Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №460/9569/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2026 року м. Рівне№460/9569/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

03.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.04.2026 №262440033637, яким відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком на умовах пункту 4 частини 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком з 20.04.2026 відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як особі зі статусом учасника бойових дій по досягненню 55 років, зарахувавши до його загального страхового стажу період: роботи з 04.06.1996 по 24.01.2000, з 01.10.2018 по 28.09.2022 в закладі з надання психіатричної допомоги у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції у пільговому обчисленні (один місяць участі за три місяці служби) з 06.10.2015 по 06.01.2016 та з 20.01.2016 по 01.07.2016; безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, у пільговому обчисленні (один місяць участі за три місяці служби) з 29.09.2022 по 31.12.2022.

Ухвалою від 04.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №460/9569/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з позовною заявою, вимоги ОСОБА_1 , ґрунтуються на тому, що маючи статус учасника бойових дій після набуття 55-річного віку, позивач звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України з письмовою заявою про призначення пенсії на умовах п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності, вказана заява була розглянута відповідачем та прийнято рішення від 28.04.2026 №262440033637 про відмову у призначенні пенсії позивачу у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (25 років). Страховий стаж позивача розрахований відповідачем склав 22 роки 03 місяці 09 днів. Окрім того позивач стверджує, що з розрахунку стажу, як додатку до рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії вбачається, що відповідачем не зараховано періоди: роботи з 04.06.1996 по 24.01.2000, з 01.10.2018 по 28.09.2022 в КЗ “Урвенський психоневрологічний інтернат”, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції у пільговому обчисленні (один місяць участі за три місяці служби) з 06.10.2015 по 06.01.2016 та з 20.01.2016 по 01.07.2016 та безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, у пільговому обчисленні (один місяць участі за три місяці служби) з 29.09.2022 по 31.12.2022. На думку позивача, вказана відмова є протиправною та такою, що порушує гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.

З огляду на вказане, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій та досяг 55-річного віку, що не заперечується відповідачем.

20.04.2026 позивач звернувся до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч.1 ст.115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Вказана заява позивача була розглянута за принципом екстериторіальності.

28 квітня 2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №262440033637 про відмову у призначенні/перерахунку пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". В якості підстави для відмови у вказаному рішенні зазначено про відсутність у позивача необхідного страхового стажу роботи.

Як стверджує позивач, із листа Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 06.05.2026 №1700-0202-8/36982 та розрахунку стажу, який є додатком до рішення про відмову в призначенні пенсії, вбачається, що відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача такі періоди: роботи з 04.06.1996 по 24.01.2000, з 01.10.2018 по 28.09.2022 у Комунальному закладі «Урвенський психоневрологічний інтернат». Відмова обґрунтована тим, що вказаний заклад є стаціонарною установою соціального захисту населення (закладом соціального забезпечення), а не медичним закладом, у зв`язку з чим чинним законодавством не передбачено пільгове обчислення (у подвійному розмірі) стажу роботи в цій установі; проходження військової служби (у пільговому обчисленні з розрахунку один місяць участі за три місяці служби) з 06.10.2015 по 06.01.2016 та з 20.01.2016 по 01.07.2016 — під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення АТО; з 29.09.2022 по 31.12.2022 — під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Неможливість пільгового обчислення вказаних періодів військової служби відповідач мотивував тим, що пільговий порядок обчислення стажу роботи діяв лише до 31.12.2003, а починаючи з 01.01.2004 військова служба у складі діючої армії в період бойових дій зараховується до страхового стажу у пільговому обчисленні виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років».

Не погоджуючись з рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Конституції України).

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 115 розділу ХІV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають:

4) військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/ або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/ або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Відтак, відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV чоловіки мають право на призначення пенсії за умов досягнення 55 років, наявності страхового стажу не менше 25 років та належності до однієї з восьми категорій осіб, перелічених у пункті 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV.

Суд з матеріалів справи встановив, що позивач на дату звернення до відповідача із заявою про призначення дострокової пенсії за віком досягнув 55-річного віку, тобто умова наявності необхідного віку для призначення дострокової пенсії за віком відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV, позивачем дотримано.

Крім того, належність позивача до категорії осіб перелічених у пункті 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV відповідачем не заперечується за змістом спірного рішення та підтверджується наявними у справі доказами.

