Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №212/305/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1701/26 Справа № 212/305/26 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н.М. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката Ільчука Д.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, на постанову Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 14 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір,

в с т а н о в и л а:

постановою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 14 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 29 грудня 2025 року о 15 годині 37 хвилин у м. Кривому Розі Покровського району по вул. Едуарда Фукса, біля буд. 55, керував транспортним засобом ДЕО, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: вираженим тремтінням пальців рук, неприродною блідістю, звуженими зіницями, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На зазначену постанову захисник адвокат Ільчук Д.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що ОСОБА_1 самостійно протягом двох годин після складання протоколу про адміністративне правопорушення звернувся до КНП «ДБКЛПД» ДОР, а саме 29.12.2025 року о 16 годині 45 хвилин, за результатами висновку якого в ОСОБА_1 ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння не виявлено. Зазначене вказує на відсутність ознак сп`яніння в ОСОБА_1 .

Зауважує, що не будь-яка відмова від проходження огляду на стан сп`яніння утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, а лише відмова від проходження огляду в передбаченому законом порядку. Медичний висновок про відсутність у особи ознак сп`яніння є належним та допустимим доказом, проте суд безпідставно проігнорував зазначений доказ, чим порушив вимоги ст. 251, 252 КУпАП.

ОСОБА_1 та його захисник адвокат Ільчук Д.Ю. у судове засідання апеляційної інстанції не прибули, при цьому належним чином повідомлені про день, час і місце апеляційного розгляду цієї справи. На адресу апеляційного суду надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Ільчука Д.Ю.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати передбачених процесуальним законом заходів для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи, з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (§§ 66–69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, керуючись ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Ільчука Д.Ю. на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.

Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на таке.

За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи у його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна ця особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. 247, 280 КУпАП, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283, 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV рішення ЄСПЛ є джерелом права в Україні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображено принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належним чином не виконані.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за ознакою відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, так само як і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, доведенню підлягають факт керування транспортним засобом з ознаками сп`яніння та факт відмови від проходження відповідного огляду на стан такого сп`яніння.

Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджуються фактичними даними:

- протоколу про адміністративне правопорушення;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 29.12.2025 року, з якого вбачається, що в ОСОБА_1 поліцейськими було виявлено ознаки сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість, звужені зіниці, які не реагують на світло;

- відеозапису з нагрудної камери патрульного поліцейського, з якого вбачається, що поліцейські зупинили транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 . Поліцейський підійшов до водія, представився та повідомив йому причину зупинки, після чого попросив надати документи. Водій розповів, що його раніше зупиняли працівники поліції. Поліцейський назвав ознаки наркотичного сп`яніння та запропонував пройти медичний огляд у лікарні ПНД. Водій відмовився прослідувати до лікарні разом із поліцейськими, оскільки боїться бути доставленим до ТЦК. Поліцейський повідомив, що за відмову від проходження огляду передбачена адміністративна відповідальність, на що водій відповів, що може поїхати до ПНД самостійно, однак не поїде на патрульному автомобілі. Поліцейський роз`яснив водію його права, після чого був складений відповідний адміністративний матеріал.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що після зупинки транспортного засобу поліцейський повідомив про наявність підозри, що водій перебуває у стані сп`яніння, оскільки він раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП. Також поліцейський наголосив, що водій перебуває у розшуку ТЦК. На це водій розповів обставини складання щодо нього попереднього протоколу про адміністративне правопорушення та зазначив, що проходив огляд самостійно, за результатами якого стан сп`яніння у нього не було встановлено. Після цього поліцейський перевірив у водія наявність ознак сп`яніння та повідомив, що в ОСОБА_1 виявлено ознаки наркотичного сп`яніння. На це ОСОБА_1 зазначив, що поїде до закладу охорони здоров`я для проходження огляду, однак разом із дружиною, оскільки хвилюється, що його можуть доставити до ТЦК. Працівник поліції повідомив, що це не передбачено, та зазначив, що в разі згоди водія його доставлять до лікаря. ОСОБА_1 пояснив, що боїться їхати саме з працівниками поліції, оскільки вважає їх упередженими. Він наполягав, що поїде з дружиною або пройде огляд самостійно, на що працівники поліції зазначили, що така відмова від проходження огляду є порушенням п. 2.5 ПДР України та буде складений протокол про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення, який підтверджений належними та допустимими доказами.

Суд має обґрунтовувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, що не залишають місця для сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», а таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі — Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі — Інструкція).

Відповідно до п. 12 розділу І Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними у п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводяться у присутності поліцейського.

Вимоги порядку проведення огляду у закладі охорони здоров`я не містять умов щодо прямування до медичного закладу та проходження процедури огляду водієм виключно самостійно у присутності лише поліцейського.

У цьому випадку водій ОСОБА_1 був позбавлений можливості за його вимогою прямувати до закладу охорони здоров`я разом із дружиною, чим, своєю чергою, був позбавлений права на захист. Поліцейськими було повідомлено про беззаперечну неможливість прямувати до медичного закладу з іншими особами, однак такої заборони норми КУпАП та Інструкції не містять. Крім того, ОСОБА_1 пояснив підстави такого волевиявлення, оскільки боявся саме ТЦК. При цьому поліцейський наголосив, тобто особисто перевірив, що ОСОБА_1 перебуває у розшуку ТЦК, а тому підстави для побоювання були реальними та не містили ознак зловживання своїми правами чи намагання ухилитися від проведення огляду.

Отже, на переконання апеляційного суду, через відсутність дозволу дружині їхати разом з ОСОБА_1 останній був вимушений залишитися на місці, при цьому неодноразово наголошував, що бажає пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, тому таке рішення працівників поліції не ґрунтувалося на вимогах закону та свідчить про порушення порядку проведення огляду.

Частина 1 ст. 130 КУпАП, яка інкримінована ОСОБА_1 , передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, відмова водія від проходження огляду повинна бути усвідомленою та чіткою або поведінка особи повинна свідчити про ухилення від проходження огляду та надання відповіді щодо вимоги його пройти без наявності тиску, спонукання або передчасного висновку працівників поліції.

На переконання апеляційного суду, ОСОБА_1 не висловив відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у розумінні наведеної норми закону, оскільки неодноразово зазначав, що бажає пройти огляд, однак до медичного закладу бажає їхати разом із дружиною через загрозу бути переданим до ТЦК. А тому інспектор поліції зробив передчасний та помилковий висновок щодо такої відмови.

Відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється у закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 зазначив, що бажає проїхати до медичного закладу для проходження огляду разом із дружиною. Після неодноразової відмови поліцейських у задоволенні такого прохання ОСОБА_1 повідомив, що самостійно пройде огляд задля доведення того, що не перебуває у стані наркотичного сп`яніння та не має відповідних ознак сп`яніння.

Так, відповідно до висновку № 1901 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 30.12.2025 року, огляд за яким пройдено о 16 годині 45 хвилин, тобто з дотриманням вимог ч. 4 ст. 266 КУпАП у цій частині, в ОСОБА_1 стану сп`яніння не виявлено.

Вказаний висновок підтверджує справжність волевиявлення ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, а через відмову поліцейських дозволити йому прямувати разом із дружиною ОСОБА_1 був вимушений пройти такий огляд без участі працівника поліції, однак з дотриманням двогодинного строку. Зазначене вказує на формальний підхід працівників поліції при проведенні процедури огляду на стан сп`яніння водія ОСОБА_1 .

Отже, на підставі досліджених даних судом апеляційної інстанції не встановлено факту відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, зловживання ним своїми правами або іншої поведінки водія, яку можна поза розумним сумнівом сприймати як відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

На підставі викладеного можна дійти висновку, що працівники патрульної поліції формально підійшли до проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння водія ОСОБА_1 , який фактично не висловив відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, а пройшов огляд одразу після передчасного складання протоколу, за результатами якого стану сп`яніння не виявлено.

Отже, працівник поліції формально провів огляд, штучно створив умови, які, на його думку, вказували на відмову від проходження огляду, та, порушуючи процедуру його проведення, склав протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , тобто не надав водієві реальної можливості пройти огляд на стан сп`яніння, що суперечить завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначеним ст. 1 КУпАП, та вказує на порушення порядку проведення огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п. 65 рішення від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини, розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних і допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей та є таким, який змусив би особу утриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать на користь чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для визнання винуватості доведеною поза розумним сумнівом версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною, ніж версія захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, а єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, була та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не становить імперативного факту доведеності її вини та не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.

Апеляційним судом встановлено, що працівники поліції не здійснили належної та всебічної перевірки всіх складових порядку проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, зокрема не переконалися у дійсному волевиявленні водія щодо проходження такого огляду, формально підійшли до виконання своїх обов`язків, порушивши право на захист, та через досить короткий проміжок часу після висунення вимоги пройти огляд на стан сп`яніння дійшли передчасного висновку про небажання ОСОБА_1 їхати до закладу охорони здоров`я, хоча фактично такої відмови він не висловлював. Отже, відсутній факт безсумнівної відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що є обов`язковою складовою інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Такі дії працівників поліції свідчать про недотримання процедури та порядку проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, що є істотним порушенням передбаченого Інструкцією порядку проходження водієм транспортного засобу огляду та виключає доведеність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Крім того, відповідно до п. 21 розділу ІІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Отже, апеляційним судом встановлено порушення поліцейськими порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.

Інших доказів наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, матеріали справи не містять.

За наведених вище обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з порушенням інспектором поліції порядку проведення огляду водія на стан наркотичного сп`яніння.

Апеляційний суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення, підтвердженого належними та допустимими доказами.

Суд має обґрунтовувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, що не залишають місця для сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі презумпції невинуватості, закріпленому ст. 62 Конституції України.

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, водночас особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до вчинення правопорушення.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

З наявних матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається достатніх та переконливих доказів, які б беззаперечно доводили факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення.

У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги про відсутність складу правопорушення у діях ОСОБА_1 заслуговують на увагу.

За вказаних обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу захисника адвоката Ільчука Д.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, задовольнити.

Постанову Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 14 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА