Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №420/12304/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12304/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якій позивач просить суд:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в перерахунку пенсії ОСОБА_2 з урахуванням додаткової вислуги років за період проходження служби по мобілізації, згідно подання Адміністрації Державної прикордонної служби України від 23.12.2024 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_2 з 20.04.2024 року перерахунок та виплату пенсії з урахуванням додаткової вислуги років за період проходження служби по мобілізації, згідно подання Адміністрації Державної прикордонної служби України від 23.12.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області з 03.08.2011 призначено пенсію позивачу у розмірі 59 % відповідних суми грошового забезпечення зі стажем проходження військової служби понад 22 років 10 місяців 03 дні.

В період з 17 червня 2022 року по 19 квітня 2024 року позивач проходив військову службу в НОМЕР_2 загоні морської охорони. Загальна вислуга років на момент звільнення становила 25 років 04 місяців 17 днів. Також 15 квітня 2024 року Обласною МСЕК №2 позивачу призначено 2 групу інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби.

Вважаючи, що до вислуги років позивача має бути включена додаткова вислуга років за період проходження служби по мобілізації позивач неодноразово звертався до відповідача щодо проведення перерахунку пенсії урахуванням вислуги років

По суті позивачу відповіді не надано, в листі від 18 лютого 2026 року відповідач поінформував про розмір пенсії позивача, вказав, що заходи щодо її перерахунку на підставі подання Адміністрації Державної прикордонної служби України не здійснив.

Листом від 14 лютого 2026 року Головне управління ПФУ поінформовано позивача про те, що права на пенсію за вислугу років за новою посадою з урахуванням календарної вислуги менш ніж 25 років він не має, тому відмовлено в перерахунку пенсії.

Вважаючи протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в здійснені перерахунку пенсії з урахуванням додаткової вислуги років за період проходження служби по мобілізації, згідно подання Адміністрації Державної прикордонної служби України від 23.12.2024 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У своїх доводах позивач посилається на те, що відповідно до розрахунку вислуги років НОМЕР_2 загону морської охорони, вислуга років ОСОБА_2 для перерахунку пенсії (з урахуванням періоду з 17.06.2022 по 19.04.2024) становить 25 років 04 місяця 17 днів, отже згідно з нормами статті 12 закону № 2262-ХІІ позивач має право на здійснення перерахунку його пенсії.

Ухвалою суду від 05.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.

19.05.2026 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги вважає такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що позивачем було попущено строки позовної давності без поважних на те підстав.

По суті позовних вимог відповідач заперечень не наводить та цитує норм чинного законодавства стосовно порядку перегляду розміру пенсії та призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності відповідно до Закону України № 2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались.

Справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області.

З 03.08.2011 позивачу призначена пенсія за вислугу років у розмірі 59 % відповідних суми грошового забезпечення.

В період з 17 червня 2022 року по 19 квітня 2024 року позивач проходив військову службу в НОМЕР_2 загоні морської охорони, що сторонами не заперечується.

Згідно з наказом командира НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 19 квітня 2024 року №193-ОС, ОСОБА_1 звільнено з військової служби за станом здоров`я.

Адміністрація Державної прикордонної служби звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з поданням про призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_1 від 23.12.2024 №09/86695-24-Вих.

Згідно протоколу за пенсійною справою 1510036883 від 22.01.2025 року ОСОБА_1 з 22.01.2025 року призначено пенсію по інвалідності у розмірі 60% грошового забезпечення.

Вважаючи, що органом ПФУ протиправно не включено до вислуги років позивача додаткову вислугу років за період проходження служби по мобілізації, позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якій просив, зокрема, здійснити з 20.04.2024 року перерахунок та виплату його пенсії з урахуванням додаткової вислуги років за період проходження служби по мобілізації, згідно подання Адміністрації Державної прикордонної служби України від 23.12.2024 року.

Листом від 14.02.2026 року вих. №2800-030203-8/11271 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило позивачу, що оскільки на час повторного звільнення у позивача відсутня необхідна тривалість календарної вислуги років, передбаченої пунктом "а"" статті 12 Закону № 2262, підстави для обчислення пенсії за вислугу років відсутні.

Не погодившись із діями відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, врегульовані Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII (далі Закон №2262-XII).

Згідно ч. 1,2 ст. 1 Закону №2262-XII особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Згідно ст. 1-1 Закону №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до ст. 2 Закону №2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Відповідно до ч. 3, 4 ст.2 Закону України №2262-XI пенсіонерам із числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття за контрактом на військову службу чи службу цивільного захисту, в тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби таких осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде меншим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.

Зазначений у частині третій цієї статті порядок збереження, нарахування та виплати пенсій поширюється на пенсіонерів з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, прийнятих на службу на посади поліцейських до підрозділів поліції особливого призначення.

Відповідно до частини 3 статті 43 Закону №2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.63 Закону №2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Згідно з частиною 2 статті 51 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Отже пенсіонерам, яким призначена пенсія на підставі Закону та які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом до Збройних Сил України, мають право на перерахунок пенсійного забезпечення з урахуванням додаткової вислуги років до дня фактичного звільнення.

Умови призначення пенсій за вислугу років визначені статтею 12 Закону №2262-ХІІ, а саме, відповідно до п. а цієї статті пенсія за вислугу років призначається:

а) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 13 Закону №2262-ХІІ, пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах, особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони, Державному бюро розслідувань та звільненим зі служби у Національному антикорупційному бюро України за віком чи через хворобу, звільненим зі служби в органах та підрозділах цивільного захисту за віком чи за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;

Отже, стаття 13 Закону № 2262-XII визначає розміри пенсії за вислугу років.

Судом встановлено, що з 03.08.2011 позивачу призначена пенсія за вислугу років у розмірі 59 % відповідних суми грошового забезпечення. Однак згідно протоколу за пенсійною справою 1510036883 від 22.01.2025 року ОСОБА_1 з 22.01.2025 року отримує пенсію по інвалідності у розмірі 60% грошового забезпечення.

Позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив здійснити перерахунок пенсії з урахуванням додаткової вислуги років за період мобілізації, обґрунтовуючи свої вимоги нормами статтей 12, 13 Закону № 2262-XII (що регулює розмір пенсії за вислугу років).

Водночас порядок обчислення та розміри пенсій по інвалідності, яку отримує позивач, врегульовані Розділом ІІІ Закону № 2262-XII.

Згідно зі статтею 21 цього Закону, пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах:

а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку);

б) іншим особам з інвалідністю I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

З наведених норм вбачається, що пенсії по інвалідності військовослужбовцям призначаються в залежності від групи інвалідності у відсотках до грошового забезпечення і їх розмір не залежить від розміру вислуги років.

Оскільки позивач з 22.01.2025 отримує пенсію по інвалідності, обчислену у відсотковому співвідношенні до його грошового забезпечення - 60%, наявність або відсутність додаткової вислуги років жодним чином не впливає на поточний розмір його пенсії.

Умови для перерахунку або призначення пенсії за вислугу років до правовідносин що розглядаються в межах даної справи не можуть бути застосовані, оскільки позивач отримує інший вид пенсії. Таким чином Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області діяло у межах повноважень, зазначивши про відсутність підстав для обрахунку пенсії за вислугу років.

Щодо посилання позивача в позовних вимогах на подання Адміністрації Державної прикордонної служби України від 23.12.2024 року суд додатково зазначає, що дане подання було скеровано до пенсійного органу виключно з метою призначення позивачу пенсії по інвалідності, а не для перерахунку пенсії за вислугу років.

Судом встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, зокрема протоколу за пенсійною справою 1510036883, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято відповідне рішення та з 22.01.2025 року ОСОБА_2 призначено пенсію по інвалідності в розмірі 60% грошового забезпечення.

Таким чином, з матеріалів справи чітко вбачається, що уповноважений орган - Адміністрація Державної прикордонної служби України, реалізував своє право на звернення із поданням про призначення пенсії, а відповідач, розглянувши це подання, призначив позивачу відповідний вид пенсії. Отже, згідно з поданням від 23.12.2024 року призначення пенсії було здійснено.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для перерахунку неотримуваної позивачем пенсії за вислугу років, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

.