Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №456/1082/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 456/1082/25 Головуючий у 1 інстанції: Бучківська В. Л.

Провадження № 22-ц/811/1114/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

з участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_3 – Конюшка Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_4 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, –

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позов мотивував тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 23 листопада 2024 року з вини ОСОБА_1 , в результаті якої належний йому автомобіль марки «Audi Q7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазнав механічних пошкоджень.

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 209 645,27 грн.

Цивільно-правова відповідальність відповідача як винної особи за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого автомобіля марки «Mercedes Benz», НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ», яке виконало свій обов`язок і здійснило виплату страхового відшкодування за вирахуванням франшизи у розмірі 57768.50 грн.

Оскільки страхової виплати недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди, з відповідача виник обов`язок сплатити йому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Крім того, у результаті пошкодження належного йому автомобіля, який був основним засобом пересування, порушено його звичний розпорядок життя, на період ремонту він був позбавлений можливості користуватися своїм майном, що завдало йому душевних страждань, чим заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 10 000 грн.

З наведених підстав, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив:

-стягнути з ОСОБА_1 на його користь майнову шкоду в розмірі 121 163.43 грн;

-стягнути з ОСОБА_1 на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000.00 грн.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 лютого 2026 року з врахуванням ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 березня 2026 року про виправлення описки позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 121 163.43 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 2679.11 грн., витрати на складання оцінки збитку в розмірі 4500,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 лютого 2026 року оскаржив представник ОСОБА_1 – ОСОБА_4 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що при визначенні розміру шкоди, суд використав відомості, надані страховиком, визнавши такі допустимим доказом, що безпосередньо впливає на розмір грошового зобов`язання, водночас відмовивши у залученні ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» до участі у справі як третьої особи.

В матеріалах справи відсутній звіт № 178961 від 15 грудня 2024 року, на підставі якого визначено розмір шкоди, відтак такий не був предметом безпосереднього дослідження під час розгляду справи, що суперечить вимогам цивільного процесуального законодавства.

Судом неповно з`ясовано обставини справи, оскільки в рішенні суду викладено лише доводи та докази позивача, на користь якого ухвалено рішення, що є порушенням процесуальних норм.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, представника ОСОБА_3 – ОСОБА_5 на їх заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01 липня 2004 року, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, – це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Судом встановлено, що 23 листопада 2024 року о 13 год. 30 год. в м. Стрий по вул. Ольги Кобилянської, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Mercedes Benz», д.н.з. НОМЕР_3 , був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної швидкості, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля, здійснював рух заднім ходом із другорядної дороги на головну та не надав переваги у русі автомобілю «Audi Q7» д.н.з. НОМЕР_4 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 2.3.б., п. 13.1., п. 10.9., п.13.1 Правил дорожнього руху.

Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2024 року у справі № 465/6280/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 підтверджується, що ОСОБА_3 є власником автомобіля марки «Audi Q7» реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Згідно із звітом про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 1417/12-24 від 23 листопада 2024 року ринкова вартість автомобіля марки «Audi Q7» реєстраційний номер НОМЕР_4 , без урахування пошкоджень на дату настання події 23 листопада 2024 року, становить 605 064.33 грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Audi Q7» реєстраційний номер НОМЕР_4 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей з ПДВ складає 156162.16 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу вузлів і деталей становить 204 559.38 грн., розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу автомобіля марки «Audi Q7», реєстраційний номер НОМЕР_4 , з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, становить 79 921.96 грн.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Mercedes Benz», реєстраційний номер НОМЕР_3 , застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № 220162815, чинному станом на 23 листопада 2024 року.

Листом ПАТ «СК «УСГ» № ОСЦВП-5310/5 від 12 лютого 2025 року повідомлено, що розмір страхового відшкодування визначено на підставі звіту № 178961 від 15 грудня 2024 року, складеного експертом на замовлення страховика, згідно з яким вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Audi Q7», реєстраційний номер НОМЕР_4 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових, що підлягають заміні складає 60 968.50 грн без ПДВ на запасні частини (а.с. 20).

Крім того, в листі ПАТ «СК «УСГ» № ОСЦВП-5310/5 від 12 лютого 2025 року зазначено, що франщиза за полісом № 220162815 дорівнює 3200 грн, тому розмір суми страхового відшкодування дорівнює 57768.50 грн, що виплачена ОСОБА_3 06 січня 2025 року.

Випискою по картковому рахунку ОСОБА_3 за період 06 січня 2025 року підтверджується отримання ним коштів в розмірі 57768.50 грн від ПАТ «СК «УСГ» 06 січня 2025 року (а.с. 20 зворот).

Заперечуючи щодо заявленого розміру шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, вважаючи, що наданий позивачем звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 1417/12-24 від 23 листопада 2024 року викликає сумніви щодо його правильності, представник ОСОБА_1 – ОСОБА_6 заявив в суді першої інстанції клопотання про призначення транспортної товарознавчої експертизи.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 травня 2025 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 – ОСОБА_6 та призначено у справі судову транспортно-товарознавчу експертизу, яку доручено проводити Львівському науково-дослідному експертно-криміналістичним центру МВС України.

Згідно з висновком експерта від 15 жовтня 2025 року № СЕ-19/114-25/13101-АВ, складеним Львівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Audi Q7», 2009 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 23 листопада 2024 року, становить 209645.27 грн, вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля марки «Audi Q7», 2009 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 23 листопада 2024 року, становить 91681.84 грн.

Звертаючись із заявою про зменшення розміру позовних вимог, позивач просив стягнути завдану йому шкоду в розмірі, визначеному на підставі висновку експерта від 15 жовтня 2025 року № СЕ-19/114-25/13101-АВ.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17.

В той же час, статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року передбачено відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Висновком експерта від 15 жовтня 2025 року № СЕ-19/114-25/13101-АВ за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи підтверджується, що розмір збитку з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу пошкодженого автомобіля становить 91691.84 грн.

Разом з тим, умовами полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № 220162815 передбачена франшиза в розмірі 3200 грн.

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Отже, страхове відшкодування підлягало виплаті в розмірі 88481.84 грн (91681.84 грн – 3200 грн = 88481.84 грн) і, з врахуванням законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, у страховика не виникало обов`язку з виплати страхового відшкодування у розмірі більшому ніж 88481.84 грн, незважаючи на те, що збитки є меншими від ліміту відповідальності страховика.

З огляду на наведене, різниця між фактичним розміром шкоди та сумою, яка підлягала виплаті в якості страхового відшкодування, становить 121 163.43 грн (209645.27 грн – 88481.84 грн = 121 163.43 грн).

Таким чином, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про наявність достатніх правових підстав для покладенням на відповідача як на особу, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність обов`язку в порядку ст. 1194 ЦК України сплатити позивачу різницю між фактичним розміром завданої шкоди та сумою, яка підлягали виплаті в якості страхового відшкодування, оскільки такої недостатньо для відшкодування шкоди в повному обсязі.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 121 163.43 грн

Звертаючись з позовними вимогами, ОСОБА_3 , крім вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000 грн

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Спричинення моральної шкоди є оціночним поняттям, критерії якого побудовані на загально прийнятих уявленнях про негативні події, їх ступінь та наслідки, вплив на дисбаланс у звичний спосіб життя, необхідність докладання зусиль для його відновлення та супутні цьому переживання, а також з урахуванням вини заподіювача шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19 зазначено, що абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 639/2981/19.

Обґрунтовуючи моральну шкоду, позивач зазначає, що така завдана протиправною поведінкою щодо нього внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та полягала у пошкодженні його майна, яким він не міг користуватися на час ремонту, що порушило його звичний розпорядок життя та спричинило сильні душевні страждання, яких він зазнав в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

У будь-якому випадку дорожньо-транспортна пригода та пошкодження майна призводить до незапланованих майнових втрат та незручностей, стресу та душевних хвилювань, впливає на звичайний уклад життя та потребує додаткових зусиль для відновлення попереднього стану.

Враховуючи обставини справи, глибину страждань позивача, завданих йому пошкодженням транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 5000 грн., що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Доводи апеляційної скарги про те, що розмір шкоди визначено на підставі відсутнього в матеріалах справи звіту №178961 від 15 грудня 2024 року, є необгрунтованими, оскільки такий визначено на підставі висновку експерта від 15 жовтня 2025 року № СЕ-19/114-25/13101-АВ за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, призначеної ухвалою суду за клопотанням представника відповідача, а не на підставі звіту наданого позивачем.

Покликання апелянта на незалучення до розгляду справи ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» в якості третьої особи є безпідставними, оскільки Інститут третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, зумовлений перш за все необхідністю забезпечити можливість здійснення відповідними суб`єктами права регресу.

Якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Оскільки результат оскаржуваного рішення жодним чином не впливає на права та обов`язки страховика, відсутні підстави для залучення до розгляду даної справи ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 10 липня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.