Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №280/3948/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року Справа № 280/3948/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (далі – РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – ГУ ПФУ в Запорізькій області, третя особа), в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в підготовці та направленні до ГУ ПФУ в Запорізькій області подання та документів щодо призначення позивачу, пенсії за вислугу років відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

зобов`язати відповідача підготувати та направити до ГУ ПФУ в Запорізькій області подання щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 02.09.2025.

На обґрунтування позовних вимог вказує, що умови призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Наголошує, що редакція п. «б» зазначеної статті змінювалась, міняючи при цьому умови і підстави виникнення права на пенсію за вислугу років, зокрема, умову призначення пенсії – досягнення 45-річного віку на час звільнення зі служби. У певний час існували положення статті, за якими військовослужбовець міг звільнитися зі служби і раніше, але при досягненні ним 45-річного віку йому могла бути призначена пенсія за вислугу років при наявності інших обов`язкових показників. Зазначає, що згідно з п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції станом на день звільнення позивача зі служби в Управлінні державної пожежної охорони УМВС України в Запорізькій області) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв`язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ. Таким чином, на думку позивача, він має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Ухвалою суду від 04.05.2026 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем було усунуто.

Ухвалою суду від 11.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 22.05.2026 через систему «Електронний суд» надіслав до суду відзив на позовну заяву (вх. №28709), у якому вказує, що РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС), враховуючи предмет позову, не уповноважено на підготовку та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення пенсії, тому він є неналежним відповідачем. Зауважує, що зазначені обставини виключають будь-які зобов`язання регіонального сервісного центру РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях перед позивачем та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог саме до РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС), як неналежного відповідача. Щодо розгляду позову по суті позовних вимог щодо наявності права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пояснює, що з 31.07.2002 по 29.04.2006 п. «б» ст. 12 Закону діяв за редакцією, згідно з якою військовослужбовець міг звільнитися зі служби і раніше, але при досягненні ним 45-річного віку йому могла бути призначена пенсія за вислугу років при наявності інших обов`язкових показників. Проте, під час дії вказаної редакції закону у позивача не виникло права на пенсію, позаяк він не досяг віку 45 років. Після 29.04.2006 та до теперішнього часу необхідною умовою для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «б» ст. 12 Закону є досягнення 45-річного віку на день звільнення зі служби , а трудовий стаж після звільнення з військової служби не може бути підставою для призначення пенсій колишнім військовослужбовцям, які на день звільнення зі служби не мали достатньої вислуги років, що давало б право на пенсію за вислугу років, оскільки на момент досягнення цими особами 45-річного віку або загального трудового стажу понад 25 років вони вже втратили зв`язок з військовою службою. При цьому важливим моментом є саме момент виникнення права на призначення пенсії. Право на призначення пенсії в момент досягнення умов, за яких вона призначається, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон в редакції, чинній на момент виникнення права на призначення пенсії. Таким чином, підкреслює, що вимога позивача щодо зобов`язання РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) підготувати та подати до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області документів для призначення пенсії ОСОБА_1 у відповідності до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суперечить вимогам законодавства, у зв`язку з чим просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представником третьої особи через систему «Електронний суд» долучено до матеріалів справи пояснення щодо позову або відзиву (вх. №29503 від 27.05.2026), у яких звертає увагу, що відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у п. "б"-"д", "з" ст. 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у ч. 3 ст. 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально виконавчій службі України. Таким чином, вказує, що для певного кола осіб (рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, інших) законом встановлена додаткова умова виходу на пенсію, окрім наявності страхового стажу 25 років, ще і наявність спеціального стажу. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 26.10.1982 в період з 12.08.1985 по 15.10.1996 позивач проходив службу в Управлінні державної пожежної охорони УМВС України в Запорізькій області.

Наказом Управління Державної пожежної охорони УМВС України в Запорізькій області від 18.10.1996 № 45 о/с старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 /С-650099/ звільнено за ст. 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з посади інспектора 6-го загону ДПО, м. Запоріжжя Комунарський район, з 15 жовтня 1996 року. Календарна вислуга на день звільнення зі служби складала 13 років 03 місяці 02 дні, у пільговому обчисленні – не має.

02.09.2025 позивач звернувся до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» із заявою, в якій просив підготувати та направити до ГУ ПФУ в Запорізький області подання та документи щодо призначення йому пенсії за вислугу років відповідно п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Листом від 10.10.2025 № 33/28-2732 зазначену заяву було направлено за належністю до РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) для розгляду та надання відповіді заявнику.

Листом від 28.10.2025 № 31/29/31/Р5826/10-2025-6019-2025 позивачу надані роз`яснення щодо відсутності підстав для направлення долученого до заяви пакету документів до уповноваженого органу - Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України, оскільки на день звільнення зі служби (15.10.1996) ОСОБА_1 не досяг 45-річного віку та не мав страхового стажу 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови в підготовці та направленні до ГУ ПФУ в Запорізькій області подання та документів щодо призначення позивачу, пенсії за вислугу років відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (надалі по тексту - Закон України №2262-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

З матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ 15.10.1996. Вислуга років станом на момент звільнення становила 13 років 03 місяці 02 дні, у пільговому обчисленні – не має.

Умови призначення пенсій за вислугу років передбачені ст.12 Закону №2262-ХІІ.

Відповідно до п. "б" статті 12 Закону №2262-ХІІ (в редакції, що діяла на час звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ України) право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров`я, у зв`язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 04.07.2002 № 51-IV внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема до п. «б» ст.12, згідно з яким право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв`язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04.04.2006 № 3591-IV, який набрав чинності 29.04.2006, було внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема, змінено назву цього Закону, зміст і редакцію окремих статей та доповнено його новими статтями. Так, ст. 12 викладено в іншій редакції, зокрема пункт «б» цієї статті передбачав, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у п. «б» - «д» ст. 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Суд зауважує, що редакція п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» змінювалась, змінюючи при цьому умови і підстави виникнення права на пенсію за вислугу років, зокрема, умову призначення пенсії - досягнення 45-річного віку на час звільнення зі служби.

Так, з 31.07.2002 по 29.04.2006 норма п. «б» ст.12 Закону №2262-ХІІ діяла в редакції згідно з якою особа могла звільнитися зі служби і раніше, але при досягненні нею 45-річного віку їй могла бути призначена пенсія за вислугу років при наявності інших обов`язкових показників.

Разом із цим, станом на час досягнення позивачем 45-ти років (02.05.2010) діяла редакція п. «б» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, яка передбачала, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у п. "б"-"д" ст. 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Суд звертає увагу, що на час звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ України (15.10.1996) та на час звернення останнього із заявою до відповідача щодо направлення до пенсійного органу необхідних документів для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ (10.03.2023) діяла редакція п. «б» ст.12 Закону №2262-ХІІ, згідно з якою право на пенсію за вислугу років мали особи в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку за наявності у них трудового стажу (страхового стажу) 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Суд також встановив, що на день звільнення зі служби в органах внутрішніх справ України позивач не досяг 45 років та не мав 25 років трудового стажу (страхового стажу).

Викладене свідчить про те, що на момент звільнення зі служби позивачем не було досягнуто 45-річного віку, встановленого Законом № 2262-ХІІ, а також позивач не мав страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, що свідчить про відсутність у такого права на призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «б» ст. 12 вказаного Закону.

Наведені вище висновки суду також узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.05.2022 у справі №640/25383/19.

Крім того, вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі №902/377/19).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (Верховний Суд від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Так, порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1).

Пунктом 1 розділу І Порядку № 3-1 передбачено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби).

Згідно з п. 1 розділу ІІІ Порядку 3-1 уповноважений орган (структурний підрозділ) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і подання про призначення пенсії і направляє до органу, що призначає пенсії.

Суд звертає увагу, що саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу Пенсійного фонду України або відмовити у такому поданні.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.09.2018 № 760 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.10.2018 за № 1152/32604) «Про затвердження Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з інших соціальних питань» (далі – Інструкція), в частині 3 розділу І визначено, що функції з підготовки та подання до органів, які призначають пенсії, необхідних для призначення пенсій документів виконують уповноважені структурні підрозділи, визначені МВС.

Відповідно до п. 1 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22.04.2024 №259 «Про визначення в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженого структурного підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій» (далі - Наказ № 259) Відділ координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України визначено уповноваженим структурним підрозділом з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій, а з 02.01.2026 – Управління координації пенсійних питань та соціальних виплат Міністерства внутрішніх справ України відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 02.01.2026 № 15 «Про внесення зміни до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22 квітня 2024 року № 259».

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що для призначення пенсії на підставі п. «б» ч. 1 ст. 12 Закону №2262-ХІІ особа, яка звільнена з військової служби, звертається із заявою про призначення пенсії до уповноваженого структурного підрозділу органу за останнім місцем служби, зокрема, станом на момент звернення позивача із заявою - Відділ координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України, який за результатом розгляду такої заяви і доданих до неї документів складає подання про призначення пенсії та направляє його до органу, що здійснює призначення пенсії.

Водночас позивач не звертався до Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України із вимогами щодо вчинення дій для призначення йому пенсії згідно з п. «б» ст.12 Закону №2262-ХІІ.

Натомість, позивач просить зобов`язати РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях підготувати та направити до ГУ ПФУ в Запорізькій області подання щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 02.09.2025.

Однак, згідно з п. 2 цього наказу Головний сервісний центр МВС уповноважено на видачу довідок звільненим зі служби військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ довідок про розмір грошового забезпечення відповідно за березень 2019 року та листопад 2019 року для перерахунку пенсій з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 160/8324/19 та судових рішень у справах №826/3858/18 та № 826/12704/18 з покладанням таких функцій на регіональні сервісні центри Головного сервісного центру МВС (філії ГСЦ МВС) (далі РСЦ ГСЦ МВС).

Тобто Наказом № 259 регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) повноваженнями щодо підготовки та подання документів для призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не наділений .

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, що також є підставою для відмови у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому, щодо решти доводів сторін слід зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (49041, м. Дніпро, пр. Праці, буд. 16, код ЄДРПОУ 45291657), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак