Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №242/1261/24 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 242/1261/24

Провадження № 2-др/203/11/2026

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді – Єдаменко С.В.,

при секретарі – Пилипенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі заяву представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Мирка Романа Олексійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 242/1261/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, –

встановив:

В провадженні Центрального районного суду міста Дніпра перебувала цивільна справа № 242/1261/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

13 жовтня 2025 року судом було ухвалено заочне рішення, згідно якого позов було задоволено. Заочне рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось, заява про його перегляд відповідачем не подавалась, рішення набрало законної сили.

08 квітня 2026 року від представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Мирко Р.О. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, яка мотивована тим, що судом було розглянуто але не вирішено позовну вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів, які належать до виплати позивачці у зв`язку з судовим рішенням про поділ майна подружжя, але перебувають на банківських рахунках відповідача. Представником позивача надано листування з банківськими установами, які підтверджують, що виконання рішення про поділ майна подружжя – грошових коштів, які є спільною власністю чоловіка та дружини але перебувають на рахунку одного з них можливе лише на підставі рішення про стягнення коштів з того з подружжя, на рахунку якого вони перебувають, на користь іншого, на користь якого присудженої їх частину. При цьому, позовна вимога про стягнення з відповідача половини спільних коштів на рахунках в банківських установах була заявлена в позові та стосовно неї було подано доводи та пояснення.

Заява про ухвалення додаткового рішення була призначено до розгляду в судовому засіданні на 22 квітня 2026 року, в яке учасники справи не з`явились, у зв`язку з чим розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення було відкладено на 05 травня 2026 року.

В судове засідання 05 травня 2026 року в режимі відеоконференції з`явився представник позивачки, який підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення та просив її задовольнити. Відповідач в судове засідання не з`явився. В судовому засіданні 05 травня 2026 року було розглянуто по суті заяву про ухвалення додаткового рішення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення. Відповідно до ч. 2 цієї статті заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Судом встановлено, що згідно позовної заяви (а.с. 2) позивачкою були, зокрема, заявлені вимоги про стягнення з відповідача частини грошових коштів, які були розміщені на рахунках в банківських установах (пункт 3 позовних вимог). Надані до справи докази щодо належності спірних коштів до спільного майна подружжя стосуються як вимог при визнання правового режиму цих коштів як спільного майна, так і вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки частини коштів, які припадають на належну їй частку майна подружжя.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримували позовні вимоги в повному обсязі. При цьому, в рішення суду зазначено про повне задоволення позовних вимог але не вказано про стягнення з відповідача коштів.

Враховуючи, що на цей час строк на виконання рішення не закінчився вбачаються передбачені ст. 270 ЦПК України підстави для ухвалення додаткового рішення.

Суд враховує, що згідно заочного рішення від 13 жовтня 2025 року суд вирішив:

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошові кошти, які були розміщені на рахунках в Акціонерному товаристві «ОТП БАНК», відкритих на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 18.08.2021 р., та грошові кошти, які були розміщені на рахунках в Акціонерному товаристві «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», відкритих на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 18.08.2021 р.

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на частину грошових коштів, які були розміщені на таких розрахункових рахунках в Акціонерному товаристві «ОТП БАНК», відкритих на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 18.08.2021 р., а саме:

-депозитний рахунок № НОМЕР_2 в сумі 31 777 дол. США 01 цент;

-картковий рахунок № НОМЕР_3 в сумі 4 134 грн. 55 коп.;

-депозитний рахунок № НОМЕР_4 в сумі 620 грн. 06 коп.;

- депозитний рахунок № НОМЕР_4 в сумі 11 910 євро 39 центів;

- ощадний рахунок № НОМЕР_5 в сумі 5 493 дол. США 30 центів.

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на частину грошових коштів, які були розміщені на таких розрахункових рахунках в Акціонерному товаристві «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», відкритому на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 18.08.2021 р., а саме:

-поточний рахунок № НОМЕР_6 в сумі 5 523 грн. 26 коп.;

-депозитний рахунок № НОМЕР_7 в сумі 100 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Розглядаючи позовні вимоги суду необхідно вирішити питання щодо належності та ефективності обраного позивачем способу захисту за цими вимогами.

Як випливає зі змісту статті15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею16 ЦК України.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Відповідно до частин першої, другої статті5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд звертає увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що способом реалізації позивачкою її права особистої приватної власності на грошових коштів у вигляді банківських вкладів, що були внесені не ім`я відповідача але визнані судом спільним майном подружжя, є стягнення з відповідача на користь позивачки відповідних грошових сум, а саме: 18 635 доларів США, 2 377 гривень 31 копійки та 5 955 євро 20 центів.

У зв`язку з наведеним, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивачки грошових коштів підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 270, 272, 273 ЦПК України, суд, –

вирішив:

Заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Мирка Романа Олексійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 242/1261/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошові кошти в розмірі 18 635 (вісімнадцять тисяч шістсот тридцять п`ять) доларів США, 2 377 (дві тисячі триста сімдесят сім) гривень 31 копійка та 5 955 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) євро 20 центів.

Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.273 ЦПК України.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Повний текст додаткового рішення складено 25 травня 2026 року.

Суддя С.В. Єдаменко