Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №607/1896/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03.07.2026 Справа №607/1896/26 Провадження №2/607/2968/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю: секретаря судового засідання Кійко С.Д.,

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 ,

представника позивачів адвоката Семусь Т.А.,

представника третьої особи Господар А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, служба у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, про позбавлення батьківських прав,

УСТАНОВИВ:

І. Описова частина

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 звернулися до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у період з 24.11.2005 до 04.05.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. У цьому шлюбі народилося троє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивачі зазначили, що після розірвання шлюбу діти проживають разом із батьком, який самостійно виховує та матеріально утримує дітей. ОСОБА_1 займався реєстрацією та вступом дітей до навчальних закладів, брав активну участь у їхньому шкільному житті. Лише ОСОБА_1 піклувався про стан здоров`я дітей та займався їхнім лікуванням.

Відповідач за місцем проживання дітей протягом тривалого часу не з`являється, участь в їх вихованні не приймає, життям дітей не цікавиться та кошти на їх утримання не надає. При цьому відповідачу достеменно відоме місце проживання дітей, однак, за твердженням позивачів, з 2017 року відповідач їх жодного разу не навідала. На думку позивачів, тривала розлука з матір`ю має своїм наслідком розрив психоемоційних зв`язків матері та дітей.

Позивачі зазначили, що відповідач самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, не виявляє бажання бачитися з дітьми, не піклується про їх духовний і фізичний розвиток, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, не надає доступу до культурних цінностей, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу.

Позивачі вказали, що за станом здоров`я та матеріальним становищем відповідач може виконувати свої батьківські обов`язки.

За таких обставин позивачі просять позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

29.04.2026 представник позивачів адвокат Семусь Т.А. подала до суду додаткові пояснення, в яких навела заперечення щодо висновку органу опіки та піклування Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Адвокат зазначила, що твердження про заподіяння позивачем тілесних ушкоджень відповідачу не може підтверджуватися лише витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки сам по собі такий витяг не встановлює факт вчинення кримінального правопорушення. Належним підтвердженням може бути лише відповідне судове рішення або інші допустимі докази. Водночас ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.05.2018, винесеною у справі № 607/5417/18, кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК України було закрито у зв`язку з відмовою ОСОБА_3 від обвинувачення.

Також адвокат вважає, що довідка про проведення профілактичної бесіди з ОСОБА_3 від 29.03.2018 не містить відомостей, які б самі по собі підтверджували, що 28.03.2018 мати дійсно бачилася з дітьми та проводила з ними час.

Крім того, представник зазначила, що органом опіки та піклування не надано жодних доказів того, що 26.04.2018 комісією з питань захисту прав дітей Байковецької сільської ради дійсно розглядалося питання про невиконання ОСОБА_3 батьківських обов`язків та що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату цього засідання і за його наслідками було прийнято відповідне рішення.

Адвокат також вказала, що обставини щодо перешкоджання ОСОБА_1 у спілкуванні відповідача з дітьми, а також щодо його агресивної поведінки, вживання нецензурної лексики та застосування до відповідача фізичного насильства не підтверджено належними доказами.

Окремо представник позивачів заперечувала проти висновку органу опіки та піклування в тій частині, що діти перебувають у складних життєвих обставинах у зв`язку з розглядом справи про позбавлення матері батьківських прав. Зазначила, що 19.02.2026 під час обстеження умов проживання дітей ці умови визнано належними, а самі діти підтвердили, що понад шість років не спілкуються з матір`ю, яка не бере участі в їхньому вихованні, не цікавиться їхнім здоров`ям та життям. Отже, на думку адвоката, сам по собі факт судового розгляду цієї справи не може свідчити про виникнення для дітей складних життєвих обставин.

Крім того, представник позивачів звернула увагу, що ОСОБА_3 не виконувала затверджений 27.04.2018 графік побачень із дітьми, що свідчить про її неналежне виконання батьківських обов`язків та спростовує твердження про наявність перешкод у спілкуванні з дітьми з боку батька.

На думку адвоката, наведені обставини свідчать про те, що висновок органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав є необ`єктивним та не ґрунтується на всебічному й повному дослідженні обставин справи, оскільки у ньому викладені обставини щодо позиції матері та надано негативну оцінку поведінці батька, тоді як істотні обставини, а саме багаторічне невиконання матір`ю своїх батьківських обов`язків, відсутність спілкування з дітьми та фактичне самоусунення від їхнього виховання, належної оцінки не отримали.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

16.06.2026 засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_3 . У судовому засіданні 03.07.2026 суд усною ухвалою без оформлення окремого процесуального документа у зв`язку із порушенням вимог ст. 178 ЦПК України приєднав до матеріалів справи цей відзив як письмові пояснення відповідача.

У поясненнях відповідач ОСОБА_3 позов не визнала та просила у задоволенні позову відмовити повністю. Зазначила, що намагалась зустрітись із своїми дітьми, зокрема і у 2022 році, однак ОСОБА_1 у грубій формі, використовуючи нецензурну лайку, не надав їй можливості зустрітись та побути з дітьми. Відповідач зазначила, що досі боїться фізичної розправи позивача, так як ОСОБА_1 неодноразово завдавав їй тілесні ушкодження та вчиняв відносно неї насильство. Вказала, що ОСОБА_1 чинить їй перешкоди у вихованні дітей та побаченні з ними. На даний час відповідач перебуває за кордоном, а тому не була обізнана про наявність цього позову.

3. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

29.01.2026 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання та визначено сторонам строк для подання заяв по суті справи. Зобов`язано орган опіки та піклування Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області надати письмовий висновок щодо розв`язання даного спору.

24.02.2026 витребувано докази від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.

23.03.2026 відмовлено у прийнятті заяви адвоката Семусь Т.А. про зміну предмета позову.

28.04.2026 повернуто без розгляду клопотання начальника служби у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області Агрес Г.А. про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

29.04.2026 усними ухвалами без оформлення окремого процесуального документа задоволено заяву адвоката Семусь Т.А. про виклик свідків та клопотання про долучення доказів, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

28.05.2026 ураховуючи наявність усіх умов, визначених ст. 280 ЦПК України, усною ухвалою без оформлення окремого процесуального документа суд постановив про здійснення заочного розгляду даної справи та ухвалення за наслідками її розгляду заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

4. Процедура та позиції сторін і третьої особи у судовому засіданні

28.05.2026 у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити повністю.

Позивач додатково пояснив, що після розірвання шлюбу з відповідачем у 2018 році їхні малолітні діти залишилися проживати разом з ним та відтоді перебувають виключно на його утриманні і вихованні. Протягом усього цього часу саме він забезпечує дітям належні умови для проживання, навчання, лікування та всебічного розвитку.

Позивач стверджував, що неодноразово намагався сприяти спілкуванню матері з дітьми та не перешкоджав реалізації відповідачем батьківських прав. Проте такі спроби не дали позитивних результатів, оскільки відповідач не виявляла зацікавленості у підтриманні стосунків із дітьми та їх вихованні. Хоча відповідач зверталася до органу опіки та піклування, правоохоронних органів і суду із заявами щодо участі матері у вихованні дітей, у подальшому, за твердженням позивача, відповідач не вживала достатніх заходів для продовження захисту своїх прав, а поданий нею позов про визначення місця проживання дітей був залишений без розгляду за її заявою, що, на думку позивача, свідчить про відсутність реального наміру відповідача брати участь у житті дітей.

Позивач вказав, що діти вже близько восьми років безперервно проживають разом із ним у житловому будинку, де для них створено належні побутові умови, створено стабільне середовище для їхнього фізичного та духовного розвитку. На його переконання, служба у справах дітей Байковецької сільської ради не забезпечила належний захист прав та інтересів дітей під час розгляду цієї справи.

Позивач пояснив, що на даний час місце проживання відповідача йому невідоме. Незважаючи на те, що відповідач обізнана про місце проживання дітей, вона не підтримує з ними жодного зв`язку, не цікавиться їхнім здоров`ям, навчанням, розвитком, не бере участі у вирішенні питань їх виховання та матеріального забезпечення.

Позивач зазначив, що старші діти мають намір продовжити навчання за кордоном, однак для оформлення відповідних документів у низці випадків, за його твердженням, необхідна згода матері, яку отримати неможливо через її фактичне самоусунення від виконання батьківських обов`язків. Аналогічні труднощі виникають і під час вирішення окремих питань, пов`язаних із лікуванням дітей, коли законодавством передбачено необхідність отримання згоди обох батьків.

Позивач додатково пояснив, що, на його думку, позбавлення відповідача батьківських прав забезпечить можливість безперешкодного оформлення документів, необхідних для навчання старших дітей за кордоном, оскільки в окремих випадках законодавством передбачена згода обох батьків. Також зазначив, що у разі позбавлення відповідача батьківських прав у майбутньому вона не матиме права вимагати від дітей свого утримання, а також спроститься вирішення окремих питань, пов`язаних із наданням медичної допомоги дітям.

На запитання суду щодо причин звернення з цим позовом лише у 2026 році позивач пояснив, що раніше користувався висновком органу опіки та піклування про самостійне виховання дітей, якого, на його думку, було достатньо для вирішення необхідних питань. Натомість на даний час зазначений висновок вже не забезпечує можливості вирішення всіх питань, що виникають у зв`язку з вихованням дітей.

На запитання суду, чи пов`язане звернення з позовом із отриманням відстрочки від призову на військову службу, позивач пояснив, що такий позов із цим не пов`язаний. Також повідомив, що у 2023 році звертався до суду із заявою про встановлення факту самостійного виховання дітей, однак така заява була залишена без розгляду у зв`язку з необхідністю розгляду відповідних вимог у позовному провадженні.

28.05.2026 у судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити повністю.

Позивач додатково пояснив, що має намір зареєструвати на своє ім`я мотоцикл, однак здійснити таку реєстрацію неможливо без згоди обох батьків. Також зазначив, що планує навчатися за кордоном, для чого, як йому відомо, необхідна згода обох батьків. Також пояснив, що в разі продовження навчання в Україні, за його розумінням, згода обох батьків буде необхідна для зміни зареєстрованого місця проживання.

Позивач повідомив, що мати відсутня у його житті вже вісім років. Остання зустріч із матір`ю відбулася приблизно шість років тому та була нетривалою. За його словами, він разом із братом і сестрою вийшов із автомобіля, декілька хвилин поспілкувався з матір`ю, після чого діти повернулися до автомобіля.

Пояснив, що всім необхідним його забезпечує виключно батько, тоді як мати жодної участі в його житті не бере.

На запитання суду ОСОБА_5 пояснив, що на момент припинення спільного проживання з матір`ю йому було близько десяти років. Разом із тим на запитання суду про те, чи виконувала мати до цього часу свої батьківські обов`язки, чіткої відповіді не надав, зазначивши, що не дуже добре пам`ятає той період свого життя, однак не повідомив про наявність негативних спогадів про матір у той період.

На запитання суду щодо можливості відновлення стосунків із матір`ю ОСОБА_5 пояснив, що її поява у його житті зараз викликала б у нього негативну реакцію та він не зрадів би такій зустрічі. Водночас зазначив, що якщо мати захоче знову стати для нього матір`ю, це буде дуже складно, оскільки їй доведеться відновлювати його довіру. Разом із тим він вказав, що вона все ж є його матір`ю, а тому могла б спробувати відновити ці стосунки.

Також ОСОБА_5 зазначив, що відповідач могла б підтвердити своїми вчинками, що є для нього матір`ю, однак для цього їй довелося б докласти значних зусиль.

28.05.2026 у судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити повністю.

Позивач додатково пояснив, що також має намір навчатися за кордоном, для чого необхідна згода обох батьків. На його думку, тривала відсутність матері у його житті може створювати необґрунтовані перешкоди для реалізації його прав та законних інтересів. Також позивач зазначив, що відповідач була обізнана про його місце проживання та навчання, однак протягом тривалого часу не виявляла жодної ініціативи щодо спілкування з ним. Мати не бере участі у його житті вже приблизно вісім років. Востаннє він бачився з нею приблизно шість років тому. Пояснив, що остання зустріч із матір`ю відбулася виключно з ініціативи та наполягання батька. При цьому ні він, ні його брат, ні сестра не мали бажання зустрічатися з матір`ю.

На запитання суду ОСОБА_6 пояснив, що у разі, якби мати захотіла відновити з ним стосунки, він дав би їй таку можливість, хоча зазначив, що зробити це було б дуже складно. Водночас він висловив думку, що відповідача необхідно позбавити батьківських прав, оскільки, на його переконання, без такого позбавлення вона не вживатиме жодних заходів для відновлення стосунків із дітьми.

28.05.2026 у судовому засіданні представник позивачів адвокат Семусь Т.А. позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та у додаткових поясненнях, та просила позов задовольнити повністю.

Адвокат зазначила, що відповідач фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків з 2017 року, не бере участі у вихованні дітей, не цікавиться їхнім життям, станом здоров`я, навчанням та розвитком, а також не забезпечує їх належного матеріального утримання. Усі обов`язки щодо виховання, утримання та забезпечення дітей необхідними умовами для їхнього життя і розвитку виконує виключно батько.

Щодо звернень відповідача до органу опіки та піклування, правоохоронних органів та суду з питань спілкування з дітьми представник позивачів зазначила, що такі звернення були формальними та мали на меті лише створити видимість вжиття відповідачем заходів для підтримання зв`язку з дітьми, тоді як реального бажання брати участь у їхньому вихованні чи відновити стосунки з дітьми відповідач не проявляла. Крім того, представник вказала, що висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав є необґрунтованим, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та найкращим інтересам дітей. Зауважила, що проживання відповідача за кордоном є наслідком її особистого та добровільного вибору. При цьому така обставина сама по собі не позбавляє її можливості підтримувати постійний зв`язок із дітьми, брати участь у їхньому вихованні, цікавитися їхнім життям та виконувати свої батьківські обов`язки. Однак, на думку представника позивачів, відповідач тривалий час належних заходів для реалізації цих прав та обов`язків не вживала.

28.05.2026 у судовому засіданні уповноважений представник служби у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області Господар А.Р. висловила думку про необґрунтованість позову. Пояснила, що працівники служби у справах дітей дослідили обставини справи та встановили факт невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків. Однак орган опіки та піклування не встановив умисного характеру такого невиконання, оскільки першочергово після розірвання шлюбу відповідач намагалась бачитись та спілкуватись з дітьми, однак у цьому їй перешкоджав сам позивач. У подальшому органу опіки не вдалось поспілкуватись з відповідачем та встановити причини невиконання нею батьківських обов`язків на теперішній час.

16.06.2026 у судовому засіданні уповноважений представник служби у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області Агрес Г.А. висловила думку про необґрунтованість позову. Пояснила, що працівниками служби у справах дітей досліджені всі обставини даної справи та не встановлено факт умисного ухилення матері від виконання батьківських обов`язків, оскільки у 2017-2018 роках відповідач вживала заходів для спілкування з дітьми, однак позивач перешкоджав їй у цьому.

16.06.2026 у судовому засіданні дитина ОСОБА_4 повідомила, що мати є для неї незнайомою людиною та вона її не знає. Зазначила, що за потреби звертається за порадою до сусідки ОСОБА_7 . На запитання суду щодо місцезнаходження матері дитина пояснила, що батько повідомив їй, що мати її залишила. Разом із тим під час опитування дитина не змогла пояснити, як вона розуміє зміст та наслідки позбавлення матері батьківських прав. Водночас, висловлюючись власними словами, зазначила, що не заперечує проти того, щоб суд «заборонив матері бути її мамою».

16.06.2026 у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що є сусідкою позивачів. Свідок показала, що діти постійно проживають разом із батьком, який їх самостійно виховує. Місце перебування матері дітей їй невідоме, особисто з нею вона не знайома. Діти під час спілкування зі свідком матір не згадували. Свідку також невідомо про будь-які прояви уваги матері до дітей. Зокрема, свідку невідомо, щоб мати вітала дітей зі святами та телефонувала їм.

16.06.2026 у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що перебуває у дружніх стосунках із сім`єю позивачів. Свідок показала, що діти постійно проживають разом із батьком, який їх самостійно виховує. Вказала, що її дочка товаришує з ОСОБА_10 , з якою вони проводять багато часу разом. Про причини відсутності матері свідку відомо лише зі слів її чоловіка, який повідомив, що мати залишила дітей.

03.07.2026 у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що є перукарем ОСОБА_1 та його дітей. Свідок показала, що відвідує родину приблизно один раз на місяць для надання перукарських послуг. За весь час таких візитів матері дітей у будинку вона не бачила, був присутній лише батько. Також свідок зазначила, що на святкуванні Першого Причастя Анни мати була відсутня та саме свідок допомагала з підготовкою до свята.

03.07.2026 у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що з 1997 року знайомий із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Свідок показав, що перебуває з позивачем у дружніх стосунках та вони проводять разом свята. Свідку відомо, що у 2018 році відповідач залишила родину та з того часу вихованням дітей займається лише ОСОБА_1

03.07.2026 у судове засідання відповідач ОСОБА_3 , належним чином повідомлена про дату, час і місце цього засідання, повторно не з`явилася.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

Відповідно до повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Відповідно до повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.05.2018 у справі № 607/14033/17 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.

Відповідно до довідки відділу «Центр надання адміністративних послуг» Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 60 від 19.01.2026 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Указане також підтверджується витягами з реєстру територіальної громади.

З витягу про державну реєстрацію прав № 36282134 від 16.11.2012 встановлено, що домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 .

З акта обстеження умов проживання від 26.03.2018 вбачається, що працівники служби у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області провели обстеження за адресою проживання дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . За результатами обстеження встановлено, що для розвитку дітей створено всі необхідні умови. Також зазначено, що в сім`ї триває процес розлучення між батьками, діти проживають з батьком, на момент проведення обстеження матері у будинку не було.

Згідно з довідкою про проведення профілактичної бесіди від 29.03.2018, складеною головним спеціалістом служби у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області Сачик Н.М., з ОСОБА_3 проведено профілактичну бесіду щодо виконання нею батьківських обов`язків стосовно трьох малолітніх дітей. Під час бесіди ОСОБА_3 повідомила, що 28.03.2018 бачилася з дітьми та спільно провела з ними час, не відмовляється від виконання батьківських обов`язків і має намір надалі піклуватися про дітей. Також у довідці зазначено, що під час проведення бесіди дітям неодноразово телефонувала мати, а діти домовлялися з нею про зустрічі. Крім того, спеціалістом служби у справах дітей матері було роз`яснено, що обоє батьків мають рівні права та обов`язки щодо дітей.

29.03.2018 ОСОБА_3 звернулася із письмовою заявою до начальника служби у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області. У заяві зазначила, що перебуває у процесі розірвання шлюбу із ОСОБА_1 , близько півтора року спільно з ним не проживає та між ними існує конфлікт. Також повідомила, що чоловік забрав доньку, яка до цього проживала разом із нею, не дозволяє дітям спілкуватися з матір`ю, налаштовує їх проти неї та перешкоджає їхнім зустрічам. У зв`язку із цим просила службу у справах дітей втрутитися у ситуацію та сприяти захисту її прав як матері. У зазначеній заяві ОСОБА_3 також повідомила, що не має можливості відвідувати дітей за місцем їх проживання, оскільки, за її твердженням, існує пряма загроза її фізичному та психологічному здоров`ю. У зв`язку із цим вона просила службу у справах дітей встановити графік її побачень із дітьми за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Байковецької сільської ради № 08 від 26.04.2018 розглянуто заяву ОСОБА_3 щодо встановлення графіка побачень із малолітніми дітьми. За результатами розгляду комісія рекомендувала встановити ОСОБА_3 графік побачень із дітьми без присутності батька за місцем проживання матері.

01.08.2018 ОСОБА_3 звернулася до начальника служби у справах дітей Байковецької сільської ради із письмовою заявою, в якій просила забезпечити супровід працівників служби під час її відвідування дітей за місцем їх проживання. У заяві зазначила, що ОСОБА_1 , за її твердженням, не дозволяє їй бачитися та спілкуватися з трьома малолітніми дітьми, створює відповідні перешкоди, а також через його агресивну поведінку та побоювання за власну фізичну і психологічну безпеку вона боїться самостійно приїжджати до будинку, де проживають діти.

Відповідно до повідомлення служби у справах дітей Байковецької сільської ради № 03-08/01 від 03.08.2018, у зв`язку із заявою ОСОБА_3 працівниками служби у справах дітей спільно з матір`ю дітей 03.08.2018 здійснено виїзд за місцем проживання дітей. У повідомленні зазначено, що після прибуття за місцем проживання дітей ОСОБА_1 дозволив зайти до будинку лише представникам служби у справах дітей, тоді як ОСОБА_3 зайти до будинку не дозволив. Крім того, працівники служби зазначили, що під час спілкування ОСОБА_1 поводився агресивно та вживав нецензурну лексику щодо представників служби. У цьому ж повідомленні наведено пояснення ОСОБА_3 про те, що батько дітей перешкоджає виконанню встановленого графіка побачень та застосовує до неї фізичне насильство у присутності дітей. За результатами виїзду службою зроблено висновок, що ОСОБА_3 не має можливості бачитися та брати участь у вихованні дітей через створення їй перешкод з боку батька.

Відповідно до повідомлення служби у справах дітей Байковецької сільської ради № 07-08/01 від 07.08.2018, у зв`язку з черговим зверненням ОСОБА_3 щодо забезпечення можливості побачення з дітьми працівниками служби у справах дітей спільно з ОСОБА_3 здійснено виїзд за місцем проживання дітей. У повідомленні зазначено, що ОСОБА_1 відчинив двері будинку, випустив до матері сина ОСОБА_5 , однак після того, як ОСОБА_3 доторкнулася до руки дитини, почав голосно висловлюватися на її адресу, забрав хлопця до будинку та зачинив двері. Спілкування матері із сином тривало приблизно одну-дві хвилини. У повідомленні також зазначено, що під час перебування біля будинку працівники служби чули плач малолітньої ОСОБА_13 , а на прохання матері дозволити їй побачитися з донькою батько не відреагував. Крім того, після від`їзду ОСОБА_3 між нею та ОСОБА_1 відбулася телефонна розмова, під час якої, за змістом повідомлення, батько передав слухавку доньці, яка плакала, а ОСОБА_3 намагалася її заспокоїти та повідомила, що любить її.

Відповідно до повідомлення служби у справах дітей Байковецької сільської ради № 10-08/01 від 10.08.2018, у зв`язку з черговим зверненням ОСОБА_3 щодо забезпечення можливості побачення з дітьми працівниками служби спільно з дільничним офіцером поліції здійснено виїзд за місцем проживання дітей. Під час виїзду встановлено, що житловий будинок був зачинений, а ОСОБА_1 разом із дітьми був відсутній. У повідомленні також зазначено, що ОСОБА_3 привезла для дітей придбані нею шкільні штани, сорочки та канцелярське приладдя, які у зв`язку з відсутністю дітей залишила на порозі будинку.

Відповідно до повідомлення служби у справах дітей Байковецької сільської ради № 21-08/04 від 21.08.2018, у зв`язку з черговим зверненням ОСОБА_3 працівниками служби здійснено виїзд за місцем проживання дітей. Під час виїзду встановлено, що житловий будинок був зачинений, а батько разом із дітьми був відсутній. У присутності працівників служби ОСОБА_3 зателефонувала ОСОБА_1 , повідомивши йому, що відповідно до встановленого графіка цього дня має право на побачення з дітьми. Зі змісту повідомлення вбачається, що ОСОБА_1 відповів, що відповідач «не заслужила» побачення з дітьми, а також повідомив, що побоюється, що донька ОСОБА_14 побіжить до матері, оскільки дитина за нею плаче та є до неї дуже прив`язаною, у зв`язку із чим погоджується на спілкування матері з дітьми лише у своєму будинку.

З акта обстеження умов проживання від 09.01.2019 вбачається, що працівниками служби у справах дітей здійснено виїзд за місцем проживання ОСОБА_1 та дітей. В акті зазначено, що за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_1 та троє дітей. Також зазначено, що зі слів ОСОБА_3 батько перешкоджає їй брати участь у вихованні дітей, які проживають разом із ним. Під час виїзду працівники служби встановили, що ОСОБА_1 двері будинку не відчинив та не допустив їх до помешкання. В акті зазначено, що крізь скляні двері він висловлювався на адресу працівників служби лайливими словами, погрожував жестами, а на прохання показати дітей через вікно відповів нецензурною лайкою.

З акта обстеження умов проживання від 07.04.2020 вбачається, що діти проживають разом із батьком, який забезпечив для них належні житлово-побутові умови. За результатами обстеження встановлено, що умови проживання дітей відповідають їхнім потребам.

З акта обстеження умов проживання, складеного 19.02.2026, вбачається, що діти проживають разом із батьком, який забезпечує належні умови для їх проживання та розвитку. Під час проведення бесіди діти повідомили працівникам служби у справах дітей, що проживають із батьком, мати близько шести років участі у їхньому житті не бере, не цікавиться ними та не підтримує з ними спілкування. Аналогічні пояснення містяться і в довідках про проведення індивідуальних бесід із ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , складених працівниками служби у справах дітей.

Відповідно до відповіді Тернопільського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області № 75 від 02.04.2020 ОСОБА_1 звертався за консультаційною допомогою з питань надання соціальних послуг сім`ям та особам, які опинилися у складних життєвих обставинах, а також з питань законодавства у сфері охорони дитинства. Під час звернення ОСОБА_1 повідомив, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із трьома неповнолітніми дітьми — ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 . За його словами, вихованням дітей і доглядом за ними займається він, тоді як мати тривалий час не з`являється за місцем проживання дітей та не бере участі у їхньому вихованні й утриманні.

Згідно із листом Тернопільської початкової школи Тернопільської міської ради № 2 від 30.12.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , закінчила навчання у цьому закладі у 2022 році. Зі слів вихователів групи, оформленням документів і зарахуванням дитини до закладу займався батько, який також спілкувався з адміністрацією закладу та вихователями доньки, відвідував батьківські збори, приводив і забирав ОСОБА_15 з садочка, цікавився її самопочуттям і здоров`ям. Мати участі у взаємодії із закладом не брала.

Як вбачається з листа Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Тернопільської міської ради Тернопільської області № 19 від 11.11.2025, реєстрацією дітей до закладу займався батько. У заявах про зарахування дітей до груп продовженого дня ОСОБА_1 зазначений як особа, відповідальна за їх своєчасне повернення додому. Також зазначено, що у шкільному житті синів батько частково брав участь, проте у шкільному житті доньки він є постійним учасником. Мати участі не брала та не бере.

Відповідно до листа відокремленого структурного підрозділу «Тернопільський фаховий коледж Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя» №2/19-998 від 12.11.2025 оплату за навчання на консультаційно-підготовчих курсах ОСОБА_2 та ОСОБА_2 здійснено ОСОБА_1 . Питання щодо навчального процесу ОСОБА_6 і ОСОБА_5 із керівниками груп з`ясовував батько.

Як вбачається з листа комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Тернопільської міської ради № 01.1-04/1229 від 11.11.2025 та з декларацій про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, діти перебувають на обліку в лікаря-педіатра амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 15 ОСОБА_16 . Декларація про вибір лікаря 01.04.2024 переукладена з батьком дітей. Дітей на прийом та на профілактичні щеплення супроводжує батько. За інформацією закладу, мати жодного разу не супроводжувала дітей на прийом до лікаря та не зверталася до медичного закладу з приводу стану їхнього здоров`я.

Згідно з психологічним висновком, складеним спеціалістом за результатами опитування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначено про тривалу фактичну відсутність матері як значущої фігури, сформовану модель життя дитини без участі матері, відсутність актуального емоційного зв`язку. Образ матері в ОСОБА_13 є фрагментарним та не підкріплений особистими спогадами. Анна адаптована до життя без матері та ідентифікує сімейну систему без неї як стабільну.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.05.2018 у справі № 607/5417/18 провадження стосовно ОСОБА_1 про обвинувачення за ч. 1 ст. 125 КК України закрито у зв`язку з відмовою ОСОБА_3 від обвинувачення.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.03.2019 у справі № 607/21730/18 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей залишено без розгляду за заявою представника позивача.

Згідно із випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є фізичною осою-підприємцем.

Згідно із податковими деклараціями платника єдиного податку фізичної особи-підприємця розмір доходу ОСОБА_1 за 2024 рік становив 2394795 грн та за 2025 рік – 935168 грн.

Відповідно до листа служби у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 01-37/08 від 21.01.2026 провести профілактичну бесіду з ОСОБА_3 не виявилось можливим, оскільки за зазначеною у заяві адресою остання не проживає, а її контактний номер телефону є недійсним.

Відповідно до інформації, наданої на виконання ухвали суду Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_3 31.07.2022 здійснила виїзд за межі території України. Відомості про її подальший в`їзд на територію України у наданій інформації відсутні.

З висновку органу опіки та піклування Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 86 від 17.03.2026, вбачається, що орган опіки та піклування вважає недоцільним позбавлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав щодо дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У висновку зазначено, що встановити контакт із матір`ю дітей та отримати її пояснення не вдалось через відсутність контактних даних, а наявні матеріали не підтверджують належними доказами факт умисного ухилення матері від виконання батьківських обов`язків.

З висновку органу опіки та піклування також вбачається, що під час його підготовки було досліджено обставини сімейного конфлікту між батьками дітей, матеріали попередніх судових спорів, акти обстеження житлово-побутових умов, характеристики дітей із навчальних закладів, інформацію поліції, служби у справах дітей та інші документи.

Орган опіки та піклування встановив, що конфлікт між батьками триває з 2017-2018 років, після розірвання шлюбу виникли спори щодо місця проживання дітей та порядку участі матері у їх вихованні.

У висновку зазначено, що матеріали містять відомості про неодноразові звернення матері до служби у справах дітей та правоохоронних органів у зв`язку зі створенням перешкод у спілкуванні з дітьми. Зокрема, зафіксовано випадки, коли під час виїздів представників служби батько не допускав матір до дітей, поводився агресивно, використовував нецензурну лексику, а також перешкоджав виконанню встановленого комісією графіка побачень. Разом з тим службою у справах дітей ще у 2018 році не були підтверджені твердження про те, що мати відмовлялася від виховання дітей чи не цікавилася їхнім життям.

У висновку органу опіки також зазначено, що під час обстежень житлових умов у різні роки було встановлено, що діти проживають із батьком, забезпечені належними побутовими умовами, мають окремі кімнати, навчаються у закладах освіти, а батько бере участь у вирішенні питань їхнього навчання. Водночас матеріали також містять відомості про неодноразові спроби матері підтримувати контакт із дітьми та звернення до компетентних органів з метою реалізації свого права на спілкування з ними.

У висновку органу опіки також зазначено, що після фактичного припинення шлюбних відносин ОСОБА_14 певний період проживала разом із матір`ю, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 разом із батьком.

Крім того, у висновку органу опіки зазначено, що 04.09.2025 до служби у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області надійшло повідомлення Тернопільської обласної прокуратури про факт залишення дітей без батьківського піклування, у зв`язку із тим, що 03.09.2025 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави. При перевірці вказаного факту батько дітей перебував у житловому будинку за адресою місця проживання, а діти з його слів перебували у навчальному закладі.

2. Норми права, які застосував суд

Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Такий обов`язок батьків передбачений і ч. 2 ст. 150 СК України.

Частиною 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

3. Оцінка доказів та мотиви, з яких виходить суд

Вирішуючи даний спір, суд виходить із того, що позбавлення батьківських прав є виключним заходом сімейно-правової відповідальності, який тягне за собою істотні та незворотні правові наслідки як для матері чи батька, так і для самої дитини. Відтак застосування такого заходу можливе лише за наявності достатніх, належних та переконливих доказів, які беззаперечно підтверджують існування передбачених законом підстав, а також свідчать про те, що саме такий спосіб втручання у сімейні правовідносини відповідає найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ст. 164 СК України підставою для позбавлення батьківських прав є, зокрема, ухилення матері або батька від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

При вирішенні даного спору суд враховує, що сам по собі факт окремого проживання одного з батьків із дитиною, неналежного виконання ним окремих батьківських обов`язків чи навіть тривалої відсутності спілкування з дитиною не є безумовною підставою для позбавлення батьківських прав. Суд повинен встановити не лише факт неналежного виконання батьківських обов`язків, а й причини такої поведінки, її тривалість, характер, наявність або відсутність вини, а також оцінити, чи відповідатиме позбавлення батьківських прав найкращим інтересам конкретної дитини.

Саме такий підхід узгоджується як із положеннями чинного сімейного законодавства, так і з практикою Верховного Суду.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що позбавлення батьківських прав є виключним заходом впливу на осіб, які не виконують своїх батьківських обов`язків, а тому застосовується лише тоді, коли змінити поведінку матері чи батька у кращу сторону неможливо, а інтереси дитини потребують застосування саме такого крайнього заходу.

При цьому ухилення від виконання батьківських обов`язків має бути винним, свідомим та умисним. Сам факт відсутності спілкування з дитиною або проживання окремо від неї ще не свідчить про існування підстав для позбавлення батьківських прав, якщо судом не встановлено, що така поведінка є наслідком саме винного нехтування батьківськими обов`язками, а не обумовлена іншими об`єктивними причинами або поведінкою іншого з батьків.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага. При визначенні такої рівноваги першочергова увага приділяється саме найкращим інтересам дитини. Водночас розрив сімейних зв`язків є одним із найбільш серйозних втручань держави у право особи на повагу до сімейного життя, гарантоване ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому допускається лише за наявності виняткових обставин, коли доведено, що подальше збереження сімейних правовідносин суперечить інтересам дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09, рішення від 16.07.2015) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

На думку суду, у цій справі принципове значення має те, що оцінці підлягає не лише поведінка відповідача протягом останніх років, а вся історія розвитку сімейного конфлікту між сторонами після розірвання між ними шлюбу. Лише комплексне дослідження усіх подій у їх хронологічній послідовності дає можливість встановити, чи був розрив сімейних зв`язків між матір`ю та дітьми наслідком виключно її свідомого самоусунення від виконання батьківських обов`язків, чи він сформувався під впливом сукупності інших обставин, підтверджених належними та допустимими доказами.

3.1. Оцінка поведінки відповідача та причин невиконання нею батьківських обов`язків

Суд встановив, що після розірвання шлюбу між сторонами діти фактично проживають разом із батьком, який забезпечує їх житлом, харчуванням, навчанням, медичним обслуговуванням та належними побутовими умовами.

Матеріалами справи підтверджується, що саме позивач здійснював оформлення дітей до закладів освіти, укладав декларації із сімейним лікарем, супроводжував дітей під час отримання медичної допомоги, оплачував їх навчання, забезпечував належні умови проживання та утримання. Ці обставини підтверджуються письмовими доказами, дослідженими судом.

Оцінюючи наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, суд не може обмежитися аналізом лише її поведінки протягом останніх років та залишити поза увагою обставини, які безпосередньо передували припиненню спілкування матері з дітьми.

Суд встановив, що після розірвання шлюбу між сторонами виник тривалий конфлікт щодо участі матері у вихованні дітей.

Матеріалами справи підтверджується, що вже у березні 2018 року відповідач звернулася до служби у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області із заявою, у якій повідомила про перешкоджання їй у спілкуванні з дітьми, зазначила про небажання відвідувати дітей за місцем проживання позивача через побоювання за власну безпеку та просила встановити графік побачень за місцем свого проживання.

Під час проведення профілактичної бесіди відповідач повідомила працівників служби у справах дітей, що не відмовляється від виконання батьківських обов`язків, бажає брати участь у вихованні дітей та підтримувати із ними стосунки.

Надалі рішенням комісії з питань захисту прав дитини Байковецької сільської ради було рекомендовано встановити відповідачці графік побачень із дітьми без присутності батька за місцем проживання матері.

Після встановлення такого графіка відповідач неодноразово зверталася до служби у справах дітей із проханням забезпечити супровід під час реалізації визначеного графіка побачень. На виконання цих звернень працівниками служби у справах дітей разом з відповідачем протягом серпня 2018 року неодноразово здійснювалися виїзди за місцем проживання дітей.

При цьому суд звертає увагу, що повідомлення служби у справах дітей містять не лише пояснення відповідача, а й результати безпосереднього сприйняття працівниками служби обставин під час таких виїздів.

Так, під час одного із виїздів працівниками служби було безпосередньо встановлено, що ОСОБА_1 не допустив відповідача до будинку, дозволивши зайти лише працівникам служби у справах дітей.

Під час іншого виїзду працівниками служби зафіксовано, що спілкування матері із сином тривало лише декілька хвилин, після чого ОСОБА_1 припинив таке спілкування та завів дитину до будинку. Також працівники служби чули плач малолітньої ОСОБА_13 , однак на прохання матері дозволити їй побачитися з донькою позивач не відреагував.

Крім того, із повідомлення служби від 21.08.2018 вбачається, що під час телефонної розмови із відповідачем, яка на той час перебувала у присутності працівників служби у справах дітей, ОСОБА_1 повідомив, що не дозволяє побачення з дітьми, оскільки, на його думку, відповідач такого не заслужила, а також зазначив, що боїться, що малолітня ОСОБА_14 побіжить до матері, оскільки дитина плаче за нею та є до неї дуже прив`язаною.

Також матеріали справи містять акт обстеження житлово-побутових умов від 09.01.2019, відповідно до якого під час чергового виїзду працівників служби ОСОБА_1 не допустив їх до будинку, не показав дітей, поводився агресивно та використовував нецензурну лексику.

Наведені документи складені службою у справах дітей Байковецької сільської ради під час виконання нею своїх повноважень та відображають результати безпосереднього сприйняття працівниками служби відповідних обставин.

Разом з тим суд критично оцінює ті частини зазначених документів, які містять припущення працівників служби щодо причин поведінки дітей або відтворюють пояснення відповідача, оскільки такі відомості самі по собі не підтверджують достовірності викладених у них фактів.

Водночас у своїй сукупності зазначені докази переконливо свідчать про те, що на початковому етапі після припинення сімейних відносин відповідач не залишалася повністю байдужою до дітей, неодноразово зверталася до компетентних органів з метою забезпечення можливості спілкування з ними та намагалася реалізувати встановлений для неї графік побачень. Одночасно матеріали справи підтверджують, що реалізація такого права супроводжувалася тривалим конфліктом між батьками та численними труднощами, які були зафіксовані працівниками служби у справах дітей.

За таких обставин суд не може погодитися із твердженням позивачів про те, що відповідач від самого початку добровільно самоусунулася від виконання батьківських обов`язків або повністю втратила інтерес до дітей одразу після розірвання шлюбу. Такий висновок не узгоджується із сукупністю досліджених судом доказів.

Сам по собі факт подальшого невикористання відповідачем встановленого графіка побачень не спростовує тих обставин, що на початковому етапі після розірвання шлюбу вона вживала активних заходів для реалізації свого права на спілкування з дітьми, а матеріали справи містять докази існування конфлікту щодо виконання такого графіка.

Суд також не бере до уваги доводи позивача про те, що обставини щодо побоювання відповідача за своє здоров`я спростовуються тим, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК України було закрито.

Ухвала суду про закриття кримінального провадження у зв`язку із відмовою потерпілої від обвинувачення не містить висновків щодо відсутності самого конфлікту між сторонами чи недостовірності тверджень відповідача про існування між колишнім подружжям напружених взаємовідносин.

Суд враховує показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у тій частині, що вони підтверджують проживання дітей разом із батьком, належне виконання ним батьківських обов`язків, відсутність відповідача у повсякденному житті дітей протягом тривалого часу та фактичне здійснення батьком їх виховання і матеріального забезпечення.

Разом із тим зазначені свідки не були безпосередніми очевидцями розвитку конфлікту між сторонами після припинення сімейних відносин, не були присутні під час подій, пов`язаних із реалізацією відповідачем права на спілкування з дітьми у 2018–2019 роках, а тому їх показання самі по собі не спростовують письмових доказів, складених службою у справах дітей за результатами безпосередніх виїздів до місця проживання дітей.

Відтак у цій частині показання свідків не можуть бути покладені судом в основу висновків про винний характер поведінки відповідача.

Водночас суд не може залишити поза увагою, що після 2018 року відповідач фактично припинила будь-які активні дії, спрямовані на відновлення стосунків із дітьми.

Позов про визначення місця проживання дітей був залишений нею без розгляду за власною заявою.

Після виїзду за межі України відповідач не надала суду доказів того, що вона підтримувала регулярне спілкування із дітьми, вітала їх зі святами, цікавилася навчанням, здоров`ям чи іншим чином намагалася відновити сімейні відносини.

Так само відповідач не надала доказів, які б підтверджували існування об`єктивної неможливості підтримувати хоча б дистанційний зв`язок із дітьми.

Тому суд критично оцінює подальшу багаторічну пасивну поведінку відповідача.

Разом із тим така критична оцінка сама по собі ще не означає наявності достатніх правових підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

На переконання суду, матеріали справи свідчать про те, що припинення участі відповідача у житті дітей стало наслідком сукупності обставин, серед яких були як тривалий конфлікт між батьками, існування перешкод у спілкуванні матері з дітьми на початковому етапі після розірвання шлюбу, так і подальша бездіяльність самої відповідача, яка протягом наступних років також не вживала достатніх заходів для відновлення стосунків із дітьми.

За таких обставин суд не може дійти переконання, що тривале припинення спілкування матері із дітьми є наслідком виключно її свідомого та винного ухилення від виконання батьківських обов`язків.

3.2. Оцінка пояснень дітей

Відповідно до ст. 171 СК України дитина має право бути вислуханою судом при вирішенні спору, що стосується її особисто. Разом із тим висловлена дитиною думка не є безумовною підставою для ухвалення відповідного рішення, а підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, з урахуванням віку дитини, рівня її розвитку, здатності усвідомлювати зміст предмета спору, мотивів висловленої позиції та її відповідності найкращим інтересам дитини.

При вирішенні даної справи суд безпосередньо вислухав пояснення усіх трьох дітей.

Старші діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є позивачами у цій справі та підтримали позов про позбавлення матері батьківських прав. Діти пояснили, що протягом тривалого часу відповідач не бере участі у їхньому житті, не спілкується з ними та не виконує батьківських обов`язків. Такі обставини, на думку дітей, свідчать про те, що мати не заслуговує у юридичному аспекті і надалі бути наділеною щодо них батьківськими правами та обов`язками.

Також діти зазначили, що відсутність матері створює для них труднощі при вирішенні окремих юридичних питань, зокрема пов`язаних із можливістю навчання за кордоном.

Разом з тим суд вважає, що оцінка цих пояснень не може обмежуватися лише констатацією факту підтримки позову. Під час безпосереднього опитування дітей суд з`ясував і інші важливі обставини.

Так, ОСОБА_5 пояснив суду, що якби мати зараз з`явилася у його житті, він не зрадів би цьому, а відновити довіру до неї було б дуже складно. Водночас він зазначив, що відповідач все ж є його матір`ю, а тому могла б спробувати налагодити із ним стосунки. Крім цього, ОСОБА_5 зазначив, що відповідач могла б своїми подальшими вчинками підтвердити, що є для нього матір`ю, хоча для цього їй довелося б докласти значних зусиль.

Аналогічну позицію висловив і ОСОБА_6 , який пояснив суду, що у разі, якщо мати виявить бажання відновити стосунки, він готовий надати їй таку можливість, хоча зробити це буде дуже складно. При цьому він висловив переконання, що саме позбавлення матері батьківських прав, на його думку, спонукало б її до активніших дій щодо відновлення цих стосунків.

На переконання суду, наведені пояснення мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Підтримуючи позов, діти одночасно не висловили категоричного небажання підтримувати будь-які стосунки із матір`ю у майбутньому. Навпаки, їх пояснення свідчать, що, незважаючи на глибоку образу, втрату довіри та багаторічну відсутність матері у їхньому житті, вони не виключають можливості відновлення сімейних відносин за умови, якщо саме відповідач проявить відповідну ініціативу та своїми діями доведе щире бажання знову брати участь у їхньому житті.

Суд звертає увагу, що зазначені пояснення були надані дітьми безпосередньо під час судового розгляду у відповідь на уточнюючі запитання суду, які не стосувалися підтримки чи непідтримки позову. Саме тому ці відповіді, на переконання суду, більшою мірою відображають справжнє ставлення дітей до матері, ніж їх формальне прохання про задоволення позову.

Фактично із пояснень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вбачається, що причиною їхнього звернення до суду є не скільки бажання остаточно припинити будь-які сімейні відносини із матір`ю, як багаторічне розчарування її поведінкою та відсутністю будь-яких дій щодо відновлення таких відносин.

Суд також бере до уваги, що на запитання щодо періоду життя до припинення спільного проживання з матір`ю ОСОБА_5 не повідомив про будь-які негативні спогади, пов`язані із виконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків, пояснивши лише, що цей період він пам`ятає недостатньо добре.

Щодо пояснень малолітньої ОСОБА_13 суд зазначає таке.

Під час судового засідання ОСОБА_14 повідомила, що фактично не знає своєї матері, а також пояснила, що не заперечує проти того, щоб суд «заборонив матері бути її мамою».

Разом із тим суд не може надати цим поясненням такого ж доказового значення, як поясненням старших дітей.

Під час безпосереднього спілкування із дитиною суд встановив, що ОСОБА_14 не розуміє правової природи позбавлення батьківських прав та його наслідків. Незважаючи на намагання суду з`ясувати, що саме дитина розуміє під таким рішенням, ОСОБА_14 не змогла пояснити зміст цього поняття.

Крім того, відповідаючи на запитання суду щодо матері, дитина спочатку повідомила, що не знає, де вона перебуває, та ніколи про це не запитувала, однак після додаткових уточнюючих запитань пояснила, що все ж зверталася із таким запитанням до батька, який повідомив їй, що мати її залишила.

Через недостатність доказів суд не може дійти висновку про навмисне формування позивачем негативного ставлення дитини до матері. Однак суд зауважує, що наведені пояснення свідчать, що уявлення ОСОБА_13 про матір сформовані переважно не на підставі власного життєвого досвіду, а з інформації, отриманої від інших осіб, що обумовлено її малолітнім віком та фактичною відсутністю особистих спогадів про спільне проживання із матір`ю.

На переконання суду, за таких обставин позиція ОСОБА_13 не може розцінюватися як самостійний та достатній аргумент для застосування такого крайнього заходу, як позбавлення матері батьківських прав.

Крім того, ОСОБА_14 повідомила, що у повсякденному житті звертається за порадами до хрещеної матері, бабусі, сусідки та батька. Наведені пояснення узгоджуються із психологічним висновком у частині того, що на даний час актуальний емоційний зв`язок між дитиною та матір`ю фактично втрачений.

Разом із тим ні психологічний висновок, ні пояснення самої дитини не дають підстав для висновку, що збереження правового зв`язку між матір`ю та дитиною суперечить найкращим інтересам ОСОБА_13 або що відновлення сімейних відносин є об`єктивно неможливим.

Оцінюючи пояснення усіх трьох дітей у сукупності, суд дійшов висновку, що вони безумовно свідчать про істотне погіршення взаємин між дітьми та матір`ю, втрату довіри до неї та відсутність належного виконання нею батьківських обов`язків протягом тривалого часу.

Разом із тим зазначені пояснення не свідчать про остаточне припинення сімейного зв`язку між дітьми та матір`ю, а навпаки підтверджують, що самі діти не виключають можливості його відновлення за умови реальної зміни поведінки відповідача.

За переконанням суду, саме ця обставина є однією із визначальних при вирішенні питання про застосування до відповідача такого виняткового заходу як позбавлення батьківських прав.

3.3. Оцінка висновку органу опіки та піклування, психологічного висновку та інших доводів позивачів

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору. Такий висновок не є обов`язковим для суду, однак підлягає оцінці разом з іншими доказами у справі.

У даній справі орган опіки та піклування дійшов висновку про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав, мотивуючи це відсутністю достатніх доказів її винного ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Представник позивачів заперечувала проти такого висновку, вважаючи його необ`єктивним, оскільки, на її думку, орган опіки безпідставно поклав в основу висновку твердження відповідача про перешкоджання у спілкуванні з дітьми та неналежно оцінив багаторічне невиконання нею батьківських обов`язків.

Оцінюючи зазначені доводи, суд виходить із такого.

Суд не пов`язаний висновком органу опіки та піклування і самостійно оцінює всі зібрані у справі докази.

Разом із тим суд погоджується із висновком органу опіки саме у тій частині, що матеріали справи не дають достатніх підстав для висновку про виключно винний характер поведінки відповідача.

Водночас суд не погоджується із окремими мотивами висновку органу опіки та піклування та вважає, що матеріалами справи беззаперечно підтверджено факт тривалого невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків.

Суд встановив, що ОСОБА_3 протягом багатьох років фактично не брала участі у вихованні дітей, не підтримувала з ними регулярного спілкування, не цікавилася їх навчанням, лікуванням та розвитком.

Разом із тим встановлення самого лише факту невиконання відповідачем батьківських обов`язків не є тотожним встановленню передбачених статтею 164 СК України підстав для позбавлення її батьківських прав.

Саме тому висновок органу опіки та піклування підлягає врахуванню лише у тій частині, в якій він узгоджується з іншими доказами у справі.

Оцінюючи психологічний висновок щодо ОСОБА_13 , суд зазначає таке.

Із цього висновку вбачається, що дитина адаптована до життя без матері, не має сформованого емоційного зв`язку з нею та сприймає існуючу модель сім`ї як стабільну.

Суд не ставить під сумнів наведені спеціалістом висновки. Разом із тим психологічний висновок відповідає лише на питання про існуючий психологічний стан дитини.

Водночас він не містить висновків щодо причин виникнення такого стану, не встановлює винності будь-кого із батьків у втраті емоційного зв`язку між матір`ю та дитиною та не містить оцінки того, чи є позбавлення відповідача батьківських прав необхідним заходом для забезпечення найкращих інтересів ОСОБА_13 .

Сам по собі факт адаптації дитини до життя без одного з батьків не означає, що збереження правового зв`язку із цим із батьків суперечить її інтересам.

Навпаки, практика Верховного Суду та Європейського суду з прав людини виходить із того, що навіть за тривалої відсутності контакту між дитиною та одним із батьків першочерговим завданням держави є сприяння відновленню сімейних відносин, якщо це не становить загрози для дитини.

У даній справі будь-яких доказів того, що саме існування правового зв`язку між відповідачем та дітьми створює небезпеку для їх життя, здоров`я чи розвитку, суд не встановив.

Окремо суд оцінює доводи позивачів про необхідність позбавлення відповідача батьківських прав у зв`язку із виникненням практичних труднощів під час реалізації окремих прав дітей.

Під час судового розгляду позивачі зазначали, що старші діти планують навчання за кордоном, у зв`язку із чим виникає необхідність отримання згоди матері на оформлення окремих документів.

Також ОСОБА_1 посилався на можливі труднощі під час надання медичної допомоги дітям, оформлення окремих документів та на майбутнє право відповідача вимагати утримання від дітей.

Суд не ставить під сумнів, що зазначені обставини можуть створювати для позивачів певні об`єктивні труднощі. Разом із тим указане саме по собі не може бути самостійною правовою підставою для позбавлення матері батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав має на меті захист прав та інтересів дитини від неналежної поведінки матері чи батька, а не усунення адміністративних або юридичних труднощів, які можуть виникати у процесі реалізації окремих прав дітей чи іншого з батьків.

Інше тлумачення фактично означало б використання інституту позбавлення батьківських прав не як заходу сімейно-правової відповідальності, а як способу спрощення вирішення окремих юридичних питань, що суперечить правовій природі цього інституту.

Суд також бере до уваги пояснення ОСОБА_1 про те, що саме наявність таких труднощів стала основною причиною звернення до суду лише у 2026 році, оскільки до цього часу він користувався висновком органу опіки та піклування про самостійне виховання дітей.

Наведені пояснення суд сприймає як підтвердження мотивів звернення із цим позовом, однак вони не впливають на оцінку наявності чи відсутності передбачених статтею 164 СК України підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Суд зауважує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність та пропорційність застосування якого має бути доведена. При цьому у виняткових випадках суд може відмовити у задоволенні позову, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей та поклавши на орган опіки контроль за виконанням батьківських обов`язків.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду № 753/2025/19 від 06.05.2020, № 953/17837/19 від 23.06.2021, № 293/1488/24 від 17.06.2026.

На переконання суду, у даній справі найкращі інтереси дітей полягають не у формальному припиненні правового зв`язку з матір`ю, а у збереженні для них можливості, якщо відповідач дійсно змінить своє ставлення до виконання батьківських обов`язків, відновити сімейні відносини у майбутньому. Остаточне позбавлення дітей такої можливості за обставин цієї справи було б передчасним.

ІІІ. Висновки суду щодо заявлених вимог

Матеріалами справи підтверджено, що з 2018 року відповідач не виконує належним чином своїх батьківських обов`язків та не бере участі у повсякденному житті дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_13 , не цікавиться їх навчанням, здоров`ям та розвитком, не підтримує із ними особистих стосунків, не бере участі у вирішенні питань їх виховання.

Однак характер установлених обставин не свідчить, що саме відповідач є єдиною особою, дії або бездіяльність якої призвели до повної втрати сімейних зв`язків із дітьми. Досліджені судом докази підтверджують неналежну поведінку обох батьків після припинення сімейних відносин.

Незважаючи на встановлене судом тривале неналежне виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, сукупність досліджених доказів не дає достатніх підстав для висновку, що за конкретних обставин цієї справи застосування до відповідача крайнього заходу у виді позбавлення батьківських прав є необхідним, пропорційним та таким, що відповідає найкращим інтересам дітей.

Суд виходить із того, що причиною припинення сімейних відносин між матір`ю та дітьми стали не лише багаторічна пасивна поведінка відповідача, але й встановлені судом обставини, пов`язані із тривалим конфліктом між батьками та створенням перешкод у спілкуванні матері з дітьми на початковому етапі після розірвання шлюбу.

Суд не встановив обставин, які б свідчили, що збереження за відповідачем статусу матері саме по собі порушує права дітей або створює для них небезпеку. На даний час суд не вбачає достатніх підстав стверджувати, що можливість відновлення сімейних відносин між відповідачем та дітьми є остаточно втраченою.

Навпаки, пояснення самих дітей свідчать про те, що вони, попри образу, втрату довіри та багаторічну відсутність матері у їхньому житті, не заперечують можливості відновлення таких відносин за умови реальної зміни поведінки відповідача.

Суд усвідомлює, що ухвалення цього рішення саме по собі не вирішить сімейний конфлікт між сторонами та не призведе до автоматичного відновлення сімейних відносин між відповідачем та дітьми.

Водночас відмова у задоволенні позову означає лише те, що на момент розгляду справи суд не встановив достатніх підстав для застосування до відповідача такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.

Це рішення не звільняє відповідача від обов`язку брати участь у вихованні дітей, підтримувати з ними сімейні зв`язки та вживати всіх можливих заходів для відновлення довіри до себе як матері. Так само воно не звільняє позивача від обов`язку діяти добросовісно та не чинити перешкод у реалізації відповідачем її батьківських прав у межах, що відповідають найкращим інтересам дітей.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що задоволенню не підлягає.

При цьому суд вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність змінити своє ставлення до виконання батьківських обов`язків та покласти на орган опіки та піклування контроль за їх виконанням.

Попередження відповідача є достатнім заходом реагування саме з огляду на те, що суд не встановив виключно винного характеру її поведінки, однак встановив багаторічне невиконання нею батьківських обов`язків.

IV. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір у сумі 1331,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № B2H0-7E03-PKHP-EKM2 від 26.01.2026.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, сплачений судовий збір слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 4, 76-82, 89, 133, 141, 259, 263-265, 282-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, служба у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, про позбавлення батьківських прав відмовити повністю.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання та утримання дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Покласти на орган опіки та піклування Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області контроль за виконанням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських обов`язків по відношенню до дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок покласти на позивача ОСОБА_1 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Представник позивачів: адвокат Семусь Тетяна Андріївна, місцезнаходження: вул. С.Крушельницької, буд. 18, офіс 310, м. Тернопіль.

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Третя особа: служба у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, буд. 43, с. Байківці, Тернопільський район, Тернопільська область; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41188628.

Суддя І. В. Марциновська

Повне судове рішення складено 10.07.2026.