Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №280/1276/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 липня 2026 року Справа № 280/1276/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до: ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 )

про: визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

16.02.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – відповідач 2), в якому позивач просить:

– визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо нарахування та виплати позивачу за період з 28.02.2022 по 28.05.2022 включно грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

– зобов`язати відповідача 1 здійснити перерахунок та виплату позивачу за період з 28.02.2022 по 28.05.2022 включно грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;

– вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що в період з 28.02.2022 по 28.05.2022 включно він проходив військову службу у відповідача 1. Для розрахунку посадового окладу позивача та окладу за військовим званням за період служби з 28.02.2022 по 28.05.2022 включно застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018, при виплаті грошового забезпечення позивачу не було враховано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік».

Позивач вважає, що бездіяльність відповідача 1 щодо нарахування та виплати йому за період з 28.02.2022 по 28.05.2022 включно грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» станом на відповідний рік є протиправною, у зв`язку з чим позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 23.02.2026 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачем було усунуто недоліки позовної заяви у встановлений строк.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.03.2026 було поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду з даним позовом, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).

17.03.2026 судом отримано відзив на позовну заяву (вх. № 14066 від 17.03.2026), в якому відповідач 1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки він не має повноважень виконувати функції фінансового забезпечення. У п.п. 16-18 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2023 № 154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», визначено порядок фінансового і матеріального забезпечення територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, відповідно до якого саме відповідач 2 надає розпоряднику бюджетних коштів відомості щодо своїх військовослужбовців та їх грошового забезпечення, зокрема, складові грошового забезпечення які слід включити, нарахувати та виплатити військовослужбовцю. Тому, на переконання відповідача 1, належним відповідачем у даній справі є відповідач 2. З огляду на викладені вище обставини, відповідач 1 просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Також відповідач 1 у відзиві зазначив, що з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладом за військовим званням, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладом за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01.01.2018.

17.03.2026 судом отримано відповідь на відзив (вх. № 14123 від 17.03.2026), в якій представник позивача зазначив, що, на його переконання, питання визначення розпорядника коштів відноситься до стадії виконання рішення суду й саме на стадії виконання судового рішення сторони мають право змінити спосіб та порядок виконання судового рішення.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2026 надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2026 продовжено розгляд даної справи.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2026 було залучено до участі у справі відповідача 2.

07.05.2026 судом отримано відзив на позовну заяву (вх. № 25136 від 07.05.2026), в якому відповідач 2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки у 2018 році на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб», п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.». З 29.01.2020 відновлена дія п. 4 зазначеної Постанови у первісній редакції, яка запроваджувала у якості однієї з величин алгоритму розрахунку показника розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року».

Відповідач 2 вважає, що грошове забезпечення позивача здійснювалось у відповідності до нормативно-правових актів, які видані у встановленому порядку та відповідно до компетенції відповідних державних органів. З огляду на викладені вище обставини, відповідач 2 просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з розглядом даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали і з`ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідачів 1 та 2 зареєстровано як юридичних осіб.

Позивач в період з 28.02.2022 по 29.05.2022 проходив військову службу у відповідача 1, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями військового квитка серії НОМЕР_4 (а.с.12-15) та Витягу з наказу начальника відповідача 1 від 29.05.2022 № 111 (а.с.44). Розрахунок розміру грошового забезпечення позивача за вказаний період здійснювався відповідачем 2, що не заперечується останнім та підтверджується копією довідки-згідно роздавальних відомостей про розмір грошового забезпечення позивача за 2022 рік від 29.04.2026 № 221/ВФЗ (а.с.69).

Оцінюючи правомірність бездіяльності відповідача 1 щодо нарахування та виплати позивачу за період з 28.02.2022 по 28.05.2022 включно грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі – Закон України від 02.12.2021 № 1928-ІХ) станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова КМУ від 30.08.2017 № 704), суд виходить із такого.

Нормою ст. 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

За приписами ст. 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців – це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1-2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

За положеннями ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч. 1 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII).

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII).

У відповідності до ч. 4 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Слід зазначити, що Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади 30.08.2017 прийняв Постанову № 704, якою затвердив, зокрема, тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.

Постанова КМУ від 30.08.2017 № 704 набрала чинності 01.03.2018.

Згідно з п. 2 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

За приписами п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Станом на дату набрання чинності Постановою КМУ від 30.08.2017 № 704 (01.03.2018) п. 4 даного нормативно-правового акту був викладений в редакції п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» (далі – Постанова КМУ від 21.02.2018 № 103), а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

У подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 87361222).

Відтак, з 29.01.2020, тобто з дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18, пункт 6 Постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 втратив чинність, натомість була відновлена дія п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704.

При цьому, згідно з п. 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі Закон України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.

Слід зазначити, що 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі Постанова КМУ від 12.05.2023 № 481), якою, зокрема, вніс зміни до п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, виклавши абзац перший у такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Отже, у досліджуваних правовідносинах, виходячи з нормативно-правового регулювання на момент їх виникнення, під час розв`язання правової колізії між нормами п. 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ в редакції до внесення змін Постановою КМУ від 21.02.2018 № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 перевагу належить віддати положенням Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ як акту права вищої юридичної сили.

Крім того, суд зауважує, що Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2022 по справі № 826/9052/18 була сформульована правова позиція щодо необхідності зобов`язання Кабінету Міністрів України скасувати пп. 1 п. 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою КМУ від 21.02.2018 № 103 про внесення змін до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, що додатково свідчить про неможливість застосування п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 в редакції Постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 103029213).

Відтак, у період з 29.01.2020 (дата набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18) по 19.05.2023 (число, що передує даті набрання чинності Постановою КМУ від 12.05.2023 № 481) існували підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.08.2022 по справі № 440/6017/21 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 105564668), від 19.10.2022 по справі № 400/6214/21 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 106840645) та від 10.01.2023 по справі №120/8682/21-а (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 108321717).

Так, судом встановлено, що позивач в період з 28.02.2022 по 29.05.2022 проходив військову службу у відповідача 1, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями військового квитка серії НОМЕР_4 (а.с.12-15) та Витягу з наказу начальника відповідача 1 від 29.05.2022 № 111 (а.с.44). Розрахунок розміру грошового забезпечення позивача за вказаний період здійснювався відповідачем 2, що не заперечується останнім та підтверджується копією довідки-згідно роздавальних відомостей про розмір грошового забезпечення позивача за 2022 рік від 29.04.2026 № 221/ВФЗ (а.с.69).

У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що оскільки норма п. 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ не втратила чинності і за своєю юридичною силою є вищою за приписи п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 у редакції до внесення змін Постановою КМУ від 21.02.2018 № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, суд вважає, що у період з 28.02.2022 по 28.05.2022 були відсутні правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням іншого показнику, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня календарного року.

За таких обставин, суд вважає, що при обчисленні та виплаті позивачу за період з 28.02.2022 по 28.05.2022 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії повинен був врахований розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ станом на 01.01.2022.

Поряд з цим, враховуючи, що саме відповідач 2 є розпорядником бюджетних коштів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно визнання бездіяльності відповідача 1 щодо нарахування та виплати позивачу за період з 28.02.2022 по 28.05.2022 включно грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, є безпідставними, а відтак, у задоволенні зазначених позовних вимог слід відмовити.

При цьому, нормою ч. 2 ст. 9 КАС України законодавець визначив, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що відповідачем 2 не доведена правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах, суд, для ефективного захисту прав позивача у спірних правовідносинах від порушень з боку відповідача 2, вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та, відповідно, визнати протиправною бездіяльність відповідача 2 щодо нарахування та виплати позивачу за період з 28.02.2022 по 28.05.2022 включно грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704.

Таким чином, дані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, у зазначеній частині.

Оцінюючи наявність правових підстав для зобов`язання відповідача 1 здійснити перерахунок та виплату позивачу за період з 28.02.2022 по 28.05.2022 включно грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум, суд виходить із такого.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправною поведінки відповідача 1 щодо не нарахування та не виплати позивачу за період з 28.02.2022 по 28.05.2022 включно грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, вимога позивача про зобов`язання відповідача 1 здійснити перерахунок та виплату позивачу за період з 28.02.2022 по 28.05.2022 включно грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум, на переконання суду, є необґрунтованою, а відтак у задоволенні позовних вимог в цій частині позову також слід відмовити.

Поряд з цим, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.

Так, для ефективного захисту прав позивача у спірних правовідносинах від порушень з боку відповідача 2, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та, відповідно, зобов`язати відповідача 2 здійснити перерахунок та виплату позивачу за період з 28.02.2022 по 28.05.2022 включно грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відтак, зазначені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, у зазначеній частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем, на переконання суду, обґрунтовано протиправність бездіяльності відповідача 2 щодо нарахування та виплати позивачу за період з 28.02.2022 по 28.05.2022 включно грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, а також вмотивовано наявність правових підстав для зобов`язання відповідача 2 здійснити перерахунок та виплату позивачу за період з 28.02.2022 по 28.05.2022 включно грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

У свою чергу, суд вважає, що відповідач 2 не надав суду належних та достатніх доказів на спростування обставин, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги.

Таким чином, адміністративний позов, на переконання суду, слід задовольнити частково, а саме у зазначеній вище частині.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Суд з`ясував, що з метою отримання правової (правничої) допомоги між адвокатом Вишняковим Д.О. та позивачем був укладений Договір про надання правничої допомоги від 13.02.2026 № б/н (а.с.17-18).

У матеріалах справи наявна копія довідки про отримання грошових коштів від 13.02.2026, яка підтверджує отримання Вишняковим Д.О. гонорару від позивача у сумі 5 000,00 грн. (а.с.20), копія акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 13.02.2026, згідно якої загальна сума вартості адвокатських послуг становить 5 000,00 грн. (а.с.19).

Слід зазначити, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу, їх обґрунтованість у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що нормами КАС України передбачений критерій співмірності гонорару адвоката, який полягає у тому, що заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об`єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Будь-яких клопотань, заяв або заперечень щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідачами 1 та 2 надано не було.

Поряд з цим, згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, пропорційний розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача 2 на користь позивача, складає 2 500,00 грн (5 000,00 : 2 = 2 500,00).

Таким чином, вимоги про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню в частковому обсязі, а саме в розмірі 2 500,00 грн.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», підстави для вирішення питання щодо розподілу суми судового збору відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 – 10, 14, 90, 134, 143, 241 – 246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 28.02.2022 по 28.05.2022 включно грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за період з 28.02.2022 по 28.05.2022 включно грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн (дві тисячі п`ятсот гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 08 липня 2026 року.

Суддя О.В. Прудивус