Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №320/15425/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року м. Київ справа №320/15425/26

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Кочанової П.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фонду державного майна України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та нечинним повністю наказ Фонду державного майна України від 26.05.2025 № 765 «Деякі питання у сфері професійної оціночної діяльності».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Фонд державного майна України спірним наказом від 26.05.2025 № 765 порушив норми Конституції України, висновки і рішення Конституційного суду України щодо змісту і розуміння принципу верховенства права, та його складової – принципу правової визначеності, оскільки з 01 січня 2026 року безпідставно позбавив позивача права на діяльність як оцінювача на підставі свідоцтва, виданого як безстрокове, зокрема, установивши, що кваліфікаційні свідоцтва оцінювачів, видані до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про адміністративну процедуру" від 10 жовтня 2024 року № 4017-IX, є чинними до 1 січня 2026 року».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 2 червня 2026 року о 12:00 год.

Залучено в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд.13, ЄДРПОУ 00015622).

Представником відповідача долучено до матеріалів справи відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки припинення свідоцтв встановлено безпосередньо Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (з урахуванням внесених змін Законом № 4114-ІХ), а не наказом від 26.05.2025 № 765.

Зокрема, спірний наказ не встановлює припинення прав позивача, а лише регулює порядок реалізації вимог законодавства, а саме встановлення перехідних положень щодо переоформлення чинних кваліфікаційних свідоцтв (кваліфікаційних документів) оцінювачів, виданих до набрання чинності Законом № 4017-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України “Про адміністративну процедуру”» (яким було внесено зміни до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»), а також механізм отримання кваліфікаційного свідоцтва оцінювача нового зразка за напрямами оцінки майна, визначеними частиною другою статті 15 Закону про оцінку для оцінювачів, дію кваліфікаційного свідоцтва яких зупинено або які подали заяву про видачу кваліфікаційного свідоцтва оцінювача та про внесення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності (далі - Державний реєстр) до Фонду після 31 грудня 2025 року.

Отже, спірний наказ № 765 є лише інструментом виконання Закону № 4114-ІХ, оскільки останнім встановлено обмеження строками для старих свідоцтв (1 січня 2026 року).

Окрім цього, відповідач наголошував на невірному способі захисту та відсутності порушених прав та інтересів позивача прийняттям спірного наказу.

У відповіді на відзив представник позивача зауважував, що аргументи відповідача є безпідставними та хибними, оскільки обрано вірний спосіб захисту порушених прав та інтересів, а суд вправі не застосовувати неконституційні акти та захистити права позивача з урахуванням рішень та висновків Конституційного та Верховного судів.

Наголошено, що службові особи ФДМУ з моменту ініціювання неконституційних змін, в неконституційний спосіб, викладаючи профільний закон про оціночну діяльність в новій редакції і анулюючи кваліфікаційні свідоцтва оцінювачів, видані як безстрокові, вчиняли діяння що містять ознаки складу злочину (ККУ, ст. 382, частина 4) двічі, з однією і тією ж метою. Окремо склад злочину при ініціюванні і реалізації закону окремо закону № 4017-IX і окремо закону № 4114-IX , об`єднані однією метою – порушувати права громадян-оцінювачів, ігноруючи норми конституції, рішення і висновки Конституційного суду.

Представник третьої особи надав до суду письмові пояснення в яких зазначив, що Наказ ФДМУ № 765 відповідає Конституції та вимогам законодавства України, зокрема, пункту 5 частини першої статті 5 Закону України «Про Фонд державного майна України», статтям 14, 15, пункту 5-1 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У підготовчому засіданні 2 червня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 30 червня 2026 року о 13 год. 00 хв.

У судовому засіданні 30 червня 2026 року позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, представники відповідача та третьої особи просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві та письмових поясненнях відповідно.

30 червня 2026 року у судовому засіданні, у присутності сторін, з технічною фіксацією за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua, суд з`ясував позицію сторін щодо можливості продовження розгляду справи в порядку письмового провадження. Зважаючи на думку сторін, суд ухвалив перейти до розгляду справи за правилами письмового провадження.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Фондом державного майна України прийнято наказ від 26 травня 2025 року № 765 «Деякі питання у сфері професійної оціночної діяльності» (далі наказ № 765), яким, зокрема, встановлено перехідні положення щодо переоформлення чинних кваліфікаційних свідоцтв (кваліфікаційних документів) оцінювачів, виданих до набрання чинності Законом України від 10 жовтня 2024 року № 4017-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про адміністративну процедуру», а також механізм отримання кваліфікаційного свідоцтва оцінювача нового зразка для оцінювачів, дію кваліфікаційного свідоцтва яких зупинено або які подали заяву про видачу кваліфікаційного свідоцтва оцінювача та про внесення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності до Фонду державного майна України після 31 грудня 2025 року.

Зокрема, п.1 вказаного наказу установлено, що:

фізичні особи, які до набрання чинності Законом України від 10 жовтня 2024 року № 4017-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про адміністративну процедуру» (далі — Закон № 4017-IX) пройшли навчання за програмою базової підготовки оцінювачів, розпочали або завершили стажування, складають кваліфікаційний іспит з метою отримання кваліфікаційного свідоцтва оцінювача за напрямами оцінки майна, визначеними статтею 15 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», впродовж трьох років з дати завершення стажування в межах навчання за програмами базової підготовки оцінювачів;

чинні кваліфікаційні свідоцтва (кваліфікаційні документи) оцінювача, видані до набрання чинності Законом № 4017-IX, підлягають переоформленню з метою отримання оцінювачами кваліфікаційних свідоцтв оцінювача за напрямами оцінки майна, визначеними частиною другою статті 15 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі — кваліфікаційне свідоцтво оцінювача нового зразка), на підставі заяви про видачу кваліфікаційного свідоцтва оцінювача та про внесення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності (далі — заява) у порядку, визначеному статтею 15 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Вважаючи, що Фонд державного майна України наказом від 26.05.2025 № 765, з 01 січня 2026 року, безпідставно позбавив позивача кваліфікаційного свідоцтва оцінювача виданого як «безстрокове», звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначає Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III (далі - Закон № 2658-III).

Згідно з частиною четвертою статті 15 якого (в редакції, яка діяла до дня набрання чинності Законом України від 10 жовтня 2024 року № 4017-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про адміністративну процедуру» кваліфікаційне свідоцтво є безстроковим у разі виконання всіх вимог, встановлених цим Законом.

Законами України від 10 жовтня 2024 року № 4017-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про адміністративну процедуру», від 04 грудня 2024 року № 4114-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пріоритетного права деяких категорій внутрішньо переміщених осіб на отримання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна» внесено зміни до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», зокрема, щодо видачі, переоформлення та строку дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача, а саме:

- строк дії кваліфікаційного свідоцтва становить два роки з дати його видачі (підпункт 2 пункту 62 розділу І Закону України від 10 жовтня 2024 року № 4017-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України “Про адміністративну процедуру”»);

- Фонд державного майна України приймає рішення про видачу кваліфікаційного свідоцтва, його дубліката або про переоформлення кваліфікаційного свідоцтва на підставі заяви про видачу кваліфікаційного свідоцтва оцінювача та про внесення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності протягом 10 робочих днів з дати надходження заяви до Фонду державного майна України (підпункт 2 пункту 62 розділу І Закону України від 10 жовтня 2024 року № 4017-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України “Про адміністративну процедуру”»);

- кваліфікаційні свідоцтва оцінювачів, видані до набрання чинності Законом України від 10 жовтня 2024 року № 4017-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України “Про адміністративну процедуру”» є чинними до 01 січня 2026 року (пункт 2 розділу І Закону України від 04 грудня 2024 року № 4114-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пріоритетного права деяких категорій внутрішньо переміщених осіб на отримання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна»).

Отже, припинення чинності таких свідоцтв встановлено безпосередньо законом, а не спірним наказом від 26 травня 2025 року № 765.

Як зазначалось вище, на виконання положень вказаних законів Фондом державного майна України прийнято наказ від 26 травня 2025 року № 765 «Деякі питання у сфері професійної оціночної діяльності», яким, зокрема, встановлено перехідні положення щодо переоформлення чинних кваліфікаційних свідоцтв (кваліфікаційних документів) оцінювачів, виданих до набрання чинності Законом України від 10 жовтня 2024 року № 4017-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про адміністративну процедуру», а також механізм отримання кваліфікаційного свідоцтва оцінювача нового зразка для оцінювачів, дію кваліфікаційного свідоцтва яких зупинено або які подали заяву про видачу кваліфікаційного свідоцтва оцінювача та про внесення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності до Фонду державного майна України після 31 грудня 2025 року.

Отже, вказаним наказом встановлено відповідність напрямів оцінки майна та спеціалізацій в межах цих напрямів, за якими оцінювач мав право здійснювати професійну оціночну діяльність відповідно до інформації, внесеної до Державного реєстру на підставі кваліфікаційних свідоцтв (кваліфікаційних документів) оцінювачів, виданих Фондом до набрання чинності Законом № 4017-ІХ.

При цьому, слід зауважити, що положення Закону № 4114-ІХ не визнані нечинними або неконституційними, а отже є обов`язковими для виконання всіма органами виконавчої влади.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки наказ Фонду від 26.05.2025 № 765 прийнято на виконання вимог Закону № 4114-ІХ, норми якого є чинними та не скасованими.

Наказ № 765 є лише інструментом виконання Закону № 4114-ІХ та прийнятий на виконання вимог законів; має організаційний характер; визначає механізм переоформлення кваліфікаційних свідоцтв (документів) оцінювачів.

Таким чином, спірний наказ не встановлює припинення прав позивача, а лише регулює порядок реалізації вимог законодавства.

Отже, позивач, вважаючи протиправним наказ № 765, помилково обґрунтовує позов фактичною незгодою з прийнятими положеннями Закону № 4114-ІХ, якими внесено зміни до основного Закону Закон № 2658-III.

Більш того, суд вважає зазначити, що згідно зі статтею 15 Закону про оцінку Фонд приймає рішення про видачу кваліфікаційного свідоцтва, його дубліката або про переоформлення Кваліфікаційного свідоцтва на підставі заяви про видачу кваліфікаційного свідоцтва оцінювача та про внесення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності (далі - Заява) протягом 10 робочих днів з дати надходження Заяви до Фонду.

Водночас, суд бере до уваги, що ОСОБА_1 до Фонду заяву в порядку, визначеному статтею 15 Закону про оцінку та розділу III Положення, не подавав, у зв`язку з чим, Фондом не здійснювалась адміністративна процедура та не приймалися рішення щодо переоформлення або відмови у переоформленні позивачу кваліфікаційного свідоцтва оцінювача.

Вказане свідчить, що фактичних доказів порушення його прав та інтересів спірним наказом до суду не надано.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено, що наказ ФДМУ № 765 відповідає Конституції та вимогам законодавства України, зокрема, пункту 5 частини першої статті 5 Закону України «Про Фонд державного майна України», статтям 14, 15, пункту 5-1 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», натомість позивачем не доведено зворотного.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідач.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 9 липня 2026 року.

Суддя Кочанова П.В.