Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №160/2619/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 рокуСправа №160/2619/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач-1) та Військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач-2), у якій позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

визнати протиправним та скасувати висновок Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якого ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби;

визнати протиправним та скасувати наказ Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині мобілізації на військову службу ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу підрозділу вказаної частини;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з військової служби та виключити зі списків особового складу частини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є військовозобов`язаним, який перебував на військовому обліку за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 . 08.01.2026 позивач пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 , за результатами якого згідно з Довідкою ВЛК від 08.01.2026 №2026-0108-1111-1687-0 йому встановлено діагноз, пов`язаний із захворюванням лівого кульшового суглоба, та визнано тимчасово непридатним до військової служби строком на два місяці — до 08.03.2026. Позивач вказує, що 21.01.2026 його примусово доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де того ж дня проведено медичний огляд, за результатами якого військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 його визнано придатним до військової служби, після чого начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 видано наказ про його призов на військову службу під час мобілізації та здійснено направлення до військової частини, а наказом командира Військової частини НОМЕР_1 його зараховано до списків особового складу частини. Позивач вважає висновок військово-лікарської комісії від 21.01.2026 та подальші накази протиправними, оскільки на момент проведення повторного медичного огляду була чинною постанова ВЛК від 08.01.2026 про його тимчасову непридатність, медичний огляд 21.01.2026 проведено формально, без результатів обов`язкових лабораторних та інструментальних досліджень, а копію висновку йому не видано, чим позбавлено можливості його оскарження. Позивач також посилається на відсутність у територіального центру комплектування повноважень на затримання, на положення статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та практику апеляційних адміністративних судів щодо ефективного способу захисту прав осіб, які мають право на відстрочку від призову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду, призначено підготовче засідання.

Відповідач-1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечив та просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що діяв у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, зокрема Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідач-1 вказав, що 21.01.2026 позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 працівниками районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області у зв`язку з тим, що позивач перебував в адміністративному розшуку за порушення правил військового обліку (стаття 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів « ІНФОРМАЦІЯ_6 », а сам ІНФОРМАЦІЯ_5 жодних дій щодо затримання позивача не вчиняв. Відповідач-1 зазначив, що після доставлення позивача було направлено на проходження військово-лікарської комісії, за результатами якої складено картку обстеження та медичного огляду і довідку ВЛК № 2026-0121-1439-4333-7, а позивач був ознайомлений з результатами медичного огляду та рішенням комісії, про що свідчить його особистий підпис у картці обстеження. Відповідач-1 також вказав, що на момент проведення огляду будь-які відомості про наявність у позивача довідки ВЛК від 08.01.2026 або відповідного рішення про тимчасову непридатність у ІНФОРМАЦІЯ_4 були відсутні, позивач такої довідки не подавав та із відповідною заявою не звертався, а сама по собі наявність підстав для відстрочки чи тимчасової непридатності не означає автоматичного їх надання без звернення особи. Крім того, Відповідач-1 повідомив, що за результатами встановлення придатності позивача до військової служби видано наказ про його призов на військову службу під час мобілізації, на підставі якого позивача направлено для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_3 , а тому ІНФОРМАЦІЯ_2 незрозуміло, з яких підстав у позовній заяві відповідачем зазначено Військову частину НОМЕР_1 ; адвокатські запити щодо позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 не надходили.

Відповідач-2 (Військова частина НОМЕР_1 ) подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову в частині вимог до Військової частини НОМЕР_1 заперечив. Зазначив, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.01.2026 №24 відповідно до мобілізаційного розпорядження та поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.01.2026 № 963 солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено на посаду водія автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення та з 21.01.2026 зараховано до списків особового складу частини, у зв`язку з чим позивач набув статусу військовослужбовця. Відповідач-2 вказав, що порядок і підстави звільнення з військової служби встановлені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», перелік таких підстав є вичерпним і не передбачає звільнення з військової служби за рішенням суду, а позивач із рапортом про звільнення до командування не звертався. Відповідач-2 послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23, згідно з якою процедура призову на військову службу під час мобілізації є незворотною, а визнання її протиправною не спричиняє відновлення попереднього становища особи шляхом її звільнення. Відповідач-2 також повідомив, що згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.01.2026 № 30 солдат ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив місце проходження служби 24.01.2026, а відомості про це внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026140110001388 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.

У відповіді на відзив Відповідача-2 представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначивши, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача є протиправним, оскільки згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.01.2026 № 315 військовозобов`язаних за поіменним списком № 963 було наказано відправити до Військової частини НОМЕР_3 , а не до Військової частини НОМЕР_1 , а тому всі похідні накази Відповідача-2 є такими, що не породжують правових наслідків. Відповідач-2 подав заперечення, у яких наполягав на безпідставності доводів позивача та пояснив, що згідно з директивою Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 18.12.2024 № Д-321/114/дск Військова частина НОМЕР_1 стала складовою Військової частини НОМЕР_3 і перебуває у її підпорядкуванні, у зв`язку з чим осіб, призваних під час мобілізації, територіальні центри комплектування направляють до Військової частини НОМЕР_3 , звідки вони розподіляються до підпорядкованих частин, у тому числі до Військової частини НОМЕР_1 .

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні підтримав позицію викладену у відзиві, просив в позовній заяві відмовити.

В останнє судове засідання 12.06.2026 року представник позивача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, суд ухвалив здійснити подальший розгляд в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є військовозобов`язаним та перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем свого проживання.

30.12.2025 позивачу проведено оперативне втручання - діагностичну артроскопію лівого кульшового суглоба.

08.01.2026 позивач пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно з Довідкою ВЛК від 08.01.2026 № 2026-0108-1111-1687-0 позивачу встановлено діагноз: фемороацетабулярний імпіджмент лівого кульшового суглоба (змішаного типу), лівобічний коксартроз ІІ-ІІІ ступеня, стан після операції, — та постановою військово-лікарської комісії його визнано тимчасово непридатним до військової служби строком на два місяці - до 08.03.2026, із зазначенням вказаної дати як дати повторного огляду.

Відомості про перебування позивача в адміністративному розшуку за порушення правил військового обліку внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг».

21.01.2026 позивача доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де того ж дня проведено медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами якого складено картку обстеження та медичного огляду і довідку ВЛК № 2026-0121-1439-4333-7 та постановою військово-лікарської комісії позивача визнано придатним до військової служби (з обмеженнями за видами військової служби).

21.01.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 видано наказ про призов позивача на військову службу під час мобілізації та сформовано поіменний список № 963; позивача направлено для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_3 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.01.2026 №24 відповідно до мобілізаційного розпорядження та поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.01.2026 № 963 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду водія автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення та з 21.01.2026 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.01.2026 № 30 солдата ОСОБА_1 визначено таким, що самовільно залишив місце дислокації підрозділу 24.01.2026, а належні йому виплати припинено; відомості за цим фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026140110001388 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.

Не погоджуючись із висновком військово-лікарської комісії від 21.01.2026 та наказами про його призов і зарахування до військової частини, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан. Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, оголошено загальну мобілізацію.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації підлягають військовозобов`язані, які визнані придатними до військової служби за станом здоров`я відповідно до висновку військово-лікарської комісії. Водночас не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, військовозобов`язані, визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я.

Частиною 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Питання медичного огляду регулюється розділом ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402).

Пунктом 1.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду з метою визначення ступеня придатності, зокрема, до військової служби, з винесенням письмового висновку (постанови).

Згідно з пунктом 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення № 402 після закінчення медичного обстеження під час мобілізації військово-лікарська комісія виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов: «Придатний до військової служби»; «Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»; «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку». Копія довідки ВЛК з підписом про ознайомлення та датою видається особі, яка пройшла медичний огляд.

Судом встановлено, що станом на 21.01.2026 - дату проведення військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторного медичного огляду позивача - була чинною постанова військово-лікарської комісії від 08.01.2026 (довідка №2026-0108-1111-1687-0), якою позивача визнано тимчасово непридатним до військової служби строком на два місяці - до 08.03.2026, із визначенням саме цієї дати як дати повторного огляду. Отже, встановлений постановою від 08.01.2026 строк тимчасової непридатності позивача до військової служби на момент проведення оскаржуваного огляду не сплив, а передбачена цією постановою дата повторного огляду (08.03.2026) не настала.

Згідно з наведеним пунктом 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення № 402 у постанові про тимчасову непридатність до військової служби зазначається дата повторного огляду. Проведення 21.01.2026, тобто до настання визначеної постановою від 08.01.2026 дати повторного огляду (08.03.2026), нового медичного огляду позивача та винесення військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 протилежної за змістом постанови про визнання позивача придатним до військової служби суперечить чинній на той час постанові від 08.01.2026 та встановленому порядку проведення повторного огляду і фактично нівелює наданий позивачу строк тимчасової непридатності, у тому числі для проходження післяопераційної реабілітації.

Доводи Відповідача-1 про те, що на момент проведення огляду 21.01.2026 йому не було відомо про постанову військово-лікарської комісії від 08.01.2026, оскільки позивач її не подавав, суд відхиляє, оскільки необізнаність суб`єкта владних повноважень про наявність зазначеної постанови не спростовує об`єктивного факту її чинності та не свідчить про правомірність повторного огляду, проведеного всупереч їй до настання визначеної дати. Посилання Відповідача-1 на те, що реалізація права на відстрочку потребує звернення особи із відповідною заявою, до спірних відносин не застосовується, оскільки тимчасова непридатність до військової служби встановлюється безпосередньо висновком (постановою) військово-лікарської комісії та не є відстрочкою, надання якої залежить від звернення військовозобов`язаного. Та обставина, що позивач був ознайомлений з результатами огляду 21.01.2026 та підписав картку обстеження, на висновок суду про протиправність постанови від 21.01.2026 не впливає, оскільки така протиправність зумовлена її невідповідністю чинній постанові від 08.01.2026, а не порядком ознайомлення позивача з її результатами.

Таким чином, постанова (висновок) військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.01.2026 (довідка № 2026-0121-1439-4333-7), якою позивача визнано придатним до військової служби, є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо доводів позивача про незаконність його затримання суд зазначає таке. Позивач стверджує, що його примусово доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 , який не наділений повноваженнями на затримання громадян. Разом з тим Відповідач-1 надав пояснення та витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», згідно з якими позивач перебував в адміністративному розшуку за порушення правил військового обліку, а його доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 21.01.2026 здійснено працівниками Національної поліції, а не ІНФОРМАЦІЯ_2 . За таких обставин доводи позивача про вчинення ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправних дій щодо його затримання належними та достовірними доказами не підтверджені та задоволенню не підлягають.

Разом з тим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про призов позивача на військову службу під час мобілізації, наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу частини, а також про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби, виходячи з такого.

За приписами пункту 4 частини 1, частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період; закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок обліку особового складу визначено Інструкцією з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280 (далі - Інструкція № 280). Відповідно до пункту 14 розділу ІІ Інструкції № 280 зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу здійснюється наказом по стройовій частині у день прибуття до військової частини; підставою для видання наказу про зарахування є, зокрема, іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця. При цьому зарахування до штату військової частини здійснюється не на власний розсуд командира, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Судом встановлено, що зарахування позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 здійснено наказом командира частини (по стройовій частині) від 21.01.2026 № 24 на підставі мобілізаційного розпорядження та поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.01.2026 № 963. З урахуванням наведених положень Військова частина НОМЕР_1 не мала права не зарахувати позивача до особового складу частини за наявності відповідних іменних списків.

Судом встановлено, що за результатами призову позивача направлено для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_3 , на що вказує як Відповідач-1 у відзиві, так і позивач у відповіді на відзив із посиланням на наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.01.2026 № 315. Водночас Відповідач-2 надав пояснення, згідно з якими на підставі директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 18.12.2024 № Д-321/114/дск Військова частина НОМЕР_1 стала складовою частиною Військової частини НОМЕР_3 та перебуває у її підпорядкуванні, у зв`язку з чим осіб, призваних на військову службу під час мобілізації, територіальні центри комплектування направляють до Військової частини НОМЕР_3 , звідки вони розподіляються до підпорядкованих військових частин, у тому числі до Військової частини НОМЕР_1 . За таких обставин суд доходить висновку, що направлення позивача до Військової частини НОМЕР_1 узгоджується з його призовом та направленням до Військової частини НОМЕР_3 і само по собі не свідчить про протиправність наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що з огляду на протиправність постанови військово-лікарської комісії від 21.01.2026 протиправними та скасованими мають бути визнані й усі наступні рішення - наказ про призов під час мобілізації та наказ про зарахування до списків особового складу військової частини, а сам позивач - виключений зі списків особового складу частини. Суд вважає такі доводи необґрунтованими з наведених нижче підстав.

Скасування наказу про призов на військову службу під час мобілізації не відновить попереднього становища позивача та не призведе до захисту його прав у заявлений спосіб, оскільки наказ про призов є реалізованим, позивача зараховано до військової частини, він набув статусу військовослужбовця та приступив до виконання обов`язків за посадою, що свідчить про стабільність і визначеність правовідносин. З урахуванням наведеного правовідносини щодо призову (мобілізації) позивача на військову службу припинилися, а наказ командира частини про зарахування, виданий на підставі іменних списків, наданих територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, є реалізованим та вичерпав свою дію.

Порядок та підстави звільнення з військової служби встановлені статтею 26 Закону № 2232-XII. Пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII визначено підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, під час дії воєнного стану, зокрема: за віком; за станом здоров`я — на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною 12 цієї статті, тощо. Наведений перелік підстав звільнення з військової служби є вичерпним; звільнення з військової служби за рішенням суду Законом № 2232-XII не передбачено.

Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. Судом встановлено, що позивач із рапортом про звільнення з військової служби до командування Військової частини НОМЕР_1 не звертався.

Суд враховує, що за приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23 Верховний Суд виснував, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, а визнання процедури призову протиправною не спричиняє відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу, шляхом її звільнення; відновлення порушеного права повинне відбуватися в межах спірних правовідносин за участю їх учасників, а зобов`язання військової частини звільнити особу з військової служби виходить за межі правовідносин щодо порядку призову особи на військову службу під час мобілізації.

Посилання Відповідача-2 на самовільне залишення позивачем військової частини та на внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також доводи позивача про нікчемність похідних наказів стосуються обставин, які не є предметом цього спору та не впливають на наведені висновки суду.

З огляду на викладене позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідачів, про визнання протиправними та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про призов на військову службу під час мобілізації та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу частини, а також про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби та виключити його зі списків особового складу частини задоволенню не підлягають.

Разом з тим, встановивши протиправність постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.01.2026 про визнання позивача придатним до військової служби, суд виходить із необхідності забезпечення ефективного захисту порушеного права позивача.

Суд ураховує, що постановою військово-лікарської комісії від 08.01.2026 позивача було визнано тимчасово непридатним до військової служби до 08.03.2026, тобто на час розгляду справи судом строк дії вказаної постанови сплив, у зв`язку з чим відновлення попереднього стану шляхом підтвердження тимчасової непридатності позивача є неможливим, а ступінь придатності позивача до військової служби потребує повторного встановлення в передбаченому законом порядку.

Пунктом 6.1 розділу 5 Положення № 402 визначено, що направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться, зокрема, прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище. Відповідно до положень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України піклування командира (начальника) про здоров`я підлеглих є одним з основних його обов`язків. Отже, саме на командира Військової частини НОМЕР_1 , у списках особового складу якої перебуває позивач, покладено обов`язок піклування про здоров`я підлеглого військовослужбовця, у тому числі шляхом направлення його на військово-лікарську комісію.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог та з метою ефективного захисту прав і законних інтересів позивача вважає за необхідне зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 направити позивача на повторний медичний огляд військово-лікарською комісією для визначення ступеня його придатності до військової служби.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно та розсудливо.

Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

За наведених обставин суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною та скасування постанови (висновку) військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.01.2026 про визнання позивача придатним до військової служби і зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 направити позивача на повторний медичний огляд військово-лікарською комісією; в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач є фізичною особою, а позовні вимоги задоволено частково за рахунок визнання протиправною та скасування постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача-1 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову (висновок) військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 від 21.01.2026 (довідка № 2026-0121-1439-4333-7), якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 ) направити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на повторний медичний огляд військово-лікарською комісією для визначення ступеня придатності до військової служби.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 1332,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова