Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №420/2885/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2885/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузьменко Н.А., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС” до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картку відмови, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС” до Одеської митниці в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500080/2025/000056/2 від 30.10.2025;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA5080/2025/000193 від 30.10.2025.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 19.05.2025 між компанією SRS CONTAINER LLC (Майямі) та ТОВ “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС” укладено контракт №19/05/25, згідно якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується купити Товари, найменування, кількість, номенклатура та ціна яких за кожним окремим постачанням вказуються в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту (надалі - Товар). З метою митного оформлення товару, який поставляються за вищевказаним контрактом, декларант ФОП ОСОБА_1 , подав до Одеської митниці митну декларацію типу “ІМ40ДЕ” №25UA500080011855U9 від 30.10.2025 та підтверджуючі митну вартість товару документи.

Позивач надав до митного органу разом із митною декларацією достатні документи, які підтверджують дані, вказані у МД, у тому числі й митну вартість заявленого товару, які також підтвердили заявлену митну вартість товару, однак, митний орган не надав цим документам належної оцінки, не провів об`єктивного та повного дослідження цих документів, що призвело до виявлення помилкових розбіжностей та як наслідок, прийняття помилкового рішення про коригування митної вартості.

За результатами перевірки поданої МД, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500080/2025/000056/2 від 30.10.2025, та, як наслідок, оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500080/2025/000193. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості № UA500580/2026/000006/1 від 07.01.2026.

Вважаючи такі рішення та картку відмови Одеської митниці протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 10 лютого 2026 відкрито провадження по справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

26.02.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву представника Одеської митниці, в якому вказано, що відповідач вважає, що адміністративний позов ТОВ “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС” є таким, що не підлягає задоволенню.

У відзиві представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог. Представник стверджує, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару вивчено договір купівлі-продажу та інші документи подані декларантом для здійснення митного оформлення. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Таким чином, митниця вважає, що позов щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та не містить підстав для скасування рішення митного органу.

Враховуючи вищевикладене, Одеська митниця просить суд відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС”.

26.02.2026 року до суду від представника Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Представник відповідача в поданому клопотанні зазначає, що Дана адміністративна справа відноситься до справ незначної складності, однак обсяг матеріальних збитків не дозволяє розглядати справу №420/2885/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, фактичні обставини даної справи потребують надання ґрунтовних усних пояснень сторін з метою повного та всебічного з`ясування, що вимагає розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи задля прийняття у результаті законного та обґрунтованого рішення у справі.

Ухвалою суду від 27 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача від 10.02.2026 року розглядати справу у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

02.03.2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

05.03.2026 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення, згідно яких представник, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просить суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

18.03.2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про стягнення судових витрат.

В обгрунтування якої зазначено, що 02.03.2026 АО “МІТРАС” виставлено ТОВ “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС” рахунок-фактуру на оплату за надану правничу допомогу у розмірі 17000,00 грн, що підлягає до сплати ТОВ “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС”. Таким чином, АО “МІТРАС” на виконання вищезазначеного договору надало ТОВ “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС” у період з 01.01.2026 по 27.02.2026 правничу допомогу, пов`язану зі справою №420/2885/26, вартість якої становить 17000,00 грн. Вважаю, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, а тому із відповідача на користь ТОВ “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС” підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у повному розмірі.

05.03.2026 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення щодо стягнення судових витрат, згідно якої представник, просить суд відмовити у задоволені заяви про стягненяня судових витрат в повному обсязі. У зв`язку з гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 17 000,00 грн. становить 5,1 прожиткові мінімуми на працездатних осіб з 1 січня 2026 року, або 1,9 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 326 годин роботи. Отже, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 17 000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази, судом встановлено наступне.

19.05.2025 між компанією SRS CONTAINER LLC (Майямі) та ТОВ “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС” укладено контракт №19/05/25, згідно якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується купити Товари, найменування, кількість, номенклатура та ціна яких за кожним окремим постачанням вказуються в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Як свідчать фактичні обставини справи, декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) №25UA500080011855U9 від 30.10.2025 року, відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ТОВ “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС”, а саме:

1. Електрогенєраторні установки з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) , потужністю 1 8,75 кВ*А, для рефрижераторних контейнерів , тип - GenSet/UM, бувш у використайні , 8 шт . :

№ MATG85874 (серійний номер - LYM30022350, модель - 69UG15-050S-07, рік виробництватва - 2008);

№ МАТG82664 (серійний номер - KYW30012212, модель - 69UG615-050S-03, рік виробництва - 2006);

№ МАТG86356 (серійний номер - LYW30022258, модель - 69UG15-050S-07, рік виро бництва - 2008);

№ МАТG6417 (серійний номер - LYW30022397, модель - 69UG15-050S-07, рік виро бництва - 2008);

№ МАТG86058 (серійний номер - LYW30022251, модель - 69UG15-050S-07, рік виробництва - 2008);

№ невідомий (серійний номер - LYW30022354, модель - 69UG15-050S-07, рік виробництва - 2008);

№ МАТG84435 (серійний номер - LYW30022352 , модель - 69UG15-050S-07, рік виробництва - 2008);

№ невідомий (серійний номер - LYV30022199, модель - 69UG15-050S-07, рік виробництва - 2008).

Стан дизельних генераторів: сліди тривалої експлуатації, множинні корозійні ушкодження зовнішньої поверхні та деформації корпусу з ушкодженнями та осипанням лакофарбового покриття (сколи, подряпини).

Втрата якості - 80-85.

Товар цивільного призначення. Не являє собою товари подвійного використання, не можуть бути використані у створенні звичайних видів озброєнь, військової чи спеціальної техніки та створення ракетної зброї.

2. Електрогенєраторні установки з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем), потужністю 1 8,75 кВ*А, для рефрижераторних контейнерів , тип - GenSet/UM, бувш у використайні , 4 шт.:

№ MATJ8014797 (серійний номер - REC70058733, модель - 69UG15-050S-15, рік виробництва - 2014);

№ MATJ8012351 (серійний номер - PEN70044616, модель - 69UG15-050S-15, рік виробн ицтва - 2013);

№ MATJ8011798 (серійний номер - PEP70044671, модель - 69UG15-050S-15, рік виробн ицтва - 2013);

№ MATJ8011720 (серійний номер - PEN70044620, модель - 69UG15-050S-15, рік виробн ицтва - 2013).

Стан дизельних генераторів: сліди тривалої експлуатації, множинні корозійні ушко дження зовнішньої поверхні та деформації корпусу з ушкодженнями та осипанням лакофарбов ого покриття (сколи, подряпини).

Втрата якості - 80-85%. Товар цивільного призначення.

Не являє собою товари подвійного використання, не можуть бути використані у створенні звичайних видів озброєнь, військової чи спеціальної техніки та створення ракетної зброї.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) 25UA500080011855U9 від 30.10.2025 року позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД.

На вимогу Одеської митниці про надання додаткових документів, Позивач подав до митниці лист від 29.10.2025 та 30.10.2025, якими додані додаткові документи за запитом митниці та повідомлено, що інших документів, ніж ті, що вже подані до митниці, на підтвердження заявленої митної вартості товару на даний час надати не має можливості та просив завершити митне оформлення товару згідно наданих документів.

Разом із митною декларацією Позивач подав наступні документи:

Пакувальний лист (Packing list) 599572 20.05.2025

Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 599572 20.05.2025

Домашній коносамент (House bill of lading) 005466 01.08.2025

Домашній коносамент (House bill of lading) MEDUJZ364087 31.07.2025

Автотранспортна накладна (Road consignment note) 572 20.10.2025

Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) 599572 20.05.2025

Банківський платіжний документ 407 23.05.2025

Рахунок-фактура про надання ТЕ послуг CLL611/25 29.09.2025

Документ, що підтверджує вартість перевезення товару CLL20731 20.10.2025

Цінова довідка 253/49 28.10.2025

Зовнішньоекономічний договір 19/05/25 19.05.2025

Договір про надання послуг митного брокера 180924 18.09.2024

Договір (контракт) про перевезення К-117/18 01.01.2018

Акт технічного стану №2010 20.10.2025.

Під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) 25UA500080011855U9 від 30.10.2025 року, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500080/2025/000056/2 від 30.10.2025 року, а саме:

Оцінювана партія товару декларується на підставі посередницького контракту із заявленим продавцем товарів SRS CONTAINER LLC (США), відправник SRS CONTAINER LLC (США), виробники CARRIER TRANSICOLD DIVISION (США) і CARRIER TRANSICOLD DIVISION (Канада), торговельна марка Carrier Transicold.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МКУ подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати: рахунок від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг; калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України.

Згідно п.3.11 договору на транспортно-експедиторське обслуговування №К-117/18 виконавець отримує від замовника заявку на послуги, а згідно п.4.7.1 цього договору - проводиться оплата наданих послуг протягом двох банківських днів з моменту отримання рахунку замовником.

Наразі, в пакеті поданих документів відсутні заявка на перевезення та документи, що підтверджують оплату перевезення. У висновку експерта №253/49 щодо вартості та якісних характеристик вживаного товару зазначено, що розрахунки та висновки зроблено ним на підставі відомостей, які надані замовником, а не особистого огляду експертом, що ставить під сумнів неупередженість висновків експертизи. Заявлені в інвойсі комерційні умови поставки FOB SEATTLE (США), що означає що всі витрати за доставку товару з SEATTLE(США) до ODESA (Україна) має понести покупець.

Водночас, у наданому коносаменті зазначено FREIGHT PREPAID (фрахт сплачено),- що суперечить змісту умов поставки FOB SEATTLE (США). в коносаменті наявні відомості щодо місця видачі – CHARLESTON (США), але при цьому зазначено маршрут прямування SEATTLE (США) – ODESA (Україна).

В наряді 21.10.2025 №DOL00007907 зазначено, що контейнер MSMU4426520 з заявленим вантажем прибув в Україну на морському судні T-MOON/RK542A. Водночас, в коносаменті на заявлений вантаж від 31.07.2025 №MEDUJZ364087 зазначено судно GREENVILLE MC 531R.

З огляду на встановлені розбіжності та не подання декларантом витребуваних митницею додаткових документів, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2025/000056/2 від 30.10.2025 та картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2025/000193 від 30.10.2025.

Позивач вважає рішення Одеської митниці про коригування вартості товарів №UA500080/2025/000056/2 від 30.10.2025 та картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2025/000193 від 30.10.2025 прийнятими в порушення норм чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить наступного.

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 5 ст. 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідачем згідно ч. 5 ст. 54 МК України витребувані митна декларація країни експорту, документи, що містять відомості про вартість страхування, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Також було повідомлено, що відповідно до п. 6 ст. 53 МКУ декларант за власним бажанням може подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14, від 20.10.2020 у справі №809/1056/16 та ін.

Розглядаючи даний спір, суд встановив, що позивачем як при декларуванні товарів, так і на вимогу митниці, надано всі наявні у нього документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем при митному оформленні товару надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару. Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності, зважаючи на наступне.

Так, відповідач зазначив, що оцінювана партія товару декларується на підставі посередницького контракту із заявленим продавцем товарів SRS CONTAINER LLC (США), відправник SRS CONTAINER LLC (США), виробники CARRIER TRANSICOLD DIVISION (США) і CARRIER TRANSICOLD DIVISION (Канада), торговельна марка Carrier Transicold. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МКУ подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати: рахунок від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг; калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України.

Згідно п.3.11 договору на транспортно-експедиторське обслуговування №К-117/18 виконавець отримує від замовника заявку на послуги, а згідно п.4.7.1 цього договору - проводиться оплата наданих послуг протягом двох банківських днів з моменту отримання рахунку замовником. В пакеті поданих документів відсутні заявка на перевезення та документи, що підтверджують оплату перевезення.

Суд не погоджується з наведеними доводами відповідача з таких підстав.

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, при цьому, відсутність заявки на перевезення вантажу не може бути підставою для неможливості перевірки митної вартості товарів.

Заявка не є обов`язковим для надання документом у відповідності до положень Митного кодексу України при митному оформленні товару, її відсутність не свідчить про наявність розбіжностей в поданих документах та надання не всіх документів для підтвердження митної вартості товару, оскільки іншими документами підтверджено заявлену позивачем митну вартість товару.

Верховний Суд в постанові від 16.11.2018 року по справі №813/1012/17 зазначив, що серед документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки таке не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість. Заявка не містить відомостей щодо вартості товару, а відтак жодним чином не може підтвердити його митну вартість. За таких підстав, вимога митного органу щодо надання заявки на перевезення, подання якої не передбачено ні ст.453 МК України, ні Правилами №599, є безпідставним.

Крім того, декларантом було надано довідку про транспортні витрати та рахунок транспортно-експедиторської компанії, які у сукупності підтверджують витрати на транспортування заявленого товару, при цьому, докази сплати цього рахунку не є підставою для визначення розбіжності та завищення митних платежів. Згідно ст.53 МК України, до пред`явлення потрібні товаросупровідні документи, транспортні документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, проте, це не стосується платіжних банківських документів, що підтверджують оплату рахунку за перевезення

Крім того, суд не погоджується з доводами відповідача про те, що у висновку експерта №253/49 щодо вартості та якісних характеристик вживаного товару зазначено, що розрахунки та висновки зроблено ним на підставі відомостей, які надані замовником, а не особистого огляду експертом, що ставить під сумнів неупередженість висновків експертизи. Заявлені в інвойсі комерційні умови поставки FOB SEATTLE (США), що означає що всі витрати за доставку товару з SEATTLE(США) до ODESA (Україна) має понести покупець.

Такі доводи суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Суд зазначає, що висновок експерта не є тим документом, на якому ґрунтується визначення митної вартості заявленого товару, у той час як таким документом є саме інвойс.

Висновок експерта містить інформацію щодо ринкової вартості товару, який заявляється до митного оформлення та не може містити в собі встановлення будь-яких інших вартостей, у тому числі й вартість послуг з транспортування вантажу.

Враховуючи таке, визначена митницею розбіжність не знаходить свого обґрунтування та підтвердження. Експертний висновок не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч.2 ст.53 МК. Такі документи носять виключно інформаційний характер.

Висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача щодо визначення вартості об`єкта оцінювання, у зв`язку з чим він не може містити інформацію про ціноутворення, адже вказані дії знаходяться поза межами професійної діяльності фахівця оцінювача та здійснюються кожним суб`єктом господарювання на власний розсуд.

Посилання Одеської митниці, як на підставу для коригування митної вартості, на те, що у наданому висновку експерта щодо вартості вживаного товару зазначено, що розрахунки та висновки зроблено ним на підставі відомостей, які надані замовником а не особистого огляду експертом, оскільки згідно ч. 2 статті 53 Митного кодексу України висновок експерта не є документом, який обов`язково подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Щодо твердження відповідача про те, що у наданому коносаменті зазначено FREIGHT PREPAID (фрахт сплачено),- що суперечить змісту умов поставки FOB SEATTLE (США). в коносаменті наявні відомості щодо місця видачі – CHARLESTON (США), але при цьому зазначено маршрут прямування SEATTLE (США) – ODESA (Україна), суд зазначає наступне.

Відповідно до Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торговельних термінів в національній та міжнародній торгівлі) за терміном FOB (Free on Board) “Вільно на борту” означає, що продавець вважається тим, хто виконав своє зобов`язання по поставці, з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту покупець має нести усі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару. За умовами FOB на покупця покладаються обов`язки з митного очищення товару для його експорту. Даний термін може застосовуватися лише при перевезенні товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Тобто, за умовами поставки FOB контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Така позиція відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом в постанові від 02.03.2018 р. в справі № 804/2997/17.

Тому, зазначення в коносаменті відмітки про те, що фрахт вже сплачено, не є порушенням та ніяким чином не заважає митниці перевірити митну вартість, а навпаки, підтверджує якраз правильність заявленої в декларації митної вартості товарів.

Щодо твердження відповідача, що в наряді від 21.10.2025 №DOL00007907 зазначено, що контейнер MSMU4426520 з заявленим вантажем прибув в Україну на морському судні T-MOON/RK542A. Водночас, в коносаменті на заявлений вантаж від 31.07.2025 №MEDUJZ364087 зазначено судно GREENVILLE MC 531R, суд зазначає наступне.

Суд вказує, що перевірці підлягає саме вартість товару, а не відсутність або наявність певних документів, які не є обов`язковими до пред`явлення, згідно ст.53 МК України. Декларантом надано митниці документи, зокрема, договір, інвойс, довідку, складені залученим експедитором, з яких видно витрати на перевезення заявленого товару, перевантаження та інші операції з товаром.

Вирішуючи спір, суд враховує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), але не виключно.

З урахуванням зазначеного, зауваження митного органу стосовного того, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо цієї складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, є необґрунтованими.

Зазначивши у оскаржуваному рішенні про виявлені розбіжності, митний орган не зазначає яким чином це вплинуло на митну вартість товару та чому це є перешкодою до її визначення за першим методом.

Тобто, за встановленими у цій справі обставинами, суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішенні про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення є кінцевими та позбавляють декларанта можливості подавати додаткові документи. В той же час у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.

Такий підхід відповідача суперечить нормам статті 53 МК України, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Натомість, у цій справі декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2020 у справі № 1.380.2019.000724 (адміністративне провадження №К/9901/25406/19).

Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що витребування певного переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, метод визначення митної вартості товарів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що для митного оформлення позивачем були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Згідно зі ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Як встановлено судом, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).

При цьому суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Під час розгляду справи митний орган не довів належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС” є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір всього в розмірі 7839,98 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4603 від 04.02.2026.

Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС” необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 7839,98 грн.

Стосовно заяви про розподіл витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Порядок розподілу судових витрат регулюється ст. 139 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.1, 2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12.12.2022 між ТОВ “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС” (Замовник) та АО “МІТРАС” (Виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги №12/12, відповідно до п.1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надати йому відповідно до умов договору необхідну правничу допомогу, консультації, представництво інтересів в суді всіх інстанцій на території України, інших державних органах, підприємствах, установах організаціях, з усіх питань, що стосуються прав і законних інтересів Замовника, а Замовник зі свого боку зобов`язується прийняти зазначені послуги та оплатити їх.

12.12.2022 між ТОВ “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС” та АО “МІТРАС” укладено додаткову угоду №1, відповідно до п.1 якої, Виконавець за завданням Замовника надає йому правничу допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього у справах про визнання протиправними та скасування рішень Київської митниці про коригування митної вартості товарів та карток відмови.

Згідно п.3 Додаткової угоди №1 від 12.12.2022, Виконавець та Замовник погодили, що вартість правничої допомоги (гонорар), передбаченої п.1 даної Угоди, у суді першої інстанції становить: - 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень 00 коп. - у разі, якщо ціна позову не перевищує 130000,00 грн.; - 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп. - у разі, якщо ціна позову перевищує 130000,00 грн.

Так, судом встановлено, що 02.03.2026 р. між ТОВ “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС” та АО “МІТРАС” було складено акт приймання- передачі наданих правових послуг № 02/03, згідно якого Виконавець у період з 01.01.2026 по 09.03.2026 надав Замовнику правничу допомогу, передбачену Додатковою угодою №1 від 12.12.2022 до Договору про надання правничої допомоги №12/12 від 12.12.2022, під час розгляду Одеським окружним адміністративним судом справи №420/2885/26 за позовом ТОВ “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС” до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2025/000056/2 від 30.10.2025 та картки відмови №UA500080/2025/000193 від 30.10.2025, а саме:

- попередній аналіз наданих Замовником документів по рішенню та картці відмови, дослідження законодавчої бази, вироблення правової позиції, консультування Замовника щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) – 01.01.2026-02.02.2026 – 10 годин роботи адвоката;

- підготовка позовної заяви, формування додатків до позовної заяви та подання до суду – 03.02.2026 - 04.02.2026 – 10 годин роботи адвоката;

- правовий аналіз відзиву на позовну заяву – 24.02.2026 - 3 години роботи адвоката;

- підготовка відповіді на відзив на позовну заяву, формування додатків до відповіді та подання - 27.02.2026 - 3 години роботи адвоката.

2.Сторони погодили, що вартість наданої Виконавцем Замовнику правничої допомоги, яка передбачена п.1 даного Акту, склала 17000 гривень 00 копійок.

02.03.2026 АО “МІТРАС” виставлено ТОВ “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС” рахунок-фактуру на оплату за надану правничу допомогу у розмірі 17000,00 грн, що підлягає до сплати ТОВ “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС”.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 17000,00 грн. становить 5,1 прожиткові мінімуми на працездатних осіб з 1 січня 2026 року, або 1,9 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 326 годин роботи. Отже, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 17000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності.

Оцінивши надані документи на підтвердження понесених витрат та доводи сторін, суд зазначає таке.

Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд наголошує на тому, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Разом з цим у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги.

ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Враховуючи правовий підхід Європейського суду з прав людини до розподілу судових витрат між сторонами, оцінюючи наведений у акті наданих послуг з правової (правничої) допомоги перелік наданих послуг за критеріями співмірності та розумності наданих послуг, а також те, що ця справа не відноситься до категорії складних, вже існує стала сформована судова практика з розгляду цієї категорій справ, суд доходить висновку, та погоджується з доводами представника відповідача, що наведені у цьому опису витрати пов`язані зі переліченими діями є неминучими та фактичними, але вартість цих послуг в розмірі 17000,00 грн є завищеною та нерозумною.

Тому на переконання суду співмірними витратами на виконання цих робіт та розумними, які належать відшкодуванню саме відповідачем є сума в розмірі 4000,00 грн., а решта сплати покладається на клієнта відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладені та встановлені судом обставини, оцінюючи надані позивачем докази, що підтверджують здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової допомоги від 12.12.2022 року №12-12, Додатковою угодою №1 від 12.12.2022 до Договору про надання правничої допомоги №12/12 від 12.12.2022, перелік наданих послуг та категорію цієї справи, зміст виконаної роботи, наявність сформованої судової практики з розгляду цієї категорії справ, суд вважає, що фактичні витрати, які належать стягненню складають 4000,00 грн, а тому заява представника позивача належить задоволенню частково.

Тому загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 11839,98 грн. (7839,98 грн + 4000 грн).

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 80, 134, 142, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» (провул. Ентузіастів, буд. 2, смт. Великодолинське, Овідіопольський р-н, Одеська обл., 67832, ЄДРПОУ 38986871) до Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, 21А, м. Одеса, 65078, ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картку відмови – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500080/2025/000056/2 від 30.10.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA5080/2025/000193 від 30.10.2025.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» суму сплаченого судового збору у розмірі 11839,98 грн. (одинадцять тисяч вісімсот тридцять дев`ять).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А.Кузьменко