Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №380/8942/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 рокусправа № 380/8942/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії, що полягають у наданні відмови у звільненні в запас Збройних Сил України на підставі підпункту «г» (через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із загибеллю рідного брата, ОСОБА_2 , солдата військової частини НОМЕР_2 , який загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

зобов`язати звільнити в запас Збройних Сил України на підставі підпункту «г» (через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із загибеллю рідного брата, ОСОБА_2 , солдата військової частини НОМЕР_2 , який загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, з подальшим виключенням зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

В обгрунтування позову зазначає, що у разі наявності підстав для прийняття рішення про звільнення військовослужбовця, таке оформляється розпорядчим документом, яке доводиться до відома особи, що регламентовано зазначеними вище нормативно-правовими актами: Положенням № 1153/2008, Інструкцією про організацію виконання цього Положення. Дані акти не визначають, яким чином має бути оформлена і доведена до відома відмова військовослужбовцю у звільненні з військової служби. Таким чином, сама форма відмови (лист, рішення, висновок тощо) не є суттєвою, основним є те, щоб вона містила конкретні підстави відмови та була доведена до відома військовослужбовця. З врахуванням вказаного вище, рішення про відмову в задоволенні рапорту ОСОБА_1 і є рішенням командира Військової частини НОМЕР_1 щодо його звільнення з військової служби. Всі надані документи, зазначені як додатки до рапорта позивача від 14.04.2026 про звільнення з військової служби, підтверджують загибель повнорідного брата позивача – солдата ОСОБА_2 при виконанні обов`язків військової служби під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. При розгляді рапоту про звільнення з військової служби ОСОБА_1 відповідач не повинен був обмежитися суто буквальним зіставленням окремих слів норми права без урахування її змісту, мети та місця в системі правового регулювання.

Відповідач належним чином повідомлений (довідка про доставку електронного листа від 25.05.2026 року, яка міститься в матеріалах справи), проте у встановлений судом строк відзив на позов не подав.

Ухвалою суду від 25.05.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач є братом загиблого ОСОБА_2 (свідоцтво про народження НОМЕР_3 , витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, які наявні в матеріалах справи).

В матеріалах справи наявне свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 (дата смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті – с.Гаврилівка, Синельниківський район, Дніпропетровська область).

Відповідно до сповіщення сім`ї №8/1505-25, яке наявне в матеріалах справи, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в районі н.п. Гаврилівка Дніпропетровської області.

Позивач звернувся до начальника циклової комісії загальновійськових дисциплін школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 13.02.2026 року, в якому просив клопотати перед вищим керівництвом про звільнення з військової служби у запас Збройних Сил України на підставі підпункту «г» підпункту 15 пункту 3 частини 2 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із загибеллю рідного брата, ОСОБА_2 , солдата військової частини НОМЕР_2 , який загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Відповідач листом від 18.02.2026 року повідомив позивача, що наказ начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №496-ос від 02.05.2025 року не містить відомостей, що його брат загинув під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях. В сповіщенні про смерть зазначено, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в районі н.п. Гаврилівка Дніпропетровської області. Враховуючи відсутність в наданих документах відомостей, що смерть ОСОБА_2 настала під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, відсутні правові підстави для звільнення з лав Збройних Сил України.

Позивач звернувся до начальника циклової комісії загальновійськових дисциплін школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 14.04.2026 року, в якому повторно просив клопотання перед вищим керівництвом про звільнення з військової служби у запас Збройних Сил України на підставі п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до довідки про причину смерті від 22.04.2025 року причиною смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є шок, інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла; водій, що знаходився у легковому автомобілі, потерпілий внаслідок зіткнення з фіксованим або стаціонарним об`єктом.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №496-ос від 02.05.2025 року ОСОБА_2 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку із смертю; смерть настала від шоку, інших уточнених травм із залученням декількох ділянок тіла.

Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень та травм від 09.10.2025 року травма ОСОБА_2 , яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті: «шок, інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла; водій, що знаходився у легковому автомобілі, потерпілий внаслідок зіткнення з фіксованим або стаціонарним об`єктом». Травма, яка призвела до смерті одержана в результаті нещасного випадку; так, пов`язана з проходженням військової служби.

Листом від 18.03.2026 року НОМЕР_5 прикордонний загін Державної прикордонної служби України повідомив представника позивача, серед іншого, про те, що відповідно до службової документації НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, солдат ОСОБА_2 приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, в період з 05.01.2025 по 07.01.2025, з по 11.01.2025 по 31.01.2025, з 01.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 29.03.2025, з 31.03.2025 по 31.03.2025, з 01.04.2025 по 16.04.2025.

Змістом спірних правовідносин є відмова у звільненні в запас Збройних Сил України на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною другою ст.3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з ч.1 ст.17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Відповідно до ч.2 ст.17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч.2 ст.55 Конституції України).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (з наступними змінами та доповненнями; далі - Закон №2232).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із ч.2 ст.2 Закону №2232 проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Одним з різновидів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період (ч.6 ст.2 Закону №2232).

Як передбачено частиною чотирнадцятою цієї ж норми виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з абзацом тринадцятим ч.1 ст.1 Закону України «Про оборону України» №1933-XII від 06.12.1991 року (з наступними змінами та доповненнями), особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

17.03.2014 року після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні розпочав діяти особливий період.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-ІХ.

У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та триває й на час розгляду даної справи.

Підстави для звільнення військової служби визначні у ст.26 Закону №2232.

Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) (підп. «г» п. 2 ч.4 ст.26 Закону №2232).

Військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану (абзац шістнадцятий п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232).

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із рапортами щодо звільнення його з військової служби у зв`язку із загибеллю його рідного брата, ОСОБА_2 , солдата військової частини НОМЕР_2 .

При цьому, у відповідності до підп. «г» п. 2 ч.4 ст.26 Закону №2232 та п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232, визначальною ознакою для можливості звільнення військовослужбовця з військової служби у зв`язку із вказаною обставиною є, серед іншого, загибель або пропажа безвісти під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Суд звертає увагу, що наявними матеріалами справи (сповіщення сім`ї №8/1505-25; довідка про причину смерті від 22.04.2025 року; витяг з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №496-ос від 02.05.2025 року; витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень та травм від 09.10.2025 року) підтверджується, що брат позивача ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в районі н.п. Гаврилівка Дніпропетровської області. Причина смерті - шок, інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла; водій, що знаходився у легковому автомобілі, потерпілий внаслідок зіткнення з фіксованим або стаціонарним об`єктом.

Іншими словами, зазначені документи не підтверджують, що померлий брат позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України.

На переконання суду, зазначена у витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень та травм від 09.10.2025 року травма ОСОБА_2 – так, пов`язана з проходженням військової служби, не є тотожною із травмою отриманою під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, згаданою у раніше викладених нормах.

Більше того, із листа НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18.03.2026 року вбачається, що у день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) останній не перебував безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Враховуючи встановлені обставини та наведені норми права, суд дійшов висновку, що відповідачем було правомірно відмовлено позивачу у звільненні з військової служби на підставі підп. «г» п. 2 ч.4 ст.26 Закону №2232.

Відтак, на переконання суду, позовні вимоги у даному випадку є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Судом не беруться до уваги інші твердження позивача, з огляду на встановлені обставини.

З огляду на викладене, судом не встановлено порушень у діях відповідача критеріїв правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо судових витрат, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, такі не підлягають стягненню із сторін.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович