Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №480/1382/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року Справа № 480/1382/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1382/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 23 липня 2024 року по 13 лютого 2026 року, але не більше шести місяців, у сумі 159914,4 гривні;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 23 липня 2024 року по 13 лютого 2026 року, але не більше шести місяців, у сумі 159914,4 гривні.

Свої вимоги мотивує тим, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі № 480/8686/24 відповідач 13.02.2026 виплатив позивачу належні при звільненні суми грошового забезпечення у розмірі 90454,34 грн. Оскільки позивача виключено зі списків особового складу з 23.07.2024, а повний розрахунок проведено лише 13.02.2026, позивач вважає, що має право на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 159914,40 грн.

Ухвалою суду від 06.03.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що положення ст. 116, 117 КЗпП України не поширюються на правовідносини щодо проходження військової служби, а спірні суми були виплачені позивачу на виконання судового рішення, що, на думку відповідача, виключає підстави для нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, встановив такі обставини.

Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ від 22.07.2024 № 803-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 23.07.2024.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі № 480/8686/24 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 01.10.2022 до 19.05.2023, грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки, з урахуванням виплачених сум.

13.02.2026 відповідач виплатив позивачу на виконання вказаного рішення 90454,34 грн.

Вважаючи, що відповідачем несвоєчасно проведено повний розрахунок при звільненні та не виплачено середній заробіток за час затримки такого розрахунку, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частин другої, третьої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно із положеннями статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Спеціальним законодавством, яке регулює порядок проходження військової служби та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, не встановлено відповідальності за несвоєчасне проведення остаточного розрахунку при звільненні. У зв`язку з цим до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статей 116, 117 КЗпП України.

З метою визначення розміру середнього заробітку Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 08.02.1995 № 100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно із пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що у разі невиплати звільненій особі всіх належних їй сум у день звільнення у такої особи виникає право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, але не більш як за шість місяців.

Як встановлено судом, на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі № 480/8686/24 відповідачем 13.02.2026 виплачено позивачу 90454,34 грн.

При цьому вказане судове рішення не створило нове право позивача на відповідні виплати, а лише підтвердило порушення його права на отримання належного грошового забезпечення у правильному розмірі. Отже, такі суми були належними позивачу при звільненні, а їх фактична виплата 13.02.2026 свідчить про проведення остаточного розрахунку поза межами строку, визначеного статтею 116 КЗпП України.

Доводи відповідача про те, що положення статей 116, 117 КЗпП України не поширюються на військовослужбовців, суд відхиляє, оскільки, як було зазначено вище, спеціальним законодавством не врегульовано питання відповідальності за несвоєчасне проведення остаточного розрахунку при звільненні з військової служби.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 06.06.2018 у справі № 803/1105/16 також наголосив на правомірності посилання судів попередніх інстанцій в аналогічних правовідносинах на норми трудового законодавства, вказавши, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Також суд не приймає доводи відповідача про те, що спірні кошти були виплачені на виконання судового рішення, оскільки предметом цього спору є не відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання судового рішення, а відповідальність за непроведення повного розрахунку з позивачем у день звільнення.

Оскільки позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 23.07.2024, відповідач мав провести з ним остаточний розрахунок саме у цей день. Відтак першим днем затримки розрахунку при звільненні є 24.07.2024.

З урахуванням обмеження, встановленого статтею 117 КЗпП України, середній заробіток підлягає нарахуванню та виплаті за період з 24.07.2024 по 23.01.2025 включно, тобто за 184 календарні дні.

Згідно з наданою позивачем довідкою про доходи, за травень 2024 року грошове забезпечення позивача становило 26507,40 грн, за червень 2024 року - 26507,40 грн. Загальний розмір грошового забезпечення за два місяці становить 53014,80 грн.

Середньоденний розмір грошового забезпечення позивача становить 869,10 грн, виходячи з такого розрахунку: (26507,40 грн + 26507,40 грн) / 61 календарний день = 869,10 грн, а тому сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 159914,40 грн (869,10 грн х 184 календарні дні).

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано розрахунок позивача та не доведено відсутність підстав для нарахування і виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином, суд визнає про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.07.2024 по 13.02.2026, але не більше шести місяців, у сумі 159914,40 гривні.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.07.2024 по 13.02.2026, але не більше шести місяців, у сумі 159914,40 гривні.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал