Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №520/12693/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

10.07.2026 р. справа №520/12693/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозленд" (далі за текстом - позивач, заявник)

до Тернопільської митниці (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, орган публічної адміністрації, митниця)

провизнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправними та скасування: 1) рішення про коригування митної вартості товарів №UA403020/2025/000076/2 від 27.11.2025 року; 2) рішення про коригування митної вартості товарів №UA403020/2026/000019/2 від 07.05.2026 року.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що правильно визначив митну вартість предмету імпорту за ціною договору. Стверджував, що усі документи були складені належно та вичерпно підтверджували митну вартість товару, у тому числі числове значення транспортної складової митної вартості, заперечував правомірність виникнення підстав для сумнівів у правильності розрахунків. Наголошував на відсутності підстав для збільшення митної вартості товару та для застосування резервного методу визначення митної вартості. Указував, що взяті відповідачем за основу митні декларації стосуються товару, ввезеного у 2024 році (за іншими цінами), містять інший обсяг партії, інші умови поставки та іншого виробника, а коригувань на обсяг партії та комерційні рівні відповідач не здійснив.

Відповідач з поданим позовом не погодився,

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA403020/2025/000076/2 від 27.11.2025 року та №UA403020/2026/000019/2 від 07.05.2026 року прийняті правомірно, оскільки подані декларантом документи містили розбіжності та не підтверджували складові митної вартості (зокрема, не подано прайс-лист виробника, завірений печаткою, сертифікат якості, документи про оплату товару та про вартість навантажувальних робіт), додаткові документи у повному обсязі не надані, а вартість раніше оформлених у попередніх періодах таких товарів є значно вищою, у зв`язку з чим митна вартість була визначена за резервним методом на підставі раніше оформлених ЕМД.

Суд, вивчивши доводи позову, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув статус юридичної особи приватного права, є резидентом України.

За викладеними у позові твердженнями, 06.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХОЗЛЕНД" (Покупець) та TGS DIS TICARET A.S. (Постачальник, Туреччина) укладено зовнішньоекономічний контракт № 38/НС (далі – Контракт).

Згідно з умовами Контракту Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві товари окремими партіями в асортименті, кількості та за цінами згідно зі специфікаціями (додатками) до Контракту, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар; ціни на товар встановлюються в доларах США; валюта Контракту - долари США; ціни на товар, що поставляється, формуються на умовах FCA Стамбул, Туреччина; оплата товару здійснюється на умовах 100% передоплати; на кожну партію поставки товару Покупцем сторони підписують специфікацію. Виробником товару, що поставляється за Контрактом, є ONCO GRUP KAGIT PLASTIK VE MATBAACILIK SAN. TIC. A.S. (Туреччина).

17.09.2025 року (у редакції Специфікації №23 (Додаток №36) від 12.11.2025 року) між сторонами Контракту узгоджено поставку партії товару в наступному асортименті: клейонка з ПВХ плівки з дизайном, товщиною 0,27 мм, на нетканій основі, розміром 1,40х20 м, серія "DEKORAMA" – 900 рул. за ціною 16,00 дол. США за одиницю; килимок зі спіненого ПВХ із малюнком, розміром 0,65х15 м, серія "DEKOMARIN" – 585 рул. за ціною 16,00 дол. США за одиницю; килимок зі спіненого ПВХ із малюнком, розміром 0,80х15 м, серія "DEKOMARIN" – 505 рул. за ціною 20,00 дол. США за одиницю; килимок зі спіненого ПВХ із малюнком, розміром 1,30х15 м, серія "DEKOMARIN" – 150 рул. за ціною 24,00 дол. США за одиницю, а всього загальною вартістю 37.460,00 дол. США на умовах поставки FCA Стамбул.

На вказану партію товару продавцем складено рахунок-фактуру (інвойс) № ONC2025000000220 від 19.11.2025 року на загальну суму 37.460,00 дол. США.

25.11.2025 року уповноваженою особою заявника (агентом з митного оформлення) до суб`єкта владних повноважень була подана електронна митна декларація № 25UA403020014623U7, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення: товар №1 - "Матеріали неткані з покриттям, двошарові, не самоклейні, гнучкі, з нанесенним зображеннями: Клейонка з ПВХ з дизайном, товщиною 0,27мм, на нетканій основі, розміром 1,40х20м, серія "DEKORAMA"/ 140cmX20mt PVC Tablecloth - 900 рул., торгівельна марка DEKORAMA, виробник ONCO GRUP KAGIT PLASTIK VE MATBAACILIK SAN. TIC. A.S., країна виробництва TR Туреччина" (код товару згідно з УКТ ЗЕД – 5603141000); товар №2 - "Покриття пластмасові для підлоги з полімерів вінілхлориду та ті, що складаються з основи, просоченої або покритої полівінілхлоридом: Килимок зі спіненого ПВХ із малюнком, розміром 0,65х15м, серія "DEKOMARIN" - 585 рул.; розміром 0,80х15м - 505 рул.; розміром 1,30х15м - 150 рул., торгівельна марка DEKOMARIN, виробник ONCO GRUP KAGIT PLASTIK VE MATBAACILIK SAN. TIC. A.S., країна виробництва TR Туреччина" (код товару згідно з УКТ ЗЕД – 3918101090).

Митну вартість товару заявлено за основним методом – за ціною договору (контракту) – у загальному розмірі 1.621.528,90 грн, з якої 1.587.228,90 грн – вартість товару за контрактом (37.460,00 дол. США за курсом НБУ 42,3713 грн на момент подання декларації) та 34.300,00 грн – витрати на транспортування товару до кордону України.

За умовами поставки FCA (Інкотермс-2000), Стамбул, Туреччина витрати на транспортування товару від названого місця відвантаження до митного кордону України не включені до ціни товару і є складовою митної вартості. На підтвердження числового значення цієї складової заявником подано: договір транспортно-експедиційного обслуговування № 1794 від 06.10.2022 року, укладений з експедитором – Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕК "Енергія"; рахунок цього експедитора № 139 від 21.11.2025 року; довідку про транспортні витрати б/н від 14.11.2025 року, згідно з якою вартість перевезення вантажу за маршрутом м. Стамбул (Туреччина) – м/п Порубне (Україна) становить 34.300,00 грн; вантаж не був застрахований.

Під час здійснення митного контролю за вказаною митною декларацією за результатами опрацювання поданих до митного оформлення товаросупровідних документів та спрацювання профілю ризику автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор" відповідачем – суб`єктом владних повноважень було розпочато процедуру консультацій.

26.11.2025 року уповноваженій особі декларанта було надіслано електронне повідомлення – вимогу про надання додаткових документів (ідентифікатор електронного повідомлення №9408f582-cb52-4ce8-abcf-06c3f597288f), у якому, зокрема, зазначено про виявлені, на думку Митниці, розбіжності та запропоновано надати транспортні (перевізні) документи із відомостями про вартість перевезення (заявку); банківські платіжні документи; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованою експертною організацією; виписку з бухгалтерських та банківських документів; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері; розрахунок ціни (калькуляцію).

На виконання вимоги митного органу декларантом додатково подано: некласифікований комерційний документ (е-фактуру) № ONC2025000000220 від 19.11.2025 року; договір (контракт) про перевезення № 2749 від 11.11.2025 року; заявку № 4008 від 11.11.2025 року до договору про перевезення № 1794 від 06.10.2022 року.

27.11.2025 року позивач листом № 2711-1 повідомив митний орган про те, що подані до митного оформлення документи містять усі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості, інші додаткові документи надаватися не будуть, та просив завершити митне оформлення у строк, передбачений ч. 1 ст. 255 Митного кодексу України.

За результатами проведеного контролю митної вартості товару відповідачем 27.11.2025 року було видано рішення № UA403020/2025/000076/2 про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийнятті митної декларації № UA403020/2025/000352 від 27.11.2025 року, відповідно до яких митна вартість товару визначена митницею за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України). Джерелом числового значення митної вартості товару митним органом обрано: для товару №1 – ЕМД № UA500500/2024/027079 від 05.08.2024 року на рівні 4,99 дол. США за 1 кг, за якою оформлено товар "Клейонка настільна з ПВХ плівки, з дизайном, на нетканевій основі з поліестера, у рулонах, розміром 140 см * 20 м - 991 рулон, торговельна марка DEKORAMA, виробник "TGS DIS TICARET A.S.", країна виробництва Туреччина, умови поставки FCA Стамбул"; для товару №2 – ЕМД № 24UA408020055649U0 від 08.11.2024 року на рівні 2,4967 дол. США за 1 кг (2,077 дол. США за 1 м2), за якою оформлено товар "Килими для ванної кімнати TM DEKOMARIN та SOFTY, з тисненням (полімерне покриття для підлоги з пористого пластифікованого полівінілхлориду, з тисненням в асортименті) - 1920 рулонів, торгівельна марка DEKOMARIN, виробник ONCU GRUP KAGIT PLASTIC VE MATBAACIK A.S., країна виробництва Туреччина, умови поставки EXW Corlu".

Унаслідок коригування митну вартість товару №1 збільшено з 14.749,15 дол. США до 45.395,03 дол. США, а товару №2 – з 23.520,36 дол. США до 30.508,53 дол. США.

Як з`ясовано судом, юридичною підставою для прийняття оскарженого рішення владний суб`єкт обрав положення ст.ст. 52-55, 57-58, 64 Митного кодексу України, а фактичними підставами слугували викладені у графі 33 рішення обставини, а саме: до митного оформлення не надано прайс-лист виробника, завірений печаткою підприємства, та сертифікат якості; у пакеті документів відсутня інформація щодо здійсненого розрахунку (передоплати) за товар; у рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг від 21.11.2025 № 139 відсутня інформація щодо включення навантажувальних робіт, а в довідці про транспортні витрати зазначено про завантаження за рахунок відправника, що, на думку митниці, унеможливлює перевірку числових значень транспортних витрат як складової митної вартості; вартість раніше оформлених у попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою (спрацювання профілю ризику).

Заявник виконав владні вимоги згаданого рішення суб`єкта владних повноважень і оформив ввезення товару за визначеним Митницею показником митної вартості товару за митною декларацією №25UA403020014808U8 від 27.11.2025 року, здійснивши доплату митних платежів на загальну суму 408.302,79 грн (у тому числі ввізне мито – 74.950,21 грн та ПДВ – 333.352,58 грн).

Окрім того, за Специфікацією №24 (Додаток №38) від 08.04.2026 року між сторонами Контракту узгоджено поставку партії товару в наступному асортименті: клейонка з ПВХ плівки з дизайном, розміром 1,40х20 м, серія "DEKORAMA" – 1930 рул. за ціною 16,00 дол. США за одиницю; килимок зі спіненого ПВХ, розміром 0,65х15 м, серія "DEKOMARIN" – 140 рул. за ціною 16,00 дол. США за одиницю; килимок розміром 0,80х15 м – 10 рул. за ціною 20,00 дол. США за одиницю; килимок розміром 1,30х15 м – 65 рул. за ціною 24,00 дол. США за одиницю, а всього загальною вартістю 34.880,00 дол. США на умовах поставки FCA Стамбул.

На вказану партію товару продавцем складено рахунок-фактуру (інвойс) № ONC2026000000052 від 30.04.2026 року на загальну суму 34.880,00 дол. США.

06.05.2026 року уповноваженою особою заявника до суб`єкта владних повноважень була подана електронна митна декларація № 26UA403020005167U9, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення: товар №1 - "Матеріали неткані з покриттям... Клейонка з ПВХ з дизайном... серія "DEKORAMA"/ 140cmX20mt PVC Tablecloth - 1930 рул., торгівельна марка DEKORAMA, виробник ONCO GRUP KAGIT PLASTIK VE MATBAACILIK SAN. TIC. A.S., країна виробництва TR Туреччина" (код товару згідно з УКТ ЗЕД – 5603141000); товар №2 - "Покриття пластмасові для підлоги... Килимок зі спіненого ПВХ із малюнком, розміром 0,65х15м, серія "DEKOMARIN" - 140 рул.; розміром 0,80х15м - 10 рул.; розміром 1,30х15м - 65 рул., торгівельна марка DEKOMARIN, виробник ONCO GRUP KAGIT PLASTIK VE MATBAACILIK SAN. TIC. A.S., країна виробництва TR Туреччина" (код товару згідно з УКТ ЗЕД – 3918101090).

Митну вартість товару заявлено за основним методом – за ціною договору (контракту) – у загальному розмірі 1.615.366,63 грн, з якої 1.533.666,63 грн – вартість товару за контрактом (34.880,00 дол. США за курсом НБУ 43,8528 грн на момент подання декларації) та 81.700,00 грн – витрати на транспортування товару до кордону України.

На підтвердження числового значення транспортної складової митної вартості заявником подано: договір транспортно-експедиційного обслуговування № 1794 від 06.10.2022 року, укладений з ТОВ "ТЕК "Енергія"; рахунок цього експедитора № 50 від 30.04.2026 року; довідку про транспортні витрати б/н від 30.04.2026 року, згідно з якою вартість перевезення вантажу за маршрутом м. Стамбул (Туреччина) – м/п Порубне (Україна) становить 81.700,00 грн; заявку № 4592 від 23.04.2026 року до договору про перевезення № 1794 від 06.10.2022 року; вантаж не був застрахований.

Під час здійснення митного контролю за вказаною митною декларацією за результатами опрацювання поданих документів та спрацювання профілю ризику АСМО "Інспектор" відповідачем було розпочато процедуру консультацій та 06.05.2026 року надіслано уповноваженій особі декларанта електронне повідомлення – вимогу про надання додаткових документів (ідентифікатор електронного повідомлення №e8d2e6d7-0f65-4803-9acb-994775267410) у якому, зокрема, зазначено про виявлені, на думку Митниці, розбіжності та запропоновано надати транспортні (перевізні) документи із відомостями про вартість перевезення (заявку); банківські платіжні документи; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованою експертною організацією; виписку з бухгалтерських та банківських документів; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері; розрахунок ціни (калькуляцію).

06.05.2026 року позивач листом № 0605-1 повідомив митний орган про те, що подані до митного оформлення документи містять усі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості, інші додаткові документи надаватися не будуть, та просив завершити митне оформлення у строк, передбачений ч. 1 ст. 255 Митного кодексу України.

За результатами проведеного контролю митної вартості товару відповідачем 07.05.2026 року було видано рішення № UA403020/2026/000019/2 про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийнятті митної декларації № UA403020/2026/000108 від 07.05.2026 року, відповідно до яких митна вартість товару визначена митницею за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України). Джерелом числового значення митної вартості товару митним органом обрано ті самі митні декларації: для товару №1 – ЕМД № UA500500/2024/027079 від 05.08.2024 року на рівні 4,99 дол. США за 1 кг; для товару №2 – ЕМД № 24UA408020055649U0 від 08.11.2024 року на рівні 2,4967 дол. США за 1 кг.

Унаслідок коригування митну вартість товару №1 збільшено з 32.546,21 дол. США до 97.347,12 дол. США, а товару №2 – з 4.191,89 дол. США до 5.716,94 дол. США.

Як з`ясовано судом, юридичною підставою для прийняття оскарженого рішення владний суб`єкт обрав положення ст.ст. 52-55, 57-58, 64 Митного кодексу України, а фактичними підставами слугували викладені у графі 33 рішення обставини, а саме: до митного оформлення не надано прайс-лист виробника, завірений печаткою підприємства, та сертифікат якості; у пакеті документів відсутня інформація щодо здійсненого розрахунку (передоплати) за товар; у рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг від 21.11.2025 № 139 відсутня інформація щодо включення навантажувальних робіт, а в довідці про транспортні витрати зазначено про завантаження за рахунок відправника, що, на думку митниці, унеможливлює перевірку числових значень транспортних витрат як складової митної вартості; вартість раніше оформлених у попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою (спрацювання профілю ризику).

Заявник виконав владні вимоги згаданого рішення і оформив ввезення товару за визначеним Митницею показником митної вартості товару за митною декларацією № 26UA403020005212U8 від 07.05.2026 року, здійснивши доплату митних платежів на загальну суму 733.508,84 грн (у тому числі ввізне мито – 126.530,39 грн та ПДВ – 606.978,45 грн).

Різниця між сумами митних платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною позивачем, та митною вартістю, визначеною митним органом в оскаржених рішеннях, у сукупності склала 1.141.811,63 грн.

Стверджуючи про невідповідність закону оскаржених рішень про коригування митної вартості, заявник ініціював даний спір.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є суб`єктом владних повноважень.

Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється і дія ч.2 ст.2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведене тлумачення змісту перелічених норм права є цілком релевантним правовому висновку постанови Верховного Суду від 09.05.2024р. у справі №580/3690/23, де указано, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Згідно з п.20 ч.1 ст.4 Митного кодексу України митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

За визначенням ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У розумінні ч.4 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Отже, законодавцем запроваджено спеціальна кваліфікуюча ознака для визначення митної вартості товару - предмету імпорту, а саме: мета зовнішньоекономічної угоди у вигляді експорту товару саме до України.

Тому, зважаючи на доктринальне тлумачення змісту ст.67 Конституції України в частині податкового обов`язку особи, а також судову доктрину превалювання суті господарської операції над формою документів та судову доктрину розумної обґрунтованості податкової вигоди, суд вважає, що у разі вимушеного або штучного залучення платником податків – резидентом України до ланцюга поставки товару до України третіх сторонніх осіб у якості митної вартості товару слід кваліфікувати дійсну (справжню) ціну продажу товару саме виробником, а не стороною зовнішньоекономічної угоди - нерезидентом-продавцем, зокрема, відносно випадку, коли арифметичний показник первісної ціни продажу товару нерезидентом-виробником товару без вагомих та очевидних причин істотно (суттєво) перевищує (тобто є вищим за) арифметичний показник ціни продажу товару іншим нерезидентом-продавцем, який не є виробником товару.

Правильність саме такого тлумачення змісту норм відповідного національного закону України підтверджується п.2(a) статті VII, п.2(b) статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, де указано, що під "дійсною вартістю" повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції, положеннями ст.ст.1, 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, а також положеннями п.6 ч.3 ст.53 Митного кодексу України, де зазначено, що для підтвердження заявленої митної вартості мають бути подані каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) саме виробника товару, а не будь-якого іншого постачальника.

Згідно з ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.53 названого кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 1 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У силу ч.3 ст.53 Митного кодексу України підставами для видання митним органом письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Окрім того, у силу ч.4 ст.53 названого кодексу обґрунтоване припущення Митниці про існування взаємозв`язку між продавцем і покупцем дозволяє додатково витребувати інформацію, зокрема, про вартість товару в звичайних умовах.

Водночас із цим, з викладених вище міркувань, суд доходить до переконання про те, що виявлення суб`єктом владних повноважень ризиків порушення вимог законодавства України з митної справи в частині виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності самостійного визначення платником податків (або в інтересах платника податків) митної вартості товару на рівні, котрий відрізняється від рівня митної вартості на ідентичні або подібні товари, згідно з ст.ст.361-363 Митного кодексу України та нормами Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю (затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015р. №684 із змінами та доповненнями, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.08.2015р. за №1021/27466; далі за текстом - Порядок №684) є самостійною та достатньою підставою для початку процедури консультацій відповідно до ст.53, ч.5 ст.54 Митного кодексу України.

Наведене судом тлумачення є цілком релевантним суті висновку постанови Верховного Суду від 17.01.2022р. у справі №520/2000/19, де указано, що сумніви суб`єкта владних повноважень у правильності самостійно визначеної платником податків митної вартості товару можуть бути зумовлені, зокрема, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Таким чином, у порядку ч.1 ст.54 Митного кодексу України владним суб`єктом здійснюється контроль за правильністю самостійно обчисленого платником податків показника митної вартості товару, зокрема, у спосіб згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України та згідно з ч.4 ст.53 Митного кодексу України.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що відповідно до ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57); застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57); у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч. 5 ст. 57); при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57); методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 7 ст. 57); у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57).

Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в ст.58 Митного кодексу України, згідно з ч.4 якої митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, у силу п.п.5, 6, 7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.

Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Натомість, відповідно до ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги приписи ч.1 ст.55 Митного кодексу України, де указано, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З положень наведених норм права випливає, що у порядку ч.1 ст.55 Митного кодексу України суб`єкт владних повноважень - Митниця - наділений повноваженнями на прийняття власного рішення про визначення митної вартості товару і у силу ч.2 ст.2 КАС України дане рішення повинно бути обґрунтовано належними юридичними і фактичними мотивами, до яких не належить обставина неправильності первісного визначення митної вартості товару платником, адже ця подія є виключно приводом для ініціювання/початку процедури перевірки правильності обчислення платником митної вартості товару - предмету імпорту, а не єдиною і достатньою підставою для прийняття остаточного управлінського рішення з приводу визначення показника митної вартості товару - предмету імпорту.

За правилами ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч.1 ст.64); Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч.2 ст.64).

Звідси слідує, що у процедурі контролю за дотриманням імпортером податкової дисципліни у митній справі Митницею виконуються два самостійних елементи/етапи адміністрування (тобто вчиняються два окремих та самостійних, хоча і пов`язаних між собою черговістю вчинення, управлінських волевиявлення), а саме: 1) управлінське волевиявлення з приводу контролю за обчисленою приватною особою митною вартістю імпортованого товару (ст.ст.53 і 54 Митного кодексу України); 2) управлінське волевиявлення з приводу самостійного визначення показника митної вартості товару - предмету імпорту у спосіб прийняття власного рішення з приводу обчислення митної вартості імпортованого товару (ст.55 Митного кодексу України).

Оцінюючи фактичні підстави оскаржених рішень, суд відзначає, що обставини неподання до митного оформлення прайс-листа, передбаченого умовами зовнішньоекономічного контракту №38/HC від 06.11.2020, відсутності у поданих документах інформації щодо здійснення передоплати за товар у розмірі 18 000 доларів США, а також здійснення поставки товару на умовах FCA – ISTANBUL відповідно до положень Інкотермс, за яких витрати та ризики переходять до покупця з моменту передачі товару перевізнику та моментом поставки є передача товару перевізнику або іншій особі, визначеній покупцем, об`єктивно були здатні спричинити виникнення у суб`єкта владних повноважень обґрунтованого сумніву у правильності обчислення заявником митної вартості товару та слугували правомірним приводом для початку процедури консультацій.

Утім, суд наголошує, що сама по собі обставина виникнення у суб`єкта владних повноважень згаданого вище обґрунтованого сумніву, а також виявлена, зафіксована і доведена суб`єктом владних повноважень обставина відсутності підстав для визнання правильним арифметичного показника митної вартості товару, самостійно розрахованої платником податків чи декларантом, не призводить із абсолютною неминучістю до виникнення безумовної і достатньої підстави для самостійного визначення суб`єктом владних повноважень власного показника дійсної митної вартості товарів без урахування усіх юридично значимих факторів відносно умов поставки товару, а виключно на підставі числових значень показників митної вартості товарів за іншими митними деклараціями інших суб”єктів господарювання.

Натомість, суд звертає увагу, що до цих факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст.60 Митного кодексу України, де, зокрема, указано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч.2 ст.60); Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч.3 ст.60); Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч.4 ст.60); У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.60).

Суд відзначає, що у межах спірних правовідносин суб`єктом владних повноважень як джерело числового значення митної вартості товару №1 у МД №UA403020/2025/000076/2 від 27.11.2025 р. та товару №1 у МД №UA403020/2026/000019/2 від 07.05.2026р. було використано митну декларацію від 05.08.2024р. №UA500500/2024/027079 іншого суб`єкта господарювання, за якою оформлено клейонку настільну з ПВХ плівки торговельної марки DEKORAMA виробництва "TGS DIS TICARET A.S.", тоді як у випадку заявника виробником товару є ONCO GRUP KAGIT PLASTIK VE MATBAACILIK SAN. TIC. A.S.; товару №2 у МД №UA403020/2025/000076/2 від 27.11.2025 р. та товару №2 у МД №UA403020/2026/000019/2 від 07.05.2026р. було використано митну декларацію від 08.11.2024р. №24UA408020055649U0, за якою оформлено інший за призначенням та характеристиками товар - "Килими для ванної кімнати TM DEKOMARIN та SOFTY" на умовах поставки EXW Corlu, тоді як у випадку заявника предметом імпорту є килимки зі спіненого ПВХ на умовах поставки FCA Стамбул.

Суд звертає увагу на явній та очевидній невідповідності даних про виробника за товаром: у випадку заявника виробником є ONCO GRUP KAGIT PLASTIK VE MATBAACILIK SAN. TIC. A.S. (Туреччина); за МД-джерелом від 05.08.2024р. №UA500500/2024/027079 іншого суб`єкта господарювання - TGS DIS TICARET A.S.; за МД-джерелом від 08.11.2024р. №24UA408020055649U0 - виробника не зазначено взагалі.

Окрім того, відрізняється схожість та кількість товару: у випадку заявника у МД №UA403020/2025/000076/2 від 27.11.2025 р.: товар №1 - клейонка з ПВХ з дизайном на нетканній основі, маса нетто 19.508,44 кг, товар №2 - килимок зі спіненого ПВХ із малюнком, маса нетто 2.293,75 кг; товар №1 за МД-джерелом - клейонка настільна з ПВХ плівки з дизайном на нетканній основі з поліестера, маса нетто 10.017,03 кг, товар №2 за МД-джерелом килими для ванної кімнати TM DEKOMARIN та SOFTY, маса нетто 17.084,38 кг.

Відсутність доведеного поза розумним сумнівом факту прийнятної відповідності даних про подібність товару, умови поставки та виробника не дозволяє використовувати рівні/однакові показники митної вартості товару до цілком окремих та самостійних господарських операцій, котрі здійснюються різними суб`єктами господарювання – юридичними особами приватного права за відсутності доказів доведеного в установленому законом порядку наміру на отримання безпідставної податкової вигоди за рахунок штучного заниження вартості (ціни) товару за зовнішньоекономічним договором/контрактом.

Разом із тим, у ході розгляду справи судом достеменно з`ясовано, що відповідач-суб`єкт владних повноважень під час вчинення власного управлінського волевиявлення з приводу обчислення митної вартості товару використав відомості ВМД, за якими було здійснено імпорт іншого товару та іншого виробника, ніж у випадку заявника.

За загальним правилом поставка різних товарів різних виробників об`єктивно здатна істотно вплинути на дійсну ціну товару і за відсутності здобутих суб`єктом владних повноважень доказів про протилежне здатна сформувати різну митну вартість товару.

Тому суд підкреслює, що доказів реалізації заявником у спірних правовідносинах наміру на безпідставне отримання податкової вигоди у спосіб штучного заниження митної вартості товару відповідач-суб`єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не здобув, оскаржені правові акти індивідуальної дії такими мотивами не обґрунтовував.

Продовжуючи вирішення спору, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів і наведення у процесуальних документах адекватних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення і безпідставності доводів іншого учасника справи.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.

Так, відповідно до правової позиції, сформульованої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21: 1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд відзначає, що зміст та характер обраних владним суб`єктом юридичних та фактичних мотивів прийняття оскаржених рішень про коригування митної вартості, а також обсяг наявних у розпорядженні на момент вчинення управлінського волевиявлення доказів, не дозволяє визнати ці волевиявлення правильними та обґрунтованими, позаяк заявником подані документи, котрі підтверджують істотну/суттєву відмінність в умовах поставки, зокрема, за обсягом партії товарів, а взяті митним органом за основу митні декларації стосуються товару іншого виробника, іншого призначення (частково), іншого обсягу та інших умов поставки.

У ході розгляду справи суб`єктом владних повноважень за правилами ч.2 ст.77, ч.3 ст.79, ч.4 ст.162 КАС України не було доведено юридичної обґрунтованості власного судження про обчислення митної вартості товару за первісно поданими заявником до митного оформлення ВМД із використанням показника одиниці митної вартості товару за іншими ВМД, за якими здійснювався імпорт до України товару.

На виконання приписів ч.4 ст.9 та ст.80 КАС України судом за власною ініціативою не виявлено ознак існування доказів прагнення/наміру заявника на отримання у спірних правовідносинах безпідставної податкової вигоди, оскаржені рішення Митниці такими доводами неумотивовані.

Тому оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт при виданні оскаржених рішень не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини події з`ясував неповно, діяння приватної особи кваліфікував неправильно, кола усіх юридично значимих факторів не визначив, не оцінив, до уваги не взяв, унаслідок чого вчинене управлінське волевиявлення не узгоджується ані із змістом нормативного регламентування, ані з фактичними дійсними обставинами спірних правовідносин.

Тож за наслідками розгляду справи суд доходить до переконання про те, що за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності реально вчинених оскаржених управлінських волевиявлень суб`єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України слід кваліфікувати у якості недоведеного та навпаки - за правилами ч.1 ст.77 КАС України факт існування порушеного публічного права заявника слід визнати підтвердженим.

Указане є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; вичерпно реалізував усі існуючі юридичні механізми з`ясування об`єктивної істини.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Оскільки суб`єкт владних повноважень у порядку ч.2 ст.77 КАС України не довів подібності умов імпорту товарів за спірними митними деклараціями з товаром за використаними митним органом деклараціями, на підставі яких вимушено була визначена сума товару, то правомірність вчинених суб`єктом владних повноважень управлінських волевиявлень з приводу коригування митної вартості товару слід визнати недоведеною.

Стосовно обставин подання заявником нових митних декларацій замість раніше первісно поданих суд зазначає, що з огляду на відсутність саме у приписах Митного кодексу України однозначно сформульованих застережень про зворотнє, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли відображення суб`єктом господарювання у вантажній митній декларації реквізитів відповідного рішення органу митного контролю про коригування митної вартості товару за первісно поданою цим же суб`єктом господарювання вантажною митною декларацією доводить об`єктивну вимушеність вчинку із подальшого декларування митної вартості товару за показниками прийнятого органом митного контролю рішення про коригування митної вартості і не позбавляє особу права на оскарження такого рішення про коригування митної вартості.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 211, 241-244, 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів № UA403020/2025/000076/2 від 27.11.2025р.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів № UA403020/2026/000019/2 від 07.05.2026р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці (ідентифікаційний код - 43985576; місцезнаходження - вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46004) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗЛЕНД" (ідентифікаційний код - 41459351; місцезнаходження - вул. Морозова, буд. 13, м. Харків, 61036) 17.127,17 грн (сімнадцять тисяч сто двадцять сім гривень 17 копійок) у якості компенсації витрат на оплату судового збору.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко