Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №446/1925/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 446/1925/25 Головуючий у 1 інстанції: Костюк У.І.

Провадження № 33/811/1030/26 Доповідач: Березюк О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року. Львівський апеляційний суд у складі: судді судової палати у кримінальних справах Березюка О.Г., з участю ОСОБА_1 тта захисника Винниченка М.П., розглянувши у місті Львові апеляційну скаргу захисника Винниченка М.П. на постанову Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 31 жовтня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП,

встановив:

Постановою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 31.10.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 гривень та позбавлено права керування транспортними засобами строком на три роки. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 гривень.

Згідно постанови суду 18.07.2025 о 22:00 год., в селі Цеперів, Львівського району Львівської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "Фольксваген Поло" д.н.з. НОМЕР_1 вчинив дорожньо-транспортну пригоду. З метою надання медичної допомоги та проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 було доставлено в медичний заклад. Від огляду на стан алкогольного сп`яніння водій відмовився та самовільно покинув медичний заклад.

Захисник Винниченко М.П. в апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На підтримання своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що судом першої інстанції розгляд справи відбувся неповно та необ`єктивно, вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, при цьому зазначає, що докази, що містяться в матеріалах справи не підтверджують жодним чином факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, є взаємосуперечливими. Також апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні відеозаписи, які б засвідчили факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, куди він був доставлений після ДТП.

Також апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, при цьому зазначає, що ОСОБА_1 не був повідомлений про час і місце розгляду справи судом першої інстанції, а тому вважає поважними причини пропуску строку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи № 456/1925/25, дослідивши доводи апеляційної скарги, пояснення захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Вважаю, доводи апелянта щодо пропуску строку на апеляційне оскарження заслуговують на увагу, а тому погоджуюсь з тим, що такий строк пропущений з поважних причин та його слід поновити, оскільки в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч.3 ст.266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до ч.4 ст.266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Згідно з ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Згідно з абз.2 п.5, п.6, п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто обов`язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є доведення факту керування особою транспортним засобом на час зупинки працівниками поліції та відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння.

На переконання апеляційного суду судом першої інстанції в цілому не досліджено доказів наявних в матеріалах справи, таким надано неправильну та необґрунтовану оцінку, та висновки суду суперечать тим же доказам у справі.

Як на докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП суд першої інстанції покликався у судовому рішенні на протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №415640 від 07.08.2025 року, рапорт, відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції.

Однак, суд першої інстанції не дав оцінки наведеним доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів з точки зору достатності для прийняття рішення про визнання ОСОБА_1 винним, зокрема жоден доказ у справі не підтверджує факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, зокрема в медичному закладі.

Так, наявні відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції фіксують лише факт складення 07.08.2025 року протоколу про адміністративне правопорушення відносно події що можливо мала місце 18.07.2025 року з посиланням на підставі якогось листа з медичного закладу, який до матеріалів справи не долучений. При цьому, слід зауважити, що протокол про адміністративне правопорушення складений працівниками поліції лише 07.08.2025 року, тобто після спливу 20 днів з часу ймовірної події.

Отже, в матеріалах справи, всупереч вимогам закону та підзаконних актів, що врегульовують порядок огляду водіїв на стан сп`яніння та порядок фіксації відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, відсутні належні та допустимі докази зафіксовано в належний спосіб відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, а саме відеозапис події, виконаний уповноваженими на те працівниками поліції та за відсутності відеозапису пояснення двох свідків, які б засвідчили обставини викладені в протоколі ЕПР1 №415640 від 07.08.2025 року, а саме те, що з метою надання медичної допомоги та проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 було доставлено в медичний заклад, від огляду на стан алкогольного сп`яніння водій відмовився та самовільно покинув медичний заклад.

При цьому, як ствердив сам ОСОБА_1 під час складення відносно нього працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення, що він будучи доставленим до медичного закладу пройшов МРТ обстеження, після якого медичні працівники самі вказали, що він може самостійно залишити медичний заклад та проходження інших медичних процедур в нього ніхто не вимагав (а.с.6).

Таким чином апеляційний суду вважає, що висновки суду першої інстанції з цього приводу не відповідають фактичним обставин справи, зокрема щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, зокрема в медичному закладі.

Згідно з ч. 2 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі Кобець проти України (з урахуванням первісного визначення принципу поза розумним сумнівом у справі Авшар проти Туреччини) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Отже, постанова суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, підлягає скасуванню як незаконна, а провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП..

Керуючись ст.294 КУпАП,-

постановив:

Поновити захиснику Винниченку М.П. строк апеляційного оскарження.

Апеляційну скаргу захисника Винниченка М.П. задоволити.

Постанову Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 31 жовтня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, скасувати, а провадження у справі №446/1925/26 відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського

апеляційного суду Березюк О.Г.