Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №336/1479/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 336/1479/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/1479/26 Головуючий в 1 інстанції Звєздова Н.С.

Провадження № 33/807/827/26 Доповідач у 2-й інстанції – Солодовніков Р.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Солодовніков Р.С., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Кірсанової Анастасії Володимирівни, потерпілої ОСОБА_2 , та її представника Хмарського Р.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника - адвоката Кірсанової Анастасії Володимирівни на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2026 року, -

в с т а н о в и в :

1. Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Цією постановою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн. Стягнуто судовий збір.

За постановою суду, 29.01.2026 о 07.45 годині в м. Запоріжжі по вул. Стартовій в районі ЛЕП 41 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Geely GC5, державний номерний знак НОМЕР_1 , не обрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем, який рухався в зустрічному напрямку Chevrolet Aveo, під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби пошкоджено, завдано матеріальні збитки. Водій ОСОБА_1 , пасажир автомобіля Chevrolet Aveo - ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху (далі ПДР).

2. Вимоги, наведені в апеляційній скарзі, та узагальнення доводів особи, яка її подала.

Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_1 – адвокат Кірсанова А.В. подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Постанову суду вважає незаконною та необґрунтованою.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилалася на те, що:

-судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання захисника щодо виклику свідка, який бачив цю ДТП від початку і до кінця, проведення автотехнічної експертизи, що є порушенням права на захист;

-суд не врахував пояснення ОСОБА_1 про зниження швидкості нижче допустимої, що занос був раптовий, бо мало місце стихійне явище – ожеледиця, суцільне льодове покриття на повороті, здійснення ним маневрування, гальмування та всіх можливих заходів безпеки;

-суд першої інстанції суб`єктивно прийняв як доказ не підтверджені твердження ОСОБА_2 про її швидкість руху 25-30 км/год та здійснення нею гальмування, а посилання представника Самофал В.В. про швидкість руху ОСОБА_1 взяті з письмових пояснень осіб, наданих поліцейськими;

-суд першої інстанції розглянув протокол про адміністративне правопорушення без допиту свідків під присягою, а письмові пояснення свідків є недопустимим доказом.

Захисник також додав до апеляційної скарги клопотання про виклик свідка та про проведення авто технічної експертизи, які просив задовольнити.

3. Позиції учасників.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник Кірсанова А.В. підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити клопотання, скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити.

ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив обставини дорожньо-транспортної пригоди, зазначивши, що керував автомобілем Geely GC5 зі швидкістю приблизно 30–40 км/год. Водночас не зміг пояснити точне місце зіткнення транспортних засобів. Вважав, що водій автомобіля Chevrolet Aveo ОСОБА_2 мала можливість раніше зупинити свій транспортний засіб та уникнути зіткнення. Причиною дорожньо-транспортної пригоди назвав складні погодні умови, заперечуючи, що її виникненню сприяла обрана ним швидкість руху.

Захисник Кірсанова А.В. стверджувала, що водій автомобіля Chevrolet Aveo ОСОБА_2 рухалася посередині проїзної частини зі швидкістю понад 50 км/год, а дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок того, що саме її автомобіль здійснив зіткнення з автомобілем Geely GC5 під керуванням ОСОБА_1 .

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що керувала автомобілем Chevrolet Aveo та рухалася назустріч автомобілю Geely GC5 зі швидкістю приблизно 20–25 км/год, максимально наблизившись до правого краю своєї смуги руху, оскільки дорожнє покриття було слизьким, а в салоні автомобіля перебувала її малолітня дитина. За її словами, під час проходження повороту автомобіль Geely GC5 занесло, після чого він здійснив наїзд на бордюр і, втративши керованість, виїхав на смугу її руху, де й відбулося зіткнення транспортних засобів.

Представник Хмарського Р.Б. вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, винуватість ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи.

4. Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника Кірсанової А.В. на підтримку поданої апеляційної скарги, потерпілу ОСОБА_2 та її представника Хмарського Р.Б., перевіривши їх доводи і вивчивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вимогами ст.252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями ст.280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши встановлені місцевим судом обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суддя першої інстанції у повному обсязі дотримався вищенаведених вимог КУпАП щодо порядку провадження в справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим постановив законне та обґрунтоване судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, з огляду на таке.

Відповідно до 1.10 ПДР : дорожні умови - сукупність факторів, що характеризують (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дороги) видимість у напрямку руху, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), а також її ширину, величину похилів на спусках і підйомах, віражів і заокруглень, наявність тротуарів або узбіч, засобів організації дорожнього руху та їх стан;

дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом;

Пунктом 2.3б ПДР передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п. 10.1 ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Згідно із п. 12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Диспозиція ст.124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - та тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Отже, умовами настання адміністративної відповідальності за вказаною статтею є: 1) наявність порушень учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху; 2) наявність пошкоджень транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна; 3) наявність причинного зв`язку між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди.

Висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну правову оцінку, зокрема, даними:

-протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №583512 від 05.02.2026, в якому зафіксований факт порушення ОСОБА_1 п. 10.1, п.12.1 ПДР та вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП. ОСОБА_1 протокол підписав, зазначив, що не згоден з п. 7;

-протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.01.2026, з якого встановлено місце ДТП, розташування транспортних засобів, локалізацію пошкоджень, дорожні умови – стан покриття шар льоду, вкритий водою і снігом;

-схеми місця ДТП, з якої судом встановлено, що зіткнення автомобіля Geely GC5 під керуванням ОСОБА_1 відбулось на його зустрічній смузі руху, із транспортним засобом Chevrolet Aveo під керуванням ОСОБА_2 ;

-фототаблиці пошкодження транспортних засобів, з яких підтверджується описані в схемі ДТП та протоколі пошкодження автомобілів і дорожні умови;

-письмових пояснень ОСОБА_2 , відповідно до яких остання зазначила, що вона рухалась по своїй полосі зі швидкістю до 30 км/год, оскільки покриття дороги було слизьке через ожеледицю. В цей час, автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , який рухався їй назустріч зі швидкістю більше 60 км/год, не впорався з керуванням, здійснив виїзд на смугу для зустрічного руху, не зміг стабілізувати свій транспортний засіб та допустив зіткнення з її транспортним засобом, в результаті чого і сталося ДТП;

-пояснень, наданих у судовому засіданні свідком ОСОБА_4 , який пояснив, що проходить військову службу разом із ОСОБА_1 та перебуває з ним у дружніх стосунках. У день дорожньо-транспортної пригоди він перебував пасажиром автомобіля Geely GC5 під керуванням ОСОБА_1 . За його словами, вони рухалися зі швидкістю приблизно 30–40 км/год. На повороті, за 100–150 метрів, побачили автомобіль Chevrolet Aveo, який, на його думку, рухався зі швидкістю 50–60 км/год. Після цього водій автомобіля Geely GC5 почав гальмувати, однак не впорався з керуванням, унаслідок чого автомобіль занесло на смугу зустрічного руху, де він спочатку здійснив наїзд на бордюр, а потім почав повертатися на свою смугу руху. Зіткнення транспортних засобів, за твердженням свідка, відбулося поблизу середини проїзної частини. Також свідок зазначив, що водій автомобіля Chevrolet Aveo ОСОБА_2 гальмування не здійснювала. Крім того, підтвердив правильність своїх письмових пояснень щодо того, що швидкість руху автомобіля Geely GC5 до початку гальмування становила близько 50–60 км/год, зауваживши, що вважає дозволену швидкість руху в межах населеного пункту такою, що становить до 60 км/год;

-відеозапису і фототаблиць, відповідно до яких встановлено, що дорожнє покриття було слизьке, засніжене та на дорозі була ожеледиця.

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Суддя першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про достатність наявних доказів для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнала його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції під час розгляду справи було встановлено, що водій транспортного засобу Geely GC5 ОСОБА_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, допустив занос керованого ним транспортного засобу, виїхавши на смугу зустрічного руху, в результаті чого відбулось зіткнення з транспортним засобом Chevrolet Aveo під керуванням ОСОБА_2 .

Відповідно до схеми місця ДТП, яка сталася 29.01.2026, характеру пошкоджень транспортних засобів та осипу скла, фото таблиць, та відеозапису з бодікамери працівника поліції місце зіткнення транспортних засобів розташоване на зустрічній смузі руху автомобіля Geely GC5 під керуванням ОСОБА_1 .

З наданих у справі пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він рухався по слизькій дорозі, наближаючись до повороту, не вибрав завчасно безпечної швидкості руху, побачивши автомобіль Chevrolet Aveo почав гальмувати, не впорався із керуванням, допустив занос свого автомобіля, однак уникнути зіткнення не зміг.

Зазначене свідчить про те, що водій не забезпечив належного контролю за дорожньою обстановкою та не обрав таку швидкість руху, яка б дозволила йому своєчасно відреагувати на зміну дорожньої ситуації та уникнути дорожньо-транспортної пригоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 знизив швидкість нижче допустимої, занос був раптовий, ДТП сталося внаслідок несприятливих погодних умов - ожеледиця судом відхиляться у зв`язку з наступним.

Враховуючи приписи п. 12.1 ПДР, апеляційний суд виходить з того, що дорожній рух становить діяльність з підвищеним ризиком, під час якої можуть виникати непередбачувані ситуації як в силу певних зовнішніх факторів (наприклад ожеледиця, інші складні погодні умови або повалене дерево), так і виду людських помилок, необережності, необачності, а також порушення ПДР. Тому на всіх учасників дорожнього руху покладається обов`язок дотримуватися не лише чітко визначених правил, як наприклад обмеження швидкості, але й загальних засад безпеки руху, що визначаються дорожньою обстановкою, що склалася.

Водій юридично зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну та в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для всіх інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Виходячи з цих міркувань, апеляційний суд вважає, що наявність ожеледиці на покритті проїзної частини, несприятливих погодних умов, зобов`язувало водія ОСОБА_1 враховувати вказану дорожню обстановку та вживати заходи для безпечного дорожнього руху (дотримуватись безпечної швидкості та безпечного інтервалу).

Згідно з відеозаписом з бодікамери працівника поліції, який оформляв матеріали ДТП, ОСОБА_1 особисто після ДТП пояснював, що його занесло з повороту.

Крім того, відеозаписом підтверджені і пояснення свідка ОСОБА_4 , який був пасажиром у автомобілі ОСОБА_1 та одразу після ДТП на запитання поліцейського пояснював, що «швидкість автомобіля Geely GC5 була 50-60 км/год, почали гальмувати, встречку не побачили, машина не гальмувала..не встиг, почав вирівнюватися, але не вирівнявся, але пізно було».

Щодо доводів захисника про розгляд справи судом першої інстанції без безпосереднього допиту свідків апеляційний суд зазначає таке.

Під час апеляційного розгляду суд забезпечив допит свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні.

Апеляційний суд оцінює показання свідка критично, оскільки він перебуває у дружніх стосунках із ОСОБА_1 , що не виключає його заінтересованості у результаті розгляду справи. При цьому надані ним у судовому засіданні пояснення істотно відрізняються від первинних письмових пояснень, наданих безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди, а також від його висловлювань, зафіксованих на нагрудний відеореєстратор працівників поліції, зокрема щодо швидкості руху автомобіля Geely GC5 та моменту виявлення зустрічного транспортного засобу. Такі суперечності свідчать про непослідовність його показань, що знижує їх доказову цінність.

Водночас показання свідка ОСОБА_4 не спростовують встановленого судом висновку про те, що водій ОСОБА_1 не обрав безпечної швидкості руху з урахуванням дорожньої обстановки, яка б давала можливість постійно контролювати рух транспортного засобу, уникнути його заносу на дорожньому покритті та, як наслідок, зіткнення із зустрічним транспортним засобом.

Разом з тим, сукупністю матеріалів справи доведено, що ОСОБА_1 не врахував дорожню обстановку, а саме погодні умови у вигляді ожеледиці, перед поворотом не вибрав безпечної швидкості руху, чим допустив некерований занос автомобіля на зустрічну смугу руху та здійснив зіткнення з транспортним засобом, який рухався у зустрічному напрямку.

Вказані дії перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням ДТП.

Апеляційний суд бере до уваги те, що дорожні умови були складними, що вимагало від учасників руху бути особливо уважними при виборі безпечної швидкості руху та безпечної дистанції.

Апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.

Доводи ОСОБА_1 про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася у зв`язку із поганими погодними умовами та станом дороги, не заслуговують на увагу.

Разом з тим, погодні умови відносяться до дорожніх умов, які повинні бути враховані водієм транспортного засобу при виборі швидкості руху транспортного засобу та дистанції між транспортними засобами.

Так, дорожні умови, це сукупність факторів, що характеризують (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дороги) видимість у напрямку руху, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), а також її ширину, величину похилів на спусках і підйомах, віражів і заокруглень, наявність тротуарів або узбіч, засобів організації дорожнього руху та їх стан.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які знаходяться в матеріалах справи, та спростовують доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи клопотання про призначення судової інженерно – транспортної експертизи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Згідно зі ст.ст. 251, 273 КУпАП експертиза може бути призначена в суді виключно у випадках, коли виникає потреба в спеціальних знаннях і з метою отримання даних, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду та вона здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами розгляду.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для призначення експертизи, оскільки для встановлення фактичних обставин ДТП спеціальні знання у цьому випадку не потрібні. Наявні матеріали справи дають змогу встановити дійсні обставини, оцінити їх і зробити відповідний висновок щодо наявності або відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

При цьому судом враховано, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Щодо заявленого клопотання про призначення судової експертизи суд зазначає, що відповідно до вимог КУпАП екс пертиза призначається лише у випадках, коли для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, необхідні спеціальні знання, а відповідні фактичні дані неможливо встановити за допомогою інших доказів.

Разом з тим, у даній справі наявні докази є належними, допустимими та достатніми для встановлення всіх істотних обставин правопорушення. Вони узгоджуються між собою, не містять істотних суперечностей та дають можливість суду надати їм оцінку без залучення спеціальних знань.

Заявником не наведено переконливих підстав, які б свідчили про необхідність проведення експертного дослідження, не вказано обставин, які неможливо встановити без висновку експерта. Фактично доводи клопотання спрямовані на переоцінку вже наявних у справі доказів, що саме по собі не є підставою для призначення експертизи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що необхідність у застосуванні спеціальних знань відсутня, а тому підстав для призначення судової експертизи не вбачається.

У підсумку, суддя першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 10.1 та 12.1 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

5. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Суд першої інстанції не допустив порушень вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, які могли б бути підставою для зміни або скасування правильного по суті рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Натомість дослідженими у справі доказами у повному обсязі підтверджено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Призначене судом адміністративне стягнення є законним, обґрунтованим, відповідає характеру вчиненого правопорушення та накладене в межах санкції, встановленої законом, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Кірсанової Анастасії Володимирівни залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Р.С. Солодовніков