Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №688/1416/24 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 688/1416/24

Провадження № 22-ц/820/663/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.

за участю: представників учасників справи Вонсович О.А., Плющ Л.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2025 року (суддя Стаднічук Н.Л.).

Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву від 31.03.2021 та приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг і погодив наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту - відновлювана кредитна лінія до 75000 грн, строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією; процентна ставка - 40,8% річних, кількість та розмір платежів, періодичність - сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту; розмір мінімального обов`язкового платежу - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно або 10 % від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення; проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості, - 60,00%. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ОСОБА_2 підписано власноруч на планшеті. На підставі укладеного договору ОСОБА_2 отримав платіжний інструмент - кредитну картку з номером НОМЕР_1 зі строком дії - 12/25, тип – універсальна GOLD.

Відповідач ОСОБА_2 користувався кредитним лімітом, пвертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відостки за користування кредитним лімітом, але припинив сплачувати кошти за користування кредитом, відсотками, а також іншими витратами, посилаючись на «спірну», на його думку, операцію, яка була проведена по картці НОМЕР_1 за 15.05.2023 – переказ зі своєї картки.

В ході перевірки службою безпеки банку було встановлено наступні обставини: 15.05.2023 з картки НОМЕР_1 було проведено операцію оплати на сторонньому сервісі, яка у виписці по рахунку відображається як "Переказ зі своєї карти", операція була проведена особисто власником картки ОСОБА_2 або особою, яка отримала персональні дані для проведення такого платежу. Без передачі персональних даних таких як, строк дії картки, номер картки, CVV2-код ніхто не зможе скористатися грошовими коштами, які знаходяться на картці клієнта. Транзакція підтверджена 3D-secure паролем і не підлягає оскарженню. Згідно з операційними правилами міжнародних платіжних систем платіж по карті, проведений через Інтернет за стандартом 3D-secure, не може бути оскаржений власником карти, оскільки вважається однозначно ідентифікованим на правомірність і легітимність. Вина Банку в списанні коштів 15.05.2023 з картки клієнта ОСОБА_2 відсутня.

ОСОБА_2 після 15.05.2023 продовжував користуватись карткою і кредитними коштами на рахунку. Зокрема, проводив поповнення карти: у серпні 2023 року - на суму 1535,08 грн, у вересні 2023 року - на суму 2142,51 грн, у жовтні 2023 року - на суму 1611 грн, що свідчить про визнання ним заборгованості по кредитній картці після спірної операції. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості ОСОБА_2 станом на 28.02.2024 має заборгованість в сумі 33358,24 грн, яка складається з: 29306,81 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4051,43 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 31.03.2021 в сумі 33358,24 грн, яка складається з: 29306,81 грн – тіла кредиту, 4051,43 грн – відсотків та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 липня 2025 року замінено відповідача ОСОБА_2 на його правонаступника – ОСОБА_1 та залучено її до участі у справі.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, проте, дана справа могла бути розглянута лише в загальному провадженні.

В ході розгляду справи відповідач помер, тому спірні правовідносини допускали правонаступництво в порядку спадкування. Залучивши до участі у справі спадкоємця в порядку спадкування, суд, в силу вимог статтей 274, 277 ЦПК України, суд мав би перейти до розгляду справи в загальному провадженні, чого не зробив, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Вказує, що оскільки позичальник помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не надав пояснення стосовно зазначення інформації у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно заволодіння коштами через фейкове оголошення в соціальній мережі Фейсбук з приводу отримання грошової допомоги, та а ні спадкоємець, ні банк не можуть володіти інформацією з приводу такого оголошення, за яким переходив позичальник – відповідно в даній справі дійшовши висновку, що витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не має доказового значення – необхідним було витребування матеріалів кримінального провадження. Адже, у відзиві на позовну заяву саме відповідач посилався на наявність кримінального провадження. Суд не звернув також уваги, що банком попередньо було встановлено за результатами перевірки спірної інформації (про що вказано безпосередньо в позовній заяві), що 15.05.2023 платіж проведено на сторонньому сервісі, де були коректно введені персональні дані картки такі як: номер картки, термін дії та CVV2 код. Після чого, транзакція була підтверджена 3d Secure кодом, який надсилався на фінансовий номер телефону. При цьому, інформація така як номер картки, термін дії та CVV2 код доступна або на самій картці, яка має знаходитись у позичальника або такі дані доступні в застосунку Приват24. В той час як код підтвердження 3d Secure надсилався на фінансовий номер телефону позичальника , тому міг бути відомий лише позичальнику, оскільки останній не втрачав номеру телефону.

Наголошує на тому, що у відзиві на позовну заяву відповідач за життя просив витребувати зі служби безпеки банку матеріали перевірки. Проте, таке клопотання судом було не розглянуто. Оскільки звукозаписи є складовою перевірки та клопотання про витребування перевірки було заявлено у справі, проте не розглянуте судом, що є порушенням норм процесуального права, наявні підстави для витребування такого звукозапису апеляційним судом.

Звертає увагу на те, що платіжна операція підтвердження 3–кодом, який направлявся на фінансовий номер відповідача. При цьому, доказів щодо протиправного заволодіння фінансовим номером відповідача третіми особами, станом на 15.05.2023, до суду не надано. Сам по собі факт звернення до правоохоронних органів не є обставиною відмови і задоволенні позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

В судовому засіданні представник скаржника – ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Плющ Л.П. в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про день, місце і час слухання справи повідомлена належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.

Статтею 19 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.

Згідно із п.1 ч. 6 ст.19 ЦПК України, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина 1 статті 277 ЦПК України).

Враховуючи предмет, правові підстави та ціну позову у цій справі, вона на час подачі позову була малозначною справою, а тому обґрунтовано розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи під час перебування справи в провадженні суду, відповідач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому ухвалою суду його було замінено на його правонаступника – ОСОБА_1 та залучено її до участі у справі та призначено дату та час розгляду справи.

Частина четверта статті 274 ЦПК України містить імперативну норму, яка визначає перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження.

Цей перелік ґрунтується на класифікації справ за матеріально-правовою ознакою, тобто за характером спірних матеріально-правових відносин.

Згідно із пунктом 2 частини четвертої статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо спадкування.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на неможливість розгляду цієї категорії цивільних справ у порядку спрощеного провадження, зокрема, у постановах від 27 січня 2021 року у справі №200/14300/18, від 19 травня 2021 року у справі №278/2797/19.

Однак, враховуючи обставини справи у цій справі, вона відноситься до справ щодо спадкування, а отже, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 274 ЦПК України, не могла розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження.

Постановляючи ухвалу про залучення правонаступника до участі у справі, суд першої інстанції не визначив подальший порядок провадження у справі та помилково не врахував норму пункту 2 частини 4 статті 274 ЦПК України, яка підлягала застосуванню, не призначивши розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а продовжив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України).

За таких обставин, порушення судом першої інстанції норм процесуального права є підставою для скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України, та розгляду справи по суті заявлених вимог.

При ухваленні нового судового рішення апеляційний суд приймає до уваги таке.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_2 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, його особистого рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 15 травня 2023 року щодо перерахування з його карткового рахунку грошових коштів в сумі 28062,42 грн. Наявний витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не містить відомостей про те, що саме ОСОБА_2 повідомив шахраям інформацію необхідну для здійснення переказу коштів з його карткового рахунку та не є доказом встановлення таких обставин компетентними органами, а надані відомості не містять доказового значення. Оскільки заборгованість в сумі 28062,42 грн підлягає виключенню із суми заборгованості за кредитом, тому станом на 28.02.2024 заборгованість за кредитним договором ОСОБА_2 повністю погашена, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись з таких підстав.

Встановлено, що 31 березня 2021 року ОСОБА_2 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, у якій погодив основні умови кредитування, зокрема: розмір кредитного ліміту не перевищує– 50000 грн для карт «Універсальна», 75000 грн - для карт «Універсальна Gold»; строк кредитування – 12 місяців з пролонгацією (п. 1.2.); процентна ставка – 42,0% для карт «Універсальна», 40,8% - для карт «Універсальна Gold» (п. 1.3.).

З виписки за договором б/н за періоди 01.04.2021 –28.02.2024 вбачається, що ОСОБА_2 активно користувався кредитними коштами, було здійснено витрати по картці шляхом зняття готівки, поповнення карток, придбання товарів у магазинах тощо, що станом на 01.03.2024 складає всього витрат по картці у сумі 151900,97 грн, з яких надходжень на картку було здійснено на суму 118163,47 грн, борг на кінець періоду – 33358,24 грн, баланс – 379,26 грн (т.1 а.с.38-43).

Також, з виписки за договором б/н за періоди 11.04.2018 по 21.05.2024 вбачається, що ОСОБА_2 активно користувався кредитними коштами, було здійснено витрати по картці шляхом зняття готівки, поповнення карток, придбання товарів у магазинах тощо, що станом на 22.05.2024 складає всього витрат по картці у сумі 262715,68 грн, з яких надходжень на картку було здійснено на суму 229304,57 грн, борг на кінець періоду – 33358,24 грн, баланс – 52,87 грн (т.2 а.с.6-15).

За розрахунком заборгованості, наданим банком, станом на 28.02.2024, заборгованість відповідача за договором становить 33358,24 грн, з яких: 29306,81 грн – заборгованість за тілом кредиту; 4051,43 грн – заборгованість за простроченими відсотками (т.1 а.с. 31-37).

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 22.05.2024, ОСОБА_2 за кредитним договором б/н було надано кредитні картки: НОМЕР_2 , дата відкриття 23.11.2015, з терміном дії до 03/18; НОМЕР_3 , дата відкриття 11.04.2018, термін дії – 11/21; НОМЕР_1 , дата відкриття – 10.12.2021, термін дії – 12/25 (т.2 а.с.3).

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_2 (договір б/н) старт карткового рахунку НОМЕР_2 було проведено 23.11.2015 та встановлено кредитний ліміт в розмірі 500,00 грн, який в подальшому неодноразово було збільшено та зменшено, і станом на 29.08.2023 кредитний ліміт зменшено до 31980,17 грн, а станом на 08.09.2023 - 0,00 грн (т.2 а.с. 4).

Згідно з витягом з ЄРДР 16.05.2023, зареєстровано кримінальне провадження 12023244000000884 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 190 КК України. Короткий виклад обставин кримінального правопорушення: 14.05.2023 близько 22:00 за адресою: АДРЕСА_1 невстановлена особа під приводом розміщення фейкового оголошення в соціальній мережі «Фейсбук» під назвою «отримання грошової допомоги» шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами з банківського рахунку № НОМЕР_1 в сумі 28062,42 грн, які належать ОСОБА_2 (т.2 а.с.18).

16.05.2023 ОСОБА_2 звернувся з листом до АТ КБ «ПриватБанк» стосовно збільшення ліміту його платіжної картки НОМЕР_4 без його згоди та здійснення 15.05.2023 списання грошових коштів в сумі 28062,42 грн з даної платіжної картки (т.2 а.с. 21).

Листом від 10.06.2023 № 20.1.0.0.0/7-230516/13248 АТ КБ «ПриватБанк» надано відповідь та повідомлено ОСОБА_2 про те, що транзакція від 15.05.2023 про списання грошових коштів з картки № НОМЕР_5 була підтверджена шляхом використання «Технології безпеки 3-D Secure», оскільки клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, тому банк не може повернути проведений переказ (т. 2 а.с. 20).

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим Грицівською селищною радою 27.09.2024, актовий запис № 68 (т.2 а.с. 52).

За повідомленням Другої Шепетівської державної нотаріальної контори Л.Оскаєвої № 211/01-16 від 10.06.2025 після смерті ОСОБА_2 заведено спадкову справу № 51/2021, заяву про прийняття спадщини за законом та заповітом подано 28.01.2025 дочкою ОСОБА_1 , яка подала 28.01.2025 відповідну заяву до Другої Шепетівської державної нотаріальної контори (т.2 а.с. 56).

За повідомленням Другої Шепетівської державної нотаріальної контори від 28.01.2025 № 35/02-14, АТ КБ «ПриватБанк» 16.11.2024 звернулося до нотаріальної контори із претензією кредитора, про яку буде повідомлено спадкоємців ОСОБА_2 (т.2 а.с.107).

Згідно з інформацією з Державногореєстру речових прав на нерухоме майно від 20.10.2025, ОСОБА_1 в порядку спадкування (свідоцтва про право на спадщину від 03.04.2025) набула у власність земельну ділянку, кадастровий номер 6825555300:03:001:0046, вартість якої станом на 28.10.2025 становить 1593933,23 грн, та житловий будинок, площею 94,1 кв.м. в АДРЕСА_2 , вартість якого станом на 28.10.2025 становить 1494283,64 грн.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі №567/3/22 (провадження №61-5252сво23)).

Завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19)).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Нормою частини першої статті 1067 ЦК України встановлено, що договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до статті 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Законом України «Про платіжні послуги» регламентовано поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлено виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначено загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлено права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначено загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

У статті 1 вказаного Закону визначено основні терміни, серед яких: автентифікація, дистанційна платіжна операція, засіб дистанційної комунікації, індивідуальна облікова інформація, ініціатор, платіжна операція та інші.

Інформування користувачів під час виконання платіжних операцій з використанням платіжних інструментів регламентовано статтею 32 Закону України «Про платіжні послуги».

Так, користувач відповідно до умов договору зобов`язаний надати надавачу платіжних послуг інформацію для здійснення контактів із ним, а надавач платіжних послуг зобов`язаний зберігати цю інформацію протягом строку дії договору. Обов`язок надавача платіжних послуг щодо повідомлення користувача (у спосіб, визначений договором) про здійснені операції з використанням платіжного інструменту користувача є виконаним у разі: 1) інформування надавачем платіжних послуг користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем; 2) відмови користувача від отримання повідомлень надавача платіжних послуг про здійснені операції з використанням платіжного інструменту користувача, про що зазначено в договорі. Надавач платіжних послуг зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача щодо використання платіжного інструменту, помилкових, неналежних, неакцептованих платіжних операцій, ініційованих з використанням такого платіжного інструменту, надавати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, встановлений договором, але не більше строку, передбаченого законом для розгляду звернень (скарг) громадян.

Обов`язки емітента визначено частиною дев`ятнадцятою статті 38 указаного Закону, а користувача - частиною двадцятою.

Так, емітент зобов`язаний: 1) забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна жодним іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого частиною шістнадцятою цієї статті); 2) зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору; 3) не надавати користувачу електронні платіжні засоби без відповідного запиту користувача, крім випадку надання користувачу електронного платіжного засобу на заміну раніше виданого електронного платіжного засобу; 4) забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату електронного платіжного засобу, або втрату індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання електронного платіжного засобу після отримання такого повідомлення; 5) забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про необхідність розблокування або заміни (перевипуску) електронного платіжного засобу; 6) повідомляти користувача про виконання операцій з використанням електронного платіжного засобу. У свою чергу, користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Статтею 86 Закону України «Про платіжні послуги» визначено відповідальність надавачів платіжних послуг під час виконання платіжних операцій.

Загальні вимоги Національного банку України до емісії/еквайрингу платіжних інструментів, що емітуються (уключаючи електронні платіжні засоби, передплачені платіжні інструменти), та здійснення розрахунків з їх використанням установлено Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 № 164 (далі - Положення).

Умови договору не повинні містити вимоги про безумовну відповідальність користувача за неналежну платіжну операцію, за винятком, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, розголошення ПІНу/індивідуальної облікової інформації або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням платіжного інструменту (пункт 29 Положення).

Згідно з пунктом 140 Положення, користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (пункт 146 Положення).

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності (постанова Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №489/1649/17).

З огляду на викладене, у такій категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Разом з тим, встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначені того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк (постанова Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №686/17744/21(провадження №61-9278св22)).

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. (ч. 1 ст. 1282 ЦК України).

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку, визначеному ст. 1282 ЦК України.

Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставою вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18) (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19).

Так, згідно з дослідженим апеляційним судом звукозаписом розмови оператора банку 3700 з ОСОБА_2 (який міститься з матеріалах службової перевірки служби безпеки банку, про витребування яких клопотав в суді першої інстанції відповідач), встановлено, що банківська карта ОСОБА_2 фізично знаходилась у його сестер у м. Києві та 15.05.2023 ОСОБА_2 в соціальній мережі перейшов за фішінговим посиланням на оформлення «грошової допомоги» від фонду, при цьому ввів код, що свідчить про надання ним не лише доступу третім особам до свого рахунку, але і передання ним коду підтвердження для здійснення ними спірних операцій (збільшення кредитного ліміту та переказ коштів).

Таким чином, ОСОБА_2 своїми діями сприяв невідомим особам незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції з його банківської платіжної картки. А тому, позивач не повинен нести відповідальність за цю операцію.

За встановлених вище обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову про стягненню з ОСОБА_1 , як правонаступника відповідача ОСОБА_2 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 31.03.2021 у розмірі 33358 грн 24 коп, що складається з: 29306 грн 81 коп – заборгованості по тілу кредиту, 4051 грн 43 коп – заборгованості по відсотках.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з задоволенням позову підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 6056 грн судового збору сплаченого при подачі позовної заяви та апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 31.03.2021 у розмірі 33358 грн 24 коп, що складається з: 29306 грн 81 коп – заборгованості по тілу кредиту, 4051 грн 43 коп – заборгованості по відсотках.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 6056 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 липня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко