Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №320/17496/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року м. Київ справа №320/17496/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАНСЕД ДІСТРІБ`ЮШН» до Київської митниці про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АДВАНСЕД ДІСТРІБ`ЮШН» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці, в якому просить суд:

- скасувати рішення про коригування митної вартості від 19.03.2025 №UA100120/2025/000002/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення уповноваженим представником позивача було подано митну декларацію. Стверджує, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, а подані документи не містять розбіжностей. Проте, митний орган зазначених документів не визнав достатніми для підтвердження митної вартості товару, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - резервного. Вважає, що оскільки відповідачу надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження митної вартості товарів відповідач не мав правових підстав для витребування у позивача додаткових документів на підтвердження митної вартості та подальшого її коригування, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить належного обґрунтування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 р. відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, в якому зазначив, що подані позивачем разом із митними деклараціями документи містять розбіжності та невідповідності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, що не дають можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.

Позивач надав відповідь на відзив, у якій підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10 липня 2023 року між позивачем (покупець) та компанією BEIJING MYTECH INTERNATIONAL INC., приватною компанією з обмеженою відповідальністю, створеною і існуючою за Китайськими законами (продавець) було укладено Контракт № 1007231 на поставку запасних частин.

Відповідно до умов п.1 вказаного контракту, продавець продає, а покупець купує товар - запасні частини в кількості і по цінам, які мають бути узгоджені на кожну партію товару у відповідності з підписаними продавцем та прийнятими до сплати покупцем інвойсами, які являються невід`ємною частиною контракту.

Відповідно до п. 2.1, умови поставки: FOB QINGDAO згідно правил Інкотермс 2020, якщо інше не вказано в інвойсі.

Згідно п.2.6 контракту в редакції додаткової угоди №2 від 08.03.2024р. термін поставки товарів в Україну становить 180 календарних днів з моменту оплати інвойсу покупцем.

Відповідно до п.3.1 контракту, ціни на товар, що поставляється, виражені в доларах США, і зазначені в інвойсі, який є невід`ємною частиною контракту.

За змістом п.3.2 контракту, вартість пакування, маркування та вартість доставки товару до порту Циндао і митного оформлення включені у вартість товару.

За умовами п.4.1 контракту, якщо інше не узгоджено між Сторонами, всі платежі за замовлений товар проводяться шляхом прямого банківського переказу до моменту відвантаження товару. Покупець зобов`язаний здійснити 100% передплату замовленого Товару в такій послідовності:

-30% від вартості товару до початку виробництва товару

-70% від вартості товару в момент готовності товару до відвантаження.

14.08.2024 року позивачем та постачальником було погоджено замовлення товару, шляхом підписання Специфікації №2 на загальну суму 34 625.27 USD, з базисом поставки FOB QINGDAО, порт призначення Гданьськ (Польща).

20.08.2024 року постачальником було виписано проформу-інвойс до вказаної Специфікації №МРІ 105-24 на 30% передплати в сумі 9 364.05 USD, яку позивачем було сплачено платіжним документом SWIFT від 27.08.2024 № 270824/1859847.

З урахуванням здійсненої передплати, позивачем на підставі проформи-інвойс №МІ 105-24 від 08.11.2024р. платіжним документом SWIFT від 12.11.2024 № 121124/1886444 на суму 25 261.22 USD було здійснено остаточний розрахунок, що складає 70% вартості товару та в сумі два платежі становлять 34 625.27 USD.

Фактично відвантажена кількість товару та його вартість 34 625.27 USD були відображені у комерційному інвойсі М1105-24 від 18.11.2024р.

Товар був оформлений пакувальним листом М1105-24 від 18.11.2024р. та митною декларацією країни відправлення від 28.11.2024 № 425820240001373121.

Обґрунтованість ціни товару була підтверджена висновком ТПП № Ц-090 від 17.03.2025р. та прайс-листом постачальника від 12.08.2024р. До товару було надано сертифікат відповідності від 17.03.2025р.

Стан розрахунків з постачальником відображений у оборотно-сальдовій відомості по рахунку 632 з постачальником.

Доставка товару здійснювалась експедитором ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» за договором № 482519 від 23.04.2024р.

За умовами п.2.2.4 Договору № 482519 від 23.04.2024р., експедитор вправі доручити виконання договору третій особі, залишаючись відповідальним перед замовником.

Експедитором ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» було укладено договір №F-22 від 22.02.2023р. 3 Sp.z 0.0. FENIKS CARGO (Польща), за яким відбулось морське перевезення контейнеру MEDU1483082, що оформлено коносаментом VMSS24111085 від 02.12.2024р. та морською накладною MEDUFD592301 від 02.12.2024р.

Експедитором ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» було укладено договір № ULS26092023 від 26.09.2023р. з ТОВ «ВДС Ексімтрейд» з правом залучати до перевезення інших осіб. В свою чергу ТОВ «ВДС Ексімтрейд» залучило перевізника ФОП ОСОБА_1 за договором №АМ-3007 від 30.07.2023р.

Автомобільне перевезення відбулось залученим перевізником ФОП ОСОБА_1 , автомобілем НОМЕР_1 /AC7961XF за CMR 451261 від 13.03.2025р. та оформлене транспортним документом № Т1 MRN25PL322010NSB9V2MЗ.

Позивачем для митного оформлення товару було подано митну декларацію № 25UA10012061247609 разом з вищевказаними документами.

Митним органом направлено позивачу повідомлення з зауваженнями та вимогою надати додатковий перелік документів.

Позивачем було надано відповідачу відповідь від 19.03.2025, на що відповідач видав консультацію митниці декларанту f87c18c6-b4ee-41d3-b964-0a7b4004fc1f від 19.03.2025 о 17:02:20год. з зауваженнями.

Позивачем було надано заяву про відсутність додаткових документів та відповідачем прийнято рішення від 19.03.2025 №UA100120/2025/000002/2.

У зв`язку із отриманням відмови у митному оформленні за основним методом, позивач надав згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов`язання, шляхом сплати до державного бюджету сум податків і зборів згідно митної вартості, визначеної митним органом на підставі ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням, вважає їх протиправними, а тому звернулось до суду із вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною п`ятою статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частин першої четвертої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частинами другою, третьою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Позивачем було надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які ідентифікували товар та піддавалися обчисленню, підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п`ятої статті 58 МК України.

Вимагаючи надання додаткових документів митний орган не вказав, які саме розбіжності чи ознаки підробки він виявив у поданих декларантом документах, а також які конкретно відомості щодо числових значень складових митної вартості товару чи ціни, яка була сплачена/підлягала сплаті за цей товар потребують перевірки та/або додаткового підтвердження. Тобто, відповідач не зазначив про обставини, які викликають у нього сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості.

Тобто, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товарів є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів. (аналогічна правова позиція викладена наприклад у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі № 21-53а15).

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості (аналогічної думки дотримується і Вищий адміністративний суд України, наприклад в Ухвалі ВАСУ від 02 березня 2017 року у справі № 810/3353/15 (К/800/978/16).

Таким чином, у рішенні про коригування митної вартості відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару. Відсутні вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

У вказаних рішеннях відповідач визначив митну вартість за резервним методом.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Підстава «Ненадання до митного оформлення замовлення товару».

Згідно положень п. 2.4. зовнішньоекономічного контракту від 10.07.2023 № 1007231, укладеного з «BEIJING MYTECH INTERNATIONAL INC.» CHINA позивачем та постачальником погоджено замовлення товару, шляхом підписання Специфікації №2 від 14.08.2024р. із затвердженими сторонами асортиментом, кількістю товару та умовами поставки, що в свою чергу надано до митного органу під час митного оформлення товарів.

Підстава «Недостатність платіжних документів SWIFT для підтвердження оплати товару, ненадання платіжних інструкцій в іноземній валюті».

Матеріалами справи встановлено, що оплата за товар була здійснена за попередніми рахунками – проформа-інвойс від 20.08.2024 року №МРІ105-24 на 30% в сумі 9 364.05 USD та №М1105-24 від 08.11.2024р. на суму 25 261.22 USD та до митного оформлення позивачем було надано: SWIFT №270824/1859847 від 27.08.2024 на суму 9 364.05 USD з призначенням платежу згідно інвойсу MPI105-24 DD від 20.08.2024. SWIFT №121124/1886444 від 12.11.2024 на суму 25 261.22 USD 3 призначенням платежу згідно інвойсу М1105-24 DD від 08.11.2024. Для додаткового підтвердження вартості оцінюваної партії товару, до заяви в порядку ч. 8 ст. 55 МКУ, позивачем були надані платіжні інструкції від 27.08.2024р. №100 на суму 9 364.05 USD та від 12.11.2024р. №118 на суму 25 261.22 USD. Кількість товару та його вартість були відображені у остаточному комерційному інвойсі М1105-24 від 18.11.2024р. на сплачену суму 34 625.27 USD.

Підстава «Ненадання заявки на перевезення та документів щодо витрат експедитора та безпосередніх перевізників».

Позивачем укладений з ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» договором № 482519 від 23.04.2024р. який, відповідно до п.2.2.4 Договору вправі доручити виконання договору третій особі, залишаючись відповідальним перед замовником.

Експедитором ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» було укладено договір №F-22 від 22.02.2023р. 3 Sp.z 0.0. FENIKS CARGO (Польща), за яким відбулось морське перевезення контейнеру MEDU1483082 за коносаментом VMSS24111085 від 02.12.2024р. та морською накладною MEDUFD592301 від 02.12.2024р.

Експедитором ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» було укладено договір № ULS26092023 від 26.09.2023р. з ТОВ «ВДС Ексімтрейд» з правом залучати до перевезення інших осіб. В свою чергу ТОВ «ВДС Ексімтрейд» залучило перевізника ФОП ОСОБА_1 за договором №АМ-3007 від 30.07.2023р.

Автомобільне перевезення здійснене автомобілем АС2016HA/AC7961XF, перевізником ФОП ОСОБА_1 та оформлене CMR 451261 від 13.03.2025р. та транспортним документом Т1 MRN25PL322010NSB9V2M3 від 13.03.2025р.

Надані позивачем транспортні документи містять відомості про відправника, одержувача, товар, інвойс, вагу, № контейнеру, №№ автомобільного транспорту та залучених учасників перевезення. Факт залучення учасників перевезення до участі у доставці підтверджується договорами експедитора з перевізниками.

Вартість перевезення була відображена у рахунку експедитора №LS-4630430 від 13.03.2025р. та довідці про транспортні витрати №451261 від 14.03.2025р.

Згідно умов договору з експедитором №482519 від 23.04.2024р., зокрема розд.4 передбачено відтермінування платежу протягом 10 (десяти) календарних днів від дати вивантаження вантажу на складі Клієнта за адресою: Україна, м. Житомир, вул. Кооперативна, 7, а акт наданих послуг складається за фактом їх надання у повному обсязі, що на дату митного оформлення не відбулося, оскільки вантаж не прибув до місця призначення, що підтверджувалось копією оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 з експедитором, тому позивачем 21.03.2025р. в порядку ч.8 ст.53 МКУ було направлено відповідачу детальні пояснення та додаткові документи: Копія акту виконаних робіт (наданих послуг) №ЛШ-003025 від 20.03.2025р. з ТОВ «Ламан Шипінг»; Копія платіжного доручення №1206 від 20.03.2025р. про оплату послуг ТОВ «Ламан Шипінг»; Копія заявки №2 від 28.11.2024р. на транспортування та експедирування контейнерів.

Надана заявка від 28.11.2024 № 2 на транспортування та експедирування контейнерів вказує на замовлення та організацію усіх етапів перевезення по перевезенню контейнеру MEDU1483082, згідно коносаменту WMSS24111085 саме експедитором ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ».

Довідка про транспортні витрати від 14.03.2025р. Вих. № 451261 містить вартість міжнародної доставки вантажу, включаючи навантажувально-розвантажувальні роботи, за коносаментом WMSS24111085, згідно маршруту: Qingdao (China)- Gdansk (Poland) - державний кордон України та складає: - Транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України – 69789.56 грн.; Міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України - 46627.04 грн.;- Морське перевезення вантажу за межами державного кордону України - 120495 грн.

Підстави «Відсутність у копії митної декларації країни відправлення дати експорту та відміток митних органів країни відправлення та неналежність висновку за результатом цінового моніторингу Київської обласної торгово-промислової палати від 17.03.2025 № Ц-090 та його невідповідність Національному стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440.»

Суд вважає за необхідне зазначити, що вказані документи в розумінні частини другої статті 53 Митного кодексу України не є основними для підтвердження митної вартості товарів та не можуть вимагатись для митного оформлення.

Щодо визначення митної вартості товарів та джерела інформації.

Митним органом для визначення митної вартості товарів за резервним методом зазначено: Товар № 1 – МД від 10.05.2022 UA403020/2022/7241 із розрахунку 4.23 дол. США/кг

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Судом встановлено, що Київська митниця в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA403020/2022/7241 лише зазначило номер, дату митної декларації та ціну товару, використаної нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості спірного товару, при цьому відповідач усупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів, є необґрунтованими та прийнятим без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості від 19.03.2025 №UA100120/2025/000002/2 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 8755,13 грн, тому ці витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру в 30 000,00 грн. позивачем подано до суду копії: договору про надання професійної правничої допомоги від 19.03.2025; копію рахунку від 20.03.2025 №СФ-000042 на суму 20000,00 грн; платіжної інструкції від 26.03.2025 №1290 на суму 20000,00 грн.

У поданому до суду клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідачем вказано, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами). Крім того, зазначені в звіті послуги фактично дублюють одна одну і зводяться до надання лише однієї послуги - підготовка позовної заяви клієнта про визнання протиправним та скасування рішення митного органу та супроводження справи в суді.

Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно наданих документів, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн. не є пропорційним до предмету спору.

Крім того, суд зауважує, що вказана адміністративна справа була визнана судом справою незначної складності, її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що, в свою чергу, свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу, який зазначений представником позивача, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи не може бути визнаний судом співмірним зі складністю справи, обсягом та якістю наданих послуг позивачу, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг).

Водночас відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАНСЕД ДІСТРІБ`ЮШН» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості від 19.03.2025 №UA100120/2025/000002/2.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАНСЕД ДІСТРІБ`ЮШН» (адреса: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8, код ЄДРПОУ 44983056) судовий збір у розмірі 8755,13 грн за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (адреса: 03124, місто Київ, вулиця Вацлава Гавела, будинок 8-А, код ЄДРПОУ ВП 43997555).

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАНСЕД ДІСТРІБ`ЮШН» адреса: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8, код ЄДРПОУ 44983056) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці (адреса: 03124, місто Київ, вулиця Вацлава Гавела, будинок 8-А, код ЄДРПОУ ВП 43997555) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 9 липня 2026 року.

Суддя Кочанова П.В.