Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №127/11676/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/11676/26

Провадження № 33/801/678/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.

Доповідач: Мішеніна С. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 рокум. Вінниця

Суддя судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Вінницького апеляційного суду Мішеніна С.В

зі секретарем судового засідання: Балдинюк І.Р.

за участі захисника: Ільницького І.І.

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 02.06.2026 року про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП

ВСТАНОВИВ :

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.06.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просив постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 02.06.2026 року скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що вказана постанова є незаконною, необгрунтованою та ухваленою з істотним порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та дослідженим доказам, судом не виконано вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП.

ОСОБА_1 вказує на те, що суд зафіксував у постанові факт озвучування згоди апелянта пройти огляд, однак суд не дослідив і не оцінив наявні в матеріалах справи дії апелянта на реалізацією цієї згоди.

Звернення до медичного закладу та проходження повного огляду протягом 1 години 5 хвилин після ніби виявлення перших ознак поліцією є прямою дією на реалізацію раніше озвученої згоди –саме тим, що за власним критерієм суду виключає кваліфікацію відмова.

Суд встановив, що ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки у повному обсязі, однак цей висновок спростовується змістом відеозапису №472285, на якому очевидно встановлено, що ОСОБА_1 п”ять разів прямо заявляв, що не відмовлявся від огляду.

Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння має суперечності, зокрема там вказано, що ОСОБА_1 до КНП «ВОКПЛ» ім. акад.Ющенка ВОР» доставив інспектор Гнідунець Д.В., однак апелянт сам прибув до закладу охорони здоров`я, що підтверджується відеозаписом на якому ОСОБА_1 викликає водія-драйвера для направлення до лікарні, а не транспортування інспектором до медичного закладу, висновок медичного огляду №0289 від 04.04.2026 року.

Направлення на місці зупинки ОСОБА_1 не пред`являлося і під підпис не вручалося.

Суд помилково визнав питання законності зупинки таким, що не підлягає дослідженню, оскільки у постанові Верховного Суду від 15.03.2019 року у справі №686/11314/17 зазначено, що якщо поліцейським не зафіксовано та не доведено факт порушення водієм ПДР як першопричини зупинки усі подальші вимоги працівників поліції є незаконними.

Реальний час направлення на огляд 23:31, а не 23:15 як зазначено у документів, апелянт звернувся до КНП «ВОКПЛ ім акад. Ющенка ВОР» о 00:19, тобто через годину після того, як інспектор озвучив ознаки сп`яніння.

Суд не врахував, що відеозапис з бодікамери інспектора Гнідунця Д. не містить безперервної фіксації процесу складання документів.

Крім того, суд не встановив наявність ознак сп`яніння, а лише припустив можливість їх виявлення, також перелік ознак сп`яніння не є послідовним у протоколі про адміністративне правопорушення та направленні на медичний огляд.

Суд не оцінив значення висновку медичного огляду № 0289 для перевірки достовірності версії поліції.

Апелянтом було надано постанову Вінницького міського суду від 07.05.2026 року, якою за аналогічних підстав провадження було закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На думку апелянта, інспектор поліції Павленко С.І. був упередженим відносно ОСОБА_1 , оскільки раніше погрожував апелянту примусовим доставленням до ТЦК із застосуванням кайданок при складанні протоколу за ст. 185 КУпАП, що обгрунтовує небажання апелянта сідати в автомобіль із цим екіпажем поліції.

Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі в повному обсязі, просив задоволити, захисника Ільницького І.І., який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно зі статтею 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями частин 1, 2 статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 251 КпАП України передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст.252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів провадження та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду з урахуванням позиції ОСОБА_1 , об`єктивно та всебічно дослідив письмові докази.

Перевіривши рішення суду з урахуванням доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд в дотримання вимог ст. 251, ст. 252, ст. 280 КУпАП належним чином перевірив докази, дав їм відповідну оцінку, проаналізувавши їх в сукупності.

Доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП спростовуються сукупністю доказів наявних в матеріалах справи.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №631382 від 03 квітня 2026 року, складеного у м. Вінниці по вул. Левка Лук`яненка, 98, 03 квітня 2026 року о 22.57 год. у м. Вінниці по вул. Левка Лук`яненка, 98 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродня блідість обличчя, тремтіння кінцівок пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився на місці зупинки у повному обсязі. Проводилася безперервна фіксація на портативні відеореєстратори №472285 та №470796. Своїми діями порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння має наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Приймаючи рішення про доведеність відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, суд перевірив обставини зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, дав оцінку поясненням ОСОБА_1 та проаналізував сукупність доказів, а саме:

-рапорт інспектора взводу №2 роти №4 батальйону управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Гнідунець Д.,згідно якого слідує, що 03 квітня 2026 року о 22.57 год. за адресою: м. Вінниця, вул. Левка Лук`яненка, 98, був зупинений транспортний засіб «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час перевірки документів були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: неприродня блідість обличчя, тремтіння кінцівок пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки в повному обсязі. Проводилася безперервна відеофіксація на портативні відеореєстартори №472285 та №470796.

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння до КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної Ради» від 03 квітня 2026 року, згідно якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки наркотичного сп`яніння: неприродня блідість обличчя, тремтіння кінцівок пальців рук, звужені зіниці очей не реагують на світло;

- відеозапис з портативних відеореєстраторів, яким зафіксована уся хронологія подій 03 квітня 2026 року від моменту зупинки транспортного засобу, тривалого встановлення особи водія до закінчення оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про безпідставність та незаконність зупинки керованого ним транспортного засобу.

Даючи оцінку аргументам ОСОБА_1 щодо безпідставності та незаконності зупинки транспортного засобу, суд першої інстанції вірно вказав, що наявність або відсутність законних підстав для зупинки не спростовує доведеність вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Посилання ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду №686/11314/17 від 15.03.2019 року є безпідставними

Постанова Верховного Суду від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17 не є релевантною до вказаного провадження, оскільки вона ухвалена за кардинально інших фактичних обставин вчинення іншого адміністративного правопорушення, а також за участі іншого суб`єкта, що виключає можливість її застосування як аналогії для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в зазначеній постанові Верховного Суду відсутні твердження, на які в апеляційній скарзі посилається ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з дослідженого судом відеозапису з нагрудного реєстратора (бодікамери) поліцейського, на момент зупинки в салоні автомобіля «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 перебував пасажир, який як зазначено було поліцейським не був пристебнутий ременем безпеки, що стало підставою для зупинки транспортного засобу.

Відповідно до п. 2.3 «в» ПДР України, водій зобов`язаний перед початком руху проконтролювати пасажирів і не перевозити тих, хто не пристебнутий ременями безпеки. Одночасно, п. 5.2 «б» ПДР України покладає прямий обов`язок на самого пасажира бути пристебнутим під час руху.

Згідно з п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський має право зупиняти транспортні засоби у разі порушення водієм Правил дорожнього руху або за наявності інформації, яка свідчить про причетність пасажира до вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином, візуальна фіксація працівниками поліції непристебнутого пасажира під час руху автомобіля є легітимною та законною підставою для зупинки транспортного засобу.

Факт невинесення поліцейськими окремої постанови про накладення стягнення за ремінь безпеки не спростовує самого факту вчинення цього правопорушення та не нівелює законність дій працівників поліції щодо зупинки.

Зупинивши транспортний засіб на законних підставах, працівники поліції діяли в межах повноважень, передбачених ст. 266 КУпАП.

Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 на предмет порушення, яке стало підставою для зупинки транспортного засобу, працівниками поліції було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: неприродну блідість обличчя, тремтіння кінцівок пальців рук, а також звужені зіниці очей, які не реагували на світло, що підтверджується відеозаписом з нагрудних бодікамер (відеореєстраторів) поліцейських.

З відеозаписів з нагрудних бодікамер (відеореєстраторів) працівників органу Національної поліції, здійснених згідно статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», убачається, що на відео чітко зафіксований факт зупинки транспортного засобу марки Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та факт виявлення ознак наркотичного сп`яніння, про що повідомлено останньому та запропоновано йому пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров`я на факт вживання наркотичних речовин, від чого він відмовився.

Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного сп`яніння, згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції перевірив обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, встановив відповідність протоколу вимогам ст. 256 КУпАП

Вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.

Порядок та процедура виявлення у водіїв ознак наркотичного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан сп`яніння визначено ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 зі змінами № 766 від 18.11.2024 (надалі Інструкція № 1395), Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735 (надалі Інструкція № 1452/735).

Відповідно до Розділу І п. 6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджену наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 огляд на стан наркотичного сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

В дотримання зазначених норм інспектором взводу №2 роти №4 батальйону управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Гнідунець Д. було видано направлення ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.04.2026 року.

З направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.04.2026 року вбачається, що у ОСОБА_1 було встановлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме неприродня блідість обличчя, тремтіння кінцівок пальців рук.

На відеозаписах з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції №472285 та №470796 зафіксовано, що працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я від чого ОСОБА_1 відмовився.

Суд дав належну оцінку твердженням ОСОБА_1 , що він не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

При цьому суд вірно звернув увагу, що ОСОБА_1 працівник поліції неодноразово пропонував пройти огляд, на що ОСОБА_1 висловлював намір проходження огляду у порядку самозвернення.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 наполягав на тому, що його відмова стосувалася не проходження огляду, а того щоб його до медичного закладу доставляли поліцейські, які його зупинили, яких він вважає упередженими щодо нього.

ОСОБА_1 зазначав, що інспектор поліції Павленко С.І. був упередженим відносно нього, оскільки раніше погрожував апелянту примусовим доставленням до ТЦК із застосуванням кайданок при складанні протоколу за ст. 185 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції відхиляє твердження ОСОБА_1 про те, що причиною його відмови від проходження медичного огляду була упередженість інспектора патрульної поліції Павленка С.І. через нібито попередні погрози примусовим доставленням до ТЦК та СП, з огляду на таке.

В матеріалах справи відсутні докази застосування до ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших протиправних дій за обставин 03.04.2026 року.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Норма статті 130 КУпАП та положення Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України» від 09.11.2015 №1452/735 не передбачають правових підстав для відмови водія від виконання законної вимоги поліцейського через суб`єктивне сприйняття особистості інспектора чи наявність колишніх процесуальних суперечок (зокрема, складання протоколів за іншими статтями КУпАП, такими як ст. 185 КУпАП).

Як чітко зафіксовано на відеозаписах з нагрудних відеокамер інспекторів поліції № 472285 та № 470796, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд безпосередньо в найближчому закладі охорони здоров`я (лікарні).

Огляд у медичному закладі проводиться лікарем-наркологом на підставі клінічних ознак та лабораторних досліджень біологічного матеріалу.

Інспектор патрульної поліції жодним чином не впливає на результати такого дослідження, що повністю виключає фактор суб`єктивної "упередженості" працівника поліції ОСОБА_2 щодо встановлення чи невстановлення стану наркотичного сп`яніння водія.

Відтак, посилання апелянта на побоювання щодо упередженості поліцейського є безпідставними та надуманими, оскільки сам огляд мав проводитися незалежною третьою стороною сертифікованим лікарем.

Будь-які неправомірні чи упереджені дії працівників поліції, якщо вони мали місце під час інших подій, не звільняють водія від обов`язку виконувати вимоги ПДР України та можуть бути предметом окремого оскарження в порядку дисциплінарного або адміністративного судочинства, проте не є легітимною причиною для відмови від медичного огляду на стан сп`яніння.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки висловлював бажання поїхати для проходження такого огляду до медичного закладу самостійно, апеляційний суд вважає неспроможними з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 266 КУпАП, а також розлілу ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735, огляд водія на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я проводиться за направленням поліцейського та не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Доставка водія до медичного закладу здійснюється безпосередньо працівниками поліції.

Законодавство не передбачає права водія самостійно обирати час, умови чи спосіб прибуття до лікарні після висунення патрульними законної вимоги про проходження огляду.

З досліджених у судовому засіданні відеозаписів із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції № 472285 та № 470796 вбачається, що поліцейські неодноразово та у встановленому законом порядку пропонували ОСОБА_1 пройти огляд у найближчому закладі охорони здоров`я. Натомість апелянт демонстрував тривале умисне ухилення від здійснення реальних дій для проходження огляду (створював штучні перешкоди, затягував час, висував непередбачені законом умови). Така поведінка водія, відповідно до сталої судової практики, була правомірно та вірно трактована працівниками поліції як категорична відмова від проходження огляду на стан сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не перебував у стані наркотичного сп`яніння, з посиланням на висновок КНП «ВОКПЛ ім. Академіка О.І. Ющенка ВОР» № 0280 від 04.04.2026 року, згідно якого ОСОБА_1 тверезий, алкотест 6820-0,00%, аналіз сечі негативний, не спростовують висновки суду щодо доведеності винуватості за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність не лише за безпосереднє керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

У даному провадженні ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження огляду, що є самостійним та закінченим складом адміністративного правопорушення в момент її висловлення на місці зупинки.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що подальше самостійне звернення водія до медичного закладу для проведення огляду на стан сп`яніння та отримання негативного результату не спростовує факту вчинення правопорушення, яке полягало у відмові виконати законну вимогу поліцейського на місці зупинки транспортного засобу.

Оскільки факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на вимогу патрульних повністю підтверджується належними та допустимими доказами (відеозаписами бодікамер), наявність висновку № 0280, отриманого згодом за самозверненням, не спростовує правильних висновків суду першої інстанції про доведеність вини апелянта у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Колегія суддів також відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що він висловлював готовність пройти огляд на місці зупинки за допомогою газоаналізатора (алкотестера) „Драгер“, а тому його дії нібито не можна вважати відмовою від огляду, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 Розділу І „Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України» затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735), огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів проводиться виключно з метою виявлення ознак алкогольного сп`яніння.

Спеціальний технічний засіб (алкотестер типу „Alcotest Drager“) призначений для вимірювання вмісту алкоголю в видихуваному повітрі й технічно не здатний виявляти наявність в організмі людини наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів.

Згідно з пунктом 12 Розділу ІІ та пунктом 1 Розділу ІІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій перебуває у стані наркотичного сп`яніння, огляд проводиться виключно в закладах охорони здоров`я (лікарнях) шляхом дослідження біологічного середовища (сеча, мазок зі слизової оболонки ротової порожнини, кров) у лабораторних умовах. Огляд на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою будь-яких технічних приладів чинним законодавством України не передбачений.

Як зафіксовано на відеозаписах з нагрудних відеокамер інспекторів поліції № 472285 та № 470796, у ОСОБА_1 було виявлено ознаки саме наркотичного сп`яніння (звужені зіниці, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, блідість), у зв`язку з чим інспектор патрульної поліції цілком правомірно та у точній відповідності до закону роз`яснив водію, що стан наркотичного сп`яніння за допомогою приладу „Драгер“ не визначається, і висунув законну вимогу проїхати до медичного закладу.

Вимога апелянта пройти тест на приладі „Драгер“ за наявності ознак наркотичного сп`яніння та за одночасної категоричної відмови їхати до лікарні розцінюється судом як намір створити штучні умови для уникнення відповідальності. Водій свідомо вимагав проведення процедури, яка є технічно та юридично неможливою у даному випадку, ігноруючи при цьому законний порядок огляду.

Таким чином, пропозиція ОСОБА_1 „дунути в Драгер“ за умов об`єктивної неможливості такого дослідження для встановлення наркотичного сп`яніння, та подальше невиконання законної вимоги поліцейського проїхати до медичного закладу, обґрунтовано кваліфіковано судом першої інстанції як відмова від проходження огляду, що повністю охоплюється складом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Колегія суддів також аналізує та відхиляє доводи апелянта ОСОБА_1 щодо розбіжностей між фактичним часом направлення на огляд (23:31) та часом, зазначеним у документах (23:15), а також посилання на те, що він самостійно звернувся до медичного закладу о 00:19 (тобто в межах передбаченого законом двогодинного строку), з огляду на таке.

Згідно з матеріалами справи, процедура виявлення ознак сп`яніння, оформлення матеріалів та фіксація відмови ОСОБА_1 відбувалися у чіткій хронологічній послідовності в межах одного безперервного процесу зупинки ТЗ:

23:15 -час виявлення ознак наркотичного сп`яніння та первинного висунення вимоги про огляд (що зафіксовано в направленні);

23:31-реальний час озвучування направлення та остаточної фіксації відмови водія їхати до лікарні у супроводі поліцейських (згідно з відеозаписом);

23:47 - час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП за фактом відмови від огляду.

Незначна розбіжність у декілька хвилин між часом початку фіксації правопорушення (23:15) та фактичним моментом висловлення водієм остаточної відмови (23:31) зумовлена виключно умисними діями самого ОСОБА_1 , який затягував час, сперечався з працівниками поліції та висував незаконні вимоги. Така розбіжність є суто технічною, не звужує обсяг прав апелянта і не може бути підставою для визнання дій поліції протиправними чи скасування постанови суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП та пункту 9 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735, огляд у закладі охорони здоров`я проводиться не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Апелянт помилково вважає, що наявність цього двогодинного вікна давала йому право відмовитися від законної вимоги патрульних на місці зупинки, поїхати геть і пройти огляд пізніше самостійно.

Законний порядок передбачає, що огляд у лікарні проводиться за направленням поліцейського та у супроводі поліцейських (ч. 3 ст. 266 КУпАП). Двогодинний строк встановлений як граничний ліміт для доставки водія до лікарні з моменту його зупинки з метою забезпечення точності медичних аналізів. Цей строк жодним чином не надає водію права на "відтермінування" виконання вимоги поліцейського або на самостійний вибір часу візиту до лікарні після фіксації відмови.

Правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП в частині відмови від проходження огляду, є формальним і вважається закінченим в момент, коли водій на законну вимогу поліцейського відповів відмовою.

Той факт, що ОСОБА_1 о 00:19 звернувся до КНП «ВОКПЛ ім. акад. Ющенка ВОР» за самозверненням, пройшов огляд, не має юридичного значення для кваліфікації його дій. Факт правопорушення (відмова поліцейським) вже відбувся і був належним чином задокументований о 23:47 у протоколі.

Подальші дії водія після оформлення матеріалів справи є його особистою ініціативою, яка не скасовує та не нівелює факт уже вчиненого ним адміністративного правопорушення на місці зупинки.

Суд апеляційної інстанції також критично оцінює та відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що перелік ознак наркотичного сп`яніння не є послідовним у протоколі про адміністративне правопорушення та направленні на медичний огляд.

Як вбачається з матеріалів справи, у протоколі про адміністративне правопорушення та в направленні на медичний огляд до закладу охорони здоров`я зафіксовано наявність у ОСОБА_1 таких ознак наркотичного сп`яніння: неприродна блідість обличчя, тремтіння кінцівок пальців рук та звужені зіниці очей, які не реагують на світло.

Усі ці ознаки повністю та беззастережно відповідають офіційному переліку, визначеному пунктом 4 Розділу І Інструкції № 1452/735. Сама по собі різна черговість або послідовність викладу (перерахування) цих ознак у бланках різних процесуальних документів не змінює їхнього змісту, медичної суті та правового значення.

Ні норми статті 256 КУпАП (вимоги до протоколу), ні положення Інструкції № 1452/735 не містять імперативної вимоги щодо дотримання суворої послідовності чи ідентичного порядку слів при перерахуванні клінічних ознак сп`яніння у різних документах. Головною умовою є те, що ці ознаки мають бути реально виявлені, чітко зазначені та слугувати законною підставою для проведення подальших процесуальних дій.

Посилання ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 07.05.2026 року, якою, за твердженням апелянта, у подібних правовідносинах провадження за ст. 130 КУпАП було закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення є безпідставними.

Відповідно до положень КУпАП кожна справа про адміністративне правопорушення є унікальною, розглядається судом індивідуально та виключно в межах тих обставин і доказів, які зібрані у конкретному провадженні.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи щодо ОСОБА_1 діяв як самостійний та незалежний орган правосуддя, оцінюючи наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що повністю відповідає вимогам статті 252 КУпАП.

В адміністративно-процесуальному праві рішення суду першої інстанції в одній справі не має преюдиціального (обов`язкового) значення для розгляду іншої справи, навіть якщо стороною у ній є та сама особа або обставини видаються схожими.

Постанова Вінницького міського суду від 07.05.2026 року, на яку посилається апелянт, була ухвалена за результатом дослідження зовсім іншого комплексу доказів, інших обставин зупинки, поведінки водія та фіксації правопорушення. Відтак, вона не є джерелом права чи обов`язковим прецедентом для апеляційного суду у даному провадженні.

У межах цього провадження вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (відмова від проходження огляду), повністю, беззаперечно та об`єктивно підтверджується дослідженими матеріалами справи.

Наявність в архіві суду іншого рішення, де обставини були визнані судом недостатніми для притягнення до відповідальності, жодним чином не нівелює факт правопорушення, зафіксований поліцейськими у цій конкретній справі.

З огляду на це, посилання на судове рішення від 07.05.2026 року в іншій справі не спростовує законність оскаржуваної постанови суду першої інстанції та розцінюється як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані поліцейськими відеозаписи № 472285 та № 470796 містять у хронологічній послідовності всі відомості про обставини, які мають значення для справедливого вирішення справи.

Жодних процесуальних чи технічних підстав піддавати сумніву безперервність цих записів у суду немає.

Посилання ОСОБА_1 на нібито "обірваність" відео розцінюється колегією суддів як надумана лінія захисту, мета якої поставити під сумнів очевидні та зафіксовані факти власної протиправної поведінки.

Таким чином, висновки суду першої інстанції в частині оцінки відеодоказів є законними, вмотивованими.

Для кваліфікації правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП визначальним є сам факт відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`янніня у закладі охорони здоров`я за наявності ознак сп`яніння, що й було належним чином задокументовано та підтверджено доказами.

Відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема наркотичного сп`яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Судом першої інстанції відповідно до статей 245, 280 КУпАП повно й всебічно з`ясовано усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.

Докази перевірені судом першої інстанції узгоджуються між собою, в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП- відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.

Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі», а тому водій ОСОБА_1 зобов`язаний був на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан сп`яніння, але й виключно у передбачені законом порядок і спосіб.

Під час перевірки законності постанови суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури були досліджені всі матеріали справи, вивчені та перевірені усі заперечення апелянта стосовно обставин адміністративного правопорушення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції прийнято законне, обгрунтоване, вмотивоване рішення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП .

Підстави для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,

П о с т а н о в и в :

Відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 02.06.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: Світлана МІШЕНІНА