Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №240/4187/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/4187/26

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Мельниченко В.В.,

за участю: представника позивача Остапенко В.В.,

представника відповідача Стадник С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункт протоколу, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 5 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.07.2025 року №56/в, яким відмовлено йому в призначені та виплаті одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати йому недоплаченої одноразової грошової допомоги з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаної із захистом Батьківщини у розмірі різниці між 300 та 70 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня року, в якому встановлено ІІ групу інвалідності.

Ухвалою суду від 18.03.2026 року позовну заяву після усунення її недоліків прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 26.03.2026 року задоволено клопотання представника Відповідача про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 01.05.2026 року відкладено проведення судового засідання по причині неявки Позивача та його представника і задоволено клопотання представника Відповідача про обов`язкову участь Позивача в судовому засіданні.

Судове засідання у справі, призначене на 01.05.2026 року, не відбулося по причині неявки Позивача та його представника.

Ухвалою суду від 27.05.2026 року в судовому засіданні оголошено перерву на стадії дослідження письмових доказів по причині витребування судом у Відповідача додаткових письмових доказів.

Ухвалою суду від 29.06.2026 року задоволено клопотання представника Позивача про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і пояснив, що Позивач, ОСОБА_1 , 13.06.2014 року під час участі в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей в ході виконання бойового завдання отримав поранення. 24.12.2014 року під час огляду МСЕК Позивачу було первинно встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням військової служби, що стало підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 85 260,00 грн. (70 прожиткових мінімумів, встановлених законодавством для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності).

Рішенням ЦВЛК від 02.05.2019 року було встановлено, що наявне у Позивача захворювання пов`язане із захистом Батьківщини і за результатами чергового огляду МСЕК Позивача 15.05.2019 року було визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. В подальшому під час повторного огляду МСЕК 23.06.2021 року Позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Згідно пояснень представника Позивача, Позивач з 25.03.2022 року по 19.12.2024 року проходив військову службу під час мобілізації та безпосередньо приймав участь в бойових діях. В січні 2025 року після звільнення з військової служби Позивач в установленому порядку звернувся до Відповідача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням статусу особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Оскаржуваним рішенням Відповідач, на думку представника Позивача, протиправно відмовив в призначені та виплаті одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаної із захистом Батьківщини у розмірі різниці між 300 та 70 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня року, в якому встановлено ІІ групу інвалідності, так як Позивачем не допущено порушення строків звернення для отримання допомоги.

Представник Міністерства оборони України, Відповідача по даній справі, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив і зазначив, що Позивач право на отримання спірної одноразової грошової допомоги міг реалізувати протягом трьох років з дня (23.06.2021 року) встановлення ІІ групи інвалідності, а натомість із відповідною заявою звернувся лише 24.01.2025 року. По цій причині, на думку представника Відповідача, Позивачу правомірно було відмовлено у призначенні такої одноразової грошової допомоги.

Крім того, витяг із протоколу щодо прийнятого рішення Позивач власноруч отримав 28.07.2025 року, а із зазначеним позовом до суду звернувся лише 30.01.2026 року, тобто з пропуском на один день строку звернення до суду з даним позовом, що є підставою для залишення позову без розгляду.

В судове засідання, призначене на 01.07.2026 року представник Відповідача не прибув, надав на вимогу суду докази вручення Позивачу копії витягу із протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.07.2025 року №56/в, та заяву про продовження судового розгляду справи за відсутності представника Відповідача.

Ухвалою суду від 01.07.2026 року оголошено про закінчення з`ясування всіх обставин у справі та перевірки їх доказами та про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивач, ОСОБА_1 , 13.06.2014 року під час участі в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей в ході виконання бойового завдання отримав поранення. 24.12.2014 року під час огляду МСЕК Позивачу було первинно на строк до 01.01.2016 року встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням військової служби (а.с.20).

Сторонами визнається, що встановлення Позивачу ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням військової служби, стало підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 85 260,00 грн. (70 прожиткових мінімумів, встановлених законодавством для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що рішенням ЦВЛК від 02.05.2019 року було встановлено, що наявне у Позивача захворювання пов`язане із захистом Батьківщини і за результатами чергового огляду МСЕК Позивача 15.05.2019 року було визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини (а.с.19,21).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що під час повторного огляду МСЕК 23.06.2021 року Позивачу з 01.06.2021 року було встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Як зазначено в довідці до акту огляду МСЕК серії 12ААВ №588169, така група інвалідності Позивачу була встановлена на строк до 01.07.2024 року і датою чергового переогляду - 23.06.2024 року. Така копія акту долучена до позову та досліджена судом (а.с.22)

Як зазначено в позові, Позивач 24.01.2025 року звернувся до Відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням статусу особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

За результатами розгляду звернення Позивача Відповідачем в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 04.07.2025 року (протокол №56/в) було прийнято оскаржуване рішення про відмову у виплаті такої одноразової грошової допомоги.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні та згідно пояснень представника Відповідача, відмова у призначенні та виплаті Позивачу одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у зв`язку із встановленням вищої групи інвалідності зумовлена виключно пропуском Позивачем трьохрічного строку для такого звернення.

Суть спору між сторонами зведена виключно до правомірності зазначеного рішення Відповідача в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.07.2025 року (протокол №56/в).

Такі спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення та нарахування спірної одноразової грошової допомоги у разі встановлення вищої групи інвалідності військовослужбовця, як складової їх соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"" (далі - Закон №2011-XII) в редакції, що були чинні на день виникнення таких відносин.

Безспірно, відповідно до вимог пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

Відповідно до пункту 10 статті 16-3 Закону №2011-XII (в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (надалі - Порядку № 975), днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-XII (в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення) визначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі встановлення інвалідності днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом №2011-XII, може бути реалізовано протягом трьох років з дня виникнення такого права.

Отже, законодавцем встановлено преклюзивний (присічний, присікальний або обмежений) (від лат. praeclusio - закривання або перешкода) трирічний строк на звернення до уповноваженого органу для осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, тобто строк, з яким пов`язане існування (виникнення або припинення) права і закінчення якого тягне за собою втрату такого права.

Суд враховує, що встановлення обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову).

Застосування трирічного строку було предметом розгляду Верховного Суду. Зокрема, у постановах від 23.10.2018 у справі № 161/69/17 та від 12.03.2019 у справі №760/18315/16-а Суд дійшов висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість у будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об`єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду також сформулювала позицію щодо можливості поновлення преклюзивного строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій особи, зокрема, у постановах від 20.06.2018 у справі № 553/1642/15-ц, від 29.08.2018 у справі № 755/17365/15-ц та від 20.03.2019 у справі № 456/450/16-ц, де зазначила, що строкові обмеження для реалізації особою свого майнового права без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій такої особи, не є необхідним у правовій державі; таке обмеження буде непропорційним і неправомірним обмеженням прав особи та неправомірним втручанням у право на мирне володіння своїм майном та реалізації майнових прав.

Більш того, у Рішенні Конституційного Суду України від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022 (Справа № 3-192/2020(465/20) прямо зазначено, що "аналіз Закону свідчить про те, що не врегульованими є випадки пропуску такого строку з виключних підстав, визнання відповідними органами поважними причин його пропуску за наявності об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами".

Як вже зазначалося судом, під час повторного огляду МСЕК 23.06.2021 року Позивачу з 01.06.2021 року було встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Тобто, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановлення вищої групи інвалідності Позивач набув з 23.06.2021 року.

В розумінні вимог до пункту 8 статті 16-3 Закону №2011-XII (в редакції на час встановлення ІІ групи інвалідності) та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-XII (в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення) Позивач право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, повинен був реалізувати протягом трьох років з 23.06.2021 року, з дня виникнення у нього такого права.

Як вже зазначалося судом, Позивач із відповідною заявою про реалізацію такого права на одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановлення вищої групи інвалідності звернувся лише 24.01.2025 року.

Тобто, Позивач звернувся до Відповідача з відповідною заявою про реалізацію свого права на отримання одноразової грошової допомоги з суттєвим (6 місяців) пропуском трирічного строку з дня виникнення такого права.

Суд враховує, що відповідно до долучених до позову доказів Позивач з 25.03.2022 року по 19.12.2024 року проходив військову службу під час мобілізації та безпосередньо приймав участь в бойових діях.

Тобто, сумарний період проходження Позивачем військової служби під час мобілізації та безпосередньої участі в бойових діях становив неповні три роки, що перешкоджало Позивачу своєчасно звернутися з відповідною заявою до уповноваженого органу та реалізувати право на отримання одноразової грошової допомоги.

Таке право Позивач реалізував протягом одного місяця з дня звільнення з військової служби.

Наведені Позивачем обставини беззаперечно свідчать про наявність виключного випадку, коли захист прав можливий без урахування спливу визначеного законом строку.

Одночасно суд зазначає про безпідставність доводів представника Позивача щодо дотримання Позивачем вимог пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII (в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення) та про необхідність врахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування цієї правової норми.

Суд звертає увагу, що оскаржуване рішення не зумовлене застосуванням цієї правої норми і між сторонами відсутній спір щодо дотримання тих чи інших строків (двох років) при встановленні Позивачу більшої групи інвалідності.

Одночасно суд зазначає про безпідставність доводів представника Відповідача щодо порушенням Позивачем шестимісячного строку для звернення з даним позовом до суду.

Безспірно, за результатами дослідження копії витягу із рішення Відповідача в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.07.2025 року (протокол №56/в), встановлено, що копію такого витягу Позивач особисто отримав 28.07.2025 року.

З 29.07.2025 року розпочався перебіг шестимісячного строку, передбаченого приписами статті 122 КАС України, для звернення Позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до інформації АТ "Укрпошта", долученої представником Відповідача до справи, дану позовну заяву Позивача було прийнято відділенням поштового зв`язку 30.01.2026 року. Саме 30.01.2026 року є датою подання Позивачем вказаного позову.

На підставі викладеного суд робить висновок, що доводи представника Відповідача про залишення позову без розгляду і позбавлення Позивача права на вказаний соціальний захист по причині порушення Позивачем на один день строку звернення до суду свідчить виключно надмірний формалізм, а тому є недопустимим.

Таким чином, рішення Відповідача в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.07.2025 року (протокол №56/в), ухвалено з порушенням вимог Закону №2011-XII, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

При визначенні способу судового захисту порушеного права суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII (в редакції на час встановлення ІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога призначалася і виплачувалася у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

Таким чином, порушене право Позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання Міністерство оборони України ухвалити рішення про призначення та виплату Позивачу недоплаченої одноразової грошової допомоги з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаної із захистом Батьківщини у розмірі різниці між 300 та 70 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня року 2021 року.

Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України, для відшкодування або стягнення судових витрат по даній справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 5 Рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.07.2025 року (протокол №56/в) про відмову у призначення та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Зобов`язати Міністерство оборони України ухвалити рішення про призначення та виплату Позивачу ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини у розмірі різниці між 300 та 70 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня року 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

10.07.26