Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №160/11454/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 рокуСправа №160/11454/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36600, м. Полтава, вул. Гоголя, буд. 34; ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.02.2029 року №98 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 03.03.2026 року №046850002389 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 02.04.2006 року по 16.05.2006 включно, з урахуванням вже зарахованого стажу державної служби.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 січня 2026 року про переведення на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням викладених судом висновків у цій справі.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що відмова пенсійного органу у переведенні позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 на пенсію згідно з Законом України «Про державну службу» №889-VII є необґрунтованою та протиправною, оскільки позивач працював на посадах державної служби та має відповідний стаж роботи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 означену позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн.

11.05.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

21.05.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (відповідач-2) надійшов відзив на позовну заяву (вх. №30528/26), в якому у задоволенні вимог просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що умови призначення пенсії державним службовцям з 01.05.2016 визначаються Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням. У зв`язку з набуттям з 01 травня 2016 року чинності зазначеним Законом, положення Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, яким до 01.05.2016 визначалися умови призначення пенсії державним службовцям, втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п.п. 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII). За результатом розгляду документів ОСОБА_1 відповідачем-2 встановлено, що стаж позивача на державній службі складає 09 років 11 місяців 14 днів (з 18.05.2006 по 01.05.2016), що є недостатнім для призначення пенсії державної служби, а решту позивач працював в органах місцевого самоврядування, але не перебував на посадах державної служби.

28.05.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (відповідач-1) надійшов відзив на позовну заяву (вх. №32228/26), в якому у задоволенні вимог просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Звертаємо увагу суду, що вказані норми Закону стосуються лише призначення пенсії в перший раз, а не переведення на інший вид пенсії.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.04.2001 року (дублікат) ОСОБА_1 має наступний стаж роботи:

- 02.04.2006 призначений на посаду головного інженера-інспектора Держтехнагляду в Управління агропромислового розвитку Новомосковської райдержадміністрації за трудовим договором на підставі наказу №6-к від 01.04.2006 (запис №5);

- 16.05.2006 звільнений із займаної посади, у зв`язку з припиненням трудового контракту згідно із п. 8 ст.36 КЗпП України на підставі наказу №10к/1 від 16.05.2006 (запис №6);

- 18.05.2006 призначений на посаду головного інженера-інспектора Держтехнагляду, як такий, що пройшов конкурсний відбір на підставі наказу від 17.05.2006 №11к (запис №7);

- 12.07.2012 звільнений з посади в порядку переведення до Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області п.5 ст. 36 КЗпП України на підставі наказу від 12.07.2012 №8-к (запис №13);

- 13.07.2012 призначений на посаду заступника начальника управління-начальника відділу технічного нагляду Управління технічного нагляду, охорони праці та пожежної безпеки в Державній інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області на підставі наказу від 13.07.2012 №184 (запис №14);

- 31.01.2017 звільнений із займаної посади у порядку переведення для подальшої роботи у Головному управлінні Держпродспоживслужби на підставі наказу від 31.01.2017 №212-к (запис №18);

- 01.02.2017 призначений на посаду головного спеціаліста відділу нагляду в нассіництві та розсадництві Управління контролю в сфері нассіництва та розсадництва на підставі наказу від 31.01.2017 №16-к (запис №19);

- 01.06.2021 призначено в порядку переведення на вищу посаду начальника відділу нагляду і реєстрації сільськогосподарської техніки на підставі наказу від 26.05.2021 №257-к (запис №25);

- 15.03.2024 припинено державну службу зі звільненням з займаної посади у зв`язку з виходом на пенсію п.7ч.1, ч.3 ст. 83 Закону України Про держану службу на підставі наказу від 12.03.2024 №124-к (запис №27).

28.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від про здійснення йому перерахунку пенсії - перехід на інший вид пенсії, а саме: з пенсії за віком, що призначена згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”.

04.02.2026 за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області розглянуло заяву ОСОБА_1 від 28.01.2026 та рішенням №98 відмовило в переведенні з пенсії за віком, що призначена згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”.

В даному рішенні зазначено таке.

Згідно п. 1 ст. 10 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон), особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно пункту 3 статті 45 Закону про переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату ( дохід ) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 28.01.2026 про здійснення йому перерахунку пенсії — перехід на інший вид пенсії, а саме - з пенсії за віком, що призначена згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”.

До заяви про перерахунок пенсії позивач додав довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, яка працювала в державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 27.01.2026 №3, довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) від 27.01.2026 №4 про заробітну плату станом на січень 2026. В електронній пенсійній справі наявний дублікат трудової книжки НОМЕР_2 від 01.04.2001 р.

Стаж роботи на державній службі становить 09 років 11 місяців 14 днів. На посаді державного службовця не працює із 16.03.2024.

Виходячи із викладеного вище, Головним управлінням Пенсійного фонду в Полтавській області прийнято рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії.

23.02.2026 ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про здійснення йому перерахунку пенсії — перехід на інший вид пенсії, а саме: з пенсії за віком, що призначена згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”.

03.03.2026 за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянуло заяву ОСОБА_1 від 23.02.2026 та рішенням №046850002389 відмовило в переведенні з пенсії за віком, що призначена згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”.

В даному рішенні зазначено наступне:

23.02.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся із заявою №956 щодо переходу на пенсію згідно Закону України “Про державну службу”.

За результатом розгляду документів ОСОБА_1 встановлено, що стаж позивача на державній службі складає 09 років 11 місяців 14 днів (з 18.05.2006 по 01.05.2016), що є недостатнім для призначення пенсії державної служби, а решту позивач працював в органах місцевого самоврядування, але не перебував на посадах державної служби.

Оскільки станом на 01.05.2016 заявник не має 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, то прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в переході на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу” у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Не погоджуючись з означеними рішеннями, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, визначені Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», який набрав чинності 01.05.2016 (далі - Закон №889-VIII).

Відповідно до статті 90 цього Закону, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із підпунктом 1 пункту 2 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10, 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII), на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», затверджено «Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб» (далі - Порядок №622).

Пунктом 2 Порядку №622, встановлено, що згідно із пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу»:

- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Згідно із пунктом 3 Порядку №622, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р.№ 889-VIII Про державну службу не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають:

чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.;

61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.;

жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

3-1. Державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р.№ 889-VIII Про державну службу займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу, мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Судом встановлено, що позивач працював на посадах, віднесених до посад державних службовців та має стаж на державній службі 09 років 11 місяців 14 днів (з 18.05.2006 по 01.05.2016).

Стосовно вимоги зарахувати до стажу державної служби період роботи з 02.04.2006 року по 16.05.2006, суд зазначає таке.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.04.2001 року (дублікат) ОСОБА_1 у період з 02.04.2006 року по 16.05.2006 працював на посаді головного інженера-інспектора Держтехнагляду в Управління агропромислового розвитку Новомосковської райдержадміністрації за трудовим договором.

Суд зауважує, що зарахування роботи за строковим трудовим договором (контрактом) до стажу державної служби залежить від того, чи віднесена посада до відповідних категорій посад державної служби, і чи передбачав цей контракт набуття статусу державного службовця.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.04.2001 року (дублікат) вбачається, що ОСОБА_1 18.05.2006 був призначений на посаду головного інженера-інспектора Держтехнагляду, як такий, що пройшов конкурсний відбір на підставі наказу від 17.05.2006 №11к (запис №7).

Отже, після закінчення трудового договору, ОСОБА_1 18.05.2006 був призначений на посаду головного інженера-інспектора Держтехнагляду, як такий, що пройшов конкурсний відбір. Тобто, зайняв ту ж посаду, на яку був призначений згідно трудового договору.

Враховуючи викладене, період роботи позивача з 02.04.2006 року по 16.05.2006 підлягає врахуванню до стажу державної служби позивача.

Оскільки права позивача були порушені востаннє саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, суд доходить висновку, що порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу держслужби ОСОБА_1 період роботи з 02.04.2006 року по 16.05.2006.

Суд звертає увагу, що у рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо необхідності захисту прав позивача шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 28 січня 2026 року про переведення на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 241 - 246, 255, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36600, м. Полтава, вул. Гоголя, буд. 34; ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.02.2029 року №98 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 03.03.2026 року №046850002389 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 02.04.2006 року по 16.05.2006 включно, з урахуванням вже зарахованого стажу державної служби.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 січня 2026 року про переведення на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням викладених судом висновків у цій справі.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36600, м. Полтава, вул. Гоголя, буд. 34; ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 532, 48 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 532, 48 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 10.07.2026.

Суддя О.В. Царікова