Водночас, зі змісту оскаржуваного рішення від 28.04.2026 слідує, що страховий стаж позивача становить 22 роки 03 місяці 9 днів, що за умов призначення дострокової пенсії за віком згідно положень пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV є недостатнім, оскільки вказаною нормою передбачено наявність у чоловіків страхового стажу не менше 25 років.

Обґрунтовуючи свою позицію позивач посилається на пункт 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-VI та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей, яке затверджено Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530 та зазначає, що період його участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, зокрема з 06.10.2015 по 06.01.2016, з 20.01.2016 по 01.07.2016 та з 29.09.2022 по 31.12.2022 підлягають зарахуванню до його стажу з розрахунку один місяць служби за три місяці.

Суд зазначає, що статтею 24 Закону №1058 передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно зі статтею 57 Закону №1788-XII військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 11 статті 11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та «Про військовий обов`язок і військову службу».

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (абзац 5 статті 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Як вже було зазначено, відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону №2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Подібні правовідносини та норми права, які їх регулюють, були предметом розгляду у Верховному Суді і у постановах від 05.06.2018 у справі №348/347/17, від 30.07.2019 у справі №346/1454/17, від 02.04.2020 у справі №185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16.06.2020 у справі №185/7049/16-а, від 18.01.2023 у справі №1.380.2019.003739, від 21.03.2023 у справі №160/6146/19, у яких Верховний Суд дійшов висновку про те, що аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах один місяць служби за три місяці.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі - Положення №530).

Пунктом 2.3 розділу 2 Положення №530 передбачено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу): один місяць служби за три місяці:

- участь у бойових діях у воєнний час;

- час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, одержаних військовослужбовцями у військових частинах, штабах та установах, які входили до складу діючої армії;

- час перебування під вартою, час відбуття покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і надалі реабілітованих;

- час виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, - з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1988 року;

- час виконання обов`язків у складі національного контингенту і національного персоналу відповідно до Закону України «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки»;

- час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;

- період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення;

- час служби, зазначений у постанові Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №30 «Про пільги щодо обчислення вислуги років військовослужбовцям Збройних Сил України, які брали участь в операціях Миротворчих Сил ООН» (зі змінами);

- час проходження служби військовослужбовцями Служби безпеки України, направленими у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичних установ України, їх співробітників та членів їх сімей;

- інші періоди, зазначені в підпункті а пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (зі змінами);

- крім вищезазначених, періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР, які підлягають зарахуванню до вислуги років на пенсію на пільгових умовах, наведені в додатку 2 до цього Положення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.92 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб», встановлено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах (один місяць служби за три місяці), зокрема:

- участь у бойових діях у воєнний час;

- час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;

- період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

- час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Кабінет Міністрів України постановою від 16.02.2022 №119 (набрала чинності 19.02.2022) вніс зміни до п.3 Порядку №393, внаслідок чого пільгове обчислення календарної вислуги стало можливе тільки для визначення розміру пенсії, а не її призначення.

Водночас, вирішуючи спір судом встановлено, що 28 серпня 2025 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/13694/22 визнано протиправними та нечинними:

- пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393»;

- підпункт 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393»;

- пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393»;

- пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393».

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19 та від 08 грудня 2025 року у справі №440/254/25).

Враховуючи звернення позивача із заявою до пенсійного органу у квітні 2026 року, слід застосувати приписи п. 3 Порядку №393 (в редакції, що діяла до внесення змін згідно Постанови №119 і яка діє наразі).

Подібний висновок досягнуто Верховним Судом у постанові від 13 травня 2026 року у справі №420/21549/25.

Аналіз п. 3 Порядку №393 свідчить, що пільгове обчислення календарної вислуги можливе й для призначення пенсії, а не лише для визначення її розміру.

Системний аналіз наведеної вище норми дає суду підстави для висновку, що зарахування часу проходження служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях, зараховується у трикратному розмірі незалежно від того, який вид пенсії призначається та за яким законом вона призначається. Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на щомісячне пенсійне забезпечення, а зі спеціальним статусом, якого ці особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу, що узгоджується з положеннями статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У контексті спірних правовідносин суд зазначає, що законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII).

Відповідно до статті 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно із статтею 5 Закону №3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пункт 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 визначає перелік документів, які подаються до заяви про призначення пенсії за віком. Підпункт 6 цього пункту вказує на документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком, серед яких:

довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 (далі - Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій), або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв`язку з військовою агресією російської федерації;

документи про проходження військової служби (служби);

посвідчення учасника бойових дій.

При зверненні з заявою про призначення пенсії позивач подав до пенсійного органу посвідчення серії НОМЕР_1 від 03.06.2016 року, що підтверджує статус учасника бойових дій.

Одночасно була подана довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України», видана Військовою частиною польова пошта НОМЕР_2 Міністерства оборони України від 26.10.2016 №4/7961, якою підтверджується факт, що ОСОБА_1 дійсно в періоди:

з 06.10.2015 по 06.01.2016 та з 20.01.2016 по 01.07.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Окрім того, позивачем була подана довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України видана Військовою частиною НОМЕР_3 Міністерства оборони України, від 09.04.2024 №450, якою підтверджується факт, що ОСОБА_1 дійсно в періоди:

з 29.09.2022 по 31.12.2022 безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в безпосередньо в районі та період здійснення зазначених заходів в м. Біляївка, Одеської області.

Отже, вказаними доказами у повній мірі підтверджується, участь позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції з 06.10.2015 по 06.01.2016 та з 20.01.2016 по 01.07.2016, а також участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 29.09.2022 по 31.12.2022, що підлягають зарахуванню до стажу роботи (служби) у пільговому обчисленні із розрахунку один місяць служби за три місяці

Водночас, як слідує з наявного у матеріалах справи розрахунку стажу позивача (форма РС-право) до загального страхового стажу позивача період безпосередньої участі в обороні України у зв`язку з військовою агресією російської федерації зараховано в календарному обчисленні, натомість періоди безпосередньої участі у бойових діях (як в антитерористичній операції) з 06.10.2015 по 06.01.2016 та з 20.01.2016 по 01.07.2016 взагалі не зараховані до страхового стажу.

Враховуючи наведене в сукупності суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірності спірного рішення №262440033637 від 28.04.2026 про відмову позивачу у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV, що має наслідком його скасування, оскільки до стажу позивача належало зарахувати спірні періоди його участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції, а також участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з розрахунку один місяць служби за три місяці.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині бездіяльності відповідача щодо не зарахування до загального страхового стажу періоду його роботи із 04.06.1996 по 24.01.2000, з 01.10.2018 по 28.09.2022 у закладі з надання психіатричної допомоги в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд враховує таке.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV від 09.07.2003 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також - Інструкція №58).

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58).

Відповідно до записів трудової книжки позивача Серія НОМЕР_4 , дата заповнення 19.09.1988:

Запис №8 від 04.06.1996 – Урвенський психоневрологічний інтернат. Прийнятий

робітником по самообслуговуванню (наказ №66 від 4.06.96р.);

Запис №9 від 14.07.97р. – переведений на посаду санітара-палатного (Наказ №115к

від 14.07.97р.);

Запис №10 від 16.12.1999 – Переведено на посаду дезинфектора (Наказ №149 від

16.12.99р.);

Запис №11 від 24.01.2000 – Звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП України

(Наказ №7 від 24.01.2000р.).

Запис №25 від 01.10.2018 – прийнятий на роботу молодшою медичною сестрою

(санітаркою палатною) КЗ “Урвенський психоневрологічний інтернат” РОР (наказ від

27.09.2018 №43-к);

Запис №26 від 01.08.2020 – переведений на посаду молодшої медичної сестри

(санітарки супровідниці) (наказ від 03.08.2020 №34-к);

Запис №27 від 31.12.2024 – звільнено у порядку переведення в КЗ «Здолбунівський

геріатричний пансіонат» РОР (п. 5 ст. 36 КЗпП) (наказ від 31.12.2024 №57-к).

Суд зазначає, що трудова книжка містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття на роботу, місце роботи, найменування посади та накази, на підставі яких позивач прийнята/переведена на таку посаду (роботу).

Судом встановлено, що на запит позивача щодо правових підстав незарахування у пільговому розмірі окремих періодів роботи, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 06.05.2026 №1700-0202-8/36982 зазначило, що Комунальний заклад “Урвенський психоневрологічний інтернат” за своїм правовим статусом є стаціонарною установою соціального захисту населення (закладом соціального забезпечення), а не медичним закладом.

З огляду на зазначене, відповідач обґрунтовує свої заперечення тим, що періоди роботи позивача з 04.06.1996 по 24.01.2000, з 01.10.2018 по 28.09.2022 були зараховані до його загального страхового стажу в одинарному розмірі на підставі та відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а підстави для їх пільгового обчислення відсутні.

Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637)

У пункті 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Факт роботи позивача, зокрема й у спірний період з 04.06.1996 по 24.01.2000, з 01.10.2018 по 28.09.2022 у закладі з надання психіатричної допомоги відповідачем не заперечується та додатково підтверджується довідкою про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 31.03.2026 №368, виданою Комунальним закладом «Здолбунівський геріатричний пансіонат» Рівненської обласної ради (правонаступник Комунального закладу «Урвенський психоневрологічний інтернат» Рівненської обласної ради).

За змістом вказаної довідки підтверджується реорганізація Комунального закладу «Урвенський психоневрологічний інтернат» Рівненської обласної ради шляхом приєднання згідно Рішення Рівненської обласної ради від 16.02.2024 року №886 до комунального закладу «Здолбунівський геріатричний пансіонат» Рівненської обласної ради.

Таким чином, як вважає відповідач, період роботи позивача 04.06.1996 по 24.01.2000, з 01.10.2018 по 28.09.2022 зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі, відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В силу правового регулювання пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000р. №1489-III заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги; психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров`я, посад фахівців у галузі охорони здоров`я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров`я» від 28.10.2002р. №385, зокрема затверджено Перелік закладів охорони здоров`я, який, серед інших, містить заклад з надання психіатричної допомоги (п.п. 1.1 п. 1 Переліку закладів охорони здоров`я).

Пунктом 6 Переліку до закладів охорони здоров`я віднесено установи/заклади системи соціального захисту населення.

Згідно із пунктом 20 пояснень до Переліку закладів охорони здоров`я, установи/заклади системи соціального захисту населення - структурні підрозділи установ/закладів соціального захисту та/або їх відокремлені структурні підрозділи, які надають медичну допомогу громадянам похилого віку або особам з інвалідністю.

Відповідно до пункту 22 пояснень до Переліку закладів охорони здоров`я, заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.

Заклад з надання психіатричної допомоги це психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги, і відповідно до Типового положення про психоневрологічний інтернат, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 №957, психоневрологічний інтернат є стаціонарним інтернатним закладом для соціального захисту, що утворюється для тимчасового або постійного проживання/ перебування осіб із стійкими інтелектуальними та/або психічними порушеннями, які за станом здоров`я потребують стороннього догляду, соціально-побутового обслуговування, надання медичної допомоги, соціальних послуг та комплексу реабілітаційних заходів і яким згідно з висновком лікарської комісії за участю лікаря психіатра не протипоказане перебування в інтернаті.

Судом встановлено, що Урвенський психоневрологічний інтернат є юридичною особою, стаціонарним інтернатним закладом для соціального захисту, предметом діяльності якого є надання послуг догляду із забезпеченням проживання, в тому числі дорослих і літніх людей, які потребують догляду через психічні захворювання.

Суд враховує, що вирішальним є не формальна назва установи, а характер виконуваних функцій, умови праці, а також фактичне здійснення медичного та лікувально-профілактичного забезпечення осіб, які перебувають у такій установі, забезпечення надання психіатричної допомоги.

У своїй діяльності інтернат керується Конституцією та законами України, Конвенцією про права осіб з інвалідністю, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та Мінсоцполітики, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням (пункт 3).

Пунктом 5 Типового положення визначено, що основними завданнями інтернату є:

1) забезпечення прав та інтересів підопічних, створення належних умов для проживання/перебування, соціально-побутового обслуговування, денної зайнятості (заняття творчістю, дозвілля, навчання, добровільна праця тощо) та надання медичної допомоги підопічним;

2) надання соціальних послуг підопічним (стаціонарний догляд, соціальна реабілітація, представництво інтересів).

Інтернат може надавати послуги з підтриманого проживання, паліативного/хоспісного та денного догляду, соціальної адаптації, кризового та екстреного втручання, консультування.

Інтернат може надавати безоплатні та платні соціальні послуги (в межах наявних можливостей) відповідно до законодавства.

Тарифи на платні соціальні послуги встановлюються інтернатом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2005 №268 Про затвердження Порядку регулювання тарифів на платні соціальні послуги (Офіційний вісник України, 2005, №15, ст. 759) і затверджуються засновником;

3) проведення комплексу реабілітаційних заходів відповідно до індивідуального плану реабілітації, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Відповідно до пункту 7 Типового положення, підопічним гарантується, зокрема, надання медичної допомоги, у тому числі екстреної, за наявності медичних показань, консультації, стаціонарне лікування на базі закладів охорони здоров`я відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 14 Типового положення, медична допомога в інтернаті може надаватися у разі:

провадження господарської діяльності з медичної практики;

укладення договорів із закладами охорони здоров`я та/або медичними працівниками.

Інтернат може провадити господарську діяльність з придбання, перевезення, зберігання, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, дозволених до застосування в Україні.

Для провадження господарської діяльності з медичної практики та зберігання, перевезення, придбання, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770 (Офіційний вісник України, 2000, №19, ст. 789), інтернат одержує ліцензію у порядку, встановленому Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

З урахуванням вищенаведеного психоневрологічний інтернат належить до закладу охорони здоров`я, в якому надається психіатрична допомога, тому за правилами ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи позивача з 04.06.1996 по 24.01.2000, з 01.10.2018 по 28.09.2022 у Комунальному закладі «Урвенський психоневрологічний інтернат» Рівненської обласної ради підлягає зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі №214/3705/17, від 08 червня 2022 року у справі №510/1593/16-а у яких суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах, закладах з надання психіатричної допомоги, після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічні висновки відображені у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22, від 16 квітня 2026 року у справі №160/27045/24.

Станом на день звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії положення статті 60 Закону №1788-ХІІ в частині, що стосується пільг по обчисленню стажу за роботу в закладі з надання психіатричної допомоги, залишилися без змін, отже, норми чинного законодавства, що регулюють питання пенсійного забезпечення, передбачають пільгове (в подвійному розмірі) обчислення страхового стажу за таку роботу

Відповідно до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Отже, відмова відповідача зарахувати до стажу позивача у подвійному розмірі періоди роботи в закладі з надання психіатричної допомоги не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправною.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 27.04.2023 в справі №160/14078/22, від 08.06.2022 в справі №689/1593/16-а, від 08.06.2022 в справі №510/1593/16-а, від 20.04.2022 в справі №214/3705/17, від 22.12.2021 у справі №688/2916/17, від 27.02.2020 у справі №462/1713/17, від 23.01.2019 у справі №485/103/17 та від 04.12.2019 у справі №689/872/17, які були враховані судом при вирішенні спірних правовідносин.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Суд також зазначає, що у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом №1058-IV та Законом №1788-ХІІ вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон №1058-IV.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення", то він мав би виключити із Закону України "Про пенсійне забезпечення" усі інші положення, чого зроблено не було.

З огляду на вищезазначене, відповідно до статті 60 Закон №1788-ХІІ та пункту 16 "Прикінцеві положення" Закон №1058-IV період роботи позивача в КЗ “Урвенський психоневрологічний інтернат” з 04.06.1996 по 24.01.2000, з 01.10.2018 по 28.09.2022 підлягає зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі.

Отже, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача під час призначення позивачу пенсії за віком щодо не зарахування до загального страхового стажу періоду роботи позивача з 04.06.1996 по 24.01.2000, з 01.10.2018 по 28.09.2022 у подвійному розмірі.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи зміст спірних правовідносин, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання відповідача:

призначити ОСОБА_1 пенсію за віком як учаснику бойових дій з 20.04.2026, зарахувавши до його загального страхового стажу період: роботи з 04.06.1996 по 24.01.2000, з 01.10.2018 по 28.09.2022 в закладі з надання психіатричної допомоги у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції у пільговому обчисленні (один місяць участі за три місяці служби) з 06.10.2015 по 06.01.2016 та з 20.01.2016 по 01.07.2016; безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, у пільговому обчисленні (один місяць участі за три місяці служби) з 29.09.2022 по 31.12.2022.

Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.04.2026 №262440033637, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком на умовах пункту 4 частини 1 ст. 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 20.04.2026 відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як особі зі статусом учасника бойових дій по досягненню 55 років, зарахувавши до його загального страхового стажу період: роботи з 04.06.1996 по 24.01.2000, з 01.10.2018 по 28.09.2022 в закладі з надання психіатричної допомоги у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції у пільговому обчисленні (один місяць участі за три місяці служби) з 06.10.2015 по 06.01.2016 та з 20.01.2016 по 01.07.2016; безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, у пільговому обчисленні (один місяць участі за три місяці служби) з 29.09.2022 по 31.12.2022.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 10 липня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26,м. Дніпро,Дніпропетровська обл.,49094, ЄДРПОУ/РНОКПП 21910427)

Суддя Н.В. Друзенко