Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №320/47052/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року м. Київ справа №320/47052/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЕНЕРГОСТРОЙІНВЕСТ» до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЕНЕРГОСТРОЙІНВЕСТ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA100180/2025/000033/1 від 08.09.2025 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100180/2025/000344;

- стягнути з Відповідача на користь Позивача судовий збір та витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В обґрунтування позову зазначено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначна за ціною договору. Також зазначає, що документи, які додані до митної декларації не містять розбіжностей, ознак підробки, натомість підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, що митний орган правомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості товарів, адже декларантом не надано всіх запитуваних документів, а в наданих документах відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявні розбіжності у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості товарів у повному обсязі.

Митним органом подано до суду клопотання про здійснення розгляду справи у порядку загального позовного провадження.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Однак суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони може призначити судове засідання за наявності достатніх для цього обґрунтованих підстав.

Відповідно до частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно з частиною сьомою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Враховуючи предмет позову, обставини справи та характер спірних правовідносин, суд вважає, що дана адміністративна справа може бути розглянута без проведення судового засідання.

Крім того, суд зауважує, що лише посилання на наявність у учасника процесу бажання щодо здійснення розгляду справи у порядку загального позовного провадження не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. У протилежному випадку суди б мусили розглядати в обов`язковому порядку у судових засіданнях усі справи, в яких учасником процесу повідомлено про особливу важливість для нього такої справи, що зводило б нанівець власну оцінку судом обставин справи через призму необхідності чи доцільності проведення судового засідання. В умовах надмірного навантаження судів справами такий алгоритм дій явно б не сприяв процесуальній економії.

З огляду на наведене, на переконання суду, судове засідання у справах незначної складності, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, доцільно призначати та проводити у тому випадку, коли обставини справи та наявні у ній матеріали не дають у сукупності суду можливості надати правову оцінку спірним правовідносинам та вирішити спір без застосування тих процесуальних інструментів, вжиття яких можливо лише у судовому засіданні (наприклад, допит свідків, виклик спеціаліста, перекладача, проведення виїзного судового засідання тощо). Якщо ж вчинення таких процесуальних дій не є обов`язковим для розгляду та вирішення справи, судове засідання може не проводитися.

Обставини даної справи, на переконання суду, не потребують обов`язкового проведення судового засідання для встановлення об`єктивної істини, а повний та всебічний розгляд справи, а також принцип змагальності процесу, про які вказує позивач, є загальною процесуальною вимогою для кожного судового провадження, незалежно від того, проводиться судове засідання у справі чи ні. Крім того, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази чи письмові документи чи надати пояснення, виклавши їх у письмовій формі.

Також суд зауважує, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року «VarelaAssalinocontrelePortugal», заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.11.2006 (скарга 73053/01 «CASE OF JUSSILA v. FINLAND», суд вказав на те, що: "Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід держави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...".

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагає проведення судового засідання, а лише бажання учасника процесу усно викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які можуть бути висловлені письмово, не зумовлює необхідність проведення розгляду справи у порядку загального позовного провадження.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що доводи представника відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджуються належними та достатніми доказами, а отже оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають обов`язковому скасуванню.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Енергостройінвест» (місцезнаходження: 04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 16, офіс 12, ідентифікаційний код 38799405) зареєстроване в якості юридичної особи 03.07.2013, номер запису 1 069 102 0000 030425 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Між ТОВ «Торговий дім Енергостройінвест» (Покупець), з однієї сторони та Компанія "Guangzhou Monsa Chemical Co., Ltd." (Продавець, Гонконг), з іншої сторони укладено Контракт № CN/22082023/TH від 22.08.2023 року (надалі - Контракт) на купівлю товару, згідно умов якого, продавець зобов`язується виготовити та поставити товар відповідно з рахунками-фактурами, які є невід`ємною частиною цього договору, з гарантованими специфікацією показниками, а Покупець сплатити ціну, вказану в рахунках-фактурах до договору.

Відповідно до пункту 4.2 Контракту, ціни встановлюються в доларах США і вказуються в накладній, що супроводжує відправлення товару. Вартість упаковки та пакувальних матеріалів і робіт, пов`язаних з упаковкою, маркуванням, навантаженням, витрати на експортне митне оформлення входять у вартість товару.

Згідно проформа-інвойс № MS25-050901G від 09.05.2025 р. та комерційного інвойсу MS25-050901G від 29.06.2025 р., Покупець придбав у Продавця товар - Неіоногенна поверхнево-активна органічна речовина: APG0810-70 (алкілполіглікозид/Alky|Polyglucoside) - 22000 кг (20 у вигляді світло-жовтої рідини, вміст кубів IBC/1100 кг), загальною вартістю 33418,00 дол. США.

Оплату за товар було здійснено Покупцем в повному обсязі в сумі 33418,00 дол. США наступними платежами, а саме:

- 5025,40 дол. США платіжна інструкція № 223 від 20.05.2025 року.

- 5000,00 дол.США платіжна інструкція № 231 від 22.05.2025 року.

- 10000,00 дол. США платіжна інструкція № 374 від 18.08.2025 року.

- 13392,60 дол.США платіжна інструкція № 376 від 19.08.2025 року.

Позивачем з метою митного оформлення подано до Київської митниці електронну митну декларацію № 25UA100180509106U4 від 08.09.2025, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар «Неіоногенна поверхнево-активна органічна речовина: - алкілполіглікозид (Alky|Polyglucoside) APG0810-70 - 22000 кг (20 у вигляді світло-жовтої рідини, вміст кубів IBC/1100 кг), активних речовин - 70,32%; рН - 11,86. Номер CAS: 68515-73-1. Номер партії: MS25060409G. Дата виробництва: червень 2025р., термін придатності червень 2027р. Використовується для виробництва миючих та чистячих засобів, косметичних засобів і засобів гігієни. Не містить озоноруйнівних речовин. Не в аерозольній упаковці. Не розфасована для роздрібної торгівлі. Всього: 22000 кг. Торговельна марка: Monsa. Виробник: Guangzhou Monsa Chemical Co., Ltd. Країна виробництва: CN.». Заявлена митна вартість 33418,00 дол. США».

До МД додано документи на підтвердження митної вартості.

Митний орган запитом-повідомленням, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ, зобов`язав протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації: 2) каталоги виробника товару; 3) висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Позивач, у свою чергу, 08.09.2025 р. листом-заявою № 08/09-1 повідомив, що декларантом для митного оформлення товарів в якості підстави для застосування основного методу було надано документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, а також надано пояснення щодо питань вказаних митницею у запиті-повідомленні.

08.09.2025 Київською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UА100180/2025/000033/1, згідно якого основний метод визначення митної вартості товару не застосовується, а митна вартість ввезеного товару була визначена із застосуванням методу: 2 г) резервний.

Також, Київською митницею була винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. В даній картці відмови митний орган зазначив, що для митного оформлення товару необхідне подання нової МД заповненої в установленому порядку, згідно рішення про коригування митної вартості від 08.09.2023.

З прийнятими рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті вартості митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці, ТОВ «Торговий дім Енергостройінвест» не погоджується в повному обсязі та вважає їх протиправними, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення товарів розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митне оформлення товарів здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості про ці товари, а саме: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД;

ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів.

Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з нормами ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі - GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом ч. ч. 1 - 3 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

У той же час, ч. 6 зазначеної статті передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно змісту ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Дійсно, митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів, учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим. Водночас, за приписами митного законодавства, пріоритетним до застосування є основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.

Судом досліджено, що митна вартість товару була визначена ТОВ «Торговий дім Енергостройінвест» за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), виходячи із ціни контракту. До пакету документів наданого Київській митниці для митного оформлення товару входили наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) № СN/22082023/ТН від 22.08.2023; додаткова угода № 3-1 від 26.02.2025; додаткова угода №5 від 23.05.2025; рахунок-проформа № MS25-050901G від 09.05.2025; рахунок-фактура (інвойс) № MS25-050901G від 29.06.2025; коносамент № МЕDUJT735233 від 01.07.2025; автотранспортна накладна № 1 від 04.09.2025; сертифікат якості № б/н від 04.06.2025; сертифікат про проходження товару № 25С666120057/00025 від 22.07.2025; банківські платіжні документи, що стосується оцінюваного товару № 229 від 20.05.2025, № 231 від 22.05.2025, № 374 від 18.08.2025, № 376 від 19.08.2025; видаткова накладна № ТД-00003416; податкова накладна № 345 від 23.06.2025; прейскурант (прайс-лист) № б/н від 01.05.2025; розрахунок ціни (калькуляція) № MS25-050901G від 29.06.2025; страховий поліс № AQID54024225QAA29LUK від 28.06.2025; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 1614 від 02.09.2025; інформаційний лист № 01092025 від 01.09.2025; копія МД країни відправлення № 223120250002397718 від 21.06.2025.

Після розгляду пакету документів, Київська митниця направила запит (повідомлення) митного органу, відповідно до якого зробила запит щодо надання додаткових документів для підтвердження вартості товару.

Позивач, у свою чергу, 08.09.2025 року листом-заявою № 08/09-1 повідомив, що декларантом для митного оформлення товарів в якості підстави для застосування основного методу було надано документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, а також надано пояснення щодо питань вказаних митницею у запиті-повідомленні.

08.09.2025 Київською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UА100180/2025/000033/1, згідно якого основний метод визначення митної вартості товару не застосовується, а митна вартість ввезеного товару була визначена із застосуванням методу: 2 г) резервний за наступних підстав:

- в інвойсі від 29.06.2025 № MS25-050901G вказано номер договору (контракту) № MS25-041601G, проте поставка оцінюваного товару здійснюється відповідно до договору від 22.08.2023 № CN/22082023/ТН, реквізити якого зазначено в графі 44 митної декларації під кодом 4104;

- в наданому декларантом до митного оформлення прайс-листі від 01.05.2025 № б/н компанії Guangzhou Monsa Chemical Co., Ltd не міститься інформація щодо умов оплати, термінів поставки, системи знижок тощо. Також, в прайс-листі зазначено, що пропозиція діє до 31.05.2025 (Offer is valid till 31.05.2025). Тобто, ціни, які вказані в прайс-листі, були недійсними на дату виставлення інвойса № № MS25-050901G;

- декларантом до митного оформлення подано копію митної декларації країни відправлення від 21.06.2025 № 223120250002397718, в графі «номер транспортної накладної» якої зазначено номер документа (177TLHLHS1051729) відповідно до якого здійснюється поставка оцінюваних товарів. Декларантом не подано до митного оформлення документ № 1177TLHLHS1051729;

- не забезпечено, відповідно до ст. 254 Митного кодексу, переклад документів, поданих до митного оформлення, зокрема копії митної декларації країни відправлення від 21.06.2025 № 223120250002397718.

Щодо зазначення в інвойсі від 29.06.2025 № MS25-050901G вказано номер договору (контракту) № MS25-041601G.

Суд зазначає, що наявність в інвойсі від 29.06.2025 № MS25-050901G помилкового посилання на інший номер договору (№ MS25-041601G замість правильного № CN/22082023/ТН) за умови, що інші відомості дозволяють ідентифікувати товар та пов`язати його з відповідною поставкою, є технічною опискою (формальною невідповідністю). Така описка не може бути самостійною підставою для невизнання митної вартості, оскільки вона не спростовує відомостей про дійсну ціну товару, його кількісні та якісні характеристики.

Щодо доводів митного органу про відсутність у прайс-листі від 01.05.2025 інформації про умови оплати, терміни поставки чи систему знижок, суд зазначає таке.

За своєю правовою природою прайс-лист (прейскурант) є документом інформаційного характеру, який містить загальну публічну оферту (пропозицію) іноземного контрагента щодо базового рівня цін на продукцію.

Прайс-лист не є комерційним або товаросупровідним документом у розумінні статті 53 Митного кодексу України, а тому не повинен і не може містити істотних умов конкретного зовнішньоекономічного договору (умов оплати, графіків поставок, індивідуальних знижок тощо). Всі зазначені умови погоджуються сторонами безпосередньо у Контракті та фіксуються у комерційному рахунку (інвойсі), який і є первинним документом, що підтверджує митну вартість.

Стосовно твердження відповідача про те, що ціни у прайс-листі були недійсними на дату виставлення інвойсу № MS25-050901G (29.06.2025) через застереження «Offer is valid till 31.05.2025», суд вважає його безпідставним.

Як свідчать матеріали справи, формування замовлення та погодження ціни на оцінювану партію товару відбулося саме в період дії комерційної пропозиції виробника (у травні 2025 року), що підтверджується платіжними інструкціями в іноземній валюті № 229 від 20.05.2025 та № 231 від 22.05.2025. Виставлення іноземним постачальником комерційного інвойсу від 29.06.2025 є фіксацією вже узгодженої сторонами вартості для конкретної поставки. Сам по собі факт відвантаження товару чи виписки інвойсу після закінчення строку дії загального прайс-листа не свідчить про зміну ціни контрагентами та не спростовує чинність узгодженої ціни для цієї конкретної партії."

З огляду на викладене, посилання митниці на відсутність у прайс-листі компанії детальних умов поставки та закінчення терміну його дії на момент виписки інвойсу, є виключно суб`єктивними припущеннями митного органу, які не ґрунтуються на вимогах закону та спростовуються наявними у справі первинними документами поставки.

Щодо доводів митного органу про неподання декларантом транспортного документа за № 1177TLHLHS1051729, який відображений в експортній декларації країни відправлення від 21.06.2025 № 223120250002397718, суд зазначає таке.

Судовим розглядом встановлено, що до митного оформлення позивачем було надано копію митної декларації країни відправлення від 21.06.2025 № 223120250002397718 та коносамент MEDUJT735233 від 01.07.2025.

Здійснюючи системний аналіз наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що зазначений в експортній декларації країни відправлення літерно-цифровий код « 177TLHLHS1051729» є номером бронювання вантажного місця (booking reference) у логістичній системі перевізника, який присвоюється морською лінією на етапі завантаження товару, і не є самостійним транспортним документом, який видається вантажоодержувачу.

Натомість, коносамент № MEDUJT735233 від 01.07.2025 є фінальним товаророзпорядчим та транспортним документом, виписаним за результатами фактичного прийняття вантажу до перевезення, номер якого є похідним від початкового номера бронювання.

Тотожність оцінюваної партії товару та безперервність логістичного ланцюжка повністю підтверджується супутньою інформацією, яка міститься як митної декларації країни відправлення від 21.06.2025 № 223120250002397718, так і у коносаменті № MEDUJT735233 від 01.07.2025. Зокрема, вказані документи містять ідентичні відомості щодо найменування відправника та одержувача, опису товару, його ваги, кількості пакувальних місць, а також назву транспортного засобу та номер рейсу MSC ELOANE / GT524W.

За таких обставин, витребування митним органом документа за № 177TLHLHS1051729 є безпідставним, оскільки номер бронювання лінії (booking ref) є внутрішнім цифровим ідентифікатором логістичного процесу і не втілюється в окремий самостійний документ, який видається на руки учаснику зовнішньоекономічної діяльності. Оскільки декларантом було надано чинний фінальний коносамент, який у повній мірі ідентифікує поставку та містить відомості, що узгоджуються з експортною декларацією.

Стосовно доводів митного органу про незабезпечення декларантом перекладу митної декларації країни відправлення від 21.06.2025 № 223120250002397718 відповідно до вимог статті 254 Митного кодексу України, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 254 Митного кодексу України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Із змісту вказаної норми вбачається, що надання перекладу документів не є безумовним обов`язком декларанта, який виникає автоматично при подачі документів іноземною мовою. Обов`язок надати переклад виникає виключно у разі наявності обґрунтованої потреби митного органу, зумовленої неможливістю сприйняття чи перевірки інформації, необхідної для визначення митної вартості.

Судом встановлено, що надана до митного оформлення експортна декларація країни відправлення № 223120250002397718, попри наявність тексту мовою країни відправлення, містить загальноприйняті у міжнародній практиці цифрові коди граф, а всі ключові ідентифікатори господарської операції (найменування контрагентів, вартість товару, валюта контракту, вага брутто/нетто, номери інвойсу та транспортного документа) викладені з використанням арабських цифр та латинських літер.

Матеріали справи не містять доказів того, що під час митного контролю у відповідача виникли об`єктивні труднощі з розумінням змісту зазначених граф експортної декларації чи що їх текстова частина містила інформацію, яка суперечила іншим комерційним документам. Сама по собі відсутність перекладу документа, графічні та цифрові відомості якого повністю узгоджуються з відомостями в англомовному інвойсі та митній декларації України, за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх змісті, є суто формальним зауваженням та не може свідчити про не підтвердження митної вартості товару.

При цьому, декларантом надавалась вказана митна декларація на українській мові.

З викладеного суд висновує, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.

Суд наголошує на тому, що при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів, митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

З наведеного слідує, що не врахувавши документи, надані декларантом, відповідач виніс протиправне рішення про коригування митної вартості товарів та прийняв картку відмови.

Відповідачем під час розгляду даного спору не було доведено правомірності прийняття рішення про коригування митної вартості та картки відмови, не надано належних та достатніх пояснень щодо доцільності та законності підстав корегування митної вартості товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому, даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно із ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, ч. ч. 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано документи на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката, а саме: Договір про надання правничої допомоги № 01/02/21 від 01.02.2021, Додаток № 23 від 15.09.2025 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.02.2021 № 01/02/21, рахунок № 23 від 15.09.2025, заключну виписку за період з 17.09.2025 по 17.09.2025.

Детально проаналізувавши надані представником позивача докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням матеріалів справи, суд вважає, що заявлені до відшкодування витрати в сумі 3000 грн є співмірними із складністю справи, наданим обсягом послуг, та відповідають критерію розумності витрат, враховуючи, витрачений час адвокатом, а також складність даного спору.

Також, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 6056 грн. відповідно до платіжної інструкції № 3863 від 17.09.2025, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 77, 90, 132, 134, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЕНЕРГОСТРОЙІНВЕСТ» до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, та картки відмови – задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA100180/2025/000033/1 від 08.09.2025 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100180/2025/000344.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555, адреса : 03124, м. Київ, б. Гавела Вацлава, будинок 8 А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Енергостройінвест» (код ЄДРПОУ 38799405, адреса: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 16, офіс 12) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555, адреса : 03124, м. Київ, б. Гавела Вацлава, будинок 8 А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Енергостройінвест» (код ЄДРПОУ 38799405, адреса: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 16, офіс 12) витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 9 липня 2026 року.

Суддя Кочанова П.В.