Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №176/361/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1956/26 Справа № 176/361/26 Суддя у 1-й інстанції - Гусейнов К. А. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката Сербіна Б.О., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір,

в с т а н о в и л а:

постановою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона 20.01.2026 року о 19 годині 20 хвилин на вул. Шкільній, 4, у м. Жовті Води керувала транспортним засобом — автомобілем марки Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду з метою визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager 6810 та в медичному закладі КНП «ЖМЛ» ЖМР за адресою: вул. Героїв Чорнобиля, 16, м. Жовті Води відмовилась, що зафіксовано на нагрудну цифрову бодікамеру № 799065, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху України, а саме відмовилась як особа, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

На зазначену постанову захисник адвокат Сербін Б.О., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що працівник поліції зупинив автомобіль ОСОБА_1 без будь-яких на те підстав чи порушень ПДР, а також, як чутно на початку відео, яке знімалося поліцейським на бодікамеру, просто на власний розсуд, тобто дії поліцейського були начебто сплановані, і він, як убачається з відеозапису, це чітко сказав. Поліцейський, підійшовши до водія ОСОБА_1 , не повідомив причину зупинки, а навпаки підтвердив факт того, що автомобіль та люди, які перебували в ньому, були, зі слів поліцейського, врятовані. Окрім того, пасажири, які перебували в автомобілі разом із водієм ОСОБА_1 , викликали поліцію на місце попередньої події, та, якби вона перебувала у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, то просто не рухалася б на своєму автомобілі з місця. Більш того, свідки у судовому засіданні надали показання, які суд взагалі не врахував, а поклав в основу показання поліцейського ОСОБА_2 , який є зацікавленою особою, оскільки саме він складав протокол.

Наголошує, що причину зупинки на відео взагалі не зафіксовано, тобто поліцейський зупинив автомобіль без будь-яких на те підстав, а після зупинки не повідомив її, а лише зазначив, що чути запах із салону, і все.

Звертає увагу, що розмова водія ОСОБА_1 на відео не є зухвалою чи схожою на ту, яку могла б вести людина у стані сп`яніння. Остання чітко та впевнено відповідала на питання поліцейського, була дещо розгубленою та збентеженою через події, які сталися за пів години до зупинки.

Зауважує, що на відео немає моменту зачитування протоколу водієві ОСОБА_1 . Також звертає увагу суду на назву відеофайлу на диску, який долучено до протоколу, — «Любимка горького 23», що, на думку сторони захисту, свідчить про упередженість працівників поліції та підтверджує зухвале ставлення до ОСОБА_1 . Рапорт, який долучений працівником поліції до матеріалів адміністративної справи, не є доказом.

Вказує, що, в порушення вимог Інструкції, поліцейський не відсторонив від керування водія ОСОБА_1 та не помістив її автомобіль на штрафмайданчик відділення поліції.

На переконання сторони захисту, у даному конкретному випадку відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння не може становити складу адміністративного правопорушення, оскільки дії працівника поліції не відповідали вимогам закону, який чітко не роз`яснив наслідки невиконання вимог п. 2.5 ПДР України — наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Наголошує, що у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння.

ОСОБА_1 та її захисник адвокат Сербін Б.О. у судове засідання апеляційної інстанції не прибули, при цьому належним чином повідомлені про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи. На адресу апеляційного суду надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності сторін.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати наданих процесуальним законом заходів для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (§§ 66–69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутності ОСОБА_1 та її захисника адвоката Сербіна Б.О. на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.

Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені ним в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на таке.

За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і обєктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з приписами ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV рішення ЄСПЛ є джерелом права в Україні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображено принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним лише тоді, коли зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належним чином не виконані.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за ознакою відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, доведенню підлягають факт керування транспортним засобом з ознаками сп`яніння та факт відмови від проходження відповідного огляду на стан такого сп`яніння.

Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 571298 від 20.01.2026 року та відеозаписом з нагрудної бодікамери поліцейського, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Крім того, судом першої інстанції допитані свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які повідомили, що того вечора перебували в автомобілі разом з ОСОБА_1 , а саме спочатку вони відпочивали з дівчатами та попросили ОСОБА_1 підвезти їх, вона приїхала та забрала їх. Вони їхали по вул. Шкільній у м. Жовті Води та заїхали до шостої школи, де з`явились особи, які били по склу автомобіля та обливали його. Вони викликали поліцію, працівники поліції їх звільнили, усі вони злякались. Потім поліція їх наздогнала та зупинила, оскільки в автомобілі відчувався запах алкоголю, однак ОСОБА_1 була твереза. Після спілкування з поліцією ОСОБА_1 відмовилась від тесту, і вони поїхали далі.

Працівник поліції інспектор ОСОБА_2 у судовому засіданні в суді першої інстанції повідомив суду, що 20.01.2026 року він перебував на чергуванні, від чергового надійшло повідомлення, що в районі старої школи водій автомобіля марки «Хюндай», номер якого він не пам`ятає, перебуває у нетверезому стані. Автомобіль було виявлено та зупинено, у водійки автомобіля виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, однак на його вимогу вона відмовилась пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі. При цьому ним були роз`яснені наслідки такої відмови, після чого складено протокол про адміністративне правопорушення.

Судом апеляційної інстанції досліджено матеріали справи з урахуванням доводів апеляційної скарги та встановлено, що відповідно до відеозапису поліцейських, який є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , після зупинки транспортного засобу інспектор поліції запитав, чи вживала ОСОБА_1 алкогольні напої, оскільки відчуває запах алкоголю від інших осіб в автомобілі, на що ОСОБА_1 відповіла заперечно. Поліцейський наголосив, що відчуває з транспортного засобу запах алкоголю, при цьому уточнив, що він може походити від подруг ОСОБА_1 , які перебували в автомобілі, та запропонував ОСОБА_1 пройти огляд за допомогою газоаналізатора Drager. ОСОБА_1 зазначила, що відмовляється, оскільки має на це право та їй потрібно додому. Поліцейський зазначив, що вимушений скласти протокол за порушення п. 2.5 ПДР України. У подальшому поліцейський констатував, що є підозра, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, їй запропоновано пройти огляд за допомогою Drager та у закладі охорони здоров`я, однак вона відмовилась, тому за фактом відмови буде складено протокол. Після цього він ще раз запитав, чи бажає ОСОБА_1 пройти огляд, на що остання відповіла відмовою. Поліцейський наголосив, що буде складено протокол про адміністративне правопорушення, після чого запис зупинено.

Зафіксовані на бодікамеру поліцейського обставини спростовують показання інспектора поліції, надані ним у судовому засіданні, та висновки суду першої інстанції щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення, який підтверджений належними та допустимими доказами.

Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, що не залишають місця сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», адже таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року (далі - Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція).

Так, відповідно до п. 2 розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з п. 6 розділу ІІ Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність).

Виходячи з наведених норм, пропонуванню пройти огляд на стан сп`яніння повинно передувати виявлення ознак сп`яніння відповідно до переліку, наведеного в Інструкції.

У даному випадку поліцейський констатував лише наявність запаху алкоголю з транспортного засобу, при цьому, висловлюючи підозру, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, не навів жодних підстав, тобто ознак, які передбачені Інструкцією та вказували б на ймовірність перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, що і є підставою для вимоги пройти огляд. Жодних підстав, окрім запаху алкоголю з транспортного засобу, за наявності в ньому інших осіб, які вказували, що перебувають у стані алкогольного сп`яніння, поліцейським не наведено.

Так, відповідно до п. 3 розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Жодної з вищенаведених ознак інспектором поліції не оголошено, а тому в останнього були відсутні законні підстави вимагати від водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в розумінні вимог п. 2 розділу І Інструкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції.

Однак інспектором поліції не наведено підстав, за яких він вважає, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, що, у свою чергу, слугує законною підставою для висунення вимоги пройти огляд на стан сп`яніння.

Крім того, відповідно до п. 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — заклад охорони здоров`я).

Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Отже, під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейський має висунути вимогу пройти огляд у закладі охорони здоров`я у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду.

Встановлення ознак сп`яніння є суб`єктивним судженням поліцейського, не потребує проведення окремого огляду та надання доказів існування ознак сп`яніння. Поліцейський за своїм внутрішнім переконанням під час спілкування з водієм може вбачати ознаки сп`яніння, що є безумовною підставою для висунення вимоги пройти відповідний огляд. Виявлення та оголошення ознак сп`яніння не є твердженням про перебування водія у стані сп`яніння, а вказує на необхідність проходження огляду задля спростування або підтвердження перебування у стані сп`яніння. Отже, оголошення поліцейським того, які саме ознаки ним виявлені, є обов`язковим.

З огляду на викладене матеріали справи не містять жодних даних, тобто підстав для висунення поліцейським вимоги ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

У даному випадку після відмови ОСОБА_1 пройти огляд за допомогою приладу Drager на місці зупинки транспортного засобу інспектором поліції не висунуто їй вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, а лише констатовано у формі монологу, що ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров`я. Таким чином, порушуючи вимоги КУпАП та Інструкції, працівник поліції після відмови водія пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу не висунув безпосередньо водію вимогу пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

Відповідно до п. п. 8, 11, 13 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376, протокол про адміністративне правопорушення складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права, передбачені ст. ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені ст. 277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Особі, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, пропонується надати письмове пояснення по суті вчиненого адміністративного правопорушення, яке підписується зазначеною особою. Пояснення може додаватися до протоколу про адміністративне правопорушення окремо, про що робиться запис у ньому.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Виходячи з наведених норм закону, протокол про адміністративне правопорушення складається за обов`язкової участі особи. У даному випадку після повідомлення водію ОСОБА_1 про те, що стосовно неї буде складено протокол про адміністративне правопорушення, технічна фіксація поліцейським припиняється.

Отже, апеляційний суд позбавлений можливості перевірити дотримання вищенаведених вимог закону. Більше того, у протоколі про адміністративне правопорушення та акті огляду міститься вказівка, що ОСОБА_1 відмовилась від підпису та ознайомлення, тому не можна безсумнівно стверджувати, що протокол та матеріали справи про адміністративне правопорушення складалися за її присутності та що вона була обізнана, у чому її обвинувачують, оскільки це становитиме порушення права особи на захист та принципу рівності сторін процесу.

Протокол про адміністративне правопорушення, по суті, є обвинувальним актом, на основі якого у сукупності з іншими доказами встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У даному випадку поліцейськими не дотримано певного алгоритму проведення огляду, передбаченого Інструкцією, оскільки ОСОБА_1 не оголошено ознак сп`яніння, виявлених саме у неї, відповідно до переліку, наведеного в Інструкції, запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, а після відмови водія безпосередньо їй не висунуто вимогу пройти огляд у закладі охорони здоров`я.

Відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не становить імперативного факту доведеності її вини та не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відповідно до п. 21 розділу ІІІ Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

На переконання апеляційного суду, такі дії працівників поліції, які виразились в ігноруванні вимог Інструкції, а саме у висуненні за відсутності законних підстав та без їх оголошення водієві вимоги пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу Drager, а також у невисуненні після відмови безпосередньо водієві вимоги пройти огляд у закладі охорони здоров`я, свідчать про формальне проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 та беззаперечно вказують на порушення передбаченого ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 09 листопада 2015 року порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння.

Суддя, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно й об`єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності, та навести у своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження й оцінки щодо відсутності або наявності у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п. 65 рішення від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних і допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей та є таким, що змусив би особу утриматися від прийняття рішення у питаннях, які мають для неї найбільш важливе значення.

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного й неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають стосунок до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву у доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, а єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, була та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Апеляційним судом встановлено, що працівниками поліції не дотримано процедури та порядку проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, що є істотним порушенням передбаченого Інструкцією порядку проходження водієм транспортного засобу огляду та виключає доведеність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За наведених вище обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з порушенням інспектором поліції порядку проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, який неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі. Рішення національного суду повинно містити мотиви, достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», пп. 29–30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без їх повторення.

У зв`язку зі встановленням відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення через порушення порядку та, відповідно, недійсність проведення огляду на стан сп`яніння інші доводи апеляційної скарги апеляційним судом не перевіряються.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі презумпції невинуватості, закріпленому у ст. 62 Конституції України.

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган. Разом із тим особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до вчинення правопорушення.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).

З наявних матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається достатніх та переконливих доказів, які б беззаперечно доводили факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення.

У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги про відсутність складу правопорушення у діях ОСОБА_1 заслуговують на увагу.

За вказаних обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу захисника адвоката Сербіна Б.О., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , задовольнити.

Постанову Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА