Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №380/10888/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 рокусправа № 380/10888/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:

виплати одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень на підставі п. 4 Постанови КМУ № 153 від 11.02.2025 року "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану";

стягнути виплату у вигляді одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень.

В обгрунтування позову зазначає, що оскільки його контракт набрав чинності 01.05.2023 року та він був прийнятий на військову службу під час воєнного стану у віці до 25-и років, брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на території держави-агресора, та отримав поранення у зв`язку з яким не має змоги продовжувати брати участь у бойових діях, наявні підстави для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень. Вказує, що звертався до відповідача з метою відновлення свого порушеного права, однак отримав відмову. Враховуючи той факт, що Позивач не мав можливості продовжувати брати безпосередню участь у бойових діях з обставин, що від нього не залежали, а саме за станом здоров`я у зв`язку з наявністю поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, відмова у виплаті належних йому за законом коштів може вважатися проявом дискримінації.

Відповідач у відзиві вказав, що у цій справі позивач повинен довести не лише факт проходження військової служби чи факт отримання поранення, які відповідач не заперечує, а саме наявність усієї сукупності умов, передбачених пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №153. Однією з вихідних умов застосування пункту 4 постанови №153 є саме прийняття або призов на військову службу під час воєнного стану. Із військовооблікового документа позивача вбачається, що первинне прийняття/зарахування позивача на військову службу мало місце 02.04.2021, тобто до введення воєнного стану. Тому позивач не належить до категорії осіб, які були вперше прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану в розумінні пункту 4 постанови №153. Укладення контракту особою, яка вже перебувала на військовій службі до введення воєнного стану, не є новим первинним прийняттям на військову службу. Такий контракт є правовою підставою для подальшого проходження військової служби у відповідному статусі, зміною або продовженням правового режиму вже існуючих військово-службових правовідносин, але не обнуляє попередній факт прийняття особи на військову службу та не створює нового юридичного факту “прийняття на військову службу під час воєнного стану” для цілей постанови №153. Навіть за викладом самого позивача, період між його переведенням до Військової частини НОМЕР_1 та отриманням поранення становив близько одного місяця, а не шість місяців. Саме проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 або інших військових частинах не є тотожним безпосередній участі у бойових діях у районах ведення воєнних бойових дій. Позивач не надав суду належних і допустимих доказів того, що станом на дату набрання чинності постановою №153 його сукупний строк безпосередньої участі у бойових діях у районах ведення воєнних бойових дій становив не менше шести місяців. Також зазначає, що факт отримання поранення не може бути ототожнений із правом на спірну виплату. Станом на дату звернення до суду позивач уже вибув зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , що має істотне значення для визначення меж компетенції відповідача та можливості покладення саме на Військову частину НОМЕР_1 обов`язку щодо прямого нарахування і виплати спірної суми.

Ухвалою суду від 29.05.2026 року відкрито спрощене позовне провадження.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.

Як вбачається із послужного списку позивача, він у період з 07.04.2021 року по 24.09.2021 року був навідником взводу охорони та оборони роти охорони та оборони батальйону охорони та обслуговування військової частини НОМЕР_2 ; з 24.09.2021 року по 12.05.2022 року – стрільцем взводу охорони та оборони роти охорони та оборони батальйону охорони та обслуговування військової частини НОМЕР_2 ; з 12.05.2022 року по 01.05.2023 року – старшим стрільцем комендантського відділення роти охорони та оборони батальйону охорони та обслуговування військової частини НОМЕР_2 ; з 01.05.2023 року по 16.03.2024 року – стрільцем п`ятого взводу охорони та оборони роти охорони та оборони батальйону охорони та обслуговування військової частини НОМЕР_2 ; з 16.03.2024 року по 16.05.2024 року – трактористом відділення інженерної техніки інженерного взводу роти забезпечення батальйону охорони та обслуговування військової частини НОМЕР_2 ; з 16.05.2024 року по 15.11.2024 року – стрільцем п`ятого взводу охорони та оборони роти охорони та оборони батальйону охорони та обслуговування військової частини НОМЕР_2 ; з 15.11.2024 року по 18.11.2024 року – солдатом резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 ; з 18.11.2024 року по 07.01.2025 року – навідником десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 ; з 07.01.2025 року по 31.08.2025 року – у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 ; з 31.08.2025 року по 19.12.2025 року – солдатом резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 ; з 19.12.2025 року по 03.01.2026 року – водієм відділення підвозу реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 ; з 03.01.2026 року по теперішній час – номер обслуги – радіотелефоніст розрахунку реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 .

Між позивачем та Міністерством оборони України в особі ТВО командира військової частини НОМЕР_2 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України підполковника ОСОБА_2 укладено контракт від 01.05.2023 року про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на три роки.

Відповідно до виписного епікризу №5300 позивач був направлений в стаціонар 19.12.2024 року; виписаний із стаціонару – 20.12.2024 року.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 12.01.2025 року №53 позивач 18.12.2024 року одержав вибохову травму при безпосередній участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_1 російської федерації внаслідок мінометного обстрілу. Перебував в засобах індивідуального захисту. Фактів вчинення адміністративного чи кримінального правопорушень, самокаліцтва не виявлено. У стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння не перебував.

Відповідно до довідки про перебування в КЛ «Феофанія» від 06.01.2025 року позивач у період з 20.12.2024 року по сьогоднішній день проходить лікування.

Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого №24/1//4129 клінічної лікарні «Феофанія» позивач був госпіталізований 20.12.2024 року; виписаний – 13.01.2025 року.

Із перевідного епікризу із медичної картки стаціонарного хворого №652 вбачається, що позивач перебував у стаціонарі з 13.01.2025 року по 16.01.2025 року.

Відповідно до виписки з медичної карти №00721 Дрогобицької міської лікарні позивач поступив 16.01.2025 року; був виписаний – 29.01.2025 року.

Відповідно до довідок військово-лікарської комісії від 28.01.2025 року, від 03.03.2025 року, від 04.04.2025 року, від 02.06.2025 року поранення позивача, так, пов`язане із захистом Батьківщини; відноситься до тяжких.

Позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою-рапортом, в якій просив клопотати перед вищим командуванням про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. за тривалість проходження військової служби в бойових умовах відповідно до п.4 Постанови №153.

Відповідач листом від 11.03.2026 року повідомив позивача, що він був прийнятий на військову службу до початку дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року №64. Тому підстав для застосування положень п.4 Постанови №153 не вбачається.

Змістом спірних правовідносин є бездіяльність щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національної гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, гарантується ч.5 ст.17 Основного Закону України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Станом на день розгляду позову в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (з наступними змінами та доповненнями; далі Закон №2232-ХІІ).

Частиною третьою ст.1 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно із абзацами першим-шостим ч.9 ст.1 Закону 2232-ХІІ, щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (Постанова №153), якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (з наступними змінами та доповненнями; далі – Порядок №153).

Згідно з п.3 Порядку №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до абзаців першого-п`ятого п.4 Порядку № 153 установлено, що:

особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Судом встановлено, що позивач з 07.04.2021 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

В подальшому між позивачем та Міністерством оборони України в особі ТВО командира військової частини НОМЕР_2 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України підполковника ОСОБА_2 укладено контракт від 01.05.2023 року про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Позивач виконував бойові завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , де 18.12.2024 року одержав вибохову травму при безпосередній участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_1 російської федерації внаслідок мінометного обстрілу.

Вказане підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 12.01.2025 року №53 та самим відповідачем не заперечується.

Суд звертає увагу, що відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 08.05.2026 року №815-убд позивач в період з 09.12.2024 року по 18.12.2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Рускоє Порєчноє Курської області російської федерації.

Інших доказів участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій) матеріали справи не містять.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що зазначений строк з 09.12.2024 року по 18.12.2024 року у своїй сукупності є меншим за необхідних шість місяців, передбачених абзацом другим п.4 Постанови №153, для виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до абзацу четвертого зазначеної Постанови право на виплату винагороду у розмірі 1 млн. гривень мають також військовослужбовці, зазначені в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни.

Як уже згадувалось, контракт з Міністерством оборони України позивач уклав 01.05.2023 року, тобто, під час воєнного стану.

Окрім того, станом на дату укладення вказаного контракту позивачу було менше 25 років, що також сторонами не заперечується.

Також, станом на дату набрання чинності Постановою №153 у позивача була травма, одержана під час захисту Вітчизни (виписний епікриз №5300; довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 12.01.2025 року №53 позивач 18.12.2024 року; довідка про перебування в КЛ «Феофанія» від 06.01.2025 року; виписка із медичної картки стаціонарного хворого №24/1/4129; перевідний епікриз із медичної картки стаціонарного хворого №652; виписка з медичної карти №00721; довідки військово-лікарської комісії від 28.01.2025 року, від 03.03.2025 року, від 04.04.2025 року, від 02.06.2025 року).

Зазначені у своїй сукупності обставини вказують на те, що позивач має право на виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі п. 4 Постанови № 153.

Відтак, на переконання суду, позовні вимоги у цій частині є підставними, обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо посилань відповідача на те, що первинне прийняття/зарахування позивача на військову службу мало місце 02.04.2021, тобто до введення воєнного стану.

Суд зазначає, що Постанова №153 не містить застережень чи обмежень щодо виплати винагороди військовослужбовцю у зв`язку із тим, що він уже раніше був зарахований на військову службу до введення воєнного стану на території України.

Визначальною ознакою у даному випадку є прийняття на військову службу за контрактом вперше під час дії воєнного стану.

Як уже згадувалось, позивач уклав контракт вперше 01.05.2023 року, коли воєнний стан діяв на території України.

Відтак, зазначені посилання до уваги не беруться.

Судом не беруться до уваги інші твердження відповідача, з огляду на встановлені обставини.

Щодо вимоги з приводу стягнення з відповідача виплати у вигляді одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень.

Відповідач ще не здійснював нарахування позивачу винагороди на виконання даного рішення суду.

Відтак, вказана вимога є передчасною та не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

При цьому, суд вважає за необхідне, у відповідності до ч.2 ст.9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача з приводу не нарахування та не виплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі п. 4 Постанови КМУ № 153 від 11.02.2025 року "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі не підлягають стягненню зі сторін.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково та вийти за межі позовних вимог.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі п. 4 Постанови КМУ № 153 від 11.02.2025 року "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень на підставі п. 4 Постанови КМУ № 153 від 11.02.2025 року "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович