю 2 рік тобто 1 рік за 2 роки.

Період служби в Збройних силах СРСР з 24.06.1988 по 18.04.1990 - включити до загального страхового стажу відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатом розгляду прийняте рішення про відмову в перерахунку пенсії на пільгових умовах №232730027865 від 18.07.2025.

У рішенні №232730027865 від 18.07.2025, зокрема зазначається: «проаналізувавши записи трудової книжки встановлено, що наявної інформації не достатньо для зарахування періодів з 13.08.1990 по 29.09.1993 (Сп 1) з 29.03.1994 по 31.12.1998 (Сп 2) до пільгового стажу.

Отже, для зарахування пільгового стажу необхідно надити пільгові довідки встановленого зразку, а саме відповідно до пункту 20 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637) передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки пдириємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб.

Додатково зазначаємо, що для зарахування періоду проходження військової служби до розрахунку стажу необхідно надати військовий квиток або уточнюючу довідку відповідно до Порядку №637, оскільки в трудовій книжці в записі про період проходження військової служби не зазначено підстави».

Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що право на пенсію мають особи після досягнення 50 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків з них не менше 10 років на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, (далі - Порядок № 383).

Згідно з п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До посад або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Так, згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пп.4 п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, згідно якого при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Щодо пільгового стажу позивача, судом встановлено таке.

Трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 містить наступні записи: №4 - 24.06.1988 по 18.04.1990 - служба в радянській армії (підстава: в/к НОМЕР_4 ). №5 - 13.08.1990 - про прийняття електрослюсрем підземним 3 розряда з повним робочим днем під землею. №6 - 29.09.1993 - звільнений за власним бажанням. №7- 29.03.1994 - прийнятий на виробництво №2 слюсарем 3 розряду по ремонту технологічних приладів ремонтно-механічної служби. №8 - 26.10.1995 присвоєний 4 розряд слюсаря по ремонту технологічних установок ремонтно-механічної служби.

Отже, згідно з записами трудової книжки та довідок, позивач у періоди з 31.05.1988 по 05.07.1988, з 21.12.1988 по 19.04.1989 працював у якості підземного гірника з повним робочим днем під землею, а у період з 20.07.1991 по 25.10.1992 у якості підземного забійника з повним робочим днем під землею. Отже, вказані професії позивача у спірні періоди повністю підтверджують його зайнятість на роботі з повним робочим днем у шахті.

№10 - 10.12.1999 - переведений слюсарем по ремонту технологічниї приладів черговим 4 розряду.

З розрахунку стажу вбачається, що періоди роботи з 13.08.1990 по 29.09.1993, з 29.03.1994 по 31.12.1998 зараховані до страхового стажу, однак не зараховані до пільгового стажу.

Відмова у зарахуванні до пільгового стажу цих періодів роботи обумовлена відсутністю довідок, з посиланням на порушення п.20 Порядку №637.

В контексті обставин цієї справи та доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, покладених ним в основу свого рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, суд враховує й те, що за частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

У даному випадку судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів звернення до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у його трудовій книжці відомостей щодо періодів роботи з 13.08.1990 по 29.09.1993, з 29.03.1994 по 31.12.1998.

Відтак, роблячи висновок про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу за Списком 1, Списком 2 періодів роботи з 13.08.1990 по 29.09.1993, з 29.03.1994 по 31.12.1998 з огляду на відсутність довідок про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області переклав тягар доказування на позивача, що не узгоджується із завданням адміністративного судочинства. По суті орган Пенсійного фонду, свою позицію побудував виключно на припущеннях (сумнівах) щодо не підтвердження наявності у позивача пільгового стажу у періоди роботи з 13.08.1990 по 29.09.1993, з 29.03.1994 по 31.12.1998.

Суд зазначає, що хоча й витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов`язку доказування, надання відомостей на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, зокрема виплати пенсії у належному розмірі з урахуванням його трудового стажу.

Таким чином, слід дійти висновку, що, відмовляючи у зарахуванні періодів роботи з 13.08.1990 по 29.09.1993, з 29.03.1994 по 31.12.1998 до пільгового стажу за Списком №1, Списком 2, позивача внаслідок їх не підтвердження додатковою довідкою управління не діяло обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначенні пенсії №232730027865 від 18.07.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо зарахування періоду проходження військової служби до пільгового стажу суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абз. 2 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (зі змінами та доповненнями), час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Період проходження військової служби у період 24.06.1988 по 18.04.1990 підтверджується записом в трудовій книжці позивача НОМЕР_3 .

Так, згідно з розрахунком стажу позивача (Форма РС-право), військова служба позивача не зарахована відповідачем до його страхового стажу.

У спірному рішення відмова у зарахуванні військової служби до пільгового стаж мотивована відсутністю в трудовій книжці в записі про період проходження не зазначено підстави.

Суд вважає таке посилання неприйнятним, оскільки записи про період проходження військової служби містяться у трудовій книжці позивача, де зазначена підстава - "в/к НОМЕР_4 ". Отже період строкової служби з 24.06.1988 по 18.04.1990 протиправно не зарахований до страхового стажу.

При обранні належного способу захисту, суд враховує, що як записами трудової книжки, підтверджено, що до пільгового стажу (Список 1) позивача повинні зараховуватися період з 13.08.1990 по 29.09.1993 до пільгового стажу відповідно до Списку №1, період з 29.03.1994 по 31.12.1998 - врахувати як пільгову роботу за Списком №2, період строкової військової служби з 24.06.1988 по 18.04.1990 включити до загального страхового стажу. Отже, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.07.2025 про перерахунок пенсії із зарахуванням до пільгового стажу: за Список 1 період з 13.08.1990 по 29.09.1993; період з 29.03.1994 по 31.12.1998 за Списком №2, період строкової військової служби з 24.06.1988 по 18.04.1990 із зарахуванням до загального страхового стажу.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо професійної правничої допомоги адвоката.

Належні, достовірні та допустимі докази сплати позивачем коштів на рахунок зазначеного вище адвоката відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 вказаної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною п`ятою вказаної статті КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, компенсації за рахунок іншої сторони підлягає не будь-яка правова допомога, а саме професійна правнича, виконавцем якої є адвокат.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 відповідно до яких склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Оскільки позивачем у сукупності не надано належних та допустимих доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, зокрема не надано доказів оплати таких витрат, відсутні підстави для їх стягнення на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 510,72-80,159,160,171,199-204,205,246,250,295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №232730027865 від 18.07.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.07.2025 про перерахунок пенсії та зарахувати до пільгового стажу: період трудової діяльності з 13.08.1990 по 29.09.1993 за Списком 1; період трудової діяльності з 29.03.1994 по 31.12.1998 за Списком №2, до загального страхового стажу період строкової військової служби з 24.06.1988 по 18.04.1990.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Копію рішення направити сторонам справи.

Рішення складене та підписане 09.07.2026.

Суддя Валентина ОРЛЕНКО