Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №520/14207/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року Справа № 520/14207/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), утриманих у сумі 39282,06 грн. із суми грошового забезпечення, виплаченої 14.04.2026 на виконання рішення суду у справі № 520/23818/25;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) у розмірі 39282,06 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 із одночасною компенсацією втраченого доходу відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”;

- визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), щодо утримання військового збору в розмірі 5 відсотків (у сумі 10911,68 грн) із суми грошового забезпечення, виплаченої 14.04.2026 на користь ОСОБА_1 ;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), здійснити перерахунок військового збору із застосуванням ставки 1,5 відсотка зі здійсненої виплати за період з 29.01.2020 по 24.02.2022 та без застосування ставки військового збору за період з 24.02.2022 по 19.05.2023 включно і виплатити на користь ОСОБА_1 понадміру утриману суму військового збору із одночасною компенсацією втраченого доходу відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”.

В обґрунтування позову покликається на те, що відповідачем на виконання судового рішення було перераховано та сплачено позивачу заборгованість з грошового забезпечення. Сума перерахованої до сплати заборгованості фактично сплачено позивачу з утриманням та перерахунком до бюджету 10911,68 грн 5% військового збору, утримано та перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб 18 % у сумі 39282,06 грн. Вважає протиправними дії відповідача по утриманню з належних позивачеві сум на виконання судового рішення військового збору разом з податком на доходи з фізичних осіб чим обумовлена потреба позивача у судовому захисті. Просить позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду відзив, який містив заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що кошти, з яких утримувався податок з доходів фізичних осіб, були виплачені позивачу не як елемент грошового забезпечення у розумінні законодавства про проходження військової служби, а виключно на виконання судового рішення, що набрало законної сили. Такі виплати є наслідком реалізації механізму примусового виконання судового акта та спрямовані на відновлення порушеного права, а не на встановлення чи перерахунок грошового забезпечення як складової проходження служби. Отже, зазначені виплати не є такими, що здійснені у межах поточних правовідносин грошового забезпечення військовослужбовця, а їх природа обумовлена виключно виконанням судового рішення, у зв`язку з чим відсутня передбачена Порядком №44 базова умова для виникнення права на компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб. Крім того, виплата таких сум на виконання судового рішення не пов`язана із здійсненням позивачем службових обов`язків та не є результатом нарахування грошового забезпечення в адміністративному порядку під час проходження військової служби, а відтак не може розглядатися як об`єкт, з якого підлягає компенсації утриманий податок у розумінні Порядку №44. Згідно з підпунктом 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України з 01 січня 2025 року ставка військового збору для платників, визначених підпунктом 1 підпункту 1.1 цього пункту, становить 5 відсотків від об`єкта оподаткування, крім випадків, прямо передбачених законом. Відповідач, здійснюючи виплату коштів на користь позивача, діяв виключно як податковий агент у розумінні Податкового кодексу України. На нього покладено імперативний обов`язок щодо правильного нарахування, утримання та перерахування військового збору до бюджету. При цьому відповідач не наділений дискреційними повноваженнями самостійно визначати інший порядок оподаткування, застосовувати ставки військового збору, які втратили чинність, або не виконувати приписи Податкового кодексу України. Спірні кошти були виплачені позивачу у квітні 2026 року виключно на виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Отже, юридичною підставою виникнення обов`язку відповідача щодо їх виплати стало саме судове рішення, а не безпосереднє проходження позивачем військової служби у періоди, за які такі кошти були присуджені. Просить у позові відмовити.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, яка містить доводи аналогічні змісту адміністративного позову.

03.06.2026 ухвалою судді роз`єднано позовні вимоги та в окреме провадження виділено позовні вимоги між тими самими сторонами про визнання бездіяльності протиправною відповідача та зобов`язання нарахувати та виплати позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати у зв`язку із виконання судового рішення від 10.12.2025 у справі №520/23818/25.

Ухвалою суду від 08.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 08.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до пп. 15.3 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з пунктом 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (із змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Зважаючи на те, що початок функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС наразі не забезпечено, суд з огляду на наявні у суді технічні можливості, вважає за доцільне здійснити розгляд (формувати та зберігати) цієї адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, позивач проходила службу у відповідача, що підтверджено доказами, які містяться у матеріалах справи.

Харківський окружний адміністративний суд своїм рішення від 10.12.2025 у справі № 520/23818/25 визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо незастосування з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення та допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704; зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням) та допомоги на оздоровлення за 2020 рік шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 рік, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням) та допомоги на оздоровлення за 2021 рік шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 рік, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням) та допомоги на оздоровлення за 2022 рік шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 рік, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року включно ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням) та допомоги на оздоровлення за 2023 рік шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 рік, згідно з постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання судового рішення відповідачем перераховано та виплачена позивачу суму заборгованості у розмірі 168585,35 грн, що підтверджено відомостями із банківського рахунку позивача.

Відповідно до довідок розрахунків перерахунків грошового забезпечення позивача на виконання судового рішення у справі № 520/23818/25 відповідачем утримано та перераховано до бюджету 5 % військового збору у сумі 10911,65 грн, утримано та перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб 18% у розмірі 39282,06 грн.

Позивач вважає протиправними дії відповідача по утриманню з належних позивачеві сум на виконання судового рішення військового збору разом з податком на доходи з фізичних осіб, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (ч. 2 ст. 1-2 Закону №2011-ХІІ).

Згідно із ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).

Згідно із п. 2 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (п. 3 Порядку № 44).

Відповідно до п.п. 4-5 Порядку №44, виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз змісту вказаних вище положень свідчить про те, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Суд повторно зазначає, що з суми донарахованого грошового забезпечення позивачу на виконання судового рішення та відповідачем утримано 18 відсотків податку на доходи фізичних осіб та 5 відсотків військового збору.

Проте, з урахуванням наведеного правого регулювання, нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення при звільненні на виконання рішення суду має бути проведено відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду висловленою у постановах від 30.04.2024 у справі № 360/700/23, від 27.06.2024 у справі № 580/602/22.

Таким чином суд вважає протиправними дії відповідача щодо не здійснення позивачу виплати грошової компенсації суми податку на доходи фізичних осіб, утриманого з донарахованого грошового забезпечення, виплаченого на виконання судового рішення.

Крім того, п. 2 розд. ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.10.2024 № 4015-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених п. 162.1 ст. 162 Кодексу, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Кодексом.

Враховуючи викладене, до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати за податкові періоди до 01.12.2024 застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).

Оскільки на виконання рішення суду позивачу нараховано та виплачено заборгованість за грошовим забезпеченням до 01.12.2024, а відтак в даному випадку має застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 %.

За таких обставин, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченого грошового забезпечення, є протиправними та відповідач безпідставно надмірно утримав 3,5% військового збору у розмірі 7638,18 грн (218233,66 грн х 0,035) з виплаченого грошового забезпечення позивача. 1,5 відсотки військового збору у розмірі 3273,50 грн утримано правомірно (218233,66 грн х 0,015).

Отже, відповідач безпідставно та надмірно утримав зайві 3,5 відсотків військового збору (5 відсотків замість 1,5 відсотків) з виплаченого грошового забезпечення позивача.

Щодо способу захисту порушеного права суд прийшов наступного.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача недоотримане на виконання судового рішення грошове забезпечення у вигляді військового збору та утриманого податку на доходи фізичних осіб.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31.05.2021 у справі №420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 щодо обрання способу відновленого порушеного права та необхідності визначення судом у рішенні відповідних сум. При цьому суд вказав, що враховуючи характер спірних правовідносин, такий спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.

Враховуючи наведене вище суд прийшов переконання про те, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 39282,06 грн та військовий збір у розмірі 7638,18 грн, що утримані з грошового забезпечення, виплаченого на виконання судового рішення.

Аналогічна позиція щодо способу захисту порушеного права позивача викладена у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі №520/5136/25.

Стосовно частини позовних вимог «із одночасною компенсацією втраченого доходу відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”», суд відмічає наступне.

Відповідно до статей 1-4 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.

З огляду на викладене військовий збір та податок з доходів фізичних осіб не є доходом у розмінні Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" , а є обов`язковими платежами у згідно Податкового кодексу України, а відтак у таких позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 у справі №520/23818/25.

Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо надмірно утриманого військового збору у розмірі 7638,18 грн з виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 у справі №520/23818/25.

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 39282,06 грн, військовий збір у розмірі 7638,18 грн, що утримані з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 у справі №520/23818/25.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), місцезнаходження – АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено та підписано суддею 10.07.2026.

Суддя М. І. Садова