Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №500/2396/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2396/26

10 липня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей про перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військовому обліку військовозобов`язаних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити відомості про перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військовому обліку військовозобов`язаних, дані про звання, військово-облікову спеціальність з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме про його виключення з військового обліку на підставі рішення приписної комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 (Протокол № 5 від 27.01.2012) за статтею 74 «а» гр. І Наказу МОУ № 402 від 2008 року із зазначенням категорії обліку – не військовозобов`язаний, підстава зняття/виключення з обліку - непридатний.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку на підставі рішення приписної комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 (Протокол № 5 від 27.01.2012) за статтею 74 «а» гр. 1 Наказу МОУ № 402 від 2008 року, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_5 № 187 від 05.07.2012. Однак, у військово-обліковому документі Резерв+, сформованому 18.03.2026, відображається інформація про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 (Ратне), категорія обліку військовозобов`язаний, звання – солдат, військово-облікова спеціальність – 999097, потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву, номер в реєстрі Оберіг – 080620231631320900014. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 22.04.2026 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву з якого слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 позовні вимоги позивача не визнає, вважає вимоги позивача ОСОБА_1 безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), як військовозобов`язаний з 18.03.2026. Підставою взяття на військовий облік позивача було розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 (далі- ІНФОРМАЦІЯ_9 ) № 1195/2109 від 04.03.2026. Разом з цим, підставою для поновлення позивача на військовому обліку є результатом проведеної перевірки анонсованої за наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 для встановлення правомірності внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку громадян віком від 22 до 54 років, яких військово-лікарські комісії визнали непридатними до військової служби.

В ході перевірки встановлено, що до Реєстру внесена інформація стосовно виключення позивача з військового обліку. З`ясовано, що жодних медичних документів, які б підтверджували наявність захворювань, що зумовлюють непридатність до військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_6 не зберігається та знищенні за терміном зберігання. Крім того, така інформація відсутня й у Реєстрі, зокрема відсутні документи, які підтверджують наявність інвалідності у позивача. Окрім цього, зазначає, що позивач був визнаний 27.01.2012 приписною комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Однак, фактів визначення придатності позивача до військової служби під час мобілізації не встановлено, так як його вже виключено з військового обліку без проходження ним відповідного медичного огляду в період дії воєнного стану за нормами чинного законодавства, зокрема, рішення про непридатність не затверджене 16 Регіональною військово-лікарською комісією. Наведені вище факти свідчать про те, що внесення відомостей до Реєстру про виключення позивача здійснено без достатніх на те підстав. Одночасно інформує, що вся медична документація щодо проходження у 2012 році позивачем медичного огляду знищена за терміном зберігання відповідно до вимог чинного законодавства з ведення військового обліку. У зв`язку з цим, вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та надуманими.

Також зазначає, що адвокат позивача звертався 20.04.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_6 з адвокатським запитом про надання інформації та копій документів. У відповіді ІНФОРМАЦІЯ_6 від 31.03.2026 вих. № 407 зазначено, про підстави взяття на військовий облік та роз`яснено про відсутність медичних документів, які підтверджують наявність у ОСОБА_1 захворювань, що зумовлюють непридатність до військової служби. Інших письмових рішень відповідача, які б прямо стосувалися відмови у виключенні позивача з військового обліку за результатами розгляду його заяви, матеріали позовної заяви не містять. Відповідач вважає, що ОСОБА_1 не надав доказів про користування засобами Порталу або особистого звернення до ІНФОРМАЦІЯ_6 за місцем перебування на військовому обліку. Фактично позивач звернувся до суду, не ініціювавши належним чином адміністративну процедуру внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, як про особу, яка визнана непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку у правовому режимі. У зв`язку з чим, ІНФОРМАЦІЯ_11 вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», доданого відповідачем до відзиву, стосовно ОСОБА_1 зазначено відомості про медичний огляд: визнаний непридатним з виключенням з військового обліку. Службові відмітки: відновлений на військовий облік згідно Розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 від 04.03.2026. У графі «Взято на військовий облік» зазначено: 18.03.2026 у ІНФОРМАЦІЯ_6 , а причиною взяття вказано «інший випадок». Варто наголосити, що жодних інших підтверджуючих документів, які б свідчили про правомірність взяття на військовий облік позивача до відзиву на позовну заяву відповідачем не долучено.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), що підтверджується відомостями військово-облікового документу сформованого за допомогою застосунку Резерв+, з якого також слідує у графі постанова ВЛК - непридатний з виключенням з військового обліку, дата ВЛК 27.01.2012.

У довідці ІНФОРМАЦІЯ_5 №187 від 05.07.2012 йдеться про те, що рішенням приписної комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 (протокол №5 від 27.01.2012) за статтею 74 «а» гр. 1 Наказу МОУ №402 від 2008 року визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Згідно п.5.7.1 НМО України №342 виключений з військового обліку. Військовий квиток не видавався в зв`язку з відсутністю бланків.

20 березня 2026 року представником позивача, адвокатом Кантелюком Т.-Т. Ю., поданий адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 із проханням надати інформацію про підставу та дату взяття на військовий облік ОСОБА_1 , присвоєння звання «солдат» та військову-облікову спеціальність 999097.

У відповіді на адвокатський запит № 707 від 31.03.2026 другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначив, що позивачу потрібно в обов`язковому порядку пройти повторне ВЛК. У 2026 році громадянин ОСОБА_1 відновлений на військовий облік, у зв`язку з проведенням заходів мобілізаційної підготовки відповідно до ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою визначені обов`язки громадян, а саме: громадяни зобов`язані з`являтися за викликом ТЦК, проходити ВЛК, оновлювати дані. Постанова Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 затверджує порядок призову під час мобілізації. Наказ МОУ №402 від 14.08.2008 визначає порядок повторного направлення на ВЛК та перегляду висновку про непридатність до військової служби. Жодних медичних документів, які б підтверджували наявність у громадянина громадянина ОСОБА_1 захворювань, що зумовлюють непридатність до військової служби у територіальному центрі не зберігається, оскільки особова справа призовника згідно нормативних документів зберігається 5 років.

Відповідач у відзиві інформував суд про те, що вся медична документація щодо проходження у 2012 році позивачем медичного огляду знищена за терміном зберігання відповідно до вимог чинного законодавства з ведення військового обліку.

Також ІНФОРМАЦІЯ_1 до відповіді № 707 від 31.03.2026 долучено витяг із книги протоколів засідань комісій з питань приписки до призовних дільниць Ратнівського та Старовижівського районів Волинської області за 2012 рік. З якого встановлено, що згідно із книгою протоколів засідань комісій з питань приписки до призовних дільниць Ратнівського та Старовижівського районів Волинської області за 2012 рік та згідно протоколу №5 від 27.01.2012 ОСОБА_1 , 1995 року народження, рішенням призовної комісії згідно з Положенням про військово-лікарську експертизу визнаний непридатним до військової служби із виключенням військового обліку. Також зазначено діагноз: вроджена аномалія правої ступні: виражена гіпоплазія і клиновидна деформація першої плюсневої кістки, вивих першого пальця в плюсне-в фаланговому суглобі, варусна деформація першого пальця правої ступні зі стійким, значним порушенням функцій правої ступні. Хворіє з народження. Рішення комісії – визнати непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку за ст. 74а на підставі графи І Наказу МОУ №402-2008 року, №466-2011 року. Згідно ст. 14 п. 9 пп. 9-1 Закону України «Про ВС і ВО»-2006 року, виключити з військового обліку.

У витязі з реєстру «Оберіг» у пункті 34 «Відомості про медичний огляд» наявна інформація про те, що 27.01.2012 Ратнівська ЦРЛ - визнаний непридатним з виключенням з військового обліку по гр. ІІ ст. (наказ Міністерства оборони України «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» від 14.08.2008 №402, зареєстрований в МЮУ 17.11.2008 за №1109/15800). У пункті 37 «Відмітки про взяття, зняття або виключення з обліку» наявний запис про виключення з військового обліку 27.01.2012 (п. 3 ч. 6 ст. 37) визнані непридатними до військової служби, а також відмітка про взяття на військовий облік 18.03.2026 у ІНФОРМАЦІЯ_6 (Ратне).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ) військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ).

Згідно з частиною 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції на 12.11.2011) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які:

1) призвані чи прийняті на військову службу або направлені для проходження альтернативної (невійськової) служби;

2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів;

3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) припинили громадянство України;

6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;

7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

8) не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності;

9) померли.

Частина 6 ст.37 Закону №2232-ХІІ в редакції станом на час звернення позивача до суду, яка діє і на час розгляду спору, має такий зміст:

«Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом;

6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини 5 статті 26 цього Закону.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Отже, всі редакції частини 6 ст.37 Закону №2232-ХІІ на протязі дії спірних правовідносин передбачали в якості однієї з підстав для виключення військовозобов`язаного з військового обліку визнання такого військовозобов`язаного непридатними до військової служби за станом здоров`я.

Суд звертає увагу на те, що ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ визначала і продовжує визначати лише підстави для виключення військовозобов`язаного з військового обліку, а безпосереднє рішення про виключення військовозобов`язаного з військового обліку з підстав, передбачених цієї статтею, приймають районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, на обліку яких перебуває такий військовозобов`язаний, шляхом прийняття керівником (начальником) такого ТЦК та СП відповідного наказу, з подальшим внесенням запису про виключення з військового обліку до військового-облікового документу.

Саме такий порядок прийняття рішення про виключення військовозобов`язаного з військового обліку вбачається з положень Порядку організації та ведення військового обліку, в редакціях, в редакціях, які були чинними на протязі дії спірних правовідносин, тобто з моменту рішення ВЛК від 27.01.2012 і до моменту звернення позивача до відповідача із заявою до суду, а також з положень Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міноборони України від 26.05.2014 №333, та Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міноборони України від 15.09.2022 №280, якими визначені повноваження керівників (начальників) ТЦК та СП приймати відповідні рішення у формі наказів.

При цьому, виключення особи з військового обліку за станом здоров`я свідчить про те, що в розумінні Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» така особа вже не може вважатися військовозобов`язаним, оскільки згідно частини 6 статті 37 цього Закону громадяни України, які визнані непридатними до військової служби, виключаються з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

Згідно із п. 3 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції від 15.01.2026), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які, зокрема, визнані непридатними до військової служби. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі Порядок № 1487 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За нормами п. 15-1 Порядку № 1487 до запровадження електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів призовники, військовозобов`язані та резервісти (за наявності у них дійсних військово-облікових документів) можуть надавати інформацію про зміну своїх облікових даних шляхом подання заяв та відповідних підтвердних документів через центри надання адміністративних послуг, на підставі яких районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, орган СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів вносять зміни до відповідних облікових документів та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Суд зазначає, що згідно підпункту 12 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX (надалі - Закон №3633 від 11.04.2024) військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов`язку, виданий до дня набрання чинності цим Законом, є чинним та не потребує обов`язкової заміни у випадку (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа.

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 "Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа" (надалі Порядок №559) військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.

Порядок №559 містить, зокрема, такі положення, які підлягають врахуванню в межах даного спору:

п.1 - Військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа»;

п.3 - Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

п.4 - У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

З урахуванням наведених нормативних положень суд доходить висновку, що відповідно до підпункту 12 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3633 та пункту 2 Постанови від 16.05.2024 №559 позивач не може нести відповідальність за невидачу йому військового квитка внаслідок відсутності відповідних бланків.

А тому, інформація зазначена у довідці від 05.07.2012 за умови незаперечення відповідачем обставин проходження позивачем ВЛК 27.01.2012 стосовно визнання позивача рішенням ВЛК непридатним до військової служби та виключення позивача з військового обліку, яка не відповідає актуальній інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, роздруківку з якого долучив позивач до матеріалів справи, не може вважатися недійсним згідно п.3 Порядку №559, у силу закріпленого в ст.58 Конституції України принципу незворотності дії законів в часі.

Відповідно, відсутність в Реєстрі інформації про виключення позивача з військового обліку за станом здоров`я з 27.01.2012 обумовлена тим, що визначені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» органи ведення цього Реєстру не внесли до нього таку інформацію.

Виходячи з викладеного, суд вважає безпідставними посилання відповідача на знищення відповідних медичних документів: акта огляду, постанови, довідки військово-лікарської комісії або медичних висновків ВЛК щодо наявності певних захворювань чи наявності інвалідності та непридатності особи до військової служби, оскільки, по-перше - законодавство, яке діяло як на час прийняття медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 (ВЛК) рішення від 27.01.2012 про визнання позивача непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку, так і на даний час не передбачає вручення призовнику, військовозобов`язаному та резервісту рішення (постанови, висновку) ВЛК за результатами проведеної військово-лікарсько комісії; по-друге - як вже зазначено вище, зазначене рішення ВЛК є лише підставою для прийняття керівником військового комісаріату або керівником ТЦК та СП рішення про виключення з військового обліку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у межах цього спору позивачем доведений факт виключення його з військового обліку27.01.2012 за станом здоров`я згідно ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ шляхом прийняття керівником уповноваженого на те органу - ІНФОРМАЦІЯ_4 рішення про виключення позивача з військового обліку, яке на час виникнення спірних відносин було прийнято у законний спосіб на підставі рішення медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 (ВЛК) рішення від 27.01.2012.

Відповідно, факт виключення позивача з військового обліку з 27.01.2012 за станом здоров`я свідчить про те, що в розумінні Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» позивач з цієї дати вже не є військовозобов`язаним, оскільки згідно ч.6 ст.37 цього закону громадяни України, які визнані непридатними до військової служби, виключаються з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у пункті 39 постанови від 21.05.2025 року по справі №280/2880/24.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство України не містить положень, які б автоматично скасовували чинність висновків ВЛК про непридатність до військової служби за станом здоров`я та рішень про виключення з військового обліку військовозобов`язаних, що були прийнятими уповноваженими на те органами до набрання чинності нормативно-правовими актами, прийнятими вже під час введення в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, і якими були внесенні суттєві зміни в регулювання спірних правовідносин, в тому числі і в процедуру виключення з військового обліку за станом здоров`я.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстр) інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно ч.8 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно з ч.8 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно п.2 ч.1 ст.9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Відповідно до п.4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 (далі - Порядок №559) передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Аналізуючи вищевказане суд доходить висновку, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру до обов`язку яких належить, зокрема, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов`язаними. У разі виявлення розбіжностей у військово-облікових документах з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, така особа повинна звернутися до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку із відповідною заявою та всіма необхідними документами, або у паперовій формі або в електронній формі.

Відповідно до абзацу вісімнадцятого пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до довідки від 05.07.2012 № 187 позивач визнаний непридатним до військової служби на підставі ст.71 «а» графи 1 Наказу МОУ №402 від 2008 року з виключенням з військового обліку. Тобто, у відповідача виник обов`язок виключити позивача з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ та внести відповідні дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач такий обов`язок не виконав, що і зумовило відсутність в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення позивача з військового обліку на час звернення позивача до відповідача із заявою про внесення таких даних до Реєстру.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення даних про перебування позивача на військовому обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є протиправними.

Щодо виправлення відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» шляхом приведення відомостей у відповідність суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

Аналізуючи матеріали справи судом встановлено, що відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 №187 від 05.07.2012 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби із зняттям із військового обліку і виключений з військового обліку, така довідка засвідчена печаткою та підписом виконувача обов`язків військового комісара.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

Як визначено пунктом 4 Порядку №559 виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру військовозобов`язаних, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.

У разі невідповідності відомостей, зазначених у військовому квитку відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку у паперовій формі або в електронній формі.

Таким чином, з аналізу положень Порядку № 559 вбачається, що у разі виявлення розбіжностей у військово-облікових документах з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, така особа повинна звернутися за місцем перебування на військовому обліку із відповідною заявою та всіма необхідними документами, або у паперовій формі або в електронній формі.

При прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб`єкт владних повноважень повинен вчинити, та у цьому випадку вказана бездіяльність стосується саме не виключення з військового обліку позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

У постанові КАС ВС від 11.09.2025 у справі № 380/12477/23 зазначено, що у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права з виходом за межі позовних вимог є визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про непридатність до військової служби і виключення з військового обліку позивача та зобов`язання відповідача внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо непридатності до військової служби і виключення з військового обліку позивача відповідно до військово-облікових документів із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на наведені положення закону, суд вважає належним і достовірним доказом довідку ІНФОРМАЦІЯ_4 №187 від 05.07.2012, оскільки така не заперечена відповідачем і доказів на її спростування відповідачем не надано.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Щодо доводів відповідача про те, що з метою занесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» стосовно визнання не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку позивачу необхідно пройти військово-лікарську комісію при другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_6 та погодити висновок 16-ю регіональною військово-лікарською комісією (м. Львів), суд зазначає таке.

Відповідно до частини тринадцятої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби, наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення № 402).

Згідно із пунктом 1.1 глави 1 розділу I, це Положення визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу, та поширюється в тому числі на військовозобов`язаних, для яких військово-лікарська експертиза проводиться військово-лікарськими комісіями, утвореними в закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України та при закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Пунктом 1.2 розділу I Положення № 402 встановлено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби військовозобов`язаних.

Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд військовозобов`язаних; визначення ступеня придатності до військової служби.

Відповідно до пункту 2.1 розділу I Положення № 402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання. Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК. Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів. Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Згідно із пунктом 2.2 Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать:

Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);

ВЛК регіону.

Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Відповідно до підпункту 2.4.2 пункту 2.4 розділу I Положення № 402, ВЛК регіону з питань військово-лікарської експертизи підпорядковуються усі позаштатні ВЛК регіону. Підпунктом 2.4.3 пункту 2.4 розділу I Положення № 402 встановлено, що за рішенням ЦВЛК на ВЛК регіону, незалежно від адміністративно-територіальної зони відповідальності ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи, покладається розгляд, контроль, затвердження постанов позаштатних постійно діючих ВЛК.

Згідно із підпунктом 2.4.5 пункту 2.4 розділу I Положення № 402 ВЛК регіону має право приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Згідно із підпунктом 2.5.1 пункту 2.5 розділу I Положення № 402, до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать ВЛК ТЦК та СП.

Згідно із підпунктом 2.8.1 пункту 2.8 розділу I Положення № 402 ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП. Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій при ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК.

Відповідно до підпункту 2.8.2 пункту 2.8 розділу I Положення № 402 ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.

Згідно із підпунктами 2.8.3, 2.8.4 пункту 2.8 розділу I Положення № 402 ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.

На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян.

Відповідно до підпункту 2.8.5 пункту 2.8 розділу I Положення № 402 у порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. У воєнний час перевірка свідоцтв про хворобу з постановами про непридатність до військової служби проводиться за наданими на розгляд з ТЦК та СП медичними документами, а за медичними показаннями - шляхом проведення контрольного медичного огляду перед направленням на затвердження в штатні ВЛК.

Згідно із пунктами 1.2, 1.4 розділу II Положення № 402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Медичний огляд громадян, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення та допризовників, проводиться в порядку, визначеному таблицею. Пунктом 10 вказаної таблиці встановлено, що медичному огляду у ВЛК ТЦК та СП підлягають військовозобов`язані особи рядового сержантського, старшинського та офіцерського складу які призиваються та проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за II, III Графами Розкладу хвороб, ТДВ, за якими проводиться медичний огляд, залежно від військового звання.

Відповідно до підпунктів 2.4.3, 2.4.5 пункту 2.4 розділу I Положення № 402 (в редакції пункту станом на дату прийняття рішення ВЛК 07.07.2022), за рішенням ЦВЛК на ВЛК регіону покладається розгляд, контроль, затвердження постанов позаштатних постійно діючих ВЛК, організованих при військових частинах, які дислокуються на території регіону, незалежно від підпорядкування. ВЛК регіону має право приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК.

Згідно із підпунктом 2.10.1 пункту 2.10 розділу I Положення № 402 (в редакції пункту станом на дату прийняття рішення ВЛК 27.01.2012 відносно позивача), ВЛК військового комісаріату створюється у районному (міському) військовому комісаріаті в установленому законодавством порядку за узгодженням із заінтересованими органами.

Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій у військових комісаріатах Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва створюються відповідно Кримська республіканська, обласні та Київська міська ВЛК в установленому законодавством порядку за узгодженням із заінтересованими органами.

Згідно із підпунктом 2.10.3 пункту 2.10 розділу I Положення № 402 (в редакції пункту станом на дату прийняття рішення ВЛК 27.01.2012 відносно позивача), ВЛК військового комісаріату Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) військового комісаріату, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.

Відповідно до пункту 3.8 розділу II Положення № 402, (в редакції пункту станом на дату прийняття рішення 27.01.2012 відносно позивача), за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов`язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов: "Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час"; "Обмежено придатний до військової служби"; "Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю (вказати спеціальність)"; "Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю (вказати спеціальність)"; "Придатний до військової служби".

Відповідно до пункту 3.8 розділу II Положення № 402 (в редакції пункту станом на дату звернення позивача в суд та прийняття рішення), постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу. Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення), постанови про тимчасову непридатність оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). Згідно із пунктом 20.2 розділу II Положення № 402, постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК. Постанови позаштатних ВЛК, які сформовані в електронній формі та підлягають затвердженню штатною ВЛК відповідно до цього Положення, затверджуються протоколом засідання відповідної штатної ВЛК (додаток 20). Постанови позаштатних ВЛК, які сформовані в паперовій формі, затверджуються в порядку, передбаченому пунктом 22.4 глави 22 цього розділу.

Відтак, суд приходить до висновку, що на дату прийняття рішення ВЛК 27.01.2012 відносно позивача постанови ВЛК районних ТЦК та СП, які оформлялися довідками ВЛК згідно із додатком 4 до Положення № 402, не підлягали затвердженню штатною ВЛК, але могли бути переглянуті обласними ВЛК із прийняттям іншого рішення щодо статусу позивача відносно військового обов`язку.

Аналогічного висновку дійшли Сьомий апеляційний адміністративний суд у справі №560/10990/25 (постанова від 10.12.2025), Другий апеляційний адміністративний суд у справі № 480/5355/25 (постанова від 08.12.2025), Перший апеляційний адміністративний суд у справі №280/8299/24 (постанова від 11.12.2025).

Суд при вирішенні спору враховує, що відповідачем рішення ВЛК від 27.01.2012 не оскаржувалася, матеріали для її перегляду до штатної ВЛК не направлялися, доказів визнання її протиправною чи скасування суду не надано, внаслідок чого у суду відсутні правові підстави погодитися із твердженнями відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно із ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про визнання непридатним ОСОБА_1 до військової служби з виключенням з військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про визнання непридатним ОСОБА_1 до військової служби з виключення з військового обліку відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 №187 від 05.07.2012 на підставі рішення приписної комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 (протокол №5 від 27.01.2012).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 10 липня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- ІНФОРМАЦІЯ_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Головуючий суддя Грицюк Р.П.