Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №607/20039/19 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/20039/19Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М.

Провадження № 22-ц/817/875/26 Доповідач - Гірський Б.О.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого — Гірського Б.О.

cуддів — Костіва О.З., Храпак Н.М.

за участю секретаря — Дідух М.Є.,

представників учасників справи: ОСОБА_1 та

Лучкевич К.Я. адвокатів Новікової О.В. та

Кузнєцової М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу №607/20039/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 травня 2026 року (постановлену суддею Вийванком О.М.) у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кісельової Віталіни Володимирівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2026 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кісельова В.В. звернулась до суду із вказаним поданням, в якому просила тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до виконання своїх зобов`язань зі сплати боргу, згідно виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.08.2022 року у справі № 607/20039/19.

Обґрунтовуючи подання посилалась на те, що фактично виконання рішення суду у справі № 607/20039/19 здійснюється у примусовому порядку, при цьому боржник не вживає жодних додаткових заходів для добровільного погашення заборгованості, не здійснює самостійних платежів.

Звертала увагу на те, що боржник несе значні витрати, зокрема, на поїздки за кордон, що свідчить про те, що він свідомо визначає пріоритетність власних витрат, у тому числі витрат на поїздки за кордон.

Вважала, що таким чином боржник фактично ухиляється від виконання рішення суду, не використовуючи наявну фінансову можливість для погашення заборгованості.

Вказувала на те, що станом на день написання даного подання заборгованість за виконавчим документом, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, складає 15 261 772,38 грн.

Зазначала, що боржник ОСОБА_1 обізнаний, що відносно нього Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ухвалено рішення № 607/20039/19 від 03.08.2020 року і відкрито виконавче провадження АСВП № 74217108, оскільки приватним виконавцем належно повідомлено боржника про відкриття виконавчого провадження та арештовано рахунки, списано з них кошти.

Вказувала на те, що на даний час рухоме та нерухоме майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок повного погашення боргу у боржника відсутнє, він офіційно не працює, пенсію не отримує, підприємницьку діяльність не веде, кошти на рахунках відкритих в установах банків для погашення боргу відсутні.

Посилається на те, що до приватного виконавця для дачі письмових пояснень щодо не виконання рішення суду боржник не з`являється, а кореспонденція, що направляється приватним виконавцем на адресу зазначену у виконавчому документі боржник не отримує.

Відтак, вважала, що наявність у боржника невиконаних зобов`язань, покладених на нього та явне ухилення боржника від виконання таких зобов`язань є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України, а тому просила задовольнити подання.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 травня 2026 року подання задоволено.

Постановлено тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на нього згідно виконавчого провадження АСВП № 74217108.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Луценко Р.О. просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким подання приватного виконавця залишити без розгляду.

Вважає, що ухвала суду є протиправною, необґрунтованою, постановленою з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, а також такою, що грубо порушує конституційні права особи.

Вказує на те, що суд першої інстанції прийняв подання приватного виконавця із порушенням територіальної підсудності, фактично обмежився формальним погодженням із доводами приватного виконавця без належного дослідження всіх обставин справи, без перевірки належності повідомлення боржника та без встановлення реального факту умисного ухилення від виконання рішення суду.

Зазначає, що приватним виконавцем не було забезпечено належне повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження № 74217108, оскільки постанова про його відкриття від 20.02.2024 року та інші документи виконавчого провадження надсилалися за адресою: АДРЕСА_1 , хоча відповідно до відповіді ДМС та витягу з Реєстру територіальної громади № 2026/008506261 від 06.05.2026 року з 12.12.2019 року боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ., що унеможливило своєчасне оскарження дій приватного виконавця та постанови про відкриття провадження № 74217108.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку про не проживання боржника за зазначеною адресою (посилаючи на те, що будинок передано стягувачу в рахунок погашення боргу), оскільки він продовжує проживати за цією адресою, а про передачу будинку стягувачу дізнався лише зі змісту оскаржуваної ухвали.

Вказує на те, що боржник не був повідомлений про розгляд подання приватного виконавця, не отримував судових повісток, у зв`язку з чим був позбавлений можливості подати заперечення та надати докази відсутності ухилення від виконання рішення суду.

Таким чином зазначає, що до подання приватним виконавцем Кісельовою В.В. не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що нею вживались всі можливі заходи для встановлення місця знаходження боржника, місця його проживання, перебування, роботи, з метою сповіщення про відкриття виконавчого провадження.

Вважає, що виконавцем не надано доказів, що боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, чи обізнаний про примусове виконання судового рішення, а тому не доведено факт ухилення від виконання рішення суду.

Стверджує, що подання приватного виконавця розглянуто з порушенням ч. 4 ст. 441 ЦПК України, оскільки місцем виконання рішення є місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна.

Посилається на те, що виконавче провадження № 74217108 відкрито 20.02.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Кісельовою В.В., а боржник зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за цією ж адресою знаходиться належне йому нерухоме майно, а доказів наявності майна боржника на території м. Тернополя приватним виконавцем не надано.

Відтак вважає, що місцем виконання виконавчого листа № 607/20039/19 не є м. Тернопіль, а тому подання не відносилося до територіальної підсудності Тернопільського міськрайонного суду та підлягало передачі за підсудністю до суду за місцем виконання рішення.

Звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Посилається на те, що боржник з 12.12.2019 року зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за цією ж адресою знаходиться належне йому нерухоме майно, тоді як у місті Києві боржник не має майна, місця проживання, перебування чи роботи.

У зв`язку з цим вважає, що відкриття виконавчого провадження у виконавчому окрузі міста Києва є протиправним, а належним місцем примусового виконання виконавчого листа є виконавчий округ Київської області.

Звертає увагу на те, що оскільки належним місцем примусового виконання виконавчого листа є виконавчий округ Київської області, тому належним судом для розгляду подання є Бориспільський міськрайонний суд Київської області, однак через відкриття виконавчого провадження № 74217108 у виконавчому окрузі міста Києва, яке вважає протиправним, та неможливістю визначити конкретний районний суд міста Києва, якому була б підсудна справа, просить не направляти справу за встановленою підсудністю, а скасувати ухвалу та залишити подання приватного виконавця без розгляду.

Посилається на те, що з матеріалів подання та наданих копій матеріалів виконавчого провадження не вбачається, що боржник умисно ухиляється від виконання зобов`язань за судовим рішенням або рішення може бути невиконане саме, шляхом залишення боржником території України.

Тому вважає, що застосування такого виняткового заходу як тимчасове обмеження права виїзду за межі України є явно непропорційним, передчасним та таким, що не відповідає принципам справедливості, розумності та співмірності втручання у конституційні права боржника.

У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кісельова В.В. просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Зазначає, що постанову про відкриття виконавчого провадження № 74217108 від 20.02.2024 року винесено на підставі заяви стягувача та виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.08.2022 у справі № 607/20039/19 відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а копію постанови рекомендованим поштовим відправленням направлено боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, у зв`язку з чим боржник відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення.

Щодо доводів про порушення правил територіальної підсудності зазначає, що відповідно до ст. 446 ЦПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом, тоді як за місцем виконання відповідного рішення вирішуються лише процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб).

Вважає, що оскільки на виконанні перебуває виконавчий лист Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.08.2022 року у справі № 607/20039/19, питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України підлягало розгляду саме Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області.

Щодо доводів про протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає, що виконавче провадження відкрито відповідно до ст.ст. 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі заяви стягувача та виконавчого листа, в якому місцем проживання боржника зазначено: АДРЕСА_1 , що відноситься до виконавчого округу приватного виконавця, а підстав для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, передбачених ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», не існувало.

Щодо недоведеності факту ухилення від виконання судового рішення зазначає, що рішення суду набрало законної сили 06.07.2022 року, однак боржник добровільно його не виконав, у зв`язку з чим стягувач 20.02.2024 року звернувся із заявою про примусове виконання.

Вказує, що під час виконавчого провадження приватним виконавцем вчинено всі передбачені законом виконавчі дії, однак боржник жодного платежу в рахунок погашення боргу не здійснив, до приватного виконавця не з`явився, декларацію про доходи не подав, відомостей про доходи, майно та причини невиконання рішення не надав.

Звертає увагу на те, що за даними Державної прикордонної служби України боржник неодноразово перетинав державний кордон, що свідчить про свідоме визначення ним пріоритетності власних витрат та підтверджує ухилення від виконання судового рішення, а тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є єдиним можливим заходом забезпечення виконання рішення суду.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Новікова О.В. просить задовольнити апеляційну скаргу з мотивів, викладених у ній.

В судовому засіданні представник учасника справи — позивача ОСОБА_2 адвокат Кузнєцова М.І. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Інший учасник справи — приватний виконавець Кісельова В.В. в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду не відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кісельової В.В. перебуває виконавче провадження АСВП № 74217108, з примусового виконання виконавчого листа № 607/20039/19, виданого 11.08.2022 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів в розмірі 22 065 817,35 грн. та 1 406,17 грн в рахунок відшкодування витрат з сплати судового збору за подання позовної заяви.

Згідно з відповіді на запит приватного виконавця Кісельової В.В. до ДМС встановлено, що боржник зареєстрований з 12.12.2019 року за адресою: АДРЕСА_2 .

20.02.2024 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 74217108, копії якої направлено стягувачу - до відома, боржнику - до виконання.

20.02.2024 року приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди та направлено боржнику до виконання.

20.02.2024 року приватним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та направлено боржнику до виконання.

20.02.2024 року приватним виконавцем винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження та направлено боржнику до виконання.

20.02.2024 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та направлено боржнику до відома.

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 366525503 від 20.02.2024 року вбачається, що за боржником на праві власності зареєстровано майно: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка 3220888001:01:003:0044, за адресою: АДРЕСА_2 . Дане майно є предметом іпотеки згідно договору іпотеки № 2252 від 30.10.2012 року обтяжувач ОСОБА_2 (стягувач).

В процесі виконання вищевказаного рішення суду, предмет іпотеки, а саме: домоволодіння, що складається з житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 661,1 кв.м та земельної ділянки 3220888001:01:003:0044, загальною площею 0,1125 га, за адресою: АДРЕСА_2 , описане, згідно постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 26.03.2024 року та передано на реалізацію до Державного підприємства «Сетам».

Відповідно до протоколу ДП «СЕТАМ» про проведені електронні торги від 29.05.2024 року № 612673 по лоту № 550187 електронні торги з реалізації домоволодіння, що складається з житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 661.1 кв. м та земельної ділянки 3220888001:01:003:0044, загальною площею 0,1125 га, адреса: АДРЕСА_2 за стартовою ціною 9 019 000 грн. не відбулись на підставі відсутності допущених учасників торгів.

29.05.2024 року до офісу приватного виконавця надійшла заява представника стягувача ОСОБА_3 про намір залишити предмет іпотеки за іпотекодерждателем за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, тобто за ціною 9 019 000 грн.

11.06.2024 року приватним виконавцем видано Акт про проведений електронний аукціон, а майно передано стягувачу в рахунок погашення боргу.

24.02.2025 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, яка становить 15 261 772,38 грн. та направлено боржнику до відома та банківським установам для виконання.

В процесі виконання даного рішення суду приватним виконавцем неодноразово направлялися також електронні запити до:

-Державної фіскальної служби України (20.02.2024 року, 25.06.2024 року, 20.02.2025 року, 02.04.2025 року, 02.04.2026 року) про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи та про джерела отримання доходів боржника - фізичної особи.

Відповідно до наданих відповідей встановлено, що у боржника відсутні рахунки.

-Державної податкової служби України (20.02.2024 року, 02.04.2024 року, 20.02.2025 року, 15.09.2025 року, 05.03.2026 року, 02.04.2026 року) з метою отримання інформації про джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржників - фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів боржників-фізичних осіб, та/ або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником - фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, та суму утриманого податку (для фізичних осіб, які є самозайнятими особами), та/або загальну суму доходу та суму податку за звітний період, задекларованих боржником - фізичною особою - підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця.

Згідно із наданих відповідей боржник отримує дохід (ознака доходу 102 - суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору) в ТОВ «ПРОМИСЛОВИЙ АЛЬЯНС «АГРОБУД-УКРАЇНА», але сума доходу мінімальна.

-Пенсійного фонду України (20.02.2024, 02.04.2024, 27.05.2024, 01.10.2024, 15.09.2025, 24.12.2025, 05.02.2026, 02.04.2026) з метою отримання інформації про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи та про осіб-боржників, які отримують пенсію.

Відповідно до наданих відповідей встановлено, що боржник отримує дохід нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору) в ТОВ «ПРОМИСЛОВИЙ АЛЬЯНС «АГРОБУД-УКРАЇНА».

-Міністерство внутрішніх справ України (20.02.2024, 20.02.2025, 02.04.2026, 10.04.2026) щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів.

Відповідно до електронних відповідей МВС України за боржником не зареєстровано жодних транспортних засобів.

Згідно з довідки Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку боржник, як власник пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств у реєстрі відсутня.

18.11.2025 року приватним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , однак провести виконавчі дії не виявилось можливим, оскільки двері квартири ніхто не відчинив, про що складено відповідний акт приватного виконавця від 18.11.2025 року.

04.12.2025 року до банківських установ направлено вимогу приватного виконавця, якою зобов`язано відносно боржника надати інформацію, про наявність в банківських установ рахунків, стан рахунків та залишок на рахунках, договори боржника про зберігання цінностей, надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфу, що охороняється банком.

Згідно з відповідей з АК «КРИСТАЛБАНК», АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», ІІОЛІКОМБАНКУ, АБ «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ», АТ «БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ», АТ «ЮНЕКС БАНК», АТ БАНК ГРАНТ», АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ», ПАТ «МТБ БАНК», АТ «НЕКСЕНТ БАНК», АТ «СПБ», АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», АТ «ПЕШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК», ПрАТ «АКОРДБАНК», АТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС», АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», АТ «МОТОР-БАНК», ПрАТ «БАНК ФАМІЛЬНИЙ», АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» встановлено, що на ім`я боржника відсутні відкриті рахунки та укладені договори.

У боржника було виявлено рахунки АТ «УКРСИББАНК», АТ «АКЦЕНТ-БАНК», АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «УНІВЕРСАЛБАНК», на які періодично виставлялися платіжні інструкції, проте кошти для погашення заборгованості відсутні.

В рамках виконавчого провадження за період з 20.02.2024 року по теперішній час з розрахункових рахунків, які відкриті боржником в установах банків примусово стягнуто кошти у розмірі 559,51 грн., які перераховані, а саме: 559,51 грн. перераховано на спеціальний рахунок приватного виконавця, як витрати на проведення виконавчих дій.

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №470996734 від 02.04.2026 року, майно, на яке можливо звернути стягнення не виявлено.

17.03.2026 року приватним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , однак провести виконавчі дії не виявилось можливим, оскільки двері квартири ніхто не відчинив, про що складено відповідний акт приватного виконавця від 17.03.2026 року.

02.04.2026 року боржнику направлено виклик приватного виконавця з вимогою з`явитися до офісу приватного виконавця Кісельової В.В. 08.04.2026 о 15:00 год. та надати пояснення щодо не виконання рішень суду, однак у назначений день та час боржник до офісу приватного виконавця не з`явився, причини не явки не повідомив, про що 09.04.2026 складено відповідний акт приватного виконавця від 09.04.2026 року.

14.04.2026 року боржнику направлено листа з вимогою з`явитися до офісу приватного виконавця Кісельової В.В. 22.04.2024 року о 15:00 год. та надати пояснення щодо не виконання рішень суду, однак у назначений день та час боржник до офісу приватного виконавця не з`явився, причини не явки не повідомив, про що 23.04.2026 року складено відповідний акт приватного виконавця 23.04.2026 року.

Згідно з відповіді від 13.04.2026 за № 6.3-6642/6-26 Державної міграційної служби України, за даними інформаційно-комунікаційної системи ДМС на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 21.11.2016 органом видачі 3202.

З відповіді Державної прикордонної служби України (ДПСУ) на електронний запит приватного виконавця за № 326343201 від 02.04.2026 встановлено, що боржник має закордонний паспорт НОМЕР_1 та неодноразово перетинав кордон, а саме: 12.11.2025 року (виїзд), 19.11.2025 року (в`їзд), 30.03.2026 року (виїзд).

Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками місцевого суду з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст. 446 розділу VI ЦПК України, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Згідно з ч.1 ст. 441 розділу VI ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця (ч. 4. ст. 441 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

У частині другій цієї ж статті вказано, що виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 29 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19 навів роз`яснення щодо визначення змісту категорії місця виконання рішення наведене у статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», вказавши, що місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна.

Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями.

В порядку ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

В апеляційній скарзі представник боржника Чарнюка В.Є. звертає увагу на порушення правил територіальної підсудності при розгляді подання про тимчасове його обмеження у праві виїзду за межі України і це питання, виходячи з наведених положень ЦПК, підлягає вирішенню першочергово.

Так, в апеляційній скарзі боржник ОСОБА_1 посилається на те, що з 12.12.2019 року він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

На підтвердження зазначених обставин до апеляційної скарги додано витяг з Реєстру територіальної громади № 2026/008506261 від 26.05.2026 року та копію паспорта громадянина України з відповідними відмітками.

Також матеріалами справи підтверджується, що за вказаною адресою знаходилося належне йому, як боржнику нерухоме майно, яке було передано стягувачу в рахунок погашення боргу.

Чинним законодавством чітко та вичерпно визначено поняття «місця виконання рішення», яким є місце проживання боржника, місце його перебування, роботи або місце знаходженням його майна.

Таким чином, матеріали справи містять належні та допустимі докази того, що місцем виконання рішення у розумінні статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» є саме територія Бориспільського району Київської області, тоді як будь-яких доказів, які б підтверджували, що місцем виконання судового рішення є місто Тернопіль, матеріали справи не містять.

Відтак подання приватного виконавця про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 , у праві виїзду за межі України підлягало до розгляду Бориспільським міськрайонним судом Київської області.

З матеріалів справи вбачається, що подання приватного виконавця розглядалося судом першої інстанції без виклику боржника та стягувача, що свідчить про те, що особа, яка подала апеляційну скаргу не заявила про непідсудність справи в суді першої інстанції з поважних причин.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до вимог ст. 378 ЦПК є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, а саме до Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

У зв`язку з цим інші доводи апеляційної скарги, а саме обґрунтованість подання приватного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України не перевіряються апеляційним судом.

Колегія суддів відхиляє доводи відзиву на апеляційну скаргу про те, що відповідно до статті 446 ЦПК України подання приватного виконавця підлягало розгляду Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області як судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Так, частиною першою статті 446 розділу VI ЦПК України передбачено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Водночас частина четверта статті 441 цього ж розділу VI ЦПК України прямо визначає, що ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця.

Отже, саме частина четверта статті 441 ЦПК України у даному випадку підлягає застосуванню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 367, 368, 378, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити частково.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 травня 2026 року — скасувати.

Справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кісельової Віталіни Володимирівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 направити за встановленою законом підсудністю до Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 10 липня 2026 року.

Головуючий: Гірський Б.О.

Судді: Костів О.З.

Храпак Н.М.