Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №520/12445/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

10 липня 2026 року справа №520/12445/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Лариси Мар`єнко, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у судове засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів), грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за період проходження військової служби з 23.10.2020 по 26.10.2021 з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та без урахування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 рік, для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням;

2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів), грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18), шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим званням) за період з 23.10.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020 рік, з 01.01.2021 по 26.10.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) при визначенні розміру окладу за військовим (спеціальним) званням та посадового окладу позивача під час проходження військової служби у період з 23.10.2020 по день звільнення застосовувало прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн, що, на думку позивача, суперечить пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції, чинній з 29.01.2020 (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18). Позивач вказує, що внаслідок такого порядку розрахунку відповідачем було занижено розміри посадового окладу, окладу за військовим званням та пов`язаних із ними щомісячних і одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін у судове засідання.

Представник відповідача надіслав через ЄСІТС "Електронний суд" відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти заявлених позовних вимог, стверджуючи що відповідач здійснював нарахування грошового забезпечення позивачу відповідно до пункту 4 постанови КМУ №704 у редакції, зміненій постановою №103, яка після 29.01.2020 формально залишалася чинною, а розрахунковою величиною для визначення посадових окладів імперативно був прожитковий мінімум станом на 01.01.2018; посилаючись на правові позиції Верховного Суду, відповідач наголошував, що скасування пункту 6 постанови №103 не поновило попередню редакцію пункту 4 постанови №704, а тому правові підстави для перерахунку грошового забезпечення за прожитковим мінімумом на 2020 рік відсутні, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) у період з 23.10.2020 по 26.10.2021.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) №235 від 26.10.2021 позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу.

Листом №82-П-248-Аз від 01.05.2026 Центральний архівний відділ Національної гвардії України надав копії особистих карток про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача за період проходження військової служби з 23.10.2020 по 26.10.2021.

З аналізу наданих документів та особистих карток про нараховане та виплачене грошове забезпечення вбачається, що відповідач при визначенні розміру окладу за військовим (спеціальним) званням та посадового окладу позивача під час проходження військової служби у період із 23.10.2020 по день звільнення застосовував прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року (далі - Постанова №704), затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Згідно пункту 2 цієї постанови грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Згідно з пунктом 1 Примітки Додатку 1 постанови №704 "Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу" посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Згідно з Приміткою до Додатку 14 "Схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу" оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови №704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Одночасно судом встановлено, що пункт 4 Постанови №704 після внесення до нього змін постановою КМУ №103 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018".

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії, визнано протиправним та скасовано п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни. Отже, зміни до пункту 4 постанови №704, внесені п.6 постанови №103, з 29.01.2020 року не підлягають застосуванню.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що у період з 01.01.2018 по 29.01.2020 згідно з Постановою №704 (в редакції Постанови №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів у спірний період не застосовується.

Відповідно до ч.2 ст.265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, з 29.01.2020 є нечинною редакція пункту 4 Постанови №704 в редакції Постанови №103, та застосовується первісна редакція пункту 4, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14".

Разом з цим, слід зазначити, що з 29.01.2020 знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Проте, згідно з п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Норми пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були чинними як на дату прийняття Постанови №704, так є чинними і станом на 29.01.2020 року, неконституційними не визнавалися.

В той же час, Постанова №704 є підзаконним нормативно-правовим актом.

Юридична сила закону як джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Відтак, вказаний пункт Постанови №704 в частині, яка суперечить нормам розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", не підлягає застосуванню.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а.

З огляду на вказане, суд погоджується з доводами позивача щодо того, що з 29.01.2020 посадовий оклад та оклад за військовим званням підлягали обчисленню шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Розрахунковою величиною в даному випадку, з урахуванням приписів п.4 Постанови КМУ №704 (в редакції, що була чинна до внесення змін Постановою КМУ №103) та Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII має бути саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, який було застосовано для обрахунку відповідачем.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 23.10.2020 по 26.10.2021 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року, та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача з 23.10.2020 по 26.10.2021 включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного із використанням показника розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стосовно позовних вимог в частині нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення суд зазначає.

Відповідно до пунктів 1, 2 та 6 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

З огляду на викладені положення Порядку №260 грошова допомога для оздоровлення є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а її розмір обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували нарахування, правильність розрахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення за період проходження служби з 23.10.2020 по 26.10.2021, зокрема, документів, що підтверджували б визначення її розміру із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021.

Відповідач також не спростував доводів позивача щодо заниження цих виплат через використання неправильної розрахункової величини. За приписами ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доказування правомірності дій суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, який цього обов`язку не виконав. Таким чином, вимога про перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за період з 23.10.2020 по 26.10.2021 з урахуванням прожиткового мінімуму відповідних календарних років є обґрунтованою та підлягає задоволенню з урахуванням раніше виплачених сум.

Стосовно позовних вимог в частині нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суд зазначає.

Пунктами 33.1-33.3 розділу XXХIII "Правила виплати матеріальної допомоги" Порядку №260 визначено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Відповідно до пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Як зазначено вище, грошове забезпечення позивача має обчислюватися за період з 23.10.2020 по 26.10.2021 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 2020 рік згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року та станом на 2021 рік згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15 грудня 2020 року.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо нарахування або ненарахування позивачу такої матеріальної допомоги за спірний період. Відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували правильність її розрахунку або виплати із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021, та не спростував доводів позивача.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доказування правомірності дій суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, який цього обов`язку не виконав. З огляду на це вимога про перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 23.10.2020 по 26.10.2021 з урахуванням прожиткового мінімуму відповідних календарних років є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, суд зазначає.

Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового забезпечення, а також надається грошова допомога на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з підпунктом 6 пункту 8 розділу IV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170 (далі - Інструкція №170/Інструкція №558 за відомчим обліком), у рік звільнення військовослужбовцям у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки. Така компенсація провадиться виходячи з місячного грошового забезпечення, право на отримання якого військовослужбовець має на день виключення зі списків особового складу.

Як передбачено статтею 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення. Розмір цих окладів визначається Кабінетом Міністрів України. Пунктом 4 Постанови КМУ №704 встановлено, що посадові оклади та оклади за військовим званням визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, на тарифні коефіцієнти згідно з додатками.

Отже, місячне грошове забезпечення позивача у спірний період з 23.10.2020 по 26.10.2021 повинно було формуватися на підставі прожиткового мінімуму, установленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021 відповідно. Саме з цього забезпечення здійснюється розрахунок грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Однак відповідач застосовував при обчисленні грошового забезпечення показник прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року, що суперечить пункту 4 Постанови №704 у чинній редакції та призводить до заниження розміру посадового окладу й окладу за військовим званням, а відтак - і розміру компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності дій суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача. Проте відповідач не довів правомірності застосування іншої, ніж передбачено законом, розрахункової величини та не надав доказів правильного визначення місячного грошового забезпечення позивача.

Таким чином, неврахування відповідачем прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік, при визначенні місячного грошового забезпечення позивача та, відповідно, при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій є протиправним. З огляду на це позовні вимоги у зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню з урахуванням раніше виплачених сум.

Стосовно позовних вимог в частині нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, суд зазначає.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога при звільненні є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, порядок та умови виплати якого визначаються спеціальним законодавством і пов`язані виключно з фактом звільнення військовослужбовця з військової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) №235 від 26.10.2021 позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу 26 жовтня 2021 року, тобто саме з цієї дати виникло право на одноразову грошову допомогу при звільненні.

Дата звільнення позивача (26.10.2021) охоплюється спірним періодом, визначеним позивачем у позовних вимогах (з 23.10.2020 по 26.10.2021). Оскільки грошове забезпечення військовослужбовця є базовою величиною, з якої відповідач повинен обраховувати суму одноразової грошової допомоги при звільненні, така виплата підлягає перерахунку з урахуванням грошового забезпечення, розрахованого виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (на 01.01.2021), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови №704.

Враховуючи, що відповідач не надав доказів правильного визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням належної розрахункової величини, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають так як позивач звільнений від його сплати на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 247, 250, 255, 295, 297 Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів), грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за період проходження військової служби з 23.10.2020 по 26.10.2021 з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та без урахування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 рік, для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів), грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18), шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням за період з 23.10.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020 рік, з 01.01.2021 по 26.10.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто у письмовому провадженні, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного перегляду.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 10 липня 2026 року.

Суддя Лариса МАР`ЄНКО