Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №400/8452/25 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 р. № 400/8452/25

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенко В. В., розглянув у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін, адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить суд : 1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислені грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за період з 03.03.2015 по 06.10.2022 сум індексації грошового забезпечення, а також сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18 ; 2) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та підйомну допомогу за період з 03.03.2015 по 06.10.2022, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням (включенням до складу) сум індексації грошового забезпечення; 3) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та підйомну допомогу за період з 03.03.2015 по 06.10.2022, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням (включенням до складу) сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 №24; 4) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та підйомну допомогу за період з 20.01.2016 по 23.02.2022, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням (включенням до складу) сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18; 5) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та підйомну допомогу за період з 24.02.2022 по 06.10.2022, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням (включенням до складу) сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168; 6) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої компенсації за весь час затримки виплати - за період з 03.03.2015 по день фактичної доплати грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 у період з 03.03.2015 по 06.10.2022 позивачу не в повній мірі проводилось нарахування та виплата грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на оздоровлення для вирішення соціально-побутових питань та підйомної допомоги. На переконання позивача, військова частина НОМЕР_1 протиправно виплачувала ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову допомогу на оздоровлення та підйомну допомогу за період з 01.03.2015 по 06.10.2022 без врахування (включення до складу місячного грошового забезпечення) сум індексації грошового забезпечення, за період з 03.03.2015 по 19.01.2016 без врахування (включення до складу місячного грошового забезпечення) сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 №24, за період з 20.01.2016 по 23.02.2012 без врахування (включення до складу місячного грошового забезпечення) сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18, та за період з 24.02.2022 по 06.10.2022 без врахування (включення до складу місячного грошового забезпечення) сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Відповідач, повідомлений належним чином про розгляд справи, своїм правом не скористався, відзиву на позов не надав, своєї позиції стосовно позовних вимог не висловив.

Враховуючи воєнний стан, та з метою безпеки учасників судового процесу, судом не призначалось судове засідання.

За відсутності клопотань про розгляд справи у судовому засіданні, суд розглянув справу 10.07.2026 в порядку письмового провадження.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 03.03.2015 по 06.10.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

На переконання позивача, військова частина НОМЕР_1 протиправно виплачувала ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та підйомну допомогу у період з 03.03.2015 по 06.10.2022 року без врахування індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України №24 від 31.01.2015,, №18 від 20.01.2016 та №168 від 28.02.2022, в зв`язку з чим він звернувся до суду з цим позовом.

1. Щодо включення індексації грошового забезпечення до розміру грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, підйомної допомоги, суд виходить з наступного.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII.

За визначенням, наведеним в ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (з наступними змінами та доповненнями; далі - Порядок №1078).

Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з підп.2 п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд доходить висновку, що механізм індексації має універсальний характер.

У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку спірних виплат.

Абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно положень ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для обчислення грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні не регулюється положеннями Закону № 2011-XII.

Правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону № 2011-ХІІ , Інструкції №260, якими імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється грошові допомоги, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку № 1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня грошового забезпечення внаслідок його знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні, що забезпечує дотримання прав осіб, які перебувають на військовій службі, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації призвело б до застосування для визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні знеціненого грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2021 року у справі №820/3423/18, постанові від 29 квітня 2020 року у справі №240/10130/19, постанові від 19 березня 2020 року у справі №820/5286/17, постанові від 26 лютого 2021 року у справі №620/3346/19, предметом розгляду яких було включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок та визначення розміру "грошової допомоги на оздоровлення" та "одноразової грошової допомоги при звільненні".

Зокрема, у постанові від 21.12.2021 по справі №820/3423/18 Верховний Суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.

З урахуванням наведеного , суд приходить до висновку, що такі виплати є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення позивача та входять до грошового забезпечення, з якого належить обчислювати відповідні види допомоги.

Тому індексація грошового забезпечення включається для обрахунку грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, підйомної допомоги, оскільки входить до складу грошового забезпечення.

В цій частині позов підлягає задоволенню.

2. Що стосується дій відповідача щодо не включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, при обчисленні розміру грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та підйомної допомоги за період з 24.02.2022 по 06.10.2022 роки, суд вказує на наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII).

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07.06.2018р. №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. № 745/32197 (в ред., чинній на час звільнення позивача з військової служби) (далі - Порядок №260).

Порядок виплати грошової допомоги для оздоровлення передбачено розділом ХХІII Порядку №260.

П.1 та 2 розділу ХХIIІ Порядку №260 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

П.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

З огляду на зміст п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. № 168, яким регламентовано підстави та порядок виплати додаткової винагороди, така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди. Таке тлумачення вказаної норми підтверджується й подальшим підходом Держави до вказаної виплати.

Суд зауважує, що додаткова винагорода, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. № 168, має тимчасовий характер (виплачується лише у період дії воєнного стану), тому відсутні правові підстави для її включення до складу грошового забезпечення, з якого повинна обраховуватися грошова допомога на оздоровлення.

Варто звернути увагу на те, що Верховний Суд вже висловив правову позицію щодо питання включення додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби та грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Так, відповідаючи на зазначене питання Верховний Суд у постанові від 23.09.2024 у справі №240/32125/23 наголосив, що приписи ч.ч.1,14 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ встановлюють лише право військовослужбовця на отримання допомоги на оздоровлення та допомоги у разі звільнення зі служби.

Положення 4 ст.9 Закону №2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.

Такими нормативно-правовими актами є Постанова №704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, окрім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Порядок №260.

Таким чином, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс саме до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.

За правилами п.6 розділу ХХІІІ Порядку №260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).

Аналогічне виключення стосовно винагород також міститься в п.5 розділу ХХХІІ Порядку №260, яким визначено умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, та п.7 розділу XXIV Порядку №260, яким регламентовано умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

У підсумку, Верховний Суд констатував, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію відносно визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку №260 унормували приписи Закону №2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір допомоги на оздоровлення.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 08.08.2024 у справі №240/26703/23. Такі висновки в подальшому послідовно підтримано Верховним Судом у низці постанов, зокрема від 23.09.2024 у справі №240/33138/23, від 28.10.2024 у справі №240/23483/23, від 07.11.2024 у справах №240/1597/24 та №240/28177/23, від 20.12.2024 у справі №240/21650/23 та від 16.01.2025 у справі №240/31239/23.

За такого правового регулювання, суд дійшов висновку, що обчислюючи розмір допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, підйомної допомоги, без додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, відповідач діяв правомірно.

Тотожна правова позиція щодо відсутності підстав для включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, до складу грошового забезпечення, з якого обчислена, зокрема, і матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, була вже викладена у постановах Верховного Суду від 28.11.2024 у справі №240/26235/23, від 19.02.2025 у справі №240/32053/23 та від 10.04.2025 у справі №240/2078/24.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

3. Щодо стосується дій відповідача щодо не включення додаткової винагороди, передбаченої Постановами КМУ №31.01.2015 №24 та від 29.01.2016 №18 , при обчисленні розміру грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та підйомної допомоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 Постанови № 1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком № 26 «Додаткові види грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» до Постанови № 1294 визначено вичерпний перелік додаткових видів грошового забезпечення, до яких належать: підвищення посадового окладу за особливі умови служби, пов`язані з підвищеним ризиком для життя, відсотків посадового окладу; надбавка за кваліфікаційну категорію медичним працівникам з числа начальницького складу, відсотків посадового окладу; надбавка за особливості проходження служби у приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, в ізоляторах тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб, у спецприймальниках для тримання осіб, підданих адміністративному арешту, відсотків посадового окладу; надбавка за роз`їзний характер роботи (замість добових), відсотків посадового окладу; доплата за особливі умови служби, відсотків посадового окладу; доплата за службу в нічний час, відсотків посадового окладу; надбавка за кваліфікаційну категорію, відсотків посадового окладу; підвищення посадового окладу за результатами чергової екзаменаційної сесії, відсотків посадового окладу; надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі, відсотків посадового окладу.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 31 січня 2015 року № 24 встановлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських" від 20.01.2016 №18 встановлено, що Установити, що за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується винагорода в порядку, визначеному керівниками відповідних державних органів за безпосередню участь в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду, - в розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства, у межах бюджетних призначень пропорційно часу участі в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду.

Відповідно до п. 2 Постанови КМУ №18 від 20.01.2016 визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 р. № 24 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій”.

28.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", відповідно до пункту 4 якої, зупинено до припинення або скасування воєнного стану дію абзацу третього пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 р. № 18 ".Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських".

Аналіз наведених вище норм доводить до висновку, що додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ №24 від 31.01.2015, №18 від 20.01.2016 як і додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ №168 від 24.02.2022, за своєю правовою природою, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс саме до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.

Тобто, винагорода за безпосередню участь в АТО є виплатою, яка має тимчасовий характер, оскільки нараховується за існування певних особливих умов.

За правилами п.6 розділу ХХІІІ Порядку №260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).

Аналогічне виключення стосовно винагород також міститься в п.5 розділу ХХХІІ Порядку №260, яким визначено умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, та п.7 розділу XXIV Порядку №260, яким регламентовано умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Отже, підсумовуючи викладене, такий вид грошових виплат як винагорода за безпосередню участь в АТО, не належить до щомісячних виплат та додаткових видів грошового забезпечення, оскільки має тимчасовий характер, тому обчислюючи розмір допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, підйомної допомоги, без врахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №24 від 31.01.2015 та Постановою КМУ №18 від 20.01.2016 року, відповідач діяв правомірно.

В цій частині позов задоволенню не підлягає.

4. Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої компенсації за весь час затримки виплати за період з 03.03.2015 по день фактичної доплати грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суд зазначає.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пунктами 2, 3 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Вказане питання вже розглядалося Верховним Судом. Так, у постанові від 24 січня 2023 року у справі № 200/10176/19-а сформульовано висновки про те, що оскільки позивачу не був нарахований та виплачений дохід, то позовні вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення є передчасними, а відтак правові підстави для їх задоволення відсутні.

Відповідно, за відсутності нарахованого доходу, компенсація такого доходу у зв`язку з порушенням строку його виплати проводитися не могла.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.04.2023 року по справі 200/11746/19-а, від 24.07.2024 по справі № 520/2674/2020.

В даному випадку, позивачу на час звернення до суду не був нарахований та виплачений дохід у вигляді перерахованого грошового забезпечення (доплати грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) період з 03.03.2015.

Тому, заявлені позивачем вимоги є передчасними.

Щодо строку звернення за суду, рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Позов задовольнити частково.

Судовий збір позивачем не був сплачений, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір".

Також, представником відповідача заявлено про відшкодування витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги в розмірі 2500 грн.

На підтвердження понесення вказаних витрат представником позивача надані наступні докази: ордер, договір про представництво та надання правової (правничої) допомоги від 25.03.2025, додаткову угоду №8 від 22.07.2025, рахунок №67 на суму 2500 гривень, квитанція про сплату від 28.07.2025 на суму 2500 гривень.

Частиною 2 ст. 134 КАС України передбачено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст. 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", та виходячи з частини задоволених вимог, суд вважає, що сума у розмірі 500 грн є розумною та співмірною, пропорційною частині задоволених вимог та підлягає до відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 НОМЕР_3 ) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, підйомної допомоги за період з 03.03.2015 по 06.10.2022 року, з урахуванням індексації грошової допомоги.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, підйомної допомоги, виплачених у період з 03.03.2015 по 06.10.2022 року, з урахуванням індексації грошового забезпечення, та з урахуванням раніше виплачених сум.

4. В задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо перерахунку та доплати грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та підйомної допомоги за період з 03.03.2015 по 19.01.2016 без врахування (включення до складу місячного грошового забезпечення) сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 №24, за період з 20.01.2016 по 23.02.2012 без врахування (включення до складу місячного грошового забезпечення) сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18, та за період з 24.02.2022 по 06.10.2022 без врахування (включення до складу місячного грошового забезпечення) сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, та щодо зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 03.03.2015 по день фактичної виплати грошового забезпечення включно за весь час затримки, - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 500 ( п`ятсот) гривень.

6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 10.07.2